Страница 16: ДБН В.2.3-7-2010. Метрополітени (32588)

1. Санітарно-побутові приміщення вестибюлів і станцій слід обладнувати системою гарячого водопостачання для подачі гарячої води до змішувачів душових сіток і умивальників. Джерелом підігрівання води повинен бути бойлер, який встановлюється в системі теплопостачання станції. Дозволяється передбачати підігрівання води в електроводонагрівачах.

У вестибюлі станції слід встановлювати електроводонагрівач для подачі гарячої води до умивальників і двох душових сіток на період відключення систем теплопостачання для профілактичного ремонту. На тяговознижувальних підстанціях слід встановлювати електроводонагрівач для подачі гарячої води до умивальників.

У пунктах технічного обслуговування рухомого складу душові слід забезпечувати гарячою водою від електронагрівачів. Трубопроводи системи гарячого водопостачання слід застосовувати із сталевих оцинкованих труб або металопластикових труб, які можна використовувати за температури до 95 °С.

Водовідведення

1. У підземних спорудах метрополітену слід передбачати систему водовідведення, яка повинна забезпечувати приймання дренажної води, що надходить у споруди із ґрунту при порушенні водонепроникності тунельних оправ, а також від миття тунелів і станцій, від обладнання охолодження, при гасінні пожежі на станціях, у тупиках і перегінних тунелях і відведення води в водовідливні установки.

Система водовідведення складається із самопливних лотоків і труб, приймальних колодязів, трапів і насосних водовідливних установок із водозбірниками і напірними трубопроводами.

1. Відведення води самопливом по відкритих лотоках слід передбачати: в колійних тунелях і на станціях з бетонною основою колії, у вентиляційних каналах, кабельних колекторах, в підвуличних переходах (коридорах для входу в підземний вестибюль), у спорудах, обладнаних системами водяного (тонкорозпиленого водяного) пожежогасіння .

Приймання води через трапи і колодязі з решітками, а потім відведення самопливом по трубах необхідно передбачати: в колійних тунелях із щебеневою основою колії, на платформах станцій, у касових залах вестибюлів, у машинних приміщеннях ескалаторів, у приміщеннях місцевої вентиляції, водопровідних вводів, теплових пунктів, кубових, акумуляторних підстанцій, насосних санітарних вузлів, у приміщеннях, обладнаних системами водяного (тонкорозпиленого водяного) пожежогасіння, в коридорах службових приміщень, а також у коридорах між станціями.

Поздовжній уклон самопливних труб і лотоків повинен бути не менше ніж 3 %о . Відстань між трапами або колодязями повинна бути не більше ніж 20 м.

Трапи і колодязі необхідно розташовувати в місцях, доступних для їх прочищення. Діаметр труб відводів повинен бути не менше ніж 100 мм.

Відведення води в перегінних тунелях із щебеневою основою колій необхідно передбачати по двох трубах діаметром 200 мм, в обмежених умовах - по трьох трубах діаметром 150 мм.

Приямки з решітками для приймання води і бруду згідно з 8.25 слід споруджувати для наземних вестибюлів завглибшки 0,65 м; для підземних вестибюлів і станцій мілкого закладення і наземних - завглибшки 1 м. Приямки повинні мати відстійники місткістю по 2 м3, що розташовуються в місцях, доступних для механізованого очищення.

1. Водовідливні насосні установки залежно від їх призначення і розташування слід розділяти на основні, транзитні і місцеві. Водовідливні установки слід розташовувати:

• основні - у понижених місцях траси лінії, а також на станціях мілкого закладення, коли установка приймає воду із перегінних тунелів;
• транзитні - на середині ділянок із затяжним уклоном траси при відстані від водорозділу до пониженої точки більше ніж 1500 м;
• місцеві - у понижених місцях станцій і притунельних споруд, звідки вода не може бути видалена по самопливній системі.

Кожна водовідливна насосна установка повинна розташовуватися в окремому приміщенні.

Рівень підлоги приміщень основних і транзитних насосних установок, за винятком основних, розташованих на станціях мілкого закладення, повинен бути вище рівня головки рейок колії на 0,25 м. Висота фундаментів насосів повинна бути не менше ніж 0,2 м від рівня підлоги.

