Ширину основної площадки земляного полотна на лініях усіх категорій на діль-ницях, розташованих у кривих, слід збільшувати з зовнішнього боку кривої на зазначення, наведене в таблиці 10. Крім того, при проектуванні додаткових головних колій до неї необхідно додавати величину між колійного розширення в кривих між осями першої і другої головних колій, передбачену ГОСТ 9238.
Розширення в кривих на швидкісних лініях і лініях I категорії установлюються
за розрахунком.
6.11 Земляне полотно на підходах до великих мостів повинно бути розширене на 0,5 м в обидва боки на довжині 10 м від задньої грані стояка, а на наступних 25 м поступово зведено до нормальної ширини.
ДБН В.2.3-19-2008 С. 31
6.12 Поперечний обрис основної площадки одноколійного земляного полотна, запроек-
тованого з недренуючих ґрунтів без захисного шару, слід призначати із зливною призмою у
вигляді трапеції шириною зверху 2,3 м, висотою 0,15 м і з основою, рівною ширині земляного
полотна, а поперечний обрис верху земляного полотна, яке споруджується відразу під дві
колії, - із зливною призмою у вигляді трикутника висотою 0,2 м із основою, рівною ширині
земляного полотна.
Верх одноколійного і двоколійного земляного полотна з роздроблених скельних, дренуючих великоуламкових та дренуючих піщаних ґрунтів необхідно проектувати горизонтальним. Також горизонтальним повинен бути запроектований і верх захисного шару із зазначених грунтів.
Колії, що додатково укладаються, розташовуються на односхилому полотні, а при скельних, дренуючих великоуламкових і піщаних ґрунтах - горизонтально.
У разі проектування земляного полотна другої колії з недренуючих ґрунтів необхідно передбачати заходи, що виключають однобічне здимання колії, яка прибудовується, і забезпечують надійне відведення поверхневих вод з існуючого земляного полотна шляхом відсипання верхнього шару земляного полотна другої колії дренуючими ґрунтами. Товщина дренуючого шару під баластною призмою повинна бути не менша товщини захисного шару, який приймається відповідно до п. 6.14. У випадках, коли до насипів, які відсипані глинистими ґрунтами, досипаються насипи з використанням великоуламкових ґрунтів та пісків, необхідно передбачити заходи для запобігання промерзання глинистих ґрунтів існуючого насипу під запроектованою другою колією.
При розширенні існуючого земляного полотна і наявності в ньому дефектів і деформацій треба передбачати заходи щодо їх усунення.
6.13 Поперечний обрис основної площадки станційного земляного полотна залежно від
кількості колій і виду ґрунту потрібно проектувати односхилим або двосхилим. При значній
ширині основної площадки допускається застосовувати пилкоподібний поперечний профіль
із спорудженням у міжколійях, де знаходяться нижні точки переломів профілю, закритих по-
здовжніх водовідводів (лотків і дренажів) із ухилом не менше 0,002, а при необхідності - з
улаштуванням поперечних випусків для відводу води за межі земляного полотна. Поверхням
схилів основної площадки земляного полотна слід надавати ухил у сторону водовідводів.
Значення ухилів приймається залежно від видів ґрунтів земляного полотна, кліматичних
умов і кількості колій, розташованих у межах схилу.
Верх земляного полотна станційних площадок зі скельних, великоуламкових і піщаних дренуючих ґрунтів слід проектувати горизонтальним.
6.14 Для земляного полотна із глинистих ґрунтів усіх видів, крім супісків, що містять
піщані частки розміром від 2 мм до 0,05 мм у кількості більше 50 % за масою, слід передбачати
підсилення конструкції в зоні основної площадки: улаштування під баластною призмою за
хисного шару з дренуючого ґрунту в комбінації з геотекстилем чи без нього. Укладання гео-
текстилю без захисного шару з дренуючого ґрунту не допускається.
Товщину шару дренуючого ґрунту під баластною призмою встановлюють залежно від виду ґрунту земляного полотна та його стану з урахуванням глибини промерзання ґрунтів у районі будівництва згідно з розрахунком.
При проектуванні захисних шарів із дренуючого ґрунту без застосування геотекстилю в основі товщина його повинна визначатися розрахунком, але бути не меншою 0,8 - 1,0 м для суглинків і глин та 0,5 - 0,7 м для супісків, залежно від кліматичних умов.
Поверхню глинистого ґрунту в основі захисного шару на нових лініях слід планувати двосхилою з ухилом 0,04 від осі полотна в польовий бік; при будівництві других колій планування має бути односхилим з ухилом 0,04 від існуючої колії.
На ділянках примикання захисних шарів до земляного полотна зі скельних та інших дренуючих ґрунтів, а також примикання до штучних споруд для усунення нерівномірності морозного здимання необхідно передбачати сполучення, які забезпечують плавний перехід у поздовжньому напрямку і відповідають нормам поточного утримання колії.
