Страница 8: ДБН В.2.3-7-2010. Метрополітени (32588)

Перед проведенням робіт із улаштування ґрунтоцементних завіс слід проводити геофізичні дослідження стану щільності грунтів у зоні цих робіт.

При прогнозуванні баражного впливу на підземний стік слід передбачать спорудження попутного компенсуючого дренажу з урахуванням його впливу на оточуючу забудову.

1. Підземні споруди метрополітену повинні бути захищені від проникнення у них поверхневих, ґрунтових та інших вод шляхом застосування водонепроникних матеріалів оправ, улаштування зовнішньої і внутрішньої гідроізоляції оправ, нагнітання за оправу спеціальних розчинів, герметизації стиків між елементами оправ, деформаційних швів, а також отворів для нагнітання розчину і болтових з’єднань.

В окремих випадках із метою зниження гідростатичного тиску води дозволяється передбачати влаштування заоправного дренажу з відведенням води в лоток тунелю, якщо кількість води, що впускається в тунель, не буде перевищувати 5 м3/год на 1 км тунелю.

Дренування води не дозволяється в легко- і середньорозчинних ґрунтах, у ґрунтах, що піддаються суфозії, при хімічній агресивності ґрунтових вод до матеріалу конструкцій, у зонах знакоперемінних температур, у місцях розташування технологічного обладнання (контактної рейки, пристроїв СЦБ, стрілочних переводів), а також у випадках, коли це суперечить вимогам охорони навколишнього природного середовища.

У тих випадках, коли в зоні закладення тунелю прогнозується зміна положення рівня підземних вод, що обумовлює обводнення шару незв’язних ґрунтів, в якому залягає тіло тунелю, або його періодичне осушення, слід передбачати комплекс конструктивних заходів для компенсації наслідків гідростатичного замулення відповідно до 9.60.

1. Залізобетонні і бетонні конструкції підземних споруд, що будуються закритим або відкритим способами при товщині засипки над перекриттям більше ніж 1 м, слід проектувати відповідно до вимог СНиП 2.03.01, а при товщині засипки 1 м і менше - СНиП 2.05.03.

Чавунні тюбінги і сталеві конструкції слід проектувати відповідно до вимог СНиП II-23.

При проектуванні зазначених конструкцій слід, крім того, враховувати вимоги цих Норм.

1. Мости і естакади слід передбачати капітального типу і проектувати згідно з вимогами ДБН В.2.3-14.

Конструкції будівель та інших наземних (надземних) споруд та їх основ слід проектувати з урахуванням вимог, передбачених нормативними документами з проектування будівельних конструкцій та основ будівель і споруд, та технологічних вимог цих Норм.

Конструкції наземних вестибюлів слід проектувати відповідно до вимог ДБН В.2.1-10, СНиП 2.02.01, ДБН В.2.6-14 та з улаштуванням теплової ізоляції відповідно до вимог ДБН В.2.6-31.

1. Бетонні і залізобетонні оправи слід проектувати із застосуванням важких бетонів. За відповідного обґрунтування допускається застосовувати легкі бетони щільністю не нижче 1600 кг/м3 на штучних і природних заповнювачах, а в скельних ґрунтах - набризкбетон.

Класи бетону за міцністю на стиск і марки за водонепроникністю і морозостійкістю слід установлювати залежно від виду конструкцій, їх призначення й умов спорудження та експлуатації конструкцій з урахуванням вимог їх економічності, надійності і довговічності.

1. Класи бетону підземних конструкцій за міцністю на стиск слід приймати не нижче вказаних у таблиці 5.

Таблиця 5

1. Бетон для елементів конструкцій тунельних оправ повинен мати марку водонепроникності не нижче ніж W 6 згідно з ДСТУ Б В.2.7-170. Для конструкцій, які зводяться в обводнених ґрунтах без гідроізоляції, марку бетону за водонепроникністю слід установлювати проектом залежно від гідрогеологічних умов у районі будівництва, але приймати не нижчою ніж W 8.
2. Проектні марки бетону порталу і оправ тунелів у зонах знакоперемінних температур за морозостійкістю слід призначати не нижчими вказаних у таблиці 6.