Рівень підлоги насосних установок, розташованих у тупиках з оглядовими канавами, дозволяється приймати на 0,15 м нижче рівня головок рейок, у місцевих насосних установках і в основних насосних установках на станціях мілкого закладення, як правило, - не вище рівня підлоги сусідніх приміщень.

Приміщення водовідливних насосних установок необхідно обладнувати підйомно-транспортними механізмами з ручним приводом.

Місцеві вестибюльні та підсходові водовідливні (дренажні) установки слід облаштовувати технологічними отворами для очищення зумпфів від мулу мулососами.

1. В основних і транзитних водовідливних насосних установках водозбірники повинні мати дві камери, в місцевих - одну. У водозбірниках станційних установок слід виділяти відстійну частину.

Місткість водозбірників водовідливних насосних установок повинна бути не менше ніж величини, наведені в таблиці 14.

У водозбірниках необхідно установлювати сигналізатори рівнів, пристрої для замулювання випадаючого осаду та уловлювання сміття, містки для огляду обладнання.

Таблиця 14

1. Основну і транзитну водовідливну насосну установку на лінії слід обладнувати трьома насосами (два горизонтальних, один вертикальний), місцеву - двома; місцеву насосну установку біля сходів у коридор підземного вестибюля станції - двома стаціонарними насосами. У приміщеннях основних водовідливних установок слід передбачати один насос як холодний резерв.

На лініях мілкого закладення в якості вертикального може використовуватися стаціонарний занурювальний моноблочний насос.

На таких лініях дозволяється використання тільки горизонтальних насосів. При цьому повинна бути забезпечена система заливання насосів.

Всі насоси слід комплектувати шафами частотного регулювання.

Продуктивність кожного насоса основних і транзитних водовідливних установок повинна бути не менше ніж:

• на лініях глибокого закладення - 110 м3/год;
• на лініях мілкого закладення - 50 м3/год.

Продуктивність кожного насоса місцевої водовідливної установки повинна бути не менше ніж 50 м3/год.

В нормальному режимі роботи насосної установки слід передбачати роботу одного насоса, в аварійному режимі - роботу всіх насосів.

Насосні установки слід проектувати з автоматичним і ручним управлінням. В обладнанні водовідливних установок необхідно передбачати пристрої для заливання насосів.

Розрахункова висота всмоктування насоса не повинна перевищувати допустиму величину, встановлену технічними умовами на обладнання.

1. Водовідливні установки- основні, транзитні і місцеві - повинні мати по два напірних трубопроводи з гасником напору в першому колодязі; місцеві біля сходових маршів у підземний вестибюль - один напірний трубопровід.

Напірні і самопливні трубопроводи слід під’єднувати до міської мережі дощової або загально- сплавної каналізації з урахуванням 19.11. Крім того, біля водовідливних установок сходів слід передбачати колодязі (нагромаджувачі) місткістю від 3 м3 до 4 м3, очищення яких повинно забезпечуватися пересувними агрегатами.

Трубопроводи відовідведення води слід обладнувати приладами обліку, якщо це передбачено технічними умовами організації, що експлуатує міські мережі.

Скидання води із водозбірників місцевих водовідливних установок на ділянках лінії глибокого закладення слід передбачати у водовідвідні лотоки перегінних тунелів.

1. Біля водовідливних установок сходів за відсутності мереж дощової каналізації слід передбачати колодязі (нагромаджувачі) місткістю 3 м3 до 4 м3 для збирання опадів, очищення яких передбачається проводити пересувними агрегатами.

Каналізація

1. У спорудах метрополітену, у тому числі в оборотних та оборотно-відстійних тупиках, слід передбачати систему побутової каналізації для приймання і відведення стічних вод від санітарно-технічних приладів.

Розміщення приладів треба робити відповідно до СНиП 2.04.01.

Станційний санітарний вузол слід розміщувати поряд із ДПС.

Від санітарних приладів, розташованих вище поверхні землі, відведення стічних вод слід передбачати по закритих самопливних трубопроводах у зовнішню мережу каналізації. Від санітарних приладів, розташованих нижче поверхні землі, відведення стічних вод здійснюється у приймальні резервуари каналізаційних насосних установок.

