Страница 4: ДСТУ EN ISO 20344:2009. Засоби індивідуального захисту. Взуття професійної призначеності. Методи випробування (62634)

1 — усічене вістря.

Рисунок 16 — Випробний цвях для проведення випробовування на стійкість до проколу

Опір до згинання проколостійких вставок визначають відповідно до методу, описаного в 7.2.2.3 EN 12568.

Електричний опір струмопровідного матеріалу вимірюють після кондиціювання зразків у герметизованому простої: за сухих атмосферних умов (5.10.3.3а)). Електричний опір антистатичного взуття вимірюють після кондиціюванн зразків у герметизованому просторі за вологих атмосферних умов (5.10.3.3а) та Ь)).

Взуття зі знімною устілкою випробовують разом із нею. Очищають поверхню підошви етиловим спиртом дл усунення всіх залишків силіконової ливарної форми, промивають здистильованою водою і просушують з температури (23 + 2) °С. Поверхня не повинна бути полірована, стерта або очищена органічними речовинами, яі роз'їдають або спричиняють набрякання підошви.

Для випробних зразків, які випробовують після вологого кондиціювання (див. 5.10.3.3), до підошви застосовуют провідний лак (5.10.2.4), на площу 200мм х 50мм, яка охоплює п'яткову і носкову частини. Випробний зразо висушують і перевіряють, щоб опір лакового покриву був менше ніж 1И0³ Ом.

Заповнюють взуття чистими сталевими кульками і розташовують металеві щупи пристрою (5.10.2.5) так, що носкова частина підошви підтримувалася двома щупами, розташованими на відстані 45мм один від одного, а треті щуп знаходився в п'ятковій частині. Використовуючи прилад для випробовування (5.10.2.1), вимірюють опір мі; першими двома і третім щупами.

Відповідно до типу випробного взуття, створюють одну з двох наступних атмосферних умов для кондиціюванн випробного зразка:

1. сухі умови, температура (20 ±2) °С і вологість (30 + 5)% (протягом 7 днів);

2. вологі умови, температура (20 ±2) °С і вологість (85 ± 5)% (протягом 7 днів). Випробовування виконуют протягом 5 хв із моменту видалення випробного зразка з відповідних атмосферних умов, якщо випробовування не проводять у них.

Заповнюють випробний зразок чистими сталевими кульками загальною масою 4 кг, використовуючи ізоляційни матеріал, для продовження верху взуття у разі потреби. Вміщують наповнений випробний зразок на контактну мідн пластину, подають напругу постійного струму (100 ±2) В між контактною мідною пластиною і сталевими кулькам протягом 1хв і обчислюють опір.

Максимальне розсіювання потужності повинно бути не більше ніж 3 Вт.

Там, де потрібно, зменшують напругу, щоб дотримуватись обмеження 3 Вт та фіксують це в протоколі.

Електричну ізоляцію визначають відповідно до методу, описаного в 6.3 EN 50321.

Розмір лазні, в якій зберігається пісок повинен бути (40 ± 2)см х (40 + 2)см із висотою не менше ніж 5см (див рисунок 17).

Об'єм піска (5 000 + 250)см³, розмір зернини від 0,3мм до 1,0мм.

Температуру пластини вимірюють там, де взуття контактує з пластиною (носкова та п'яткова області) і регулюют відповідно до температури випробовування. Залежно від якостей, які враховують під час перевіряння взуття електрична пластина ^р може нагріватися до температури 150 °С чи 250 °С (з допустимим відхилом ±5 °С).

Напруга системи опалення повинна бути не менше ніж (2 500 ± 250) Вт.

Випробним зразком вважають цілу пару взуття. Встановлюють давач температур до устілки. Температуру всереди взуття потрібно вимірювати в носковій частині взуття в площі прямо над тим місцем, де підошва контактує з гарячо> 1-І 1-І А І ШІА Dlt All I IWI ATI ЛТАПАПІ ІГЧ / 1-І I If І А П /А/- /А П I А I I X / nOWTTn С If І І І Л / ПОї/ТТГІ /% *51 I I К А І І *5 /АТІПІГО ТГ П 111 П А А П W П О І І І І проводять разом із нею. Якщо верх не достатній для вміщення всіх кульок, то його подовжують коміром. 1

2 3 4

Пояснення:

1. —точка вимірювання температури;

2. — піскова лазня (висота піску 30мм);

3. — взуття, наповнене сталевими кульками;

4. — електрична плитка.