Таблиця 6

1. У конструкціях станцій та інших споруд, що зводяться відкритим способом, і в місцях зміни типу конструкції або виду ґрунту в основі, слід передбачати влаштування деформаційних швів. Відстань між деформаційними швами повинна бути не більше ніж 60 м.

У вказаних конструкціях, які опираються на основу, яка практично не деформується (міцні ґрунти), при висоті засипки більше глибини промерзання і при довжині конструкції меншій ніж 110 м дозволяється влаштування деформаційних швів тільки в місцях зміни типу конструкції або виду ґрунту в основі.

У підземних конструкціях, що споруджуються в сейсмічних районах, а також на територіях, що підробляються, слід передбачати додаткові деформаційні шви, кількість яких визначається розрахунком.

На станціях у зонах деформаційних швів деталі архітектурного оформлення повинні бути розрізані по площині шва.

1. При товщині засипки ґрунту над перекриттям підземної споруди меншій за глибину промерзання слід передбачати теплоізоляцію споруди із запобіганням зволоженню і механічному пошкодженню матеріалу теплоізоляції.
2. При агресивному повітряному середовищі в тунелях слід ураховувати вимоги 9.26.

Гідроізоляція та захист від корозії

1. Для оправ підземних споруд, що будуються відкритим способом, слід передбачати зовнішню гідроізоляцію.

При застосуванні гідроізоляції, попередньо нанесеної на поверхню елементів збірної оправи, слід передбачати надійні засоби з’єднання гідроізоляції окремих елементів і захисту її від пошкоджень згідно з [2].

1. Обклеювальну гідроізоляцію слід передбачати із рулонних біо- та хімікостійких матеріалів, що задовольняють вимоги суцільності і водонепроникності гідроізоляційного шару. Зовнішня обклеювальна гідроізоляція повинна бути захищена від механічних пошкоджень.

Дозволяється застосовувати для зовнішньої гідроізоляції полімерні матеріали за відповідного техніко-економічного обґрунтування.

Для запобігання розриву обклеювальної гідроізоляції в місцях улаштування деформаційних швів необхідно передбачати компенсатори.

У суцільносекційних оправах перегінних тунелів відкритого способу робіт при використанні в якості гідроізоляційних заходів конструкцій із залізобетону на напружуваному цементі, рекомендується виконувати герметизацію стиків пружними герметичними ущільнювачами спеціального профілю.

1. При будівництві із застосуванням способу "стіна в грунті" несучі стіни споруди з внутрішнього або зовнішнього боків повинні мати гідроізоляцію.
2. Елементи збірних оправ тунелів закритого способу робіт повинні мати по внутрішньому контуру фальці, які утворюють в зібраній оправі чеканочні канавки. Чеканення канавок здійснюється спеціальними матеріалами відповідно до відомчих нормативних документів.

Чеканочні канавки дозволяється не передбачати при використанні інших надійних способів герметизації стиків між елементами оправ. Гідроізоляцію стиків, болтових з’єднань, отворів і пробок у збірній оправі слід здійснювати згідно з 21.182.

1. Стики між елементами чавунних оправ тунелів, які експлуатуються в умовах знакоперемінних температур або можливого протягом року максимального перепаду температур внутрішньої поверхні оправ на 25 °С і більше, слід герметизувати зачеканенням канавок на глибину не менше ніж 8 мм свинцевим дротом або освинцьованим шнуром із наступним заповненням залишеної частини канавки цементними безусадочними або розширювальними сумішами.

За техніко-економічного обґрунтування дозволяється використання чавунних оправ із податливими ущільнювальними прокладками по периметру тюбінгів без зачеканення канавок у процесі будівництва.