1. У приймальному резервуарі необхідно передбачати пристрій для замулювання осаду, герметичні оглядові люки, встановлення огороджувальної решітки на всмоктувальних лініях насосів. Уклон дна резервуара до приямка слід приймати не менше ніж 1 %о. Об’єм резервуара повинен бути розрахований на восьмигодинний приплив стічної рідини.
2. Каналізаційні насосні станції слід розташовувати в окремих приміщеннях. Кількість насосів повинна бути не менше ніж два (один робочий та один резервний). Встановлення насосів необхідно передбачати під заливом від рівня стічних вод у приймальному резервуарі.

Для кожного каналізаційного насоса слід передбачати окрему всмоктувальну лінію з підйомом до насоса ухилом не менше ніж 5 %. На всмоктувальних і напірних трубопроводах кожного насоса слід встановлювати засувки, на напірному трубопроводі, окрім того, - зворотний клапан. Напірний трубопровід від каналізаційної насосної установки необхідно приєднувати до міської мережі каналізації через колодязь - гасник напору.

Трубопроводи

1. Для напірних трубопроводів водовідведення і каналізації слід застосовувати безшовні труби із корозійностійкої сталі або з інших корозійностійких матеріалів.
2. Для відкритого або закритого прокладання (у бетоні) самопливних трубопроводів слід застосовувати труби: безшовні із корозійностійкої сталі або з інших корозійностійких матеріалів, чавунні каналізаційні згідно з ДСТУ Б В.2.5-25 (ГОСТ 6942).

Для закритого прокладання дозволяється застосовувати азбестоцементні безнапірні труби згідно з ГОСТ 1839.

При прокладанні самопливних трубопроводів за межами будівельних конструкцій слід застосовувати труби чавунні напірні згідно з ГОСТ 9583.

1. Сталеві трубопроводи повинні бути захищені від хімічної корозії, яка викликається блукаючими струмами, з урахуванням вимог ГОСТ 9.602. На трубопроводах при виведенні їх за межі споруди метрополітену в земляні траси слід установлювати електроізолюючі фланці. Ділянка трубопроводу, яка прокладається в колійному бетонному шарі, повинна бути також виділена електроізолюючими фланцями; у місцях перехрещення труб із ходовими рейками необхідно виконати електроізоляцію.

12 ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ Загальні положення

1. Електропостачання підземних ліній метрополітену слід передбачати від підземних тяговознижувальних та знижувальних підстанцій, які розміщуються в комплексах станцій і на перегонах між ними. При обґрунтуванні дозволяється передбачати наземні тягові підстанції.

Електропостачання закритих наземних (надземних) ліній і електродепо слід передбачати від наземних підстанцій.

Тип підстанцій, їх потужність та розміщення на лінії визначається розрахунками.

Електропостачання об’єктів комерційного, торговельного та соціально-побутового призначення, розміщених згідно з 8.19, слід передбачати від окремих джерел живлення міста.

1. Тяговознижувальна підстанція лінії метрополітену повинна отримувати живлення змінним струмом напругою від 6 кВ до10 кВ від трьох незалежних джерел живлення міста (області).

При цьому, у ролі основного джерела електропостачання використовується, за можливості, джерело генерувальне - електростанція. За відсутності такого джерела використовується вузлова підстанція.

Високовольтні кабельні лінії джерел електропостачання слід підключати до окремих комірок однієї із секцій шин розподільного устаткування 6-10 кВ (РУ 6-10 кВ) живильних центрів.

Резервні джерела електропостачання повинні підключатися до першої і другої секцій РУ 6-10 кВ тяговознижувальної підстанції по високовольтних кабельних перемичках від суміжних підстанцій ліній.

Тяговознижувальна підстанція електродепо повинна отримувати живлення напругою 6-10 кВ від двох незалежних джерел енергосистеми міста. Резервне електропостачання підстанції електродепо слід здійснювати по високовольтній кабельній перемичці від однієї (ближньої) підстанції лінії метрополітену.

Живлення кожної знижувальної підстанції в нормальному режимі повинно здійснюватися одночасно від двох джерел енергосистеми міста на дві роздільні секції шин РУ 6-10 кВ.