Страница 8: ДСТУ-Н Б В.2.5-78:2014. Настанова з улаштування антикригових електричних кабельних систем на покриттях будівель і споруд та в їх водостоках (62910)

Датчик температури зовнішнього повітря конструктивно виконаний, зазвичай, як:

• терморезистор на кабелі певної довжини (датчик на проводі);

• терморезистор з гвинтовою колодкою для підключення кабелю в герметичному корпусі. Він, як правило, не укомплектований кабелем підключення, що потребує окремого визначення його довжини та типу (для зовнішнього застосування).

Необхідно керуватись вимогами та рекомендаціями виробника. Зазвичай, датчик температури зовнішнього повітря розташовують ззовні на будівлі - у місцях, де на нього не попадають сонячні промені та опади, віддалено від дверей, вікон, вентиляційних отворів тощо, вплив яких може спотворити значення температури зовнішнього повітря.

Необхідно керуватись вимогами та рекомендаціями виробника.

Залежно від конструктивного виконання датчика температури зовнішнього повітря виникає потреба у кабелі підключення для датчика в герметичному корпусі та іноді потреба у додатковому кабелі для подовження датчика на проводі. За такої необхідності слід використовувати будь-який двожильний кабель для зовнішнього застосування.

Додатковий кабель для подовження приєднують до кабелю датчика;

• через проміжну монтажну коробку з гвинтовими або затискними контактами,що дозволяє достатньо просто замінити датчик на проводі в разі його несправності;

• шляхом опресування контактів проводів спеціальними гільзами з подальшою герметизацією їх термоусадковими трубками, клейовою муфтою тощо.

Елементи приєднання кабелів та кабель подовження, що розташовують ззовні будівлі, по­винні бути призначені для зовнішнього застосування.

Елементи приєднання кабелів та кабель подовження рекомендується розташовувати у доступ­ному місці під дахом для забезпечення можливості налаштування системи, перевірки датчика тощо.

Слід додержуватись рекомендацій виробника щодо перерізу кабелю підключення та кабелю подовження для конкретної їх довжини. Для більшості датчиків температури зовнішнього повітря використовують будь-який кабель з перерізом, зазвичай, не менше 0,3 мм².

Для такого регулювання використовують регулятор з двома датчиками - датчиком темпе­ратури зовнішнього повітря та датчиком вологи. Датчик вологи забезпечує точніше визначення моментів включення-відключення нагрівального кабелю залежно від погодних умов, знижуючи електроспоживання. Такий регулятор є складнішим та дорожчим порівняно з регулятором тільки з одним датчиком температури повітря.

Деякі регулятори мають можливість приєднання певної кількості таких датчиків для більш надійного сприйняття вологи на різних ділянках водостічної системи, особливо для покрівель, які мають схили, орієнтовані на протилежні сторони світу.

Для покрівель зі схилами, орієнтованими на різні сторони світу, тобто з різним рівнем нако­пичення снігу, різною інсоляцією тощо й відповідно виникаючою потребою різного часу включення системи, рекомендується застосовувати АЕКС для кожного схилу з власним регулюванням, що знижує електроспоживання.

Для АЕКС необхідно застосовувати спеціально призначені датчики вологи. Такий датчик, як правило, має поверхню з двома металевими контактними пластинами, замикання яких водою (вологою) дає сигнал регулятору про її наявність та, для деяких конструкцій, - її рівень. Зазвичай, поверхня датчика має підігрівання, яке підтримує плюсову температуру на ній. Це дає можливість талій воді не замерзати на поверхні датчика. До того сніг, лід та іній на цій поверхні перетворю­ються у воду, що дає потрібну інформацію про наявність вологи (води).

Датчик температури зовнішнього повітря та датчик вологи можуть бути як розрізненні, так і поєднані в одному корпусі.

Приклад датчика вологи для АЕКС показано на рисунку 37.

1

1 - кабель підключення; 2 - металеві контактні пластини; 3 - місце розташування датчика температури зовнішнього повітря; 4 - вушки для кріплення датчика

Рисунок 37 - Приклад суміщеного в одному корпусі датчика температури зовнішнього повітря
та датчика вологи для АЕКС

Примітка. Застосовувані назви датчика вологи для АЕКС - датчик покрівлі, датчик талої води, опадів, дощу, снігу, льоду.

