Влаштування безстикової колії на мостах, тунелях і галереях, на мостах зі зрівняльними приладами, сезонними зрівняльними рейками, на розвідних прогонових спорудах і переправах здійснюється за технічними нормами Державної адміністрації залізничного транспорту України.
ДБН В.2.3-19-2008 С. 41
7.23 Конструкція мостового полотна повинна відповідати інструкції ЦП 0092.
Товщина баласту під шпалами в підрейковій зоні приймається 0,25 м, а на мостах, які реконструюються, у виняткових випадках - 0,15 м за погодженням із Державною адміністрацією залізничного транспорту України. Максимальна товщина баласту під шпалою допускається не більше 60 см. Ширина баластних корит прогонових споруд і устоїв мостів має забезпечувати ремонт колії за допомогою щебенеочисних машин і передбачати можливість підвищення відміток колії при ремонтах до 0,1 м із забезпеченням необхідного плеча баластної призми.
Колії на підходах до мостів укладаються на щебеневому баласті протяжністю в кожен бік 50 м - біля малих мостів, 200 м - біля середніх мостів і 500 м - біля великих мостів.
Колії у тунелях і на підходах до них протяжністю в кожен бік не менше 500 м уклада-
ються на щебеневому баласті. Безбаластну конструкцію колії можна застосовувати за узгод-
женням з Державною адміністрацією залізничного транспорту України.
На коліях, які проходять під шляхопроводами і пішохідними мостами з опорами сто-
ячного типу, якщо відстань від осі колії до опор менша за З м, повинні укладатися контркут-
ники.
7.26 У місцях сполучення безбаластних конструкцій колії на мостах і в тунелях з конст-
рукцією колії на земляному полотні, у разі необхідності, укладаються ділянки спеціальної
перехідної колії перемінної жорсткості за індивідуальними проектами, погодженими з Дер-
жавною адміністрацією залізничного транспорту України.
8 ЗЕМЛІ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ. ЗАХИСТ КОЛІЙ І СПОРУД
Землі залізничного транспорту
8.1 Розміри земельних ділянок визначаються у складі проектно-технічної документації,
яка розробляється проектною організацією на підставі технічного завдання. Проектом визна-
чається розташування та потужність необхідного технологічного комплексу і межі земельної
ділянки для його розташування. При визначенні меж земельної ділянки необхідно враховува-
ти вимоги діючих технологічних норм, що затверджені у встановленому порядку.
Проект відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленому Земельним кодексом України.
8.2 Для створення належних умов експлуатації технологічного комплексу, захисту його
від зсувів, обвалів, розмивів, селів, снігозанесень та інших небезпечних впливів можуть вста-
новлюватися охоронні зони.
Порядок їх установлення, розміри, режим та особливості умов землекористування визначаються відповідно до вимог чинного законодавства України.
Смуга відведення
8.3 Ширина смуги відведення визначається на підставі потреб технологічного комплексу
залізничного транспорту на його розміщення, експлуатацію, утримання та відновлення з ура-
хуванням вимог діючої нормативної документації.
Як правило, до смуги відведення включаються:
ширина земляного полотна з урахуванням укосів насипу чи виїмки, на якому розташо-
вується колійний розвиток залізничних станцій чи перегонів;
ширина технологічних площадок, на яких розташовані будівлі і споруди технологічно
го комплексу усіх господарств залізниці, естакади і віадуки з урахуванням укосів;
С. 42 ДБН В.2.3-19-2008
ширина технологічних зон, у межах яких розміщуються: водовідвідні та водопропускні
споруди; укосоукріплюючі та регуляційні споруди; споруди для пропускання селів
тощо;
ширина технологічних смуг для пропускання повітряних і кабельних ліній електропос-
тачання, зв'язку та сигналізації;
ширина технологічних смуг для розміщення: снігових мас при хуртовинах (пункт 8.14);
автотранспортних проїздів; протипожежних смуг;
ширина захисних лісонасаджень (пункт 8.10) та інших огорож.
Заходи захисту колій та технологічного комплексу залізниць
8.4 Для захисту колії і споруд від снігових заметів та шкідливого впливу інших не-
сприятливих природних явищ уздовж залізниць, як правило, створюються захисні лісові на-
садження. У випадках, коли створити захисні насадження неможливо або коли одними лісо-
насадженнями не можна забезпечити надійний захист, у якості основного або додаткового
засобу повинні передбачатися інші інженерні заходи. Вибір типу захисних заходів у кожному
конкретному випадку необхідно проводити на основі порівняння техніко-економічних і еко-
логічних показників різних варіантів захисних споруд із урахуванням забезпечення безпеки
руху і поліпшення умов праці в період експлуатації залізниць.
