Страница 5: ДБН В.2.3-7-2010. Метрополітени (32588)

Загальну кількість ескалаторів, що примикають до платформи станції, включаючи ескалатори в переходах між станціями, слід перевіряти на евакуацію пасажирів і обслуговуючого персоналу станції в екстремальних умовах. При цьому слід ураховувати, що один ескалатор в одному з ескалаторних тунелів поміж вестибюлями і платформою станції або в переході між станціями знаходиться на ремонті, а другий ескалатор в одному з ескалаторних тунелів зупинений за непередбаченх обставин.

Розрахунковий час роботи ескалаторів у режимі евакуації людей повинен бути не більше ніж 10 хв.

1. На станціях мілкого закладення слід передбачати два вестибюлі, розташовані в різних кінцях платформи.

При обґрунтованій недоцільності будівництва другого вестибюля слід передбачати другий вихід як евакуаційний.

Кількість вестибюлів для станцій глибокого закладення слід визначати розрахунком залежно від величини максимальних розрахункових пасажирських потоків, а також з умови евакуації пасажирів в екстремальних випадках відповідно до розділу 18.

Кожна станція глибокого закладення, яка з’єднується пересадочним вузлом зі станцією другої лінії, повинна мати для входу і виходу назовні похилий тунель з ескалаторами і окремий або загальний вестибюль для двох станцій.

При загальному вестибюлі необхідно передбачати рішення, які забезпечували б незалежну роздільну роботу станцій в екстремальних випадках.

1. У планувальних рішеннях вестибюлів і пересадочних вузлів слід передбачати організацію роздільного руху пасажирів на вхід та вихід.
2. Для забезпечення транспортування від рівня землі до рівня підлоги станційних платформ пасажирів в інвалідних колясках і осіб, які їх супроводжують, а також пасажирів з дитячими колясками слід передбачати:

• на станціях мілкого закладення вантажопасажирські ліфти з рівня касового залу на рівень пасажирської платформи (кількість ліфтів - по одному у кожному вестибюлі);
• у підземних вестибюлях станцій мілкого і глибокого закладення вантажопасажирські ліфти (вертикальні або похилі) або пандуси з рівня землі на рівень касового залу вестибюля. Кількість ліфтів або пандусів - по одному на кожному вході у вестибюль, але не менше ніж два на кожну станцію.

Дозволяється при техніко-економічному обгрунтуванні та відповідних містобудівних умовах спорудження окремого вестибюля з ліфтовими підйомниками з рівня підлоги пасажирської платформи станції до рівня підлоги наземного вестибюля.

У цьому випадку установка ліфтів повинна відповідати вимогам 18.6.

7 ТРАСА ЛІНІЇ

1. Лінії метрополітену в плані розміщують переважно за найкоротшим напрямком відповідно до 5.1, 5.3, 5.4.
2. Ділянки мілкого закладення розміщують, як правило, вздовж основних магістралей і вулиць міста (при достатній їх ширині) і по території з низькою щільністю забудови.

Радіуси кривих у плані повинні бути не менше ніж:

на головних коліях перегонів і тупиків (з урахуванням примітки 1 до таблиці 11) - 600 м;

на службових коліях, в тому числі на обертових тупиках - 150 м;

на паркових коліях - 75 м.

1. Для ліній метрополітену, що споруджуються в складних умовах, при техніко-економічному обґрунтуванні дозволяється приймати менші значення радіусів кривих, але не менше ніж:

• на головних коліях перегонів і тупиків - 300 м, за винятком випадків згідно з 20.4;
• на службових коліях, у тому числі на оборотних тупиках - 100 м;
• на паркових коліях - 60 м.

При використанні колії з’єднувальної вітки для тимчасового пасажирського руху, якщо це обумовлено завданням на проектування, радіус кривих у складних умовах слід приймати не менше ніж 300 м.

Станції слід розташовувати в плані на прямих ділянках колій. У складних умовах дозволяється розміщення наземних станцій і станцій мілкого закладення в плані на кривих ділянках колій радіусом не менше ніж 800 м.

1. Криві радіусом 2000 м і менше необхідно спрягати з прямими ділянками головної колії перехідними кривими.

Складові кругові криві різних радіусів також слід спрягати за допомогою перехідних кривих.

Довжину перехідних кривих слід приймати за таблицею 2.

Довжина кругової кривої між кінцями перехідних кривих повинна бути не менше ніж 15 м.

Таблиця 2

1. Без перехідних кривих дозволяється спрягати:

' 1 _ _1 ' V *1 P2 J

а)на головних коліях окремі частини складової кривої, якщо різниця кривизни в кожному спряженні:

< —, (1) 1500

де Р1, Р2 - радіуси суміжних кривих, м;

б)на з’єднувальних коліях службового призначення (окрім тимчасового використання для пасажирського руху) прямі і криві ділянки, а також складові кругові криві дозволяється спрягати без перехідних кривих.

Довжина кругової кривої спряження з прямими ділянками колій, а також кругових кривих складовою кривою, які не потребують для спряження влаштування перехідних кривих, повинна бути не менше ніж 15 м.

1. Довжину прямої вставки між початковими точками перехідних кривих, а за їх відсутності між кінцем однієї і початком другої кривої слід приймати не менше ніж, м:

• на головних коліях20
• те саме у складних умовах15
• на паркових коліях3
• на інших коліях15

1. На кривих ділянках колії зовнішню рейку необхідно укладати з підвищенням над внутрішньою рейкою, за винятком ділянок:

• головних колій у межах платформи станції;
• з’єднувальних колій у межах службової платформи;
• паркових колій;
• колій на оглядових канавах, стрілочних переводах і з’їздах.

Величину підвищення зовнішньої рейки слід приймати за таблицею 2.

Підвищення зовнішньої рейки над внутрішньою в тунелях і на закритих наземних ділянках слід здійснювати підняттям рейки зовнішньої нитки на половину потрібного підвищення і опусканням на ту саму величину рейки внутрішньої нитки; на відкритих наземних ділянках - підйомом рейки зовнішньої нитки на повну величину потрібного підвищення.

На кривих, розташованих частково в тунелі і частково на відкритій наземній ділянці, підвищення рейки зовнішньої нитки над рейкою внутрішньої нитки слід улаштовувати так само, як і на кривих, розташованих у тунелі.

Відвід підняття і опускання рейкових ниток слід улаштовувати по довжині перехідної кривої; за відсутності перехідної кривої - на круговій кривій і на прямій ділянці, яка примикає до кругової кривої.

Сума уклонів відведень рейок на кривій повинна бути не більше ніж 2 %% на дві нитки; для складних умов дозволяється уклон 3 %. Довжина, на якій здійснюється повне розрахункове підвищення зовнішньої нитки кривої над внутрішньою, повинна бути не менше ніж 15 м. При менших значеннях довжини - підвищення на кривій не робиться.

Габарити наближення споруд, устаткування і рухомого складу, а також відстань між осями суміжних колій на прямих і кривих ділянках слід приймати згідно з ГОСТ 23961.

1. Стрілочні переводи слід розміщувати на прямих ділянках колії, як правило, зашерстно. Нормальне плюсове положення стрілок колійного розвитку станції повинно виключати можливість лобових маршрутів вздовж основного пасажирського руху по головних станційних коліях.

При складних підходах колій, що примикають, дозволяється укладання протишерстних стрілочних переводів.

Відстань від центра стрілочного переводу до платформи станції повинна бути не менше ніж 25 м.

1. Стрілочні переводи повинні мати хрестовини таких марок:

на головних коліях, на коліях тупиків і з’єднувальної вітки, на паркових коліях електродепо, що з’єднуються з коліями залізниці, яка входить в загальну мережу залізниць України і, як правило, на відводі віяла паркових колій електродепо від з’єднувальної вітки . . . 1/9;

на решті паркових колій електродепо і в складних умовах на відводі віяла паркових колій від з’єднувальної вітки1/5.

Глухі пересічення перехресних з’їздів повинні мати хрестовини марки 2/9.

1. Відстань від початкових точок кривих у плані, а також від вертикальних кривих у профілі до ЦСП, крім паркових колій електродепо, повинна бути не менше ніж 20 м.
2. Стрілкові переводи слід розміщувати на уклонах не більше ніж 5 % ; в складних умовах допускаються уклони до 10 % .
3. Поздовжні уклони ділянок ліній і колій метрополітену слід приймати:

найменший - 3 % ;

найбільший - на підземних і закритих наземних ділянках - 38 % за наявності кривизни колій в плані і 40 % за її відсутності;

на відкритих наземних ділянках - 35 % .

В обґрунтованих випадках дозволяється розміщувати окремі ділянки на горизонтальній площадці за умови забезпечення відведення води. Поздовжній уклон дна водовідвідного лотока повинен бути не менше ніж 2 %.

У складних умовах на одній або двох суміжних ділянках (підземних або закритих наземних) загальною довжиною не більше ніж 1500 м (розділених станцією або ділянкою перегону завдовжки до 500 м) дозволяється з відповідними обґрунтуваннями приймати на головних коліях поздовжній уклон не більше ніж 45 % за відсутності кривизни колій у плані і не більше ніж 43 % за її наявності, передбачуючи за необхідності обмеження швидкості руху поїздів пристроями АТРП. При загальній довжині ділянки з уклоном 45 % або 43 %, що дорівнює 1500 м, ділянки, які примикають до її кінців, слід розміщувати на уклонах не більше ніж 20 % і завдовжки не менше ніж 1500 м кожна.

Застосування уклонів більше ніж 40 % (або 38 % за наявності кривих у плані) повинно бути обґрунтовано розрахунком.

1. Сполучення двох елементів поздовжнього профілю, спрямованих у різні боки з уклонами, які перевищують 5 %, слід здійснювати елементом профілю з уклоном не більше ніж 5 %.
2. Суміжні елементи поздовжнього профілю при алгебраїчній різниці значень уклонів, що дорівнює або перевищує 2 %, слід спрягати в вертикальній площині кривими радіусами:

3000 м - на головних коліях біля станцій;

5000 м - на головних коліях перегонів;

1500 м - на коліях віток, тупиків і паркових.

1. Для складних умов дозволяється зменшувати радіуси вертикальних кривих на головних коліях:

до 2000 м - біля станцій;

до 3000 м - на перегонах.

1. Довжину елемента поздовжнього профілю необхідно приймати не менше ніж розрахункова довжина поїзда на перспективу. Довжина прямої вставки в елементі поздовжнього профілю між суміжними кінцями кривих вертикального спряження повинна бути не менше ніж 50 м.
2. Станції слід розміщувати на односхилому поздовжньому уклоні, що дорівнює 3 %; для важких умов дозволяється уклон до 5 % або розташування станції на горизонтальній площадці за умови забезпечення відведення води.