Страница 25: ДБН В.2.3-7-2010. Метрополітени (32588)

Мережі освітлення у канавах і переходах слід прокладати в тонкостінних металевих трубах.

1. У прогонах відстійно-ремонтного корпусу, де проводиться поточний ремонт вагонів, вздовж поздовжніх стін і колон слід прокладати мережі напругою 380/220 В зі штепсельними рознімачами через кожних 20 м для підключення зварювальних агрегатів і агрегатів регулювання потужністю 20 кВт, а також мережі напругою 42 В із розетками для електроінструментів.

По всій довжині деповських колій всіх відстійно-ремонтних корпусів слід прокладати вздовж ліній колон та поздовжніх стін трифазні мережі напругою 220 В зі штепсельними розетками через кожних 50 м для підключення електроінструменту потужністю до 5 кВт.

У цехах поточного ремонту ПР-1, ПР-2 і ПР-3 на коліях прокатування вагонів в оглядових канавах слід передбачати мережу постійного струму напругою 65 В із штепсельними рознімачами (160 А), які розташовані через 15 м, із живленням від випрямних агрегатів потужністю 10 кВт.

1. Кабелі на території електродепо слід прокладати в колекторах, трубах, наземних лотоках, а також відкрито без огороджування в будівлі корпусу і на залізобетонних глухих огорожах території.

Кабелі під коліями слід прокладати в металевих трубах із підсиленим захисним покриттям згідно з ГОСТ 9.602. Прокладання кабелів у місцях розташування стрілок і хрестовин стрілочних переводів не дозволяється.

Відстань між найближчою рейкою колій і паралельно прокладеним кабелем повинна бути не менше ніж 1,5 м.

1. В оглядових канавах відстійно-ремонтного корпусу слід передбачати ніші завдовжки 1 м, заввишки 0,7 м, завглибшки 0,4 м з обох боків через кожних 20 м для встановлення електрообладнання, а також прокладати мережу очищеного від вологи і мастил стисненого повітря з встановленням повітророзбірних кранів через кожних 20 м.

В оглядових канавах слід передбачати встановлення обладнання для збору конденсату.

1. У відстійно-ремонтному корпусі в кінці кожного прогону, а для прогонів, призначених для установки двох поїздів на одній колії також на межі цих поїздів, слід установлювати раковини з підведенням холодної та гарячої води і приєднанням до мережі побутової каналізації.
2. У мотовозному депо слід передбачати відстій, поточний і позаплановий ремонти тягових і причіпних одиниць господарських поїздів.

Довжину депо слід розраховувати, виходячи з кількості тягових і причіпних одиниць, але не менше ніж 36 м. Кількість колій у депо повинна бути не менше ніж чотири, передбачаючи в них оглядові канави з евакуаційними переходами згідно з 17.20.

Відстійно-ремонтний прогін мотовозного депо слід обладнувати кран-балкою вантажопідйомністю 3,2 т.

1. В адміністративно-побутовому корпусі слід передбачати кімнати відпочинку машиністів, оздоровчий пункт, їдальню, навчальні класи та інші приміщення з врахуванням СНиП 2.09.04, СНиП 2.09.02, ДБН В.2.2-9 та інших документах.
2. Рівні шуму у виробничих приміщеннях не повинні перевищувати значень, встановлених СН 3077; у приміщенні відпочинку і в лікарських кабінетах оздоровчого пункту - відповідно до ДСН 3.3.6.039.
3. Територія електродепо відповідно до СНиП ІІ-89 і ДБН 360 повинна бути впорядкована, обнесена огорожею, вздовж якої слід передбачати насадження дерев, і повинна мати: пожежні проїзди і дороги з удосконаленим типом покриття, що з’єднані з міськими проїздами; загальне і охоронне освітлення.

Огорожа повинна мати висоту 2,5 м - 3 м.

Відстань від осі найближчої паркової колії слід приймати не менше:

• до огорожі - 2,5 м;
• до стін будівель - 3 м. У випадку відсутності в стіні будівлі дверей цей розмір дозволяється зменшувати до 2,5 м.

1. Загальне освітлення території електродепо слід передбачати прожекторами з газорозрядними лампами, які встановлюються на щоглах, а охоронне освітлення - світильниками по периметру огорожі території. Керування освітленням - дистанційне і автоматичне.
2. Прохід трубопроводу стисненого повітря під коліями при підземному прокладанні слід здійснювати у футлярі з азбестоцементних труб; при наземному - трубопровід прокладається у залізобетонному жолобі, розміщеному у шпальному ящику.

На віялі колій слід передбачати заземлення трубопроводу на середній вивід дросель-транс- форматора.

Місця встановлення контурів заземлення і підключення до дросель-трансформатора визначаються проектом.

1. Огороджувальні конструкції всіх наземних будівель електродепо слід обладнувати тепловою ізоляцією відповідно до вимог ДБН В.2.6-31.

