Страница 35: ДБН В.2.3-7-2010. Метрополітени (32588)

Параметри укріплювальної (ущільнювальної) цементації - глибина свердловини, величина робочого тиску і склади розчинів - встановлюються проектом згідно з [12].

Укріплювальна (ущільнювальна) цементація повинна забезпечувати задані деформаційні, фізико-механічні та фільтраційні властивості грунтів.

При контролі якості укріплювальної (ущільнювальної) цементації слід перевіряти:

• водопоглинання ґрунту шляхом нагнітання води у контрольні свердловини; при цьому укріплювальна цементація вважається задовільною, якщо кожна із контрольних свердловин поглинає при максимальному тиску не більше ніж 10 л;
• формаційні властивості зацементованого ґрунту - акустичними та сейсмічними методами, а також шляхом вибурювання кернів і встановлення у свердловини пресиометрів до виконання робіт із цементації грунту та після їх закінчення для перевірки відповідності вказаних властивостей ґрунту вимогам проекту.

1. Роботи з улаштування внутрішньої обклеювальної гідроізоляції монолітної бетонної та залізобетонної оправ тунелів, які споруджуються закритим способом, повинні виконуватися у такій технологічній послідовності:

• очищення, зрубування виступів, вирівнювання нерівностей, ліквідація течей та сушіння поверхні, що ізолюється;
• наклеювання ізолюючого шару;
• покривання ізолюючого шару захисною цементною стяжкою;
• встановлення арматури, кружал та опалубки, риштувань для бетонування залізобетонної захисної оболонки;
• бетонування залізобетонної оболонки.

При виконанні робіт з улаштування внутрішньої обклеювальної гідроізоляції і металоізоляції оправи слід також дотримуватися правил виконання і приймання робіт згідно зі СНиП 3.03.01.

1. Збірну оправу перегінних тунелів, які споруджуються відкритим способом, слід споруджувати переважно із суцільних тунельних секцій. Розробку котлованів при цьому дозволяється здійснювати із використанням пересувного кріплення. Монтаж оправи слід виконувати за допомогою кранів та спеціальних монтажних пристроїв.

Після монтажу секцій у котловані з вертикальними стінками простір між конструкціями та ґрунтом, а також між суміжними стінками секцій слід заповнювати піском (піщаним ґрунтом) з ущільненням відповідно до СНиП 3.02.01.

1. При спорудженні станцій відкритим способом монтаж внутрішніх будівельних конструкцій платформ, колійних стін тощо повинен виконуватися паралельно з монтажем основних конструкцій.
2. При улаштуванні обклеювальної гідроізоляції у тунелях, які споруджуються відкритим способом, гідросклоізол слід наклеюваювати на поґрунтовану поверхню оправи шляхом обплав- лювання його покривного шару за допомогою пропанових нагрівних пальників з одночасним прокочуванням валиками шарів гідроізоляції, які приклеюють. При улаштуванні гідроізоляції оправи із застосуванням водонепроникних мастик їх слід наносити на поверхню, яка ізолюється, механізованим способом шляхом набризкування; послідовність нанесення мастик повинна установлюватися ПВР.

Транспорт, водовідлив, електропостачання, освітлення і вентиляція на період

будівельних робіт

Транспорт

1. Транспортування ґрунту та матеріалів при спорудженні стволів, горизонтальних та похилих тунелів повинно виконуватися без перевантажень. Роботи з навантаження та розвантаження клітей, відкочування вагонеток на поверхні і в приствольному дворі повинні бути механізовані.
2. Видача ґрунту на денну поверхню повинна виконуватися при проходці ствола на всю його глибину і приствольного двору на довжину до 20 м за допомогою цеберного підйому. При наступній проходці тунелів для видачі ґрунту повинен використовуватися постійний шахтний підйомник, який обладнаний, як правило, двома клітями.

Дозволяється обладнання стволів однією кліттю і одним великовантажним цебром (скіпом) за умови механізованого перевантаження грунту у цебер (скіп) із вагонеток. Можливе використання експлуатаційних стволів в якості робочих за обґрунтування.

Видача грунту по похилих тунелях при їх проходці повинна виконуватися скіпами, а за наявності передової штольні спуск ґрунту слід здійснювати по лотоку, обладнаному для транспортування ґрунту.

Вертикальне транспортування ґрунту та матеріалів при проходці тунелів у різних горизонтах слід здійснювати за допомогою допоміжних вантажних підйомників, для яких дозволяється застосування електричних редукторних лебідок з урахуванням правил безпечного ведення робіт.

1. При будівництві тунелів закритим способом слід використовувати рейковий і самохідний безрейковий транспорт.

При спорудженні горизонтальних і похилих транспортних тунелів закритим способом слід використовувати переважно рейковий транспорт (вузькоколійний).

