Страница 32: ДБН В.2.3-7-2010. Метрополітени (32588)

При виявленні пустот вони повинні бути заповнені шляхом нагнітання цементно-піщаного розчину. У водоносних пісках (пливунах) нагнітання розчину за оправу не виконується.

При наступній проходці ствола на ділянках стійких ґрунтів, які розташовані нижче, після монтажу перших п’яти кілець слід виконувати тампонаж будівельного зазору цементно-піщаним розчином за кожне кільце, а розробку забою вести на глибину, достатню для встановлення не більше ніж одного кільця. Порядок нагнітання за оправу нижче цієї зони встановлюється ПВР.

1. Тампонаж закріпленого простору, заповненого тиксотропним розчином, може здійснюватися шляхом заміни глинистого розчину цементно-піщаним або шляхом залишення глинистого розчину за кріпленням із метою гідроізоляції оправи.

Це рішення встановлюється проектом.

1. Монтаж збірної оправи повинен виконуватися з використанням ущільнювальних матеріалів і наступним нагнітанням цементно-піщаного розчину за оправу.
2. Нагнітання розчину за оправу стволів, які споруджуються в штучно заморожених ґрунтах, слід виконувати згідно з 21.175 і 21.181.
3. Чеканка швів повинна виконуватися при звичайному способі спорудження ствола слідом за складанням кілець оправи, а при способі опускного кріплення - після закінчення проходки ствола.
4. Армування ствола (встановлення розстрілів, напрямних для клітьового підйому, трубопроводів, кабелів, сходів тощо) слід виконувати у процесі проходки ствола.

Для дерев’яних елементів армування ствола слід застосовувати деревину, яку треба піддавати глибокому просочуванню антипіренами, щоб забезпечити її відповідність вимогам, які пред’являються до важкогорючих матеріалів.

На ділянці проходки з опускним кріпленням армування ствола, а також монтаж надшахтного тюбінгового копра слід виконувати тільки після закінчення проходки ділянки ствола, яка споруджується способом опускного кріплення.

1. Для провітрювання забою ствола, який споруджується звичайним способом, повинні використовуватися вентиляційні трубопроводи, що встановлюються при армуванні ствола.
2. Стволи, які не призначені для використання при будівництві тунелів, можуть споруджуватися після проходки тунелів. При цьому дозволяється виконувати спуск ґрунту та води із забою ствола у підземні виробки через попередньо пробурені свердловини або фурнелі.
3. Проходка похилих ескалаторних тунелів повинна виконуватися способом суцільного забою згідно з 21.76. До початку проходки слід збудувати тимчасовий оголовок тунелю, змонтувати естакаду, тюбінгоукладач, прохідницьке устаткування.

Проходка тунелів закритим способом робіт

1. Перегінні тунелі метрополітену слід споруджувати через вентиляційні або робочі стволи.

Станції повинні споруджуватися через робочі стволи. Дозволяється також додатково використовувати похилі (ескалаторні) тунелі.

1. Проходку тунелів метрополітену мілкого закладення при збірній та монолітно-пресо- ваній бетонній оправі слід виконувати щитовим способом із застосуванням механізованих або звичайних щитів із розсікальними площадками, а також способом продавлювання збірної оправи.

Проходку тунелів метрополітену глибокого закладення при збірній оправі слід виконувати щитовим способом із застосуванням механізованих або звичайних щитів та способом суцільного забою без застосування щитів.

Проходку тунелів метрополітену глибокого закладення з монолітною бетонною або залізобетонною оправою слід виконувати відповідно до 21.103 - 21.118.

1. Проходку невеликих ділянок тунелів метрополітену для камер із збірною оправою слід виконувати способом розкриття на повний профіль по частинах.
2. Проходку тунелів метрополітенів щитовим способом слід виконувати у нестійких нескельних ґрунтах, а також у сильнотріщинуватих (вивітрілих і рухлякових) скельних ґрунтах, які виявляють значний гірський тиск і вимагають тимчасового кріплення покрівлі і лоба забою.

За техніко-економічного обґрунтування дозволяється застосування механізованих прохідницьких комплексів та прохідницьких комбайнів, обладнаних тунельними бурильними механізмами при проходці тунелів у міцних скельних породах.

Проходка перегінних тунелів метрополітенів повинна виконуватися переважно механізованими щитами безперервним забоєм протяжністю не менше довжини ділянки між станціями.

Застосування звичайних щитів дозволяється у випадках проходки у нестійких ґрунтах, що вимагають кріплення покрівлі та лоба забою; при цьому для кріплення лоба забою повинне застосовуватися тимчасове інвентарне кріплення, а ніж щита повинен вдавлюватися у ґрунт.