18 ПРОТИПОЖЕЖНІ ВИМОГИ

1. У цьому розділі наведено вимоги щодо протипожежного захисту підземних споруд метрополітену, евакуації пасажирів і працівників метрополітену, а також вимоги щодо прокладання кабелів на підземних, наземних та надземних лініях метрополітену.

У проектах наземних вестибюлів станцій, виробничих і громадсько-побутових будівель та споруд метрополітену, будівництво яких передбачено відповідно до 5.22 і 17.3, необхідно дотримуватися вимог пожежної безпеки згідно з ДБН В.1.1-7, ДБН В.2.2-9, СНиП 2.09.02, СНиП 2.04.05, ДБН В.2.5-13, СНиП 2.04.02, СНиП 2.04.01 та СНиП 2.09.04.

1. Категорії підземних приміщень метрополітенів за вибухопожежною і пожежною небезпекою залежно від пожежонебезпечних властивостей речовин і матеріалів, які знаходяться в приміщеннях, слід приймати згідно з додатком Г.

Категорії наземних приміщень метрополітенів за вибухопожежною і пожежною небезпекою слід визначати в технологічній частині проекту згідно з НАПБ Б.03.002.

1. При відстані між станціями підземних ліній більше ніж 2000 м (у тому числі і за наявності проміжних станцій, побудованих начорно, які тимчасово експлуатуються як транзитні) слід передбачати аварійний вихід на поверхню, обладнаний тамбур-шлюзом із підпором повітря не менше ніж 20 Па.

У випадку неможливості організації аварійного виходу назовні необхідно передбачати зону колективного захисту і рятування людей.

1. Для наземних ліній, закритих від вітру і атмосферних опадів суцільним накриттям, при відстані між станціями більше ніж 2000 м слід передбачати евакуаційні виходи, розміщені в середній третині перегону між цими станціями.

Ця вимога не поширюється на надземні лінії, розміщені на мостах і естакадах, які не мають суцільних огороджувальних конструкцій.

1. Час евакуації пасажирів при пожежі на станції, з урахуванням пасажирів, які прибувають на станцію, не повинен перевищувати 12 хв.

У розрахунку часу евакуації протяжність шляху руху пасажирів приймається від найбільш віддаленої точки станції у рівні платформи по сходах або ескалаторах до виходу із вестибюля в підземний перехід або на поверхню тротуару за межі вестибюля станції.

1. Розміри ділянок шляху руху пасажирів, які евакуюються, на станціях, у вестибюлях, підвуличних підземних переходах на виході з вестибюля на поверхню тротуару, а також кількість ескалаторів, які працюють в екстремальному режимі, повинна задовольняти вимоги 6.3 і 6.7 під час евакуації пасажирів і обслуговуючого персоналу станції.

Входи (виходи) у пасажирські ліфти, які з’єднують рівень платформи з рівнем наземного (підземного) касового вестибюля на станціях глибокого закладення, за відсутності з’єднувальних сходів, слід передбачати через тамбур-шлюзи, які відокремлюються від об’єму рівня платформи і суміжних приміщень протипожежними перегородками 1-го типу та перекриттям 2-го типу.

Ця вимога не розповсюджується на ліфти, які призначені для транспортування маломобільних груп населення і розміщені на станціях мілкого закладення за наявності відкритих сходів.

1. На час евакуації пасажирів і персоналу зі станції система тунельної вентиляції в комплексі з іншими інженерно-технічними засобами повинна працювати в режимі, що забезпечує приплив свіжого повітря назустріч людям, які евакуюються. Система тунельної вентиляції повинна забезпечувати видалення диму протягом не менше ніж 1 год при пожежі в перегінному тунелі або на станції, включаючи підплатформні приміщення, кабельні колектори, БТП, СТП, ПТО. Задимлення ескалаторного тунелю не дозволяється.

На виході з платформи на ескалатори станцій глибокого закладення слід встановлювати протидимні штори з пристроями автоматичного спрацювання та ручного вмикання з приміщення ДПС, які при пожежі в рівні платформи та підплатформних приміщень повинні опускатися, забезпечуючи висоту проходу 2 м від низу штори до підлоги і мати межу вогнестійкості ЕІ 30.

При вимиканні напруги на станції під час пожежі або аварії не повинні вимикатися системи підпору повітря та димовидалення.

Системи тунельної вентиляції повинні забезпечувати аварійні режими роботи з урахуванням теплових чинників пожежі за температури диму 200 °С.

1. Приміщення машинного залу ескалаторів слід обладнувати системою димовидалення через демонтажну шахту або спеціальну свердловину. Включення системи димовидалення повинно виконуватися автоматично від автоматичних установок пожежної сигналізації та пожежогасіння, а також із місця установки та з ДПС.
2. У сходових клітках, які з’єднують приміщення, розміщені на трьох і більше поверхах у підземних спорудах метрополітену, а також у шахтах ліфтів на станціях глибокого закладення, слід передбачати підпір повітря 20 Па.
3. Евакуацію пасажирів із станції метрополітену слід передбачати:

а) з платформ станцій - по ескалаторах або сходах, через касові зали вестибюлів розосередженими виходами (входами) в підвуличні переходи, зовні;

б) з платформ пересадочної станції - додатково через вузол пересадки на станцію іншої лінії;

в) із вестибюлів станцій - через двері вестибюля назовні для наземних вестибюлів, в підвуличні переходи і далі сходами назовні для підземних вестибюлів.