Транспортування ґрунту у горизонтальних тунелях повинно виконуватися у вагонетках (вагонах) місткістю не менше ніж 1,4 м3. Суха цементна суміш для нагнітання за оправу повинна доставлятися у тунель у контейнерах. Елементи збірної оправи повинні перевозитися на спеціальних платформах. Довгомірні матеріали повинні доставлятися у спеціальних вагонах.

Подавати бетонну суміш із поверхні в тунель необхідно через свердловини з доставкою до місця укладання пневмобетоноукладальниками на рейковому ходу.

Використання вагонеток дозволяється у виняткових випадках.

1. На рейкових коліях з уклоном більше ніж 10 %о повинні передбачатися пристрої, які унеможливлюють самокатний рух рухомого складу.
2. Як основний тяговий засіб для переміщення поїздів рейковим транспортом слід застосовувати контактні та акумуляторні електровози постійного струму. Для переміщення рухомого складу на відстань до 100 м дозволяється застосовувати лебідки, штовхачі та інше.
3. У горизонтальних виробках слід класти дві вузькоколійні колії з улаштуванням через 200 м - 300 м односторонніх або перехресних з’їздів.

У виробках протяжністю більше ніж 500 м дозволяється укладання однієї колії з улаштуванням роз’їздів через 200 м - 300 м; при укладанні двох колій роз’їзди слід улаштовувати поблизу приствольного двору і в зоні забою.

1. Величина радіуса закруглення кривих рейкової колії повинна бути не менше ніж семикратна довжина найбільшої жорсткої бази рухомого складу при швидкості руху 1,5 м/с та десятикратна довжина жорсткої бази при швидкості більше ніж 1,5 м/с та при кутах повороту більше ніж 90°.
2. Величина розширення колії на ділянках кривих радіусом 8 м - 10 м повинна бути при довжині жорсткої бази:

600 мм - 10 мм;

800 мм - від 10 мм до 15 мм;

1100 мм - від 20 мм до 25 мм.

Величина підвищення зовнішньої рейки колії на ділянках кривих радіусом 8 м повинна бути 20 мм при швидкості руху 1,5 м/с, 35 мм при швидкості руху 2 м/с; на ділянках кривих радіусом 10 м повинна бути 15 мм при швидкості руху 1,5 м/с і 25 мм при швидкості руху 2 м/с.

1. Для влаштування рейкової колії при електровозній тязі слід використовувати переважно рейки Р-24. Вибір типу рейок залежно від застосованого гірничопрохідницького обладнання повинен визначатися ПВР.
2. Рейкову колію у тунелі слід класти зібраними ланками на раніше підготовлену основу. Рейки вузькоколійної колії повинні кластися стиками на вису.
3. Безрейковий транспорт із двигунами внутрішнього згоряння дозволяється застосовувати при спорудженні тунелів метрополітенів мілкого закладення та гірським способом.

Водовідлив

1. Відведення води із виробки при проходці тунелю на підйом слід виконувати самопливом. При проходці під уклон видалення води із виробки слід виконувати за допомогою розміщених у забої спеціальних насосів і проміжних водовідливних установок.

Уклон відкритих водовідвідних пристроїв повинен бути не меншим ніж 3 %.

1. Головна водовідливна установка повинна розміщуватися поблизу ствола.

Кількість насосів головного водовідливу слід приймати не менше ніж три із розрахунку: один -

у роботі, другий - у резерві і третій - у ремонті.

За необхідності одночасної роботи декількох насосів сумарне число насосів у резерві та ремонті повинно бути таким, що дорівнює кількості працюючих насосів.

Добова продуктивність насосів, які знаходяться в роботі, повинна перевищувати на 20 % максимальний очікуваний добовий приплив води.

1. При одному робочому насосі кількість напірних поставів труб головного водовідводу повинна бути 2, а при двох і більше працюючих насосах - 3.

Напірні постави повинні монтуватися так, щоб кожний насос міг працювати на будь-який постав; при цьому на насоси не повинні передаватися навантаження від власної ваги напірних поставів труб, води, яка у них знаходиться, а також динамічні навантаження.

У напірних поставах труб повинні бути встановлені засувки і зворотні клапани.

1. Кожна насосна установка головного водовідливу повинна бути обладнана контрольно- вимірювальною апаратурою.
2. Підлога насосної камери головного водовідливу повинна бути вище за рівень відкаточних колій на 0,5 м.
3. Місткість водозбірника насосної камери головного водовідливу повинна бути не меншою ніж 150 м3 при припливі води до 300 м3/год, а при припливі води більше ніж 300 м3/год повинна встановлюватися проектом.
4. Водовідлив при проходці ствола з припливом води у забій більше ніж 5 м3/год повинен здійснюватися насосами.

