Для освітлення тунелів слід застосовувати світильники з лампами розжарювання та світильники з енергозберігаючими лампами несиметричного бокового світлорозподілення, розміщуючи їх перпендикулярно до осі колії. Вісь світлового потоку повинна бути направлена під кутом 30 градусів до вертикалі.
Дозволяється для освітлення тунелів, стрілочних переводів службових платформ у тупиках застосування спеціальних світильників із газорозрядними лампами і захисними пристроями від перешкод поїзному радіозв’язку.
- У перегінних і з’єднувальних тунелях, обертових і відстійних тупиках на додаток до загального освітлення слід передбачати можливість створення підсиленого місцевого освітлення переносними світильниками. Для підключення цих світильників, а також ручного електроінструмента потужністю до 2,5 кВт, напругою 220 В у тунелях і тупиках слід передбачати ящики з дво- і триполюсними штепсельними рознімачами із заземленими контактами. Ящики необхідно встановлювати через 50 м у шаховому порядку по обидва боки тунелю і підключати до груп робочого освітлення.
- Притунельні споруди, кабельні колектори, приміщення ДПС, ДСП, АТРП, зв’язку, СУРСТ, пункту зміни машиністів, охорони, касирів, медпунктів, підстанцій, ескалаторні та ліфтові приміщення, щитові, насосні, вентиляційні шахти, які можуть використовуватися для пожежогасіння, вентиляційні камери, коридори та інші підземні приміщення повинні мати два види освітлення - робоче та аварійне.
Освітленість приміщень слід приймати за галузевими нормами СН 357 штучного освітлення службових і технічних приміщень метрополітену.
Робоче освітлення приміщень основних і транзитних водовідливних установок на перегонах необхідно здійснювати від трансформатора освітлення цих установок.
- Під козирком платформи станції через 6 м слід установлювати світильники, що підключаються до самостійної групи робочого освітлення.
- В одноколійному перегінному тунелі повинні передбачатися дві групи робочого освітлення, яке розташовується з різних боків тунеля, і одна група аварійного освітлення, а у двоколійному тунелі або тупику - дві групи робочого та дві групи аварійного освітлення, що розташовуються з різних боків тунеля.
- Освітлення оглядових канав, тупиків слід передбачати:
а) загальне - від мережі змінного струму напругою 220 В стаціонарними світильниками із силікатним склом і захисними сітками, які встановлюються через 5 м з кожного боку канави в шаховому порядку та на бокових стінках тунелів, конструкція яких повинна виключати можливість доступу до лампи без застосування інструмента;
б) місцеве - від мережі змінного струму напругою 12 В переносними світильниками з установленням штепсельних розеток на одному боці канави і на бокових стінах тупиків через 20 м.
Місцеве освітлення в тупиках з коліями без оглядових канав на ділянці відстою поїздів слід передбачати переносними світильниками від мережі змінного струму напругою 12 В з установленням штепсельних розеток на бокових стінах тупиків через 20 м.
- Для освітлення гостряків стрілочних переводів слід установлювати додаткові світильники, які підключаються до самостійної групи аварійного освітлення.
- Живлення груп робочого освітлення перегінних тунелів, а також тунелів тупика або службової вітки (включаючи перехресний з’їзд і стрілкові переводи) слід здійснювати від підстанції по двох кабельних лініях, груп аварійного освітлення - по одній кабельній лінії.
- Живлення навантажень потужністю до 100 Вт у шафах зв’язку на станціях і тупиках слід передбачати від мереж робочого освітлення напругою 220 В.
- В притунельних спорудах живлення мережі робочого освітлення напругою 220 В слід передбачати від трансформаторів 380/220 В, що підключаються до місцевих розподільних пунктів 380 В, а мережі аварійного освітлення - від груп аварійного освітлення перегінних тунелів.
- У приміщеннях для пасажирів на станціях, у вестибюлях, приміщеннях ДПС, начальника станції, медичного пункту, касах, пункту зміни машиністів, кімнатах міліції слід застосовувати приховану електропроводку. Прокладання електричних мереж у цих приміщеннях за непрохідними підвісними стелями і в перегородках слід виконувати згідно з 2.5.7 НПАОП 40.1-1.32 та [6].
У карнизах дозволяється відкрита електропроводка кабелями.
У тунелях і притунельних спорудах, службово-побутових та технологічних приміщеннях слід передбачати відкриту електропроводку кабелями, а в колекторах і під платформою станції, а також в оглядових канавах тупиків - у тонкостінних металевих трубах.
Прокладання кабелів через стіни і перекриття приміщень виконувати відповідно до 18.21.
