Страница 31: ДБН В.2.3-7-2010. Метрополітени (32588)

де п - кількість станцій у полігоні.

Нівелювання слід повторювати не рідше двох разів на рік до здачі об’єкта в експлуатацію і не менше трьох разів в останній рік будівництва. Остаточне нівелювання і ув’язку відміток знаків основної підземної полігонометрії слід виконувати після збійок зустрічних виробок і повторити перед влаштуванням постійної рейкової колії.

Нівелювання слід виконувати двом особам незалежно одна від одної.

1. Знаки і точки підземної маркшейдерської основи залежно від характеру підземної виробки і типу тунельної оправи слід закріплювати:

а) металевими стрижнями із сферичною головкою, у якій висвердлені і зачеканені міддю, бронзою або латунню отвори діаметром від 2 мм до 3 мм. Стрижні слід закласти в бетонний моноліт у лотоковій частині споруди або приварити до оголеної арматури тунельної оправи і забетонувати;

б) у вигляді точок, розміщених у отворах, висвердлених на площадці, яка запиляна на ребрі жорсткості або борту чавунного тюбінга тунельної оправи.

Отвори слід зачеканити способом, указаним в підпункті "а".

Закріплювати знаки у бетонному моноліті лотокової частини тунелю, де буде укладена постійна рейкова колія, слід за межею кінців шпал.

1. Розбивочні роботи у процесі будівництва (проходки, зведення оправ, улаштування колії тощо) повинні виконуватися з точністю, яка забезпечує винесення в натуру від знаків геодезичної розбивочної основи і підземної маркшейдерської основи осей і відміток, що визначають проектне положення споруди і окремих її частин та конструктивних елементів у плані і по висоті з дотриманням габаритів та встановлених даними Нормами допусків.
2. До виконання геодезично-маркшейдерських розбивочних робіт слід підготувати геодезичні розбивочні дані.

Проектні рішення з виконання геодезичних робіт, включаючи схеми розміщення знаків для виконання геодезичних побудов та вимірювань, а також вказівок необхідної точності та технічних засобів геодезичного контролю виконання будівельно-монтажних робіт, повинні бути оформлені відповідно до ДБН А.3.1-5.

Усі розбивочні роботи слід виконувати не менше двох разів, як правило, різними способами і різними виконавцями.

1. У процесі будівництва тунелів слід виконувати щомісячні контрольні виміри об’ємів основних гірничопрохідницьких робіт (довжина проходки гірських виробок, зібраних кілець тунельної оправи, розчеканки швів тощо).
2. На всіх етапах підземного будівництва слід вести спостереження за деформаціями тунельної оправи.

Геодезичні вимірювання несучих конструкцій тунелів та їх частин слід виконувати шляхом нівелювання склепіння кожного п’ятого кільця збірної оправи, вимірювання горизонтальних і косих (під кутом 45°) діаметрів в кожному п’ятому кільці оправи із чавунних тюбінгів або залізобетонних блоків. Аналогічні виміри слід виконувати через кожних 5 м тунелю в оправі із монолітного бетону (залізобетону).

Порядок і послідовність виконання спостережень і геодезичних вимірів і деформацій оправи тунельних споруд різного призначення та закладання повинні відповідати вимогам [9].

Спостереження за деформаціями тунельних споруд слід проводити з такою періодичністю:

• один раз у квартал у перший рік після будівництва відповідного тунелю;
• два рази на рік у наступні роки до здачі об’єкта в експлуатацію;
• при інтенсивному збільшенні деформацій спостереження слід проводити один раз за 20 днів.

1. У процесі будівництва підземних споруд повинні здійснюватися спостереження за деформаціями земної поверхні і спостереження за переміщеннями, зсуваннями і кренами:

• існуючих наземних споруд, розташованих у зоні можливих деформацій поверхні;
• підземних і наземних споруд, які будуються;
• існуючих підземних споруд, які експлуатуються, розташованих у зоні підземного будівництва.

Ширина зони можливих деформацій земної поверхні визначається проектом.

Спостереження полягають у періодичному нівелюванні встановлених на будівлях і спорудах деформаційних реперів.

Періодичність повторних нівелювань визначається ступенем інтенсивності осідання і повинна проводитися не рідше одного разу на півтора місяці. Тривалість повторного нівелювання реперів - до повного згасання осідань і не менше ніж через три місяці після закінчення гірничопрохідницьких робіт.