Видалення води із ствола при припливі до 5 м3/год слід виконувати за допомогою цеберного підйому, який використовується при проходці ствола.

1. Насосні установки проміжного водовідливу слід розміщувати у тунелі або в спеціальних камерах. Камери влаштовують у виробках, передбачених для потреб експлуатації. Місткість і конструкцію водоприймача слід визначати ПВР.

У насосних установках проміжного водовідливу повинно бути не менше ніж два насоси: один - робочий, другий - резервний. Робота всіх насосних установок повинна здійснюватися в автоматичному режимі.

Електропостачання та освітлення

1. При влаштуванні ліній електропостачання будівництва та монтажі електротехнічних обладнань слід дотримуватися ПУЕ та ДНАОП 0.00-1.21.
2. Освітлення будівельних майданчиків, місць робіт на відкритих просторах слід виконувати згідно з вимогами щодо проектування електричного освітлення будівельних майданчиків. Освітлення тимчасових виробничих і побутових будівель слід виконувати згідно з СН 357.

Освітлення підземних виробок слід виконувати згідно з правилами безпечного ведення робіт відповідно до 21.4.

1. При виконанні заземлення електроустановок будівництва слід виконувати вимоги СНиП 3.05.06.
2. Блискавкозахист тимчасових будівель та споруд слід виконувати згідно з ДСТУ Б В.2.5-38 як для споруд III категорії, за винятком аміачних заморожувальних установок, блискавкозахист яких слід виконувати за вимогами для споруд II категорії.

Вентиляція

1. Штучну вентиляцію підземних виробок слід застосовувати на усіх стадіях тунельних та будівельно-монтажних робіт, а також у період тимчасової перерви у процесі прохідницьких робіт. При проектуванні штучної вентиляції повинна враховуватися природна тяга.

Система вентиляції повинна забезпечувати реверсування повітряного струменя.

Об’єм повітря, який проходить по виробках у реверсивному режимі провітрювання, повинен складати не менше ніж 60 % від об’єму повітря, який проходить по них у нормальному режимі.

Схеми вентиляції для всіх стадій спорудження тунелю визначаються проектом. У випадку надходження у виробку шкідливих газів, не виявлених у процесі розвідувань, зміна схем вентиляції проводиться проектною організацією.

1. Вміст шкідливих і отруйних газів та пилу у повітрі підземних виробок (у місцях, де перебувають або можуть перебувати люди) не повинен перевищувати гранично-допустимих величин для робочої зони, встановлених [8].
2. У камерах та приміщеннях, закінчених будівництвом і зданих під монтаж обладнання, температурно-вологісний режим на весь період монтажу до здачі обладнання в експлуатацію повинен відповідати вимогам, які передбачені проектом на період експлуатації тунелю.
3. Вентиляція підземних споруд метрополітенів у передпусковий період при виконанні будівельно-монтажних робіт у тунелях переважно повинна здійснюватися з використанням вентиляційних установок, призначених для постійної експлуатації.
4. Вентиляційні агрегати, повітроводи та інші елементи тимчасових вентиляційних схем слід приймати з урахуванням їх використання протягом усього періоду будівництва.
5. Портали виробок у зимовий період повинні обладнуватися пристроями (повітряно- тепловими завісами, шлюзами, воротами тощо), які перешкоджають проникненню холодного повітря у тунель та зниженню температури у забої. Тип і конструкція цих пристроїв встановлюються проектом.
6. Забруднене повітря слід видаляти безпосередньо на поверхню або у вихідний струмінь головного вентилятора.
7. При розрахунку викиду повітря із вентиляційних систем в атмосферу повинні дотримуватися ГДК шкідливих речовин в атмосферному повітрі населених пунктів, встановлені санітарними правилами ДСП 173.
8. Головна вентиляційна установка на поверхні повинна розташовуватися на відстані не менше ніж 5 м від ствола шахти, через який подається повітря.

Головна вентиляційна установка повинна обладнуватися глушителями шуму, якщо рівень шуму від вентиляторів перевищує величини, встановлені санітарними нормами СН 3077 та ДСН 3.3.6.039

Охоронні заходи

1. При виконанні тунельних робіт необхідно вживати передбачених проектом заходів із забезпечення збереженості будинків та споруд, які знаходяться в зоні можливих деформацій поверхні під впливом прохідницьких робіт, виконання водозниження, заморожування, забивання паль, шпунтових огорож, бурових свердловин тощо.

Виконання робіт із забезпечення зберігання наземних та підземних споруд, інженерних мереж та комунікацій, що не підлягають зносу або перекладанню, повинно бути передбачене у загальному графіку підготовчих та основних робіт, розроблених у складі ПВР