Страница 6: ДБН В.2.3-7-2010. Метрополітени (32588)

Підземні станції, як правило, розміщують на підвищеннях профілю (на "горбах"). При цьому ділянки, що примикають до станцій, на довжині 150 м - 200 м рекомендується розташовувати на уклоні до 30 % .

1. Колії в тупиках, що передбачені для відстою і обороту поїздів, слід розташовувати на уклоні 3 % з підйомом до станції.

Паркові і відстійні колії в електродепо слід розташовувати на горизонтальній площадці або на уклоні не більше ніж 1,5 % .

1. Оборотні тупики за станцією, в яких передбачається нічний відстій поїздів, слід проектувати під дві колії відповідно до 5.16 і 5.17.

Довжину тупикових колій, рахуючи від ЦСП до брусу упору, слід приймати:

а) для обороту поїздів і нічного відстою одного поїзда на кожній колії - на 85 м більше довжини поїзда на перспективу;

б) для обороту поїздів і нічного відстою декількох поїздів на кожній колії, як суму їх довжин на перспективу, ширини проходів по 5 м між поїздами, відстані 7 м або 15 м (за наявності ПТО) від поїзда до брусу упору, відстані 35 м від ЦСП до місця нічного відстою першого поїзда;

в) для нічного відстою декількох поїздів, що розташовуються на продовженні головних колій за тимчасово кінцевою станцією, як суму довжин поїздів, ширини по 5 м проходу між поїздами, відстані 7 м від крайнього поїзда до брусу упору і додаткової відстані 47 м (для колії з проти- шерстним рухом поїздів в тупик) або 22 м (для колії з зашерстним рухом поїздів в тупик).

Довжина тупикової колії на продовжені головної колії повинна бути кратною 12,5 м.

Наведені нормативи відстаней обов’язкові для інших варіантів схем оборотних і відстійних тупиків.

1. У тупиках з ПТО слід передбачати оглядові канави, що розташовуються по осі кожної оборотної колії (по одній на колію).

Якщо оборот поїздів проводиться по головній колії тимчасово кінцевої станції, оглядова канава може передбачатися за окремим завданням.

Розміри оглядових канав слід приймати:

ширину - 1,2 м;

довжину (між нижніми східцями сходу в канаву) - на 2 м більше ніж розрахункова довжина поїзда на перспективу;

глибину, рахуючи від рівня головки рейок: 1,2 м - в одноколійному тунелі колового окреслення і 1,4 м - в тунелях прямокутного окреслення та двоколійних тунелях колового окреслення.

1. В оборотному тупику слід передбачати службову платформу. Службову платформу слід розміщувати:

• у двоколійному тунелі - між оборотними коліями;
• в одноколійному тунелі - зліва за рухом поїзда у тупик.

Край платформи повинен знаходитись на відстані 25,6 м від ЦСП.

Довжина службової платформи повинна бути на 11 м більше розрахункової довжини поїзда на перспективу.

На службових містках у відстійних тупиках слід установлювати негорючі стаціонарні урни з кришками для побутового сміття із розрахунку одна урна на вагон.

1. Мости, в тому числі естакади і шляхопроводи, на яких розміщуються лінії метрополітену, дозволяється розташовувати на ділянках з будь-якими поєднаннями поздовжнього профілю і плану лінії, передбаченими цим розділом.
2. Відстань від поверхні землі (з урахуванням відміток вертикального планування) до верху конструкції станційного комплексу підземних споруд метрополітену слід приймати не менше сумарної товщини дорожнього покриття і теплоізоляційного шару, що забезпечують захист споруд від промерзання; над перегінними тунелями на ділянках пересічення магістральних вулиць і доріг - не менше ніж 3 м, в інших місцях дозволяється зменшення відстані за умови захисту тунелів від промерзання і можливості влаштування над ними дорожнього покриття.

8 СТАНЦІЇ І ВЕСТИБЮЛІ

1. Станції слід проектувати з острівними платформами. У складних умовах за техніко- економічного обґрунтування дозволяється влаштування бокових платформ.

На станціях з боковими платформами слід передбачати заходи для попередження випадіння пасажирів у разі несанкціонованого відчинення дверей з боку, протилежного платформі, а також світло - та відеосигнали для машиніста про відчинення потрібних дверей.

