Страница 14: ДБН В.2.3-7-2010. Метрополітени (32588)

Кінець таблиці 13

1. Машинне приміщення ескалаторів слід обладнувати припливно-витяжною системою місцевої вентиляції, передбачаючи рециркуляцію повітря і димовидалення при пожежі відповідно до СНиП 2.04.05 та 18.8, а за необхідності - підігрівання або охолодження повітря автономними кондиціонерами.

Приплив повітря в машинне приміщення ескалаторів вестибюлів станції глибокого закладення слід передбачати з поверхні землі, в машинні приміщення вестибюлів станцій мілкого закладення - з поверхні землі (за неможливості - з тунелів або з касової зали), а в машинне приміщення ескалаторів пересадочних вузлів та в машинні приміщення між двома маршами ескалаторів - із тунелів або зі станцій. Викид повітря - на поверхню, в підвуличний перехід або в тунель.

Обмін повітря слід розраховувати на асиміляцію повітрям тепла, що виділяється обладнанням і освітленням, за вирахуванням тепла, що переходить у ґрунт.

1. Для комор мастильних і фарбувальних матеріалів, а також приміщень лужних акумуляторних АТРП слід передбачати окремі системи місцевої витяжної вентиляції із штучним спонуканням.

Надходження повітря слід передбачати із тамбурів, які влаштовують у входах в ці приміщення, через зворотні протипожежні клапани або клапани надмірного тиску, які мають сертифікат відповідності УкрСЕПРО з відповідною межею вогнестійкості.

Вентилятори витяжних систем вентиляції слід приймати вибухозахисного типу із вибухо- захисним електродвигуном. На всмоктувальній ділянці повітропроводу, на вході в його камеру необхідно передбачати герметичний клапан з електроприводом, що зблокований з вентилятором; при виникненні пожежі вентилятор повинен автоматично вимикатися, а гермоклапан - закритися. Вентилятори витяжних систем слід розміщувати в окремих приміщеннях.

Видалення повітря із приміщень комор проводиться на поверхню землі по самостійних повітропроводах, а з приміщення лужних акумуляторів АТРП - в перегінний тунель за станцією за напрямом руху поїздів.

1. Приміщення кислотних акумуляторів підстанцій повинні бути обладнані припливно- витяжними системами вентиляції з витяжкою 2/3 об’єму повітря із верхньої і 1/3 із нижньої зон приміщень. Подачу повітря в акумуляторні приміщення слід передбачати із коридорів або сусідніх приміщень, або із тунелів з урахуванням вимог згідно з 18.22. На припливній вентиляції слід встановити фільтри очищення повітря від металевого пилу.

Відстань від верхньої кромки верхніх вентиляційних отворів до стелі повинна бути не більше ніж 100 мм, а від нижньої кромки нижніх вентиляційних отворів до підлоги - не більше ніж 300 мм.

Видалення повітря із приміщень кислотних акумуляторів необхідно передбачати безпосередньо на поверхню землі по самостійних повітропроводах, які обладнані клапанами проти затоплення.

Кіоски витяжної системи вентиляції приміщень кислотних акумуляторів СТП повинні бути обладнані блискавкозахистом відповідно до ДСТУ Б В.2.5-38 (ІЕС 62305:2006, NEQ).

Вхід у приміщення акумуляторної і вентиляційного обладнання повинен мати тамбур-шлюз, який вентилюється через зворотні протипожежні клапани в об’ємі 20 % від розрахункової кількості повітря.

1. Припливні і витяжні агрегати вентиляції акумуляторного приміщення підстанції слід застосовувати і розташовувати з урахуванням вимог згідно з 18.22 даних Норм.