1. Захист будівельних конструкцій підземних споруд від агресивної дії зовнішнього середовища слід передбачати згідно з вимогами СНиП 2.03.11 залежно від інженерно-геологічних умов будівництва, типу гідроізоляції, щільності і корозійної стійкості застосованих матеріалів з урахуванням товщини конструкції і умов експлуатації.

Захист будівельних конструкцій підземних споруд від впливу небезпечних чинників пожежі слід передбачати залежно від нормованої межі вогнестійкості конструкції, наведеної в розділі 18 цих Норм.

1. Товщина зовнішнього (з боку контакту з ґрунтом) захисного шару бетону для робочої арматури при збірних і монолітних оправах повинна бути не меншою ніж 30 мм, а при набризк- бетонних оправах - не меншою ніж 20 мм.
2. Захист конструкцій від корозії блукаючими струмами слід здійснювати відповідно до вимог [3].

При монолітних залізобетонних оправах із метою електроізоляції через кожних 30 м слід передбачати розрив поздовжньої арматури по всьому поперечному перерізу оправи.

У залізобетонних і бетонних оправах перегінних тунелів кріплення кабельних кронштейнів, труб, магістралей заземлення та інше рекомендується здійснювати шурупами, які вкручуються у важкогорючі пластмасові дюбелі, які повинні закладатися в бетон оправи.

1. Зовнішні поверхні сталевих конструкцій, що контактують із ґрунтом, для захисту від корозії слід покривати з боку ґрунту шаром бетону або цементно-піщаного розчину товщиною, не меншою ніж 50 мм по металевій сітці, якщо умови роботи конструкції не потребують більш надійних способів її захисту. Дозволяється застосування протикорозійних сумішей, що забезпечують довгостроковий захист від корозії.

Внутрішню поверхню чавунних тюбінгів і сталевих конструкцій, не покриту бетоном, на станціях і пристанційних спорудах, а при агресивному повітряному середовищі також у перегінних тунелях і стволах шахт слід покривати негорючими сертифікованими вогнезахисними та протикорозійними сумішами, характеристики яких забезпечують потрібні межі вогнестійкості згідно з 18.14.

1. Станції й ескалаторні тунелі, що будуються закритим способом, а також окремі технологічні приміщення з обладнанням, на яке не дозволяється попадання води, повинні мати водовідвідні зонти з лючками для ревізії та очистки жолобів і труб на відведення води в приймальний лоток; труби слід приймати сталеві оцинковані або пластикові діаметром не менше ніж 50 мм; перегини труб під кутом менше ніж 120° не дозволяється. Жолоби слід передбачати завширшки не менше ніж 100 мм і завглибшки - 80 мм.

В якості приймального лотока слід використовувати водовідвідний колійний лотік.

Навантаження і впливи. Основні розрахункові положення

1. У загальному випадку оправу підземної споруди і ґрунтовий масив, який її вміщує, слід

їїїїі

розглядати як єдину систему оправа-масив , яка працює в режимі спільної деформації.

В окремих випадках (при відкритому способі будівництва, методі "стіна в ґрунті" тощо) оправа може працювати в режимі заданого навантаження.

1. Розрахункові схеми системи "оправа-масив" повинні враховувати умови роботи споруд і особливості взаємодії елементів конструкції між собою і ґрунтом.
2. Навантаження і впливи, що діють на оправу тунелів і на ґрунтовий масив, який її вміщує, при розрахунках діляться на постійні і тимчасові (тривалі, короткочасні і особливі).
3. Навантаження і впливи слід приймати в таких комбінаціях:

• основних, які складаються із постійних, тимчасових тривалих і короткочасних навантажень і впливів;
• особливих, які складаються із постійних, тимчасових тривалих, деяких короткочасних і одного із особливих навантажень і впливів.

Навантаження і впливи повинні прийматися у найбільш несприятливих, але можливих комбінаціях окремо для експлуатаційного і будівельного періодів.

Розрахункові навантаження слід визначати як добуток нормативних навантажень на коефіцієнти надійності, значення яких наведені в таблиці 7.

Таблиця 7