1. При проходці перегінних тунелів мілкого закладення в необводнених або осушених піщаних ґрунтах слід застосовувати щит із розсікальними площадками, які вилучають тимчасове кріплення лоба забою. Кількість розсікальних площадок повинна забезпечувати стійкість укосу ґрунту на площадках.
2. Спосіб суцільного забою без застосування щита з монтажем збірної оправи у забої слід застосовувати для проходки тунелів у стійких скельних ґрунтах із коефіцієнтом міцності 1,5 і вище, які допускають розробку виробок на повний переріз та за наявності у покрівлі стійких ґрунтів.
3. Для проходки тунелю метрополітену із заданою проектом швидкістю слід виконати такі роботи: спорудження ділянки тунелю для технологічного відходу (монтаж прохідницького комплексу за щитом або блокоукладальником і його випробування на ділянці проходки протяжністю 10 м).

Для виведення прохідницьких комплексів із монтажних щитових камер та їх введення в демонтажні щитові камери при проходці тунелів у нестійких водонасичених грунтах слід передбачати закріплення або осушення ґрунтового масиву на довжині до 20 м від торців камер.

1. При спорудженні паралельних перегінних, а також колійних станційних тунелів проходку їх у нестійких ґрунтах слід виконувати з випередженням спорудження одного із паралельних тунелів, а в скельних стійких ґрунтах дозволяється виконувати одночасно.
2. Проходка тунелів метрополітену повинна здійснюватися переважно глухим забоєм із заходкою довжиною, яка дорівнює ширині одного кільця тунельної оправи.

У скельних стійких і однорідних ґрунтах міцністю від 6 і вище дозволяється збільшувати довжину заходки до двох кілець.

При проходці тунелю щитовим способом в особливо складних інженерно-геологічних умовах (пливунах, водонасичених нестійких ґрунтах) дозволяється зменшувати пересування щита до меж, які забезпечують безпечне ведення робіт (вилучення деформації оправи, прориву або вивалів ґрунту у забої тощо).

1. При спорудженні тунелів метрополітенів із застосуванням звичайних щитів і при проходці без щитів розробку нескельних ґрунтів слід використовувати за допомогою механізованого інструменту, а скельних ґрунтів - буропідривним способом із механізованим навантаженням ґрунту.
2. Відхилення прохідницького щита у плані та профілі від проектного положення повинно бути у межах, які дозволяють зводити тунельну оправу за розмірами, які відповідають проектним, з урахуванням допусків, встановлених даним розділом.
3. При проходці перегінних тунелів метрополітенів в осушених піщаних, супіщаних і суглинкових ґрунтах під залізничними коліями та автомобільними дорогами, а також під іншими інженерними спорудами слід застосовувати метод продавлювання оправи або інші способи безосадової проходки.
4. Проходка тунелю методом продавлювання оправи повинна здійснюватися за допомогою спеціального щитового кріплення, змонтованого перед кільцями оправи тунелів, яка продавлюється у ґрунт домкратною установкою.

Установку слід монтувати в котловані, відкритому на початку ділянки тунелю, який споруджується цим методом.

1. Величина сумарного зусилля домкратів для продавлювання оправи у ґрунт повинна встановлюватися проектом залежно від протяжності ділянки продавлювання, глибини закладення тунелю, несучої здатності оправи в осьовому напрямку і фізико-механічних властивостей ґрунту.
2. Проходка тунелів із застосуванням спеціальних способів (заморожування, водозниження, стисненого повітря тощо) у водонасичених нестійких ґрунтах повинна здійснюватися за ПВР, який складається для кожної ділянки проходки.
3. Проходку тунелів метрополітенів під стисненим повітрям дозволяється застосовувати у пливунних і водонасичених нескельних грунтах з коефіцієнтом фільтрації, меншим ніж 0,5 м/добу, за якого застосування водозниження неефективне. Проходка під стисненим повітрям може застосовуватися при гідростатичному напорі ґрунтових вод не більше ніж 0,2 МПа і довжині тунелів до 300 м (включно). Проходку слід виконувати без перерви у роботі протягом доби і без вихідних днів.

При проходці тунелів під стисненим повітрям слід дотримуватися вимог [10].

1. Проходку тунелів протяжністю більше ніж 300 м в обводнених грунтах із надмірним гідростатичним тиском у забої до 0,2 МПа (включно) слід вести методом гідропривантаження або грунтопривантаження із застосуванням механізованого щитового комплексу.
2. Тиск стисненого повітря у робочій зоні на рівні підошви виробки повинен дорівнювати гідростатичному, а за відсутності припливу води у лотік тунельного забою тиск може бути зниженим до величини гідростатичного тиску на рівні 1/3 діаметра від підошви виробки.

При гідростатичному тиску вище ніж 0,2 МПа (2 атм) тиск стисненого повітря у робочій камері рекомендується знижувати шляхом застосування штучного зниження рівня ґрунтових вод.

1. Звичайні щити при проходці станційних тунелів діаметром 8,5 м і більше слід застосовувати у нескельних нестійких ґрунтах, а також у тріщинуватих скельних ґрунтах, у яких можливі обвалення покрівлі та обвали.
2. Проходка тунелів станцій та камер способом пілот-тунелю дозволяється у ґрунтах, де можливі вивали і відшарування, за яких неможливо застосовувати проходку тунелю способом суцільного забою.
3. Спосіб проходки пілот-тунелю у межах станції слід застосовувати такий же, як і для проходки перегінних тунелів, які примикають до нього, при цьому забій пілот-тунелю повинен випереджувати забій основного тунелю не менше ніж на 20 м.