- Мережі освітлення підхідних тунелів до шахт і стволів шахт, а також притунельних споруд, які мають входи (виходи) із тунелів обох колій, слід проектувати за схемою двостороннього включення (виключення) світильників.
- Живлення АКП і автоматів видачі жетонів та проїзних карток слід передбачати змінним струмом напругою 220 В по двох лініях від різних секцій щита робочого освітлення вестибюля.
У приміщенні старшого касира повинні бути встановлені дві триполюсні розетки на напругу 220 В для монеторахувальних машин, а також розетки на напругу 220 В для комп’ютерного обладнання пасажирської автоматики та джерел безперебійного живлення.
- У приміщеннях ДПС, ДСП, кросових, радіовузлах, ЛАЦ, релейних, машинних приміщеннях і натяжних камерах ескалаторів, у проходах між конструкціями суміжних ескалаторів, у камерах тунельної вентиляції, приміщеннях калориферних і насосних водовідливних установок, біля стрілочних переводів, біля затворів слід передбачати штепсельні розетки напругою 12 В для підключення переносних світильників, а в водозбірниках і фекальних збірниках насосних стаціонарні світильники напругою 12 В.
У торцях станцій необхідно установлювати штепсельні розетки відповідно до 18.23.
У тунелях і притунельних спорудах у місцях розташування пристроїв АТРП і шаф зв’язку слід передбачати двополюсну штепсельну розетку на напругу 220 В.
У зонах ескалаторних підйомів у проходах між ескалаторами через кожних 6 м слід установлювати штепсельні розетки потужністю до 1, 5 кВт на напругу 36 В для підключення ремонтних механізмів. Живлення розеток здійснювати від трансформатора 380/36 В потужністю 5 кВт, розміщеного в машинному залі.
- У приміщеннях для пасажирів і в службових приміщеннях із постійним перебуванням персоналу, на ескалаторах і сходових маршах відповідно до 18.23 слід передбачати автоматичне включення світильників мережі аварійного освітлення при відключенні мережі робочого освітлення.
В інших приміщеннях, а також у тунелях, тупиках і пунктах огляду рухомого складу аварійне (евакуаційне) освітлення слід включати вручну.
- Керування освітленням станції і перегінних тунелів - згідно з 14.7.
- Робоче освітлення тунелів віток в електродепо на припортальних ділянках слід збільшувати з рівномірним підвищенням на два ступені шкали нормованої освітленості.
- У службових приміщеннях дозволяється підключення світильників рознімними контактними з’єднаннями відповідно до ПУЕ.
13 ЗАХИСТ СПОРУД ТА ОБЛАДНАННЯ ВІД ЕЛЕКТРОКОРОЗІЇ
- Лінії або ділянки метрополітену, які будуються заново або реконструюються і експлуатуються, повинні бути надійно захищені від корозії блукаючими струмами (електрокорозії), яка викликана метрополітенами та іншими джерелами (трамвай, електрифіковані залізниці постійного струму).
Захист споруд, конструкцій і обладнання метрополітенів від ґрунтової корозії не виконується у випадках, коли при здійсненні захисту від електрокорозії можна одними і тими ж засобами забезпечити захист від ґрунтової корозії.
У проектах ліній (ділянок ліній) метрополітену в окремому розділі "Захист від електрокорозії" слід надавати перелік і характеристику заходів із захисту від електрокорозії.
До цього розділу слід включати:
- перелік і характеристику заходів із обмеження витоків тягових струмів;
- пасивний захист металевих конструкцій і металевих елементів залізобетонних конструкцій;
- способи прокладання кабелів і трубопроводів у тунелях, на наземних та надземних ділянках, які виключають або обмежують електрокорозію;
- розміщення контрольно-вимірювальних пунктів;
- аналіз взаємного розташування споруд метрополітену та можливих джерел корозійного впливу.
- Захисту від корозії блукаючими струмами (електрокорозії) підлягають такі споруди, конструкції і обладнання метрополітенів:
- конструкції підземних споруд - чавунні і залізобетонні тунельні оправи, внутрішні сталеві оболонки та залізобетонні сорочки;
- конструкції наземних і надземних метрополітенів (в тому числі мостів, шляхопроводів, естакад, на яких розміщені споруди метрополітену);
- рейки і рейкові скріплення;
- кабелі силові, зв’язку, контрольні і сигнально-блокувальні;
- кабельні конструкції;
- сталеві і чавунні трубопроводи;
- обладнання тягового електропостачання в частині вимог з обмеженням витоку тягових струмів;
- обладнання рейкових ланцюгів автоблокування в частині вимог каналізації тягових струмів, підключення відсмоктувальних (негативних, що живлять) ліній і міжколійних рейкових перемичок (з’єднувачів) тягової мережі, захисного обладнання від електрокорозії;
- обладнання зливання, наливання та зберігання легкозаймистих матеріалів у частині вимог з усунення іскроутворення, яке викликане блукаючими струмами.