Рисунок 17 — Прилад для випробовування стійкості взуття до впливу підвищених температур

5.12.3 Проведення випробовування

Кондиціюють підготований випробний зразок, доки температура устілки не стане постійною (23 + 2) °С та проводят випробовування за температури навколишнього середовища (23 + 2) °С.

Попередньо нагрівають піскову лазню не менше ніж 2 год, та встановлюють температуру електричної плитки до T_h підтримують цю температуру під час випробовування. Вміщують випробний зразок на лазню. Переміщуют передню та задню частини взуття, щоб досягти найкращого контакту між взуттям та гарячою плитою.

Пісок навколо взуття повинен бути на правильній висоті. Забезпечують, щоб поверхня піску була однорідно-плоска. Використовують прилад для вимірювання температури, зв'язаний з давачем температур, щоб виміряти температур на устілці як функцію від часу, фіксуючи збільшення температури графічно.

ti — час, коли виміряне останнє підвищення температури всередині устілки (0 в °С).

t2 — загальний час проведення випробовування.

Обчислюють із точністю до 0,5 °С збільшення температури (It в °С) після того, як випробний зразок знаходився н гарячій пісковій лазні час ti

= Й - 23

Продовжують випробовування до t2. Одразу ж після нагрівання за період t2 виймають зразок і, потім, сталеві кульк для огляду та фіксують ознаки серйозного ушкодження, які впливають на функційність можливості взуття.

Результати випробування:

• Підвищення температури всередині взуття після ti.

• Звіт про ушкодження, які можуть серйозно випливити на функційні можливості взуття (наприклад почато відшаровування верху взуття від підошви).

5.13 Визначання стійкості до впливу знижених температур

Випробним зразком вважають цілу пару взуття. Готують випробний зразок відповідно до 5.12.2.

Розміри у міліметра

Пояснення:

1. — отвір подовженої 4 — мідна пластина;

форми;

2. — термоізолювальний 5 — лабораторний столик, покрив; що піднімається;

3. — точка вимірювання 6 — холодильна камера.

температури;

Рисунок 18 — Прилад для визначення стійкості до вплив

знижених температур

5.13.3 Проведення випробовування

Підготовлений випробний зразок кондиціюють, доки температура підошви не встановиться постійною (23 ± 2) °С.

Установлюють температуру холодильної камери (-17 ± 2) °С та підтримують цю температуру під ча випробовування. Вміщують випробний зразок на лабораторний столик, що піднімається всередині холодильне камери, регулюють висоту так, щоб верхня лінія взуття була на одному рівні з отвором, після чого закривають отві теплоізолювальною кришкою.

Використовують прилад для вимірювання температури, зв'язаний з давачем температур для того, щоб вимірят температуру на устілці як функцію від часу, графічно фіксуючи у протоколі зменшення температури.

Обчислюють із точністю до 0,5 °С зменшення температури через 30хв після розміщення випробного зразка холодильній камері.

1. і.._и_ .— . : _________ _ « :—: ^і—м/т^ иои

Таблиця 3 — Розміри випробного ударника

Рисунок 19 — Випробний ударник для визначення поглинання енергії удару підошвою

Взуття ставлять каблуком на сталеву основу, і натискають випробним ударником, спрямованим перпендикулярн до внутрішньої частини підошви, на центр п'яткової області зі швидкістю (10 ± 3)мм/хв до одержання навантаженн 5 000 Н.

Будують криву залежності навантаження від тиску для кожного випробовування, і обчислюють енергію поглинання j у джоулях, із точністю до 1 Дж, за формулою:

SM0N
£- J Fds,

де F — сила, яку прикладають, Н;

s — відстань, мм.

Пару взуття випробовують під час ходіння заданою кількістю кроків по поверхні, заповненою водою на визначен глибину. Ступінь проникання води визначають перевірянням.

Обирають людину, що проводить випробовування так, щоб розмір взуття їй повністю підходив.

Горизонтальний водонепроникний жолоб повинен мати такі характеристики (див. також рисунок 20):

1. платформа, що обертається, розміщена з кожного кінця жолобу, розташована вище рівня води, призначена дл того, щоб випробовувачі вставали на неї та обертались;

2. довжина жолобу між платформами повинна бути не менше ніж 10 звичайних кроків у воді;

3. ширина жолобу близько 0,6 м;

4. пробка, що дозволяє воді витікати.