Методи і вимоги до точності геодезичних вимірів деформацій будівель (споруд) - згідно з ГОСТ 24846.

1. Спостереження і геодезичні вимірювання деформацій згідно з 21.36 і 21.37 повинні виконуватися спеціалізованою геомаркшейдерською організацією.
2. Всі побудовані (у тому числі і ліквідовані) підземні споруди і виробки повинні бути відображені в кресленнях виконавчої документації, як правило, в масштабі відповідних робочих креслень.

Виконавчі графічні документи (з використанням робочих креслень) слід складати за результатами виконавчих геодезичних зйомок і контрольних геодезично-маркшейдерських вимірювань елементів конструкцій і частин споруд, виконаних і систематизованих протягом всього періоду будівництва

1. Виконавчі креслення повинні вміщувати такі дані про побудовані об’єкти:

а) характеристику (в координатах і абсолютних відмітках) фактичного просторового розташування побудованих споруд і їх взаємний зв’язок;

б) фактичні і проектні геометричні розміри споруд, їх основних елементів і відхилення цих розмірів від проектних;

в) графічну характеристику матеріалів, із яких виконана оправа споруд, і фактичну геологічну структуру грунтів згідно з 21.14;

г) виконавчу схему основної підземної полігонометрії та її примикання до пунктів наземної геодезичної розбивочної основи в районі порталів, постійних стволів, а також каталоги координат, дирекційних кутів і відміток підземної полігонометрії.

Графічна інформація про побудовані об’єкти, яка перерахована в "а", "б", наноситься на виконавчі плани, профілі, поздовжні розрізи, поперечні перерізи і види, а також групується у зведені таблиці і каталоги фактичних розмірів і відміток.

На виконавчих планах поверхні, поєднаних із планами побудованих споруд, повинні бути вказані вулиці з їх назвами, номери будинків та схеми розміщення інженерних комунікацій у межах технічних зон метрополітену.

Виконавчі креслення повинні бути виконані з урахуванням тривалого зберігання та користування ними.

Спорудження стволів та ескалаторних тунелів

1. Вимоги даного підрозділу повинні дотримуватися при спорудженні стволів та ескалаторних тунелів завглибшки до 50 м.

Спорудження стволів завглибшки понад 50 м повинно здійснюватися згідно з правилами виконання і приймання робіт, встановленими діючими будівельними нормами з підземних гірських виробок.

1. Спорудження стволів слід проводити такими основними способами: звичайним способом із послідовним зведенням кріплення в призабійній частині виробки, способом опускного кріплення з нарощуванням оправи зверху, а також з використанням методу "стіна в грунті", бурових (січних або дотичних) паль.

Залежно від інженерно-геологічних умов і глибини ствола звичайний спосіб може застосовуватися у сполученні із способом опускного кріплення при проходці окремих частин ствола.

1. Звичайний спосіб слід застосовувати при спорудженні стволів у стійких ґрунтах (тобто таких, які дозволяють оголення ґрунту без установлення кріплення слідом за виїмкою): глинистих, гравійно-галечникових, щебеневих та піщаних, розташованих вище рівня капілярного підняття води, а також у стійких скельних ґрунтах із коефіцієнтом міцності 1,5 і вище при припливі води, який очікується в забої, до 50 м3/год.
2. Спосіб опускного кріплення слід застосовувати при спорудженні стволів у нестійких (тобто таких, які не дозволяють оголень боків виробки без установлення кріплення) водонаси- чених піщаних, супіщаних, суглинистих, лесових, слабких глинистих, пливунних та інших аналогічних ґрунтах без великих включень.
3. Застосування опускного кріплення дозволяється тільки за наявності водоупору під водоносним ґрунтом та за відсутності постійних будівель та споруд у зоні можливих деформацій ґрунтів.
4. У водонасичених нестійких ґрунтах, які вказані в 21.44, а також у скельних ґрунтах при припливі води, який очікується в забої, більше ніж 50 м3/год проходку стволів слід здійснювати, застосовуючи спеціальні способи: штучного заморожування, хімічного закріплення і тампонажу ґрунтів (цементація, бітумізація, глинизація), водозниження і занурення кріплення в тиксотропній сорочці.