Застосування переносних дерев'яних щитів допускається тільки як тимчасовий захід на період запровадження в дію постійних засобів захисту та на ділянках, де наявні умови не дозволяють вирощувати лісонасадження або ставити постійні загорожі.
Усі види захистів слід проектувати з урахуванням кліматичних умов, рельєфу та наяв-
ності на прилеглій до залізниці території захисних споруд. Захисні споруди на залізниці по-
винні здаватися в експлуатацію одночасно із побудованими і реконструйованими ділянками
залізничної колії.
Захист колії від снігових заметів необхідно передбачати уздовж всіх ділянок перегонів,
що заносяться снігом, окремо з кожного боку колії, а також навколо станцій і внутрішньос-
танційних територій.
До об'єктів, що заносяться снігом і підлягають снігозахисту, слід відносити: станційні території, виїмки будь-якої глибини, нульові місця, насипи, висота яких над рівнем розрахункової товщини снігового покриву не задовольняє вимогам пункту 5.8, а також відкриті площадки тягових і електричних підстанцій.
8.7 Постійні пристрої для затримування снігу на ділянках колії, що заносяться снігом,
не треба передбачати:
при розрахунковому річному снігопринесенні менше 50 м3 на пог. м колії, що розташо-
вана на насипу і проходить земельними ділянками, зайнятими багаторічними плодови-
ми насадженнями і виноградниками;
при розрахунковому річному снігопринесенні менше 25 м3 на пог. м колії з розташуван-
ням на інших землях.
8.8 На ділянках колії, що заносяться снігом, і навколо станцій (контурний захист), які пе-
ретинають земельні ділянки, зайняті багаторічними плодовими насадженнями і виноградни-
ками, захист від сніжних заметів слід передбачати:
постійними огорожами при снігопринесенні за зиму 50-100 м3 на пог. м колії, розташо-
ваної на насипу висотою над рівнем розрахункової товщини сніжного покриву до 0,7 м
на одноколійних і до 1,0 м на двоколійних лініях і при снігопринесенні 25 - 100 м3 на
пог. м колії, розташованої у виїмках;
снігозахисними лісонасадженнями при снігопринесенні за зиму понад 100 м3 на пог. м
колії.
ДБН В.2.3-19-2008 С.43
8.9 Снігозахисні лісонасадження на перегонах і навколо станцій необхідно проектувати
на затримку максимального розрахункового річного обсягу снігопринесення з імовірністю
перевищення: на зрошуваних або осушених землях, ріллі, земельних ділянках, зайнятих бага-
торічними плодовими насадженнями і виноградниками - 1:10 (10%), а на інших землях - 1:15
(7%).
Захист за допомогою постійних огорож необхідно проектувати на затримку максимального розрахункового річного обсягу імовірністю перевищення: на лініях швидкісних і I-V категорій - 1:15 (7 %), у місцевостях малонаселених районів, що сильно заносяться, - 1:20 (5 %), на лініях VI, VII категорій - 1:10 (10 %).
Розрахунковий річний обсяг снігопринесення, підбір лісових порід, конструкції лісосмуг, насаджень і економічна ефективність капітальних вкладень установлюється відповідно до інструкцій та методичних вказівок Державної адміністрації залізничного транспорту України.
8.10 Ширина смуги відведення під улаштування снігозахисних лісонасаджень уздовж
ділянок колії і навколо станцій, що заносяться снігом, розраховується за формулою
Для основних видів ґрунтів розрахункову висоту сніговідкладення усередині насадження необхідно встановлювати в таких розмірах, м:
на підзолистих і сірих лесових ґрунтах, чорноземах (крім солонцюватих) - 3;
на солонцюватих чорноземах і темно-каштанових ґрунтах - 2,5;
на каштанових, світло-каштанових, бурих ґрунтах, а також ґрунтах солонцевого комп-
лексу - 2.
При огородженні станцій і вузлів контурні і внутрішньостанційні захисні улашту-
вання розміщуються на межі станційних площадок і продовжуються за межі стрілочних гор-
ловин не менше ніж на 50 м. Для розташування внутрішньостанційного захисту між парками
передбачаються площадки шириною не менше 15 м.
Для ділянок залізниць, що піддаються щорічному впливу сильних вітрів (зі швид-
кістю 15 м/с і вище), у місцях утворення ожеледі і замету колії мілкоземом на землях несіль-
ськогосподарського призначення або не придатних для вирощування сільськогосподарських
культур, необхідно проектувати спеціальні вітрозахисні лісонасадження. У випадках, коли
пориви сильного вітру можуть загрожувати безпеці руху поїздів, допускається улаштування
таких лісонасаджень на землях сільськогосподарського призначення за погодженням із їх
власниками.
