При проектуванні перетинів у різних рівнях залізничних колій і автомобільних доріг слід розглядати можливість і доцільність використання з цією метою водопропускних штучних споруд при відповідних змінах їх конструкцій, регламентованих у п. 9.12, і безумовному забезпеченні необхідних підмостових габаритів.
12.5 Пересічення залізничних колій з автомобільними дорогами в одному рівні (переїзди)
проектується поза межами роздільних пунктів.
Переїзди розташовують, як правило, на прямих ділянках залізничних колій і автомобільних доріг. Пересічення залізничних колій з автомобільними дорогами здійснюється переважно під прямим кутом. Якщо неможливо виконати цю умову, кут між залізничною колією і автомобільною дорогою, які пересікаються в одному рівні, не повинен бути меншим за 60°.
Устрій та технічне облаштування переїздів виконуються відповідно до вимог технічних норм Державної адміністрації залізничного транспорту України з улаштування та експлуатації залізничних переїздів, правил технічної експлуатації залізниць, ДБН В.2.3-4 та діючих правил автодорожнього руху України. На переїздах, які не охороняються, має бути забезпечена видимість згідно з ДСТУ 3587.
У місцях організованого пішохідного руху через залізничні колії облаштовуються
пішохідні доріжки, обладнані сигналізацією, яка попереджає про наближення поїзда. Такі
доріжки проектуються і на залізничних переїздах при інтенсивності пішохідного руху більше
100 чол./год та на переїздах, розташованих у населених пунктах.
При проектуванні перетину залізничних ліній:
газопроводами, нафтопродуктопроводами і нафтопроводами, а також укладанні їх па-
ралельно залізниці необхідно дотримуватись вимог СНиП 2.05.06 та СНиП 2.05.13;
водопроводами зовнішніх мереж водопостачання - вимог СНиП 2.04.02;
каналізаційними трубопроводами - вимог СНиП 2.04.03;
тепловими мережами - вимог СНиП 2.04.07;
повітряними лініями електропередачі - вимог Правил устройства электроустановок
(ПУЭ);
підвісними канатними дорогами - вимог СНиП 2.05.07;
повітряними лініями зв'язку - вимог Правил устройства электроустановок (ПУЭ).
ДБН Β.2.3-19-2008 С. 65
Крім цього, необхідно керуватися вказівками даного документа та відповідними типовими технічними рішеннями.
Місця перетину вибираються комісією під головуванням головного інженера залізниці та за участю представників дистанції колії, сигналізації та зв'язку, електропостачання, власника трубопроводу (лінії, споруди) та інших зацікавлених організацій. Вибір місця перетину оформлюється актом, який затверджується керівництвом залізниці і до якого додається схема перетину з розмірами між елементами колії, підземних комунікацій і елементами перетину.
12.8 При проектуванні перетинів залізничних ліній трубопроводами різного призначен-
ня необхідно передбачати їх надземне прокладання (на опорах чи естакадах) або підземне (під
земляним полотном) з урахуванням перспективи укладання додаткових головних колій чи
колій станції.
До переходів газопроводів, нафтопроводів, нафтопродуктопроводів і ін. слід висувати вимоги як до ділянок підвищеної категорії.
При розширенні земляного полотна під укладання додаткових головних колій або розвитку станцій діючий трубопровід у місці пересічення повинен бути реконструйований або перевлаштований (на новій осі) з урахуванням відповідного збільшення довжини ділянки підвищеної категорії і, у разі необхідності, підданий гідравлічному випробуванню. Захисний футляр має бути відповідно подовжений.
У випадку перетину залізничних колій нафтопродуктопроводами, аміакопроводами на відстані не менше 50 м від осі крайньої колії поверхня землі сплановується в польовий бік із поперечним ухилом не менше 0,02.
12.9 Трубопроводи розташовуються під земляним полотном залізниці поза горловиною
станції на відстані від стрілочних переводів та інших пересічень колії не меншій ніж 20,0 м.
Мінімальна відстань від трубопроводів до штучних споруд (мости, водопропускні труби і т.
ін.) визначається згідно зі ступенем їхньої небезпеки для нормальної експлуатації залізниці,
але не менше 30 м.
Конструкція переходу трубопроводів через залізничну лінію повинна забезпечувати можливість їх періодичних оглядів, поточного ремонту, відключення і спорожнювання. Необхідність установки арматури для відключення вирішується залежно від місцевих умов і місця розміщення арматури для відключення на робочому трубопроводі.
На переходах газопроводів, нафтопроводів, нафтопродуктопроводів необхідно додатково передбачати установку пристроїв з оповіщення і блокування руху поїздів у випадку виникнення небезпеки.
При підземному прокладанні на перегонах і станціях трубопровід повинен бути
укладений у захисний футляр (канал, тунель). На пересіченнях із трубопроводами, що транс-
портують вибухо- чи вогненебезпечні продукти (газ, нафта та ін.), кінець захисного футляра
слід розташовувати не менше ніж за 50 м від підошви укосу насипу або брівки укосу виїмки,
при наявності водовідвідних споруд - від крайньої водовідвідної споруди, а на пересіченнях із
мережами водопроводу, каналізації, тепловими мережами і т.ін. - не менше ніж на 10,0 м з
кожного боку, мінімальний внутрішній діаметр футляра слід приймати на 200 мм більше
діаметру робочої труби.