Кратність обміну повітря для приміщення акумуляторної батареї слід визначати із розрахунку, що концентрація водню повинна бути не більше ніж 0,2 % об’єму повітря в приміщеннях, а концентрація аерозолів сірчаної кислоти або лугів у робочій зоні - не більше ніж величини, встановлені ЕОСТ 12.1.005, а також із розрахунку, що на відстані 1 м від повітровипускної решітки в атмосферному повітрі концентрація шкідливих речовин не перевищить:

• у режимі постійного підзарядження батареї - максимально разову концентрацію шкідливих речовин у повітрі згідно з ЕОСТ 12.1.005;
• у режимі глибокого заряду батареї максимальним струмом, що прийнятий відповідно до 8.25, - концентрацію шкідливих речовин у повітрі згідно з ЕОСТ 12.1.005.

У системах місцевої вентиляції резервні вентиляційні агрегати не передбачаються.

1. Приміщення для сухих трансформаторів та агрегатів-перетворювачів у підземних підстанціях слід обладнувати припливно-витяжною системою місцевої вентиляції з забором повітря із перегінного тунелю, по якому поїзд відходить від станції, або з поверхні землі і випуском повітря в цей же тунель на відстані не менше ніж 25 м по ходу поїзда від місця забору повітря. Дозволяється застосування рециркуляційних систем з охолодженням повітря.
2. Приміщення розподільних пристроїв підстанцій слід обладнувати припливно-витяжними системами місцевої вентиляції із забором повітря з перегінного тунелю, по якому поїзд відходить від станції. На припливній системі слід встановити важкогорючі фільтри очищення повітря від металевого пилу.
3. Приміщення медичних пунктів, вбиралень на станціях і перегінних тунелях, каналізаційних насосних установок слід обладнувати окремими витяжними системами місцевої вентиляції.

Видалення повітря на поверхню землі із вбиралень і приміщень каналізаційних насосних установок на станціях і перегонах глибокого закладення необхідно передбачати через кільцеву порожнину між напірним трубопроводом каналізації і обсадною трубою її свердловини, а із вбиралень на станціях і перегонах мілкого закладення - по самостійному повітропроводу.

1. Вентиляцію приміщень насосних водовідливних установок і артезіанських свердловин, що розташовуються між перегінними тунелями, слід забезпечувати за рахунок поршневого ефекту поїздів при їх русі з улаштуванням у дверях сітчастих фрамуг, а приміщень водовідливних насосних установок і артезіанських свердловин, які розташовуються збоку від тунелів, вентиляторами місцевої витяжної вентиляції, видаляючи повітря в перегінний тунель за входом у приміщення по ходу руху поїздів зі станції.
2. Повітрозабори і повітровипуски систем місцевої вентиляції повинні бути окремо розташованими або вбудованими в наземні вестибюлі станцій.

При цьому, відстань від повітрозаборів (повітровипусків) до будівель, кіосків, стоянок автомобілів повинна бути не менше ніж 5 м.

Відстань від низу повітрозабірних (повітровипускних) решіток до поверхні землі слід приймати не менше ніж 2 м (для періодично підтоплюваних місць - вище рівня підтоплення).

Дозволяється розміщення решіток у підвуличних переходах, які є входами (виходами) в підземні вестибюлі, за винятком решіток повітровипусків із вбиралень, комор мастильних матеріалів, комор мастильних та фарбувальних матеріалів, акумуляторних, медпунктів і душових.

Решітки з внутрішнього боку повинні бути затягнуті металевою сіткою з вічками розміром 20 мм х 20 мм.

1. Підземні і закриті наземні ділянки лінії метрополітену слід обладнувати телеметричною системою інформації, що передає показники вимірюваних параметрів повітря на диспетчерський пункт.

За цією метою слід передбачати установлення датчиків:

• температури і відносної вологості повітря в одному торці станції у вентиляційній камері тунельної вентиляції;
• температури повітря в касовому залі і коридорі між станціями;
• вмісту двоокису вуглецю в одному торці станції;
• вмісту окису вуглецю у вентиляційній камері тунельної вентиляції;
• температури повітря в трансформаторних приміщеннях підстанції і машинному залі ескалаторів.

При цьому якість та склад повітря, яке надходитиме у системи повітрозабезпечення метрополітену, повинні відповідати діючим гігієнічним нормативам згідно з ДСП № 201.

1. У нижній частині ескалаторного тунелю або в одному з проходів між конструкціями ескалаторів для підключення пневматичного інструменту слід прокладати сталеву трубу умовним діаметром 50 мм з патрубками і вентилями для відбору стисненого повітря, які розташовуються по похилому тунелю через кожних 25 м і одного патрубка з вентилем - у машинному приміщенні ескалаторів. Труба повинна бути виведена на поверхню землі для підключення до неї пересувного компресора.
2. У службово-побутових, технологічних і складських приміщеннях станцій слід проектувати повітропроводи з оцинкованої листової сталі завтовшки від 1,2 мм до 2 мм зі знімними ділянками для періодичного їх очищення.

В акумуляторних приміщеннях повітропроводи слід фарбувати зовні і всередині кислотостійкими фарбами у два шари; передбачати конструктивні рішення очищення повітропроводів.

Межа вогнестійкості повітропроводів - згідно з 18.19.

Теплопостачання, опалення

1. Теплову енергію (воду й електрику) слід подавати до таких споживачів: приладів опалення і повітронагрівачів систем вентиляції приміщень вестибюлів, окремих приміщень станцій і притунельних споруд, а також до водопідігрівачів системи гарячого водопостачання вестибюлів.
2. Як джерело теплопостачання слід приймати:

• для водяних систем - розподільні мережі ТЕЦ або районних котелень;
• для електричних систем - розподільні мережі підстанцій.

За відсутності поблизу станцій теплових мереж в якості джерела теплопостачання слід використовувати електроенергію.

1. В якості теплоносія необхідно передбачати:

а) для приладів опалення службових приміщень, розташованих у наземних і підземних вестибюлях, а також на станціях мілкого закладення, - воду температурою 95-70 °С.

За техніко-економічного обґрунтування дозволяється використання електричних обігрівачів закритого типу (електропечі, нагрівальні кабелі). Перелік приміщень, у яких дозволяється застосування електричних обігрівальних приладів, наведено в таблиці 13;

б) для службових приміщень станцій глибокого закладення - електричні прилади опалення закритого типу;

в) для повітронагрівачів теплових завіс на входах (виходах) у касовий зал і місцевих припливних систем вентиляції, регістрів обігрівання підніжних решіток у наземних вестибюлях, приладів опалення касових залів вестибюлів, а також систем гарячого водопостачання вестибюлів (через бойлер) - перегріту воду температурою 150-70 °С;

ґ) для східців на входах (виходах) у підземні вестибюлі - електропідігрів;

Теплові мережі, теплові пункти слід проектувати відповідно до вимог ДБН В.2.5-39.

1. Теплопостачання кожного вестибюля станції слід передбачати самостійним вводом від теплової мережі з улаштуванням теплового пункту. Дозволяється передбачати на два вестибюлі один ввід у тепловий пункт вестибюля, який знаходиться ближче до джерела теплопостачання. У цьому випадку між тепловими пунктами обох вестибюлів слід прокладати трубопроводи під поверхнею землі в каналі заввишки не менше ніж 1100 мм. При глибині закладення каналів більше ніж 1,8 м від поверхні землі до низу каналу в місцях примикання до вестибюлів слід передбачати камери розміром 1,5 м х 2 м з люком і сходами.

Дозволяється прокладати трубопроводи через станцію мілкого закладення за умови установки в тепловому пункті вводу на цих трубопроводах засувів з електроприводом, яким дистанційно керують із ДПС та із диспетчерської електромеханічної служби.

На трубопроводах вводів теплових мереж необхідно установлювати сталеві засуви з електроприводом, яким дистанційно керують із ДПС та з диспетчерської електромеханічної служби, і електроізолюючі фланці.