У хуртовинних районах ширину вітропослаблюючих лісонасаджень, конструкції лісосмуг і склад насаджень у цілому проектуються за зразком снігозатримувальних. У районах, де хуртовини не спостерігаються, ширину таких лісосмуг допускається приймати 12-15 м.
8.13 Для захисту колії і споруд від впливу ярів, що розвиваються, зсувів, осипів, селів і
водяних потоків слід проводити укріплення ґрунту лісонасадженнями, які, за необхідності,
застосовуються в комплексі з іншими інженерними спорудами, що передбачаються при про-
ектуванні земляного полотна.
Насадження для укріплення ґрунту проектуються не тільки на території, підданій деформації ґрунтів, але і на потенційно небезпечних місцях, що можуть згодом загрожувати безпеці і безперебійності руху поїздів, а також на ділянках зародження і формування стоку, який зумовлює процес розвитку деформації.
С. 44 ДБН В.2.3-19-2008
8.14 Відстань від осі крайньої колії, розташованої на насипу і нульових місцях, до лісона-
саджень приймається 30 м при перпендикулярних напрямках хуртовинних вітрів і 20 м при
косих напрямках. При огородженні виїмок лісонасадження розміщуються на відстані 15 м і
20 м від бровки виїмки відповідно при косих і перпендикулярних напрямках хуртовинних
вітрів від колії. На лініях І і II категорій лісонасадження розміщуються з урахуванням можли-
вості будівництва додаткової головної колії.
Снігозахисні огорожі при напрямку хуртовинних вітрів до осі колії від 30° до 90° установлюються паралельно колії на відстані, рівній 15-17-кратній висоті огорожі від бровки укосу виїмки, а при розташуванні колії на насипах і нульових місцях - від осі крайньої колії. У випадках, коли напрямок хуртовинних вітрів до осі колії менше 30° огорожі встановлюються уступами. Якщо об'єм принесеного снігу перевищує 400 м3 на пог. м колії, у разі відсутності лісонасаджень улаштовують другий ряд огорожі на відстані від першого, рівній 22 -25-кратній висоті огорожі. Смуга відводу для кожної огорожі встановлюється шириною 4 м.
В усіх випадках снігозатримувальні і інші огородження необхідно проектувати з розрахунку відкладення хуртовинного снігу поза водовідвідними і нагірними канавами і не ближче 15 м від осі крайньої колії, розташованої на насипу і на нульових місцях.
У районах, що піддаються дії хуртовин, будинки і пристрої, які здіймаються вище
рівня головки рейки, розміщуються, як правило, з підвітряного боку колії.
Для ділянок залізниць, підданих впливу снігових лавин, необхідно передбачати такі
протилавинні заходи:
а) лавинозахисні (галереї, дамби, лавиноуловлювачі, клини й інші направляючі і гальму-
ючі лавинний потік споруди);
б) лавинопопереджувальні засоби (пристрої на гребенях для сніговидування, траншеї, за-
будови навітряних і підвітряних схилів огорожами, створення лісових насаджень на схилах
під захистом траншей і огорож).
Лавинозахисні пристрої, що сприймають удар лавини, розраховуються на навантаження, які відповідають дальності її викиду, визначеного з імовірністю перевищення 1:100 (1 %) для ліній швидкісних, Ι÷ΙΙΙ категорій та 1:50 (2 %) для ліній більш низьких категорій. Лавинозахисні відбійні дамби застосовуються тільки у сполученні з лавиноуловлювачами і гальмуючими пристроями.
Елементи забудови схилів розраховуються на тиск снігового шару, висота якого визначається з імовірністю перевищення 1:50 (2 %) для ліній швидкісних, категорій І ÷Ш та 1:25 (4 %) для IV÷VII категорій. Забудову схилів слід вести тільки зверху вниз.
8.17 У місцях можливого виходу на залізничну колію худоби і великих диких тварин не-
обхідно передбачати спеціальні огорожі або інші заходи.
Захисні лісонасадження
При виборі технічних заходів захисту залізниці від снігових, піщаних і земляних за-
метів перевага надається захисним лісонасадженням.
Якщо залізнична лінія перетинає лісові масиви, то прилеглі до неї ліси відносять до
особливої захисної зони шириною не менше ніж 500 м із кожного боку, де забороняється
суцільне вирубування дерев.
У зонах степу та лісостепу на ділянках, що заносяться снігом, створюються захисні лісові насадження. їх висаджують на відстані не менше 20 м від осі крайньої колії, але не ближче 5 м від брівки виїмки в місці найбільшої її глибини. За наявності нагірних канав 5 м вимірюються від їх зовнішньої брівки.
