Страница 30: ДБН В.2.3-7-2010. Метрополітени (32588)

При будівництві наземних будинків і прокладанні інженерних мереж для потреб метрополітену допускається керуватися загальнобудівельними положеннями СНиП 3.01.03.

1. Геодезичну розбивочну основу для будівництва лінії (ділянки лінії) метрополітену слід утворювати на поверхні вздовж траси тунелів у складі, обсязі і точності відповідно до 21.18 - 21.26. При цьому виносяться і закріплюються на місцевості основні осі стволів, порталів і наземних споруд.

У процесі виконання геодезично-маркшейдерських розбивочних робіт із винесення проекту тунелів у натуру повинні виконуватися орієнтування підземних виробок і передача в них із поверхні координат і відміток від геодезичної розбивочної основи, а також створюватися підземна маркшейдерська основа згідно з 21.27 - 21.32.

1. Замовник повинен створити геодезичну розбивочну основу для будівництва метрополітену і передати підряднику відповідну технічну документацію та закріплені на майданчику будівництва пункти і знаки цієї основи.

Порядок і терміни передачі технічної документації на геодезичну розбивочну основу для будівництва, форма акта прийняття, а також забезпечення у процесі будівництва збереженості та стійкості пунктів і знаків цієї основи, періодичність їх інструментальної перевірки треба виконувати відповідно до вимог ДБН В.1.3-2.

1. До складу технічної документації на геодезичну розбивочну основу для будівництва метрополітену слід включати:

• каталоги координат і відміток на всі знаки і репери і основні точки виходу споруди на поверхню (порталів, стволів, штолень), а також довжину і дирекційні кути сторін наземної геодезичної розбивочної основи;
• схему розташування пунктів цієї основи, їх прив’язку (кроки) до місцевих предметів, а в необхідних випадках - адреси і опис розташування цих пунктів;
• технічний звіт про проведення геодезичних робіт із створення наземної, геодезичної розбивочної основи із зазначенням термінів і послідовності їх виконання, застосованої методики і використаних інструментів з оцінкою досягнутої точності.

1. Наземна геодезична розбивочна основа повинна створюватися методом тунельної тріангуляції та полігонометрії І-Т, ІІ-Т, III-T, IV-T розрядів, а також методом трилатерації або комбінацією цих методів.
2. Тунельна тріангуляція, що виконана в складі геодезичної розбивочної основи, повинна відповідати вимогам, встановленим у таблиці 25.

При будівництві комплексу споруд метрополітену розряд тунельної тріангуляції слід визначати, виходячи із довжини найбільшого за протяжністю тунелю.

Усі кутові і лінійні вимірювання при побудові тунельної тріангуляції повинні виконуватися двічі з інтервалом у часі не менше місяця.

Пункти тунельної тріангуляції слід розташовувати не рідше ніж через 3 км вздовж траси тунелю і не далі ніж 2 км від неї.

Таблиця 25

1. У випадках, коли замість тунельної тріангуляції в складі геодезичної розбивочної основи прокладається тунельна полігонометрія, її точність повинна відповідати вимогам, встановленим у таблиці 26. Вимірювання ліній тунельної полігонометрії слід виконувати світловіддалемірами з необхідною точністю вимірювання.

1. На поверхні вздовж траси тунелів у складі геодезичної розбивочної основи повинна прокладатися основна полігонометрія у вигляді системи замкнених полігонів або поодиноких ходів, розташованих між пунктами тунельної тріангуляції або тунельної полігонометрії.

Основну полігонометрію дозволяється використовувати як самостійну геодезичну основу для будівництва тунелів, довжина яких не перевищує 1 км.

Основна полігонометрія повинна задовольняти такі вимоги:

а) довжину сторін слід приймати від 100 м до 300 м;

б) відносна нев’язка у периметрі ходу не повинна перевищувати:

1:35000 - для тунелів завдовжки більше ніж 0,5 км;

1:20000 - для тунелів завдовжки менше ніж 0,5 км;

в) величина середньої квадратичної похибки виміряного кута не повинна перевищувати плюс-мінус 3";

г) при вимірі ліній коефіцієнт випадкового впливу р не повинен перевищувати 0,0003, а коефіцієнт систематичного впливу X - 0,00001.

Вимірювання кутів і ліній слід провадити двічі з інтервалом у часі не менше ніж одна доба.

1. Замість основної полігонометрії на відкритій пересіченій місцевості слід будувати аналітичні мережі як ланцюги або мережі трикутників, які обпираються на пункти тунельної тріангуляції. Дозволяється також вставка поодиноких пунктів аналітичної мережі для передачі координат через портали, стволи, бокові штольні.

Довжини сторін аналітичної мережі повинні прийматися від 300 м до 600 м, величини кутових нев’язок у трикутниках не повинні бути більше ніж плюс-мінус 10".

1. Систему реперів, що входять до складу геодезичної розбивочної основи, слід створювати шляхом нівелювання І і II класів; при цьому відстань між реперами, відмітки яких визначені нівелюванням II класу, повинна бути не більше ніж 2 км.