Проходка механізованим щитом перегінних тунелів у межах станції дозволяється при використанні в подальшому цієї виробки як пілот-тунель.

1. Розширення перерізу пілот-тунелю до проектних розмірів станційного тунелю слід виконувати захватками, які дорівнюють ширині кільця пілот-тунелю з наступним розбиранням збірної оправи пілот-тунелю.
2. Послідовність розкриття і технологія улаштування прорізів (одночасно з обох сторін або у шаховому порядку) при спорудженні станцій пілонного типу повинна визначатися проектом залежно від інженерно-геологічних умов.
3. На кільцях оправи, суміжних із прорізом, який розкривається, на період виконання робіт повинні встановлюватися тимчасові конструкції, що розкріплюють оправу.
4. При проходці тунелів станцій колонного та пілонного типів у стійких ґрунтах з коефіцієнтом міцності 2 і вище розробку ґрунту слід виконувати способом розкриття на повний профіль без застосування щитів. У першу чергу слід споруджувати колійні (бокові) тунелі, потім середній тунель. При проходці середнього тунелю станцій колонного типу виймання тюбінгів оправи колійних тунелів між колонами повинно виконуватися слідом за його проходкою попарно в обох тунелях.
5. До початку проходки односклепінної станції, яка здійснюється з обтисненням збірної оправи у ґрунт, слід споруджувати опори склепіння. Проходку станцій слід виконувати способом нижнього уступу.

Розроблення калотти під верхнє склепіння повинне виконуватися захватками на ширину одного кільця оправи склепіння. Монтаж оправи повинен здійснюватися із негайним обтисненням її у породу.

Порядок розробки ґрунту у калотті, а також тип тимчасового кріплення повинен установлюватися ПВР залежно від інженерно-геологічних умов.

1. Розробка ґрунту у ядрі і у лотоковій частині односклепінної станції повинна здійснюватися послідовно, в міру просування спорудження склепіння.

Величина відставання розробки ґрунту у ядрі від забою калотти, а також розробки ґрунту під конструкції лотока повинні встановлюватися ПВР залежно від інженерно-геологічних умов, способу розробки і застосування засобів механізації.

1. При розробці ґрунту у калотті в лотоковій частині під зворотне склепіння односклепінної станції, яка споруджується із обтисненням оправи у породу, слід забезпечувати оброблення контуру виробки, максимально наближаючи його окреслення до проектного окреслення тунелю.
2. Після закінчення робіт із спорудження прорізів і монтажу колон на станціях слід виконувати гідроізоляцію тунелів, монтаж внутрішніх конструкцій (платформ, перегородок, сходів тощо), монтаж спеціального та санітарно-технічного обладнання, архітектурне оформлення та опоряджувальні роботи; при цьому повинно передбачатися суміщення зазначених робіт у часі.
3. Послідовність проходки всіх пристанційних та притунельних споруд на перегінних тунелях і влаштування торцевих стін установлюється проектом з урахуванням максимальної механізації робочих процесів і застосування збірних елементів конструкцій.
4. Проходку тунелів залежно від розмірів та форми поперечного перерізу, а також інженерно-геологічних умов слід виконувати способами: суцільного забою, уступним та щитовим. Проходка способами опертого склепіння, опорного ядра і розкриття на повний профіль по частинах дозволяється при спорудженні коротких тунелів (завдовжки до 300 м) або обмежених ділянок тунелів у складних інженерно-геологічних умовах.
5. Способи проходки тунелів і засоби механізації визначаються проектом на основі результатів техніко-економічного порівняння варіантів.

Порядок розробки тунельного забою повинен установлюватися ПВР.

1. Спосіб суцільного забою слід застосовувати для проходки тунелів заввишки до 10 м із монолітною оправою у скельних ґрунтах із коефіцієнтом міцності не менше ніж 4; при цьому тимчасове закріплення виробки при проходці у скельних монолітних (невивітрілих) ґрунтах з коефіцієнтом міцності від 12 і вище не виконується, а при проходці у скельних тріщинуватих (вивітрілих та сильновивітрілих) ґрунтах застосування тимчасового закріплення обов’язкове.
2. Уступний спосіб слід застосовувати для проходки тунелів заввишки більше ніж 10 м, які споруджуються в скельних ґрунтах із коефіцієнтом міцності не менше ніж 4 і для проходки тунелів заввишки менше ніж 10 м у скельних ґрунтах із коефіцієнтом міцності від 2 до 4. Проходку тунелів слід здійснювати переважно з нижнім уступом.
3. Розробка верхньої частини перерізу тунелю при уступному способі повинна виконуватися способом суцільного забою відповідно до 21.103.
4. Розробка нижньої частини перерізу тунелю (нижнього уступу) при уступному способі повинна виконуватися згідно з 21.111, 21.112 та 21.113.