10.3.3 Розташування датчика вологи

Необхідно керуватись вимогами та рекомендаціями виробника.

При розташуванні датчика вологи слід ґрунтуватись основним принципом його роботи - він визначає наявність талої води, яка виникає на поверхні покриття будівлі, тобто на нього повинна стікати (капати) тала вода (див. 6.1).

Основні правила для визначення місця розташування датчика вологи:

• датчик вологи необхідно розташовувати в зоні нагрівання між лініями нагрівального кабелю;

• рекомендується використовувати щонайменше два датчика вологи - на схилах даху, орієн­тованих на протилежні сторони світу;

• перший або єдиний датчик вологи слід розташовувати там, де покрівля знаходиться в затінку або орієнтована на північ-захід, тобто де сніг на поверхні покрівлі зникає в останню чергу;

• другий або наступні датчики вологи слід розташовувати в місці з найбільшою вірогідністю -акопичення снігу на покритті - у водостоках під ендовами, біля мансардних вікон тощо;

• датчик вологи розташовують в жолобі, якомога ближче до основної водостічної труби або в її вхідній воронці;

• слід уникати розташування датчика у місцях можливого його "паразитного" нагрівання сонячним опроміненням або слід встановлювати над ним захисний козирок від сонця.

Датчик вологи рекомендується розташовувати у місцях, куди найбільшою мірою стікає тала вода з різних частин покрівлі, та на відстані не ближче 1 м до країв зони нагрівання. Наприклад, для покриття з підвісним жолобом датчик вологи рекомендується розташовувати на середині жолоба та не рекомендується розташовувати близько до його країв, як показано на рисунку 38.

1 - датчик вологи; 2 - нерекомендовані місяця розташування датчика вологи (менше 1 м від країв)

Рисунок 38 - Приклад розташування датчика вологи на середині підвісного жолоба (нагрівальний кабель умовно не показано)

Одним з найкращих місць розташування датчика вологи є воронка водостічної труби, в яку по жолобах, як правило, з різних сторін стікає тала вода. Жолоби збирають зі значної поверхні даху талу воду та направляють у воронку, що робить воронку найбільш відображаючим елементом водостоку на наявність талої води. Слід враховувати, що розташування датчика у воронці, як правило, обмежує його розмір - він, зазвичай, більше діаметра воронки. Приклад розташування датчика вологи у воронці, в яку збирається тала вода з половини схилу даху, показано на рисун­ку 39.

1 - зливний лоток; 2 - монтажний кронштейн; 3 - датчик вологи; 4 - воронка водостічної труби

Рисунок 39 - Приклад розташування датчика вологи у воронці (нагрівальний кабель у зливному лотку та воронці умовно не показаний)

На покритті з прикарнизним (настінним) жолобом слід проектувати спеціальний лоток для спрямування талої води з покриття на поверхню датчика вологи. Приклад такого рішення показано на рисунку 40.

1 - лоток спрямування талої води на датчик вологи; 2 - нагрівальний кабель; 3 - датчик вологи; 4 - монтажний кронштейн; 5 - прикарнизний жолоб

Рисунок 40 - Приклад розташування датчика вологи на поверхні покриття з прикарнизним
жолобом

Для датчики вологи слід окремо проектувати його кріплення,забезпечуючи надійне попадання талої води на металеві контактні пластини. Датчик, зазвичай, кріплять строго горизонтально. Вер­тикальна лінія падіння крапель повинна проходити посередині датчика вологи - приклад показано на рисунку 41.

1 - кромка покрівлі; 2 - краплі талої води; 3 - датчик вологи; 4 - підвісний жолоб

Рисунок 41 - Приклад розташування датчика вологи відносно точки падіння крапель талої води

Необхідно керуватись вимогами та рекомендаціями виробника.

Кабель підключення датчика, зазвичай, має достатню довжину для підключення до регуля­тора, наприклад, (10-15) м. За необхідності його подовження слід використовувати додатковий кабель, зазвичай, багатожильний з різнокольоровою ізоляцією проводів.