Наступне згущення системи реперів слід здійснювати шляхом нівелювання III і IV класів, яке обпирається на репери вищих класів, із розрахунку забезпечення кожного ствола, порталу або штольні - не менше ніж три репери.

У ходах III класу граничні нев’язки не повинні бути більше ніж плюс-мінус 10 мм •VL, а в ходах IV класу - плюс-мінус 20 мм • VL, де L - довжина ходу, км.

У ходах IV класу, які нараховують більше ніж 16 станційна 1кмходу,дозволяється нев’язка

плюс-мінус 5 мм • 4п, де п - кількість станцій у ході.

1. У складі геодезичної основи необхідно прокладати підхідну полігонометрію у вигляді системи ходів або замкнутих полігонів із сторонами завдовжки від 30 м до 70 м і загальною довжиною не більше ніж 300 м. Підхідна полігонометрія повинна обпиратися на пункти і сторони основної або тунельної полігонометрії.

При вимірі кутів підхідної полігонометрії розходження їх значень, одержаних із різних прийомів, дозволяється не більше ніж плюс-мінус 15".

Відносна похибка при вимірі довжин сторін підхідної полігонометрії, отриманоїзарезуль

татом подвійних вимірів, не повинна перевищувати 1:20000, а за абсолютною величиною повинна бути не більше ніж плюс-мінус 3 мм.

1. Знаки геодезичної розбивочної основи повинні закладатися з урахуванням забезпечення їх збереженості, прямої видимості на найближчі стволи, портали, штольні, а також можливості здійснення зручних і надійних примикань полігонометричних ходів.
2. Орієнтування підземних виробок і передачу дирекційного кута та координат із пунктів геодезичної розбивочної основи на знаки підземної маркшейдерської основи слід виконувати такими способами:

• способом гіроскопічного орієнтування;
• через одну вертикальну шахту за висками;
• через портали, горизонтальні і похилі виробки шляхом безпосередньої передачі дирекційного кута;
• через дві вертикальні шахти або свердловини за висками.

Залежно від місцевих умов може застосовуватися поєднання цих способів орієнтування.

S->.**Hz-'IIIIII

Орієнтування, вказане в підпунктахб , в даного пункту, виконується не менше ніж три рази:

перший - коли забій знаходиться від ствола (порталу) на відстані 50 м - 60 м;

другий - коли довжина дільниці проходки по основній трасі досягне 100 м - 150 м;

третій - коли довжина дільниці проходки по трасі глухим забоєм досягне 500 м.

Гіроскопічне орієнтування слід повторювати не рідше ніж через кожних 300 м проходки.

Величина розходження у значеннях дирекційного кута, одержаного при орієнтуваннях, повинна бути не більше ніж 20".

Відмітки слід передавати не менше ніж три рази із різних початкових реперів на поверхні. Різниця у відмітках підземного репера, одержаних від різних передавачів, повинна бути не більше ніж 7 мм.

При передачі висот у підземні виробки слід приймати відмітки реперів нівелювання II класу і опорних ходів III класу.

Передачу відміток у підземні виробки та тунелі рекомендується здійснювати через стволи шахт, вентиляційні свердловини, похилі тунелі і штольні.

1. Підземна маркшейдерська основа повинна створюватися у вигляді підземної полігонометрії - робочої і основної.

При проходці тунелів слід прокладати:

• робочу підземну полігонометрію із сторонами завдовжки від 25 м до 50 м;
• основну підземну полігонометрію із сторонами завдовжки від 50 м до 100 м;
• головні ходи із сторонами завдовжки 150 м і більше, використовуючи знаки основної підземної полігонометрії.

У тунелях метрополітенів знаки основної полігонометрії на прямолінійних ділянках слід розташовувати з боку, протилежному контактній рейці.

У тунелях, де передбачено укладання постійної рейкової колії, знаки підземної полігонометрії слід закладати на рівні верху колійного бетону або верху баластної призми.

Знаки і точки підземної полігонометрії одночасно повинні служити і реперами мережі підземного нівелювання.

1. Абсолютні величини похибок у виміряних довжинах сторін підземної полігонометрії за різницями подвійних вимірів не повинні перевищувати:
2. мм - для ліній завдовжки до 25 м (включно);
3. мм - для ліній завдовжки від 25,1 м до 50 м (включно);
4. мм - для ліній від 50,1 м до 80 м.

У лініях, довжина яких перевищує 80 м, відносна різниця між значеннями вимірів у прямому і зворотному напрямках не повинна перевищувати 1:20000.

При вимірі ліній підземної полігонометрії світлодалекомірами відносна різниця вимірів довжини не повинна перевищувати 1:25000.

1. Кутові та лінійні вимірювання основної полігонометрії слід виконувати "у дві руки" - різними виконавцями, різними приладами і в різний час.

Кутові вимірювання слід повторювати не менше ніж два рази на рік. Остаточні спостереження та ув’язку підземної полігонометрії слід робити після збійок зустрічних виробок і повторити перед влаштуванням постійної рейкової колії.

1. Відмітки знаків підземної полігонометрії слід визначати способом геометричного нівелювання. Допустимі нев’язки у нівелірних полігонах слід обчислювати за формулою:

fhdon = ±2мм^ ,(17)