Вибір спеціального способу проходки стволів слід здійснювати на основі порівняння техніко- економічних показників із врахуванням даних таблиці 27.

Таблиця 27

1. Виконання робіт при спорудженні стволів способом зануреного кріплення або спеціальними способами слід здійснювати згідно з правилами виконання і приймання робіт, установленими даним розділом, а також СНиП 3.02.01.
2. До початку спорудження ствола залежно від прийнятого способу проходки слід виконувати такі роботи: улаштування коміра, спорудження ділянки ствола для монтажу прохідницького обладнання (підвісного помосту, пристроїв для монтажу оправи і вантаження ґрунту) і монтаж цього обладнання, монтаж зануреного кріплення.

Спорудження коміра і верхньої частини ствола слід здійснювати у відкритому котловані.

Спорудження збірної і монолітної залізобетонної оправи на всю висоту коміра слід проводити з використанням рухомого кранового обладнання.

Надшахтний копер при збірній оправі стволів слід споруджувати із тюбінгових кілець. При монолітній оправі дозволяється споруджувати копер із металевого прокату з обшивкою.

1. При проходці стволів звичайним способом слід використовувати надшахтний комплекс обладнання (підйомну машину, бункерну естакаду тощо), призначений для проходки тунелів.

Застосування для проходки стволів кранового обладнання дозволяється відповідно до вимог

[8].

1. Ґрунти в забої слід розробляти пневматичним інструментом (пневматичними або відбійними молотками) при коефіцієнті міцності ґрунту до 1,5, а ґрунти з коефіцієнтом міцності вище ніж 1,5 (включно) - буропідривним способом. Прибирати ґрунт слід грейферними навантажувачами.
2. Глибина заходки при збірній оправі стволів не повинна перевищувати ширину кільця оправи більше ніж на 10 см - 15 см.
3. Тимчасове кріплення при проходці стволів із монолітною оправою слід виконувати: у нестійких нескельних ґрунтах - із металевих кілець, встановлених на відстані не більше ніж 1 м одне від одного із затяжкою бокової поверхні дошками; у скельних вивітрілих ґрунтах - анкерне в сполученні з металевою сіткою, а в слабовивітрілих скельних ґрунтах - анкерне або набризк- бетонне.
4. Усі елементи дерев’яного тимчасового кріплення ствола повинні видалятися в міру спорудження оправи. Випадки залишення дерев’яного кріплення за оправою повинні обґрунтовуватися ПВР.
5. При виконанні буропідривних робіт і спорудженні оправи стволів, крім вимог даного розділу, слід також дотримуватися СНиП 3.02.03.
6. При спорудженні стволів із монолітною бетонною оправою і за відсутності наземних будівель і споруд у зоні можливої деформації ґрунтів проходка може проводитися ділянками розрахункової довжини, які закріплені тимчасовим кріпленням.

Довжина ділянок установлюється ПВР з урахуванням геологічних умов та способів проходки.

1. Виконання робіт із штучного зниження рівня ґрунтових вод, заморожування та тампонажу ґрунтів повинно здійснюватися за суміщеним графіком виконання робіт проходки ствола.
2. Систему заморожування слід виключати після проходки та зведення оправи на ділянці замороженого ґрунту, а виключати систему водозниження - після улаштування гідроізоляції на ділянці водозниження.
3. Відкачування води із водознижувальних свердловин при спорудженні ствола повинно виконуватися безперервно.
4. При спорудженні стволів з опускним кріпленням (без тиксотропної оболонки) і звичайним способом у водоносних ґрунтах водовідлив слід виконувати із випереджального забою (зумпфа).
5. Перевірка положення зануреного кріплення у плані і по висоті повинна виконуватися після кожної посадки кріплення, але не рідше ніж через кожен метр при його опусканні. При відхиленні кріплення від вертикального положення подальше опускання можливе лише після ліквідації відхилення.
6. Після пересічення нестійких ґрунтів ніж опускного кріплення повинен бути заглиблений у водоупор по всьому периметру на глибину не менше 1 м.
7. Після закінчення проходки частини ствола з опускним кріпленням слід перевірити наявність пустот на межі контакту водонасичених ґрунтів із стійкими ґрунтами, які розташовані нижче.