6
С. 32 ДБН В. 2.3-19-2008
.15 Крутизну укосів насипу і виїмок слід визначати залежно від виду ґрунту, висоти насипу і глибини виїмки за нормами таблиць 11 і 12 із урахуванням геологічних, гідрогеологічних, гідрологічних та кліматичних умов місцевості, а також намічуваних способів виконання робіт.6.16 Укоси насипу, виїмок і всіх захисних та водовідвідних земляних споруд і пристроїв, які зводяться з ґрунтів або споруджуються в ґрунтах, схильних до руйнування від природних впливів, а також тих, що можуть підтоплюватись, повинні бути укріплені.
ДБН В.2.3-19-2008 С. 33
Тип укріплення необхідно вибирати залежно від конструкції споруд, інтенсивності впливу природних факторів і фізико-механічних властивостей ґрунтів земляних споруд.
Тип укріплення укосів і підошов конусів, насипу і берм у межах підтоплення, укосів і дна водотоків, водойм і берегових схилів біля підошви, а також регуляційних і захисних споруд необхідно встановлювати залежно від умов льодоходу, впливу хвиль і течій.
Відмітка верху укріплення укосів земляного полотна, які підтоплюються, огороджуваль-них дамб повинна бути не нижче відміток, установлених при розрахунку брівок відповідно до п. 5.10.
Типи укріплення укосів, які піддаються впливу хвиль і водяного потоку, слід визначати, виходячи з імовірності перевищення витрати повені і відповідних їм рівнів води на піку па-водків із урахуванням підпору, накату хвилі на укіс і вітрового нагону:
на швидкісних і лініях I-V категорій - 1:100;
на лініях VI та VII категорій і під'їзних коліях - 1:50.
Висоту вітрового нагону і величину вітрових хвиль необхідно визначати за СНиП 2.06.04 для забезпечення розрахункових рівнів води, зазначених вище.
Типи укріплення укосів від впливу інших природних явищ (лід, сель, флуктуація берегової лінії та ін.) повинні мати надійність, яка відповідає імовірності виникнення піку повені, прийнятої при визначенні типу укріплення укосів від впливу водяного потоку.
На перегонах і станціях треба проектувати пристрої для відведення від земляного по-
лотна поверхневих вод, а у разі необхідності - також і для зниження рівня ґрунтових вод. На
станціях, крім того, слід передбачати відведення, а при необхідності - і очищення виробничих
вод (що надходять від депо, майстерень і т.п.) відповідно до вимог розділу 29 даного доку-
мента.
Відведення поверхневих вод, які потрапляють до земляного полотна, слід передбача-
ти водовідвідними канавами або резервами від насипу, нагірними та забанкетними канавами,
кюветами, кювет-траншеями або лотками від виїмок.
При чітко визначеному ухилі місцевості, коли надходження води до земляного полотна можливе тільки з верхової сторони, водовідвідні канави потрібно проектувати тільки з нагірної сторони.
У виїмках, які прорізають масиви глинистих ґрунтів або великоуламкових із глинистим заповнювачем, у районах із надмірним зволоженням необхідно будувати нижче дна кюветів дренажі, розташовані в зоні сезонного промерзання-відтавання.
При проектуванні додаткових головних колій, а також розвитку існуючих станцій, роз'їздів і обгінних пунктів необхідно максимально використовувати існуючі водовідвідні, укріплюючі і захисні споруди.
На багатоколійних лініях для відведення води з основної площадки у випадку глинистих ґрунтів між другою і третьою коліями необхідно встановлювати поздовжній дренаж або закритий лоток з ухилом не менше 0,002 з поперечними випусками через колію у польову сторону. Такі пристрої мають розміщуватись у місцях найбільшого пониження поздовжнього профілю, але не рідше ніж через 500 м.
6.19 Ширину природної берми між підошвою укосу насипу і брівкою резерву або во-
довідвідної канави слід приймати не менше 3 м, а для ліній І і II категорій - не менше 8,0 м з
боку майбутньої другої колії.
Для насипів висотою до 2 м, які відсипаються з резервів, при сприятливих кліматичних та інженерно-геологічних умовах допускається зменшувати ширину берми до 1 м.
С. 34 ДБН В.2.3-19-2008
Не допускається розміщувати резерви в межах роздільних пунктів із колійним роз-
витком, населених пунктів, у місцях розташування колійних будинків і переїздів, а також на
ділянках розвитку карстових процесів. Влаштування резервів на заплавах рік допускається в
обґрунтованих випадках і повинно виконуватися за індивідуальними проектами.
Поздовжній ухил нагірних і водовідвідних канав має бути не меншим 0,003, на боло-
тах і річкових заплавах - не меншим 0,002, а у виняткових випадках 0,001. Найбільший ухил
дна канави слід визначати залежно від витрат води, ступеня розмивання ґрунтів і типу
укріплення.
Розміри поперечного перерізу нагірних канав і кюветів, а також водовідвідних канав у межах нульових місць і водоскидів необхідно визначати за витратами води імовірністю перевищення 1:100 (1 %) - на лініях швидкісних, І—III категорій, 1:50 (2 %) - на лініях IV-VII категорій, а поздовжніх канав біля насипу і поперечних водовідвідних канав:
на лініях швидкісних, І—III категорій - 1:25 (4 %);
на лініях IV, V категорій - 1:15 (7 %);
на лініях VI, VII категорій - 1:10 (10 %).
Брівка канави повинна підніматися не менше ніж на 0,2 м над рівнем води, що відповідає витраті води зазначеної імовірності перевищення.
Глибина водовідвідних і нагірних канав та ширина їх по дну повинна бути не менша 0,6 м, на болотах - не менша 0,8 м.
6.22 Кювети, лотки і дренажі у виїмках, а також водовідводи у виїмках і на насипах між
другою і третьою коліями на багатоколійних лініях необхідно проектувати з поздовжнім ухи-
лом, прийнятим для земляного полотна. У виїмках, розташованих на горизонтальних пло-
щадках і на дільницях із ухилом меншим, ніж 0,002, ухил цих водовідводів повинен бути
не менше 0,002. Кюветам передтунельних виїмок слід надавати ухил не менше 0,002 у бік від
тунелю. Крутизну укосів кюветів слід призначати з польового боку рівною крутизні укосів
виїмки, аз боку колії-1:1,5. Глибину кюветів слід приймати не менше 0,6 м, а ширину по дну -
0,4 м. Для коротких (до 100 м) і неглибоких (до 2 м) виїмок у районах із сухим кліматом, при
відповідному обґрунтуванні, допускається зменшувати глибину кюветів до 0,4 м.
У виїмках, при розташуванні колій на ухилах менших ніж 0,002 і на площадках, глибину кюветів у точках вододілу допускається зменшувати до 0,2 м при збереженні ширини кюветів по дну і ширини виїмки на рівні брівки земляного полотна.
У виїмках, які проектуються у скельних породах, що слабо вивітрюються, замість кюветів можна влаштовувати бордюри з каменю чи бетонних блоків. Кювети в скельних породах, що вивітрюються, якщо не потрібно будувати кювети-траншеї, допускається проектувати глибиною не менше 0,4 м.
6.23 При проектуванні виїмок глибиною більше 2 м у глинистих ґрунтах, у дрібних та пи-
луватих пісках і в скельних ґрунтах, що легко вивітрюються, за кюветами слід передбачати
полиці шириною 2 м; при глибині виїмок більше 6 м у скельних ґрунтах, що легко вивітрю-
ються, слід передбачати кювет-траншею шириною понизу 4 м, глибиною 0,6 м.
Для виїмок у районах надмірного зволоження в зазначених ґрунтах, а також у виїмках із крутими укосами в сухих лесах закюветні полиці мають передбачатися для усіх висот укосів.
На насипах, які затоплюються і підтоплюються, у разі необхідності будуються незатоплю-вані берми шириною не менше 3 м із відміткою брівки, обумовленої згідно з п. 5.10.
6.24 Насипи, які зводяться на болотах, проектуються з урахуванням виду ґрунту, що вико-
ристовується, висоти насипу, типу болота і торфовища, ухилу мінерального дна, осідання
мерзлого торфу при відтаванні, рельєфу місцевості. Проектні рішення повинні бути обґрун-
тованими техніко-економічними розрахунками.
ДБН В.2.3-19-2008 С. 35
Для спорудження насипу слід застосовувати дренуючі ґрунти або дрібні і пилуваті піски, легкі супіски.
За наявності поперечного ухилу дна болота треба перевіряти розрахунком стійкість насипу і, в разі необхідності, передбачати відповідні протидеформаційні заходи.
При зведенні насипу на слабких основах у разі збереження слабкого ґрунту під насипом (для перерозподілу навантаження, вирівнювання осідання і попередження локального продавлювання ґрунту в основі) у необхідних випадках використовується геотекстиль, що укладається безпосередньо на поверхню болота, або шар ґрунту, що вирівнює основу. Висота насипу над поверхнею болота має задовольняти вимогам п. 5.13.
6.25 При проектуванні земляного полотна на ділянках, де імовірні прояви здимання, не-
обхідно передбачати протидеформаційні заходи, спрямовані на попередження нерівномірно
го здимання в поздовжньому і поперечному напрямках колії.
6.26 Конструкцію земляного полотна в районах поширення засолених ґрунтів необхідно
проектувати з урахуванням найвищого рівня ґрунтових вод, ступеня, характеру і глибини за-
солення ґрунтів у періоди найбільшого накопичення солі у верхніх горизонтах.
6.27 Для захисту земляного полотна від здимання і просідання слід заміняти ґрунти і про-
водити інші заходи, що забезпечують необхідне підвищення брівки земляного полотна над
рівнем довготривалого стояння поверхневих вод або над рівнем ґрунтових вод.