Слід додержуватись рекомендацій виробника щодо перерізу кабелю підключення та кабелю подовження для конкретної їх довжини.

Вимоги до способів подовження, місця розташування й елементів приєднання є аналогічними зазначеним у 10.2.4.

При проектуванні АЕКС рекомендується визначати параметри програмування регулятора з двома датчиками. Вибір параметрів здійснюють з урахуванням типу будівлі та покриття її даху, необхідності підвищення надійності роботи системи або мінімального електроспоживання тощо, а також слід керуватись рекомендаціями виробника регулятора.

При регулюванні за двома датчиками, як правило, виставляють (програмують) наступні основні параметри АЕКС:

• температуру танення (наприклад, англ. - melting temperature);

• рівень вологи (наприклад, англ. - moisture level).

Окрім того може програмуватись час додаткового нагрівання (наприклад, англ. - post-heat) тощо.

Температура танення - плюсова температура зовнішнього повітря трохи вище нуля гра­дусів Цельсія,зниження до якої є однією з двох основних умов включення нагрівального кабелю (інша основна умова - наявність вологи вище запрограмованого рівня). її величина залежить від фізичних процесів танення снігу на покритті та намерзання льоду в його водостоках, надійності розтоплення снігу та льоду, економічності роботи системи, рекомендацій виробників тощо.

Для АЕКС виробники рекомендують приймати цю температуру на рівні (1,5-3) °С. Більшість регуляторів мають можливість її вибору, зазвичай, у діапазоні від 0 °С до 10 °С, однак налашту­вання на температуру вище 5 °С є недоцільним.

Рівень вологи - це деяка кількість вологи або талої води на поверхні датчика, досягнення якого є другою основною умовою включення нагрівального кабелю (інша основна умова - температура нижче температури танення). Програмування рівня вологи, зазвичай, здійснюють в умовних одиницях або відсотках, наприклад, від 5 до 95 одиниць, де програмування регулятора на 5 одиниць означає найбільшу його чутливість до вологи. Слід брати до уваги, що налаштування регулятора на високу чутливість до вологи приводить до більш надійної роботи АЕКС, але і до збільшення електроспоживання.

Час додаткового нагріву - це час продовження роботи нагрівального кабелю після того, як за інформацією датчика вологи кабель слід виключити внаслідок відсутності на ньому вологи. Продовженням нагрівання забезпечують надійне розтоплення льоду та снігу, які знаходяться на віддалі від датчика вологи. Програмування додаткового нагрівання здійснюють, зазвичай, у годи­нах, наприклад, від 0 до 9 год.

Регулятори різних виробників, як правило, мають заводські установки параметрів програ­мування регулятора, які, зазвичай, налаштовані на середні значення величин. Рекомендовані налаштування регулятора за двома датчиками представлено в таблиці 4.

Таблиця 4 - Рекомендовані налаштування регулятора з датчиками температури зовнішнього повітря та вологи

11. ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ВИМОГ ТА РЕКОМЕНДАЦІЙ ДО ПРОЕКТУВАННЯ АЕКС

Приклад розрахунку та підбору обладнання для захисту водостоків даху одноповерхової будівлі з урахуванням вимог та рекомендацій розділів 6, 8, 10 цього стандарту представлено у додатку Г.

11. ЕЛЕКТРОЖИВЛЕННЯ АЕКС

    1. При проектуванні підключення АЕКС до електроживлення слід виконувати вимоги ПУЕ, НПАОП 40.1-1.32 та інших нормативних документів.

    2. Живлення АЕКС, як правило, здійснюють від загальної електромережі 380/220 В будівлі.

    3. Категорію надійності електропостачання АЕКС, як правило, приймають такою ж, як кате­горія надійності електропостачання будівлі.

    4. Облік споживання електричної енергії АЕКС, зазвичай, здійснюють загальним з обліком електричної енергії усієї будівлі.

Рекомендується застосовувати для АЕКС окремий засіб обліку. Рекомендується застосовувати засіб обліку за двоставковим тарифом.