1. Станції наземних (надземних) ділянок ліній слід проектувати закритими від вітру і атмосферних опадів.
2. Розміри станційних споруд повинні бути не менше величин, наведених у таблиці 3.

Таблиця 3

1. Довжину посадкової частини платформи слід приймати такою, що дорівнює розрахунковій довжині поїзда (на період з найбільшою кількістю вагонів у поїзді), збільшеній не менше ніж:

а) на 8 м - для станцій, які розташовані на підземних і закритих наземних лініях;

б) на 10 м - для станцій, які розташовані на відстані менше ніж 300 м від відкритих наземних ділянок лінії.

1. Довжину кожної із безпрорізних частин станцій глибокого закладення слід визначати розрахунком на період найбільшої величини пасажирських потоків, але приймати не більше 1/3 довжини посадкової частини платформи.
2. Відстань від ескалаторів до початку посадкової платформи односклепінних станцій або першого проходу на посадкову платформу пілонних і колонних станцій слід приймати не менше 10 м; відстань від ескалаторів до АКП у вестибюлях - не менше 7 м; відстань від кас у вестибюлях до АКП - не менше ніж 4 м.
3. Вестибюлі станцій слід проектувати наземного або підземного типу відповідно до завдання і з врахуванням містобудівних, архітектурно-просторових і кліматичних умов.

Дозволяється передбачати вестибюлі, вбудовані в будинки громадського та виробничого (об’єктів метрополітену) призначення, що мають І-ІІ ступінь вогнестійкості.

Виходи (входи) із підземних вестибюлів передбачають, як правило, в підвуличні пішохідні переходи або в будинки (павільйони) зі встановленням в переходах дверей типу "Метро".

1. Архітектурно-планувальне рішення станцій і вестибюлів повинно створювати максимум зручностей для пасажирів і експлуатаційного персоналу, відповідати технологічним та експлуатаційним правилам.

Станції з вузлами пересадки (в тому числі на перспективу) слід проектувати з рішеннями, які забезпечують мінімальний час на пересадку.

Кожна станція повинна мати індивідуальне архітектурне рішення при дотриманні єдності стилю платформного залу і вестибюлів.

1. Станції, як правило, вирішуються в простих архітектурних формах із використанням різноманітних економічних і довговічних матеріалів та мінімальним застосуванням ліплення та інших деталей, що можуть бути місцями скупчення пилу та бруду.

Облаштування пасажирських приміщень слід передбачати з матеріалів, що забезпечують зниження рівнів шуму та вібрації.

Архітектурні деталі склепінь і стін повинні бути максимально наближені до основних конструкцій споруди. При розташуванні станції у водонасичених грунтах декоративне облицювання колійних стін слід встановлювати на відступі від несучих будівельних конструкцій

Освітлення станції повинно передбачатися з якомога меншим застосуванням підвісних світильників.

Архітектурні деталі повинні виготовлятися з матеріалів, що допускають вологе прибирання.

Не дозволяється:

• застосовувати підвісні світильники в похилих (ескалаторних) і колійних станційних тунелях;
• підвішувати архітектурні деталі безпосередньо до водовідвідного зонта;
• використовувати деталі і матеріали, в складі яких є азбест, без захисного покриття;
• використовувати асфальт для покриття підлоги;
• використовувати скловату як ізоляційний матеріал;
• використовувати матеріали для покриття підлоги з різними межами стирання;
• застосовувати гвинтові сходи та забіжні сходини;
• застосовувати розсувні та оборотні двері на входах (виходах) пасажирів і службового персоналу;
• на шляху прямування пасажирів слід застосовувати такі турнікети:

ґ*їїїї

на входах - оборотні турнікети, оснащені системою антипаніка ; на виходах - турнікети з відкритим проходом.

1. У допоміжних і технологічних приміщеннях опорядження слід призначати з урахуванням вимог технологічної естетики і виробничої гігієни, а також протипожежних вимог.
2. Поверхня підлоги платформ і вестибюлів станцій повинна бути неслизькою і відповідати вимогам міцності на стирання.

Покриття підлоги на платформах і в вестибюлях станцій, а також у підвуличних пішохідних переходах, які є вхідними в підземні вестибюлі, слід передбачати лощеними плитами із гірських порід або із штучних матеріалів із межею міцності на стискання не менше ніж 60 МПа (600 кгс/см2) і на стирання не більше ніж 0,5 г/см2 згідно з ДСТУ 2.7-59 та ДСТУ Б В.2.7-37.

У пасажирських приміщеннях станцій дозволяється використовувати поліровані плити.

Товщина плит підлоги повинна становити не менше ніж 30 мм.

По краю посадкової платформи станції, а також на сходах між платформою та вестибюлями перед першою і останньою сходинками слід передбачати смуги завширшки 50 см із кованого під мілку бучарду (або термообробленого) граніту.

На відстані 50 см від краю платформи слід передбачати контрастну або світлову обмежувальну смугу завширшки до 30 см.

Підлогу в службових приміщеннях станцій і вестибюлів із постійним перебуванням у них персоналу слід виконувати відповідно до 18.20, ж).

Вхідні площадки і східці на шляху руху пасажирів слід викладати кованим (пиляним або термообробленим) гранітом з товщиною плит не менше ніж 60 мм.

Підлоги пішохідних переходів повинні мати похили до водоприймальних пристроїв з уклоном не менше ніж 10 %о .

1. На станціях і в вестибюлях, що споруджуються згідно з 7.10, підлоги слід передбачати без перепадів рівнів на всьому шляху прямування пасажирів з обмеженим ступенем переміщення від входу (виходу) в наземний вестибюль до вантажопасажирського ліфта у верхньому рівні і далі до обмежувальної смуги на платформі станції.
2. Опорядження стін і стель приміщень радіовузла, ДПС, чергового по станції, медичного пункту, пункту зміни машиністів, приймання їжі і підрахунку монет слід виконувати з використанням звукопоглинаючих матеріалів, що допускають залежно від призначення приміщення мокре або вологе прибирання та дезинфекцію згідно з 20.6, вимогами санітарних правил, ДБН В.2.2-9 та діючих нормативних документів МОЗ України, а також вимогами згідно з 18.20, д) та 18.20, е).

У приміщеннях начальника станції, касира, старшого касира, інспектора комерційної служби, поста міліції слід виконувати опорядження стель звукопоглинаючими матеріалами.

1. На кожній станції слід передбачати ДПС, що обладнується пристроями телеспосте- реження і керування технологічними процесами роботи станції і організації руху пасажирів та поїздів у різних режимах експлуатації. Приміщення ДПС у блоці технологічних приміщень на станції слід приймати за додатком А.
2. На станції слід розміщувати:

а) приміщення (кабіну) чергового біля ескалаторів, обладнану пристроєм телевізійного контролю та дистанційного керування роботою ескалаторів, засобами зв’язку і гучномовного оповіщення.

Для наземних (надземних) станцій - приміщення чергових на платформі з обігрівом підлоги та обладнанням необхідними видами зв’язку;

б) стаціонарні бар’єри біля входу (виходу) на ескалатор, що встановлюються в напрямку руху пасажирів, а також розмежувальні бар’єри між зустрічними пасажирськими потоками завдовжки не менше 10 м (остання секція бар’єра з боку ескалатора повинна бути поворотно-розсувною);

в) елементи візуальної інформації для пасажирів, включаючи світлову (розміщуються в проходах на платформи, в центральному залі, а також у переходах між станціями і на колійних стінах станції);

г) вбудовані шафи з вогнегасниками в них;

д) шафи керування ескалаторами (розміщуються в ніші стіни поряд з ескалатором, ближчим до входу в натяжну камеру);

е) оглядові дзеркала і відеомонітори на торцевих стінах посадкових платформ з боку головних вагонів;

ж) лави для відпочинку пасажирів (розміщуються на посадкових платформах і в середньому залі станції);

и) сходи для підйому (спуску) пасажирів з кожної колії на платформу (з платформи) в обох її кінцях;

к) двері заввишки 1,5 м від рівня платформи в ії кінці на вході в тунель по службовому містку. Місток обгороджується на всю довжину сіткою на висоту 1,1м від рівня його підлоги, зі знімними елементами в місці входу в службовий коридор (з урахуванням 18.13). На ділянці службового містка завдовжки 1,5 м від дверей слід встановлювати суцільну огорожу заввишки 2,1 м.