Допускається в якості другого виходу з одного з вестибюлів станції мілкого закладання використання шляхів сходами або ескалаторами на платформу станції.

При виникненні пожежі в одному з вагонів поїзда, який знаходиться на перегоні, поїзд слід вивести на станцію і евакуацію пасажирів із вагонів поїзда провадити за схемою евакуації з платформ станцій. У випадку неможливості виводу поїзда на станцію - передбачити висадку пасажирів із вагонів поїзда, забезпечивши безпеку людей, які евакуюються, та їх прямування по колійному тунелю на платформу найближчої станції і, додатково, через сполучні проходи і вентиляційні збійки - в сусідній колійний тунель. Для висадки та прямування пасажирів слід передбачати службову доріжку (банкетку) з боку, протилежного розміщенню контактної рейки.

1. Евакуацію обслуговуючого персоналу з підземних службових і технологічних приміщень слід передбачати:

а) із приміщень у рівні касового залу вестибюля - в підвуличний перехід зовні, а також по сходах або ескалаторах на платформу станції;

б) із підплатформних службових приміщень - по коридору через тамбури в його торцях, по маршових сходах - на платформу станції;

в) із підплатформних кабельних (вентиляційно - кабельних) каналів у кожному торці станції - через окрему сходову клітку з тамбуром або через тамбур і люк 0, 7 м х 0, 9 м з межею вогнестійкості ЕІ 30 по металевій драбині на платформу;

г) із приміщень БТП в рівні платформи - по коридорах через тамбури на колійний місток і далі в колійні тунелі або на платформу станції;

д) із приміщень у проміжних рівнях між касовим залом вестибюля і платформою станції мілкого закладення - по коридорах, сходових клітках у вестибюль і далі в підвуличний перехід - зовні, а також по коридорах, сходових клітках, службових містках - на платформу станції або у колійні тунелі;

е) із приміщень другого поверху ПТО рухомого складу у відстійному тупику - по сходовій клітці, а із приміщень першого поверху ПТО - безпосередньо у тунель тупика і далі по колійних тунелях - на платформу станції або через другий вихід із приміщень, який повинен бути передбачений як евакуаційний на протилежному оглядовим канавам боці ПТО.

При чисельності обслуговуючого персоналу до 10 чоловік, розміщеного на другому поверсі ПТО, дозволяється улаштування металевого сходу;

ж) із притунельних споруд - в перегінні тунелі;

и) із натяжної камери ескалаторів - через окрему сходову клітку з тамбуром або через тамбур і люк 0, 7 м х 0, 9 м з нормованою межею вогнестійкості ЕІ 30 по металевій драбині на платформу;

к) із машинного приміщення ескалаторів - через коридор, по сходах через двері (або люк) в передескалаторний зал або по сходовому проходу в підбалюстрадній частині ескалатора у натяжну камеру і далі по металевому сходу через двері (або люк) - на платформу станції;

л) із приміщень рівня машзалу та вище розташованих технічних поверхів - по коридорах, сходових клітках в передескалаторний зал і далі зовні через двері або в підвуличні переходи. При цьому коридори завдовжки 15 м і більше повинні бути обладнані системою димовидалення, а із сходових кліток повинен бути вихід безпосередньо назовні або в підвуличні переходи.

1. Із службових та технологічних приміщень станцій, вестибюлів і машзалів повинно бути не менше ніж два розосереджених шляхи евакуації; із притунельних споруд на перегоні дозволяється один вихід у перегінні тунелі.

Коридори блока технологічних приміщень і ПТО слід ізолювати від сходової клітки протипожежними перегородками і дверима відповідно до 18.14 та 18.17.

Входи (виходи) в кабельні колектори, машинні зали ескалаторів, СТП, в приміщення ДПС повинні передбачатися через тамбури.

Відстань від торця тупикових ділянок приміщень і споруд (коридорів, кабельних колекторів, вентканалів тощо) до виходу повинна бути не більше ніж 25 м.

Коридори і кабельні колектори завдовжки більше ніж 60 м слід розділяти протипожежними перегородками 2-го типу з дверима (люками 0,7 м х 0,9 м) 3-го типу. Двері і люки повинні мати ущільнення в притулах і з пристроями для самозачинення.

1. Розміри проходів на шляхах евакуації людей із службових і технологічних приміщень повинні задовольняти вимоги пунктів 5.10, 5.16, 5.25, 5.27 - 5. 30 ДБН В.1.1-7 і бути не менше ніж, м: