Страница 13: ДБН В.2.3-7-2010. Метрополітени (32588)

а) у теплий період року:

• температуру повітря на платформах станцій, у касових залах і коридорах між станціями, яка перевищує не більше ніж на 4 °С розрахункову температуру зовнішнього повітря, але не вище ніж плюс 28 °С для міст із розрахунковими температурами зовнішнього повітря за параметром А плюс 24 °С і менше, та не вище ніж плюс 30 °С для міст із розрахунковими температурами зовнішнього повітря за параметром А більше ніж плюс 24 °С, а відносну вологість повітря, відповідно, не більше ніж 75 % і 65 %;
• температуру і відносну вологість повітря, що видаляється на кінці розрахункової ділянки для міст із розрахунковими температурами зовнішнього повітря за параметром А плюс 24 °С і менше при пропускній здатності лінії не більше ніж 40 пар поїздів на годину - не вище, відповідно, ніж плюс 33 °С і 60 %, а при пропускній здатності більше ніж 40 пар поїздів на годину, та також для міст із розрахунковими температурами зовнішнього повітря за параметром А більше ніж плюс 24 °С незалежно від пропускної здатності лінії - не вище ніж плюс 35 °С і 55 %;

б) у холодний період року:

• температуру повітря на платформах станцій і в коридорах між станціями для міст із розрахунковою температурою зовнішнього повітря для теплого періоду року за параметром А плюс 24 °С і менше - не вище ніж на 2 °С природної температури ґрунту, але не нижче плюс 5 °С і відносної вологості не більше ніж 75 %, а для міст із розрахунковою температурою зовнішнього повітря для теплого періоду року за параметром А більше ніж плюс 24 °С - не вище ніж природна температура ґрунту, але не нижче ніж плюс 10 °С;
• температуру повітря у касових залах вестибюлів, на платформах станцій та коридорах між станціями для холодного періоду року - не нижче ніж плюс 5° С і відносну вологість повітря не більше ніж 75 %;

в) у будь-який період року - концентрацію шкідливих речовин (газів) у повітрі тунелів і станцій - згідно з 19.3.

У тих випадках, коли в теплий період року розрахункова температура повітря на платформах станцій, у касових залах та коридорах між станціями перевищує указані в даному пункті граничні температури повітря плюс 28 °С або плюс 30 °С та добуток числа пар поїздів на лінії в годину "пік" на число вагонів у поїзді становить величину більше ніж 120, необхідно застосовувати охолодження припливного повітря.

1. У розрахунках тунельної вентиляції слід визначати:

• середні значення сумарних тепловиділень у тунелях і на станціях від поїздів, обладнання, освітлення і пасажирів за годину протягом доби (у період руху поїздів);
• нестаціонарний теплопотік із тунелів у ґрунт за теплий період року, а також із ґрунту в повітря тунелів протягом холодного періоду року для охолодження ґрунтів до природної температури;
• розрахункову температуру повітря в тунелях для теплого періоду року, що дорівнює середній температурі повітря за добу (по довжині розрахункової ділянки тунелю), з урахуванням добових коливань температури зовнішнього повітря;
• розрахункову температуру повітря в тунелях для холодного періоду року, яка дорівнює середній температурі повітря між початковою (зовнішньою) і кінцевою на розрахунковій ділянці, з урахуванням тепловиділень у тунелях;
• циркуляційні потоки повітря від руху поїздів - середні по перерізу і довжині тунелів;
• аеродинамічний опір вентиляційного тракту (включаючи перегінні тунелі) при руху по ньому повітря, що подається вентиляторами, та циркуляційних потоків від поршневої дії поїздів, а також конструкцій вестибюлів станцій з підхідними коридорами.

1. Обмін повітря для теплого і холодного періодів року слід визначати відповідно до 11.3-11.8, приймаючи найбільший із отриманих розрахунками:

• за теплонадлишками, що складають різницю між тепловиділенням у тунелях і теплонад- ходженням у ґрунт для теплого періоду року;
• за тепловиділеннями, що складають суму тепловиділень у тунелях і теплонадходжень із ґрунтів для холодного періоду року;
• за газовиділеннями із ґрунтів.

Обмін повітря для теплого періоду року слід визначати з урахуванням відстані від шахти на перегоні до осі станції, а у випадку, якщо природна температура ґрунту більше розрахункової температури повітря у тунелі, і за сумою тепловиділень у тунелі та із ґрунту.

Швидкість руху повітря у вентиляційних тунелях і стволах шахт тунельної вентиляції слід приймати не більше ніж 8 м/с. Для вентиляційних каналів у похилих тунелях ескалаторів дозволяється приймати швидкість не більше ніж 15 м/с.

За розрахункову ділянку слід приймати відстань між осями двох суміжних станцій або між віссю станції і вентиляційною шахтою, що розташована в кінці тупика.

1. Вентиляційне обладнання тунельної вентиляції станцій глибокого і мілкого закладення слід розташовувати біля одного із їх торців, як правило, між перегінними тунелями.
2. На станціях глибокого закладення як повітряний тракт тунельної вентиляції між вентиляційною камерою і поверхнею землі слід передбачати використання станційного ствола.
3. Перегінну вентиляційну установку і шахту тунельної вентиляції необхідно розташовувати на середині перегону і, за можливості, між перегінними тунелями. Відстань від кінця платформи станції до примикання вентиляційного до перегінного тунелю повинна бути не менше ніж 400 м.

При довжині перегону більше ніж 2000 м та величині обміну повітря більше ніж 450 тис.м3/год слід розміщувати на перегоні три вентиляційні установки з шахтами. При цьому режим роботи середньої вентиляційної установки повинен відповідати режиму роботи вентиляційної установки на станції.

Розміщення вентиляційної установки слід передбачати у нижньому рівні шахти. Дозволяється, як виняток, при відповідному обґрунтуванні - у верхньому рівні.

У системах тунельної вентиляції двох ліній метрополітену дозволяється у виняткових випадках використання однієї вентиляційної шахти за умови розділення у ній потоків повітря на кожну лінію суцільною перегородкою та зведення самостійних вентиляційних кіосків з відстанню між ними не менше ніж 20 м.

Для попередження дуття на станціях мілкого закладання слід передбачати циркуляційні збійки згідно з 5.29.

За станцією на боці колійного розвитку циркуляційні збійки не передбачаються.

1. Відстань від центра наземних повітрозабірних (повітровипускних) кіосків тунельної вентиляції до магістральних вулиць і доріг загальноміського призначення повинна бути не менше ніж 25 м.

Відстань до стоянок автотранспорту - не менше ніж 25 м.

Відстань до вікон житлових будинків - за розрахунком від впливу шуму, але не менше ніж 20 м.

Відстань до автозаправок, складів ГММ і лісоматеріалів - не менше ніж 100 м.

Дозволяється вбудовувати (прибудовувати) вентиляційний кіоск до будинку будь-якого призначення І та II ступенів вогнестійкості за винятком житлових будинків, дитячих та медичних установ. Розміщення повітрозабірних (повітровипускних) решіток повинно бути на висоті не менше ніж 2 м над покрівлею будівлі.

Наземні повітрозабірні кіоски вентиляції слід розташовувати в місцях із найменшими концентраціями шкідливих речовин у повітрі, як правило, в зоні зелених насаджень (дерев та кущів).

Відстань від низу решіток до поверхні землі слід приймати не менше ніж 2 м. Решітки з внутрішнього боку повинні бути затягнуті металевою сіткою з вічками розміром 20 мм х 20 мм. Швидкість руху повітря через решітку слід приймати не більше ніж 5 м/с. Поріг на вході у кіоск повинен бути заввишки 0,2 м від рівня планувальної відмітки.

1. Для систем тунельної вентиляції слід передбачати реверсивні вентилятори з частотним регулюванням, які управляються із ДПС та з диспетчерського пункту лінії. У камері вентиляційної установки системи тунельної вентиляції станцій, перегінних тунелів і відстійно-обертових тупиків слід передбачати не менше ніж два вентилятори.

Для вентиляції тунелів з’єднувальних віток слід передбачати один або два вентилятори за розрахунком. Для вентиляції тунелів обертових тупиків на перегонах слід передбачати збійки в обидва тунелі, за необхідності в одній із них установлюється вентилятор.

Електроживлення вентиляторів повинно бути виконано згідно з 12.49.

Електропускову апаратуру вентиляторів слід розміщувати в окремому приміщенні, яке опалюється, з температурою повітря не нижче ніж плюс 5 °С.

У камері вентиляційної установки тунельної вентиляції слід передбачати інвентарні вантажопідйомні засоби малої механізації для підйому і транспортування частин вентиляційного обладнання до колійного тунелю, водопровід для промивання вентиляційної камери і ствола шахти та водовідвід.

1. Повітря, що подається системами місцевої вентиляції в службово-побутові і технологічні приміщення підземних станцій і вестибюлів, слід забирати:

• у приміщення на рівні поверхів вестибюля - з поверхні землі або з тунелю в напрямку руху поїздів, що відходять від станції, і, в виняткових випадках, - з підвуличного переходу біля сходів;
• у приміщення на рівні поверхів станції - зі станції або з тунелю в напрямку руху поїздів, що відходять від станції.

Припливне повітря повинно очищуватися у важкогорючих протипилових фільтрах до концентрації пилу у ньому не більше ніж 0,5 мг/м3.

Повітря, що видаляється з приміщень станції і вестибюля (акумуляторних у підстанціях, вбиралень і каналізаційних насосних, комор мастильних матеріалів, комор мастильних і фарбувальних матеріалів, душових і сушилок) слід викидати на поверхню.

Повітря, що видаляється з інших приміщень станції і вестибюля, повертати в тунель за місцем, де воно забиралось по ходу руху поїздів, що відходять зі станції, або на поверхню, або в підвуличні пішохідні переходи.

1. У системах вентиляції (місцевої і тунельної) слід передбачати обладнання, яке забезпечує зниження шуму від вентиляторів до рівнів згідно з 20.7.
2. Обладнання систем місцевої вентиляції, окрім комор мастильних матеріалів, акумуляторних і санвузлів, необхідно установлювати в загальних вентиляційних приміщеннях і передбачати закладні елементи для кріплення інвентарних вантажопідйомних засобів малої механізації.

Розміщення канальних вентиляторів у повітропроводах підземних приміщень забороняється.

1. Розрахункові температури повітря і кратність його обміну для підземних приміщень станцій і вестибюлів, а також для приміщень наземних вестибюлів слід приймати за таблицею 13; при цьому, для приміщень наземних вестибюлів із вікнами, за винятком приміщень (у поз. 4, 5,10, 12, 13, 30) кратність обміну повітря слід приймати 40 % від вказаної в цій таблиці з урахуванням додаткових вимог згідно з 18.8.
2. Для підтримання розрахункових температур повітря в теплий період року в приміщенні кас, медичного пункту, в приміщеннях управління роботою станції - ДПС, ДСП та частково постів ЕЦ (релейна АТРП, кросова, радіовузол), нічного відпочинку машиністів (поз. 2, 4, 26 і 30 таблиці 13) пункту зміни машиністів, начальника станції, інспектора по збору і обліку виручки застосовуються автономні кондиціонери для охолодження повітря, установлення яких виконується з урахуванням протипожежних вимог діючих нормативних документів.

Таблиця 13