- Оцінку ступеня небезпеки від електрокорозії споруд, конструкцій та обладнання метрополітенів, які мають контакт з електричним середовищем (ґрунт, водяні розчини, бетон), слід визначати комплексом електричних вимірювань відповідно до [3].
- Оцінку небезпеки ґрунтової корозії для споруд, конструкцій і обладнання метрополітенів слід проводити відповідно до ГОСТ 9.602.
- Захист споруд, конструкцій і обладнання метрополітену від електрокорозії повинен здійснюватися методами пасивного захисту згідно з [3].та ГОСТ 9.602.
- Активний (електричний) захист у метрополітенах дозволяється застосовувати виключно при відповідному техніко-економічному обґрунтуванні.
При цьому, застосування електричних методів захисту споруд, конструкцій і обладнання метрополітену від електрокорозії не повинно приводити до збільшення витоку тягових струмів із рейок метрополітену.
- Електричні вимірювання з контролю електрокорозійного стану споруд, конструкцій і обладнання метрополітену, а також контроль за роботою обладнання захисту слід виконувати на КВП, обладнаних для вимірювань:
- потенціалів ходових рейок по відношенню до чавунної оправи тунелю або шин заземлення (КВП-1);
- потенціалів чавунної оправи або арматури залізобетонної оправи до зовнішнього (по відношенню до тіла тунелю) середовища - грунту (КВП-11).
- КВП-1 слід розташовувати:
- на кожній станції (в одному із торців);
- у пунктах відсмоктування тягових струмів;
- на метромостах, шляхопроводах та естакадах;
- на вводах у метрополітен трубопроводів і кабелів;
- у тупиках та біля рампи тунелю в електродепо;
- у кожному перегінному тунелі через 500 м.
Місця встановлення КВП-І при двониткових рейкових ланцюгах повинні збігатися з місцями установлення дросель-трансформаторів.
У випадках, якщо КВП-І розташовується на станції або по одній колії в тунелі поряд з дросель- трансформатором, до якого приєднуються кабелі відсмоктування або кабелі міжколійної перемички, КВП-І по другій колії встановлювати не треба.
- КВП - ІІ слід розташовувати:
- у перегінних тунелях із чавунною та із залізобетонною оправою (якщо арматура оправи має металеве з’єднання з кабельними кронштейнами і конструкціями кріплення труб безпосередньо або через шину заземлення);
- у місцях перехрещення або зближення ліній метрополітену з лініями трамвая та електрифікованими на постійному струмі залізницями;
- на мостах, шляхопроводах, естакадах, на котрих розміщені колії метрополітену з під’єднан- ням до арматури основних залізобетонних конструкцій.
На ділянках пересічення ліній метрополітену і трамвая або залізниці ці КВП-II слід встановлювати в одному із тунелів безпосередньо поблизу пересічення і по обидва боки від нього на відстані 200 м.
На ділянці зближення ліній КВП-II слід встановлювати в ближньому до лінії трамвая або електричної наземної дороги тунелі по кінцях ділянки зближення та через кожних 300 м (відстань між трасами менше 100 м) і 500 м (відстань між трасами від 100 м до 200 м).
Якщо в зоні пересічення або зближення розташовується тягова підстанція трамвая або електрифікованої залізниці, тоді встановлення одного із КВП-II слід передбачати у тунелі поблизу пункту відсмоктування цієї підстанції.
КВП-ІІ слід також розміщувати в кожному перегінному тунелі, що споруджуються в агресивному середовищі через 500 м (на кожній фідерній зоні).
- КВП-I та КВП-II слід встановлювати разом.
- Обладнання КВП-I та КВП-II слід розміщувати у спеціальних ящиках.
КВП-I і КВП-II слід з’єднувати чотирижильним кабелем перерізом не менше 2,5 мм2 з шафою монтажу КВП, які встановлені на кожній станції у приміщенні апаратної вимірювання блукаючих струмів.
- Усі електричні вимірювання слід виконувати дистанційно. Виконання електричних вимірювань всередині тунелю при русі поїздів дозволяється у виняткових випадках з дотриманням вимог безпеки праці при виконанні електричного вимірювання і експлуатації захисного обладнання згідно з розділом 10 [3].
- Проектами слід передбачати на всіх СТП автоматизоване зняття потенціальної діаграми "ходова рейка - земля".
- Відсмоктувальні лінії і міжколійні рейкові з’єднувачі слід підключати на межах рейкових кіл, обладнаних дросель-трансформаторами та ізолюючими стиками на ходових рейках.