Відстань по вертикалі від верху захисного футляра (каналу, тунелю) до підошви рей-
ки повинна бути не менше 1,0 м при відкритому методі будівництва; 1,5 м - при виконанні
робіт методами продавлювання, горизонтального буріння або щитового проходження;
2,5 м - при проколюванні. Глибина заглиблення від дна водовідвідних споруд або підошви
насипу до верху захисного футляра повинна бути 1,0 м.
Улаштування переходів трубопроводів у тілі насипу забороняється.
Для забезпечення ремонтних робіт на трубопроводі необхідно передбачати за захисним футляром ремонтну ділянку, довжина якої визначається у проекті, але повинна бути не менше ніж 10,0 м.
С. 66 ДБН В.2.3-19-2008
При улаштуванні перетинів водопроводу і напірної каналізації верховий кінець футляра після прокладки робочих труб замуровується бетоном або законопачується смоляним пасмом, а низовий кінець виводиться у спостережний колодязь і залишається відкритим.
Для самопливних трубопроводів, як правило, простір між робочою трубою і захисним футляром (каналом, тунелем) заповнюється цементним розчином, при цьому ремонтна ділянка та оглядовий колодязь не обов'язкові.
Заглиблення трубопроводів, що перетинають земляне полотно, яке складене ґрун-
тами, що здимаються, визначається розрахунком за умов, при яких виключається вплив
тепловиділення або впливу тепла на рівномірність морозного здимання ґрунту. Якщо немож-
ливо забезпечити заданий температурний режим за рахунок заглиблення трубопроводів пе-
редбачається вентиляція захисного футляра (каналу, тунелю), заміна або теплова ізоляція
ґрунту, який здимається, на ділянці пересічення, надземна прокладка трубопроводу на еста-
каді чи у самонесучому футлярі.
Нормативні документи, що стосуються проектування трубопроводів різного при-
значення, повітряних ліній електропередачі, підвісних канатних і автомобільних доріг, ка-
бельних ліній зв'язку і електропостачання у частині пересічення ними залізничних ліній
повинні бути погоджені з центральним органом державної виконавчої влади в галузі заліз-
ничного транспорту.
Проекти таких пересічень погоджуються з управлінням відповідних залізниць.
13 ПЕРЕТИН ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ
13.1 При проектуванні нової залізничної лінії, що перетинає державний кордон України,
слід передбачати будівництво спеціалізованої станції для виконання низки задач і призна-
чень, викликаних місцем її розташування;
технологічне призначення станції у процесі перевезення вантажів і пасажирів, обслуго-
вування прилеглих населених пунктів та промислових підприємств і прийнятої схеми
тягового обслуговування;
виконання приймально-здавальних операцій з міждержавного обміну вантажами та
рухомим складом;
виконання функцій пункту пропуску через державний кордон пасажирів, вантажів та
рухомого складу.
Техніко-економічне обґрунтування щодо розміщення та облаштування такої станції
розроблюється в складі ТЕО лінії на підставі додаткового технічного завдання, розробленого
відповідно до вимог чинного законодавства. Цій роботі повинно передувати міждержавне
рішення про відкриття пункту пропуску і визначення його статусу.
Тип залізничної станції, схема її колійного розвитку та технологічне облаштування
визначаються її технологічним призначенням, а додатковий колійний розвиток і спеціальне
технологічне облаштування визначаються згідно з вимогами до облаштування пунктів
пропуску через державний кордон.
Станція розміщується якомога ближче до лінії державного кордону. Технологічне об-
лаштування (вхідні світлофори, польові зчитувачі інформації САІРС УЗ, пристрої, що кон-
тролюють технічний стан рухомого складу: засоби автоматичного контролю технічного
стану рухомого складу під часу руху поїзда, що обов'язково доповнюються сигнальними
світловими покажчиками наявності у складі поїзда несправних рухомих одиниць - "покаж-
чик перегріву букс"; пристрої контролю сходу рухомого складу, волочіння, порушень габари-
ту рухомого складу чи вантажу тощо), яке встановлюється на підході до станції з боку
кордону і підлягає обслуговуванню експлуатаційним штатом, що розташовується від нього
на відстані не ближче ніж 200 м.
ДБН В.2.3-19-2008 С. 67
Для визначення часу перетину рухомим складом державного кордону, що забезпечує
точність у міждержавних розрахунках, станція обладнується пристроями автоматичної іден-
тифікації рухомого складу - "САІРС УЗ", зв'язаними із статистичним центром управління
залізницею каналами передачі даних.
Для забезпечення необхідною інформацією технологічного персоналу пункту про-
пуску, у тому числі і попередньою про переміщення поїздів і вантажів на адресу пункту про-
пуску, станція оснащується відповідним інформаційним центром і місцевою базою даних, до
якої має доступ увесь технологічний персонал пункту пропуску.
З метою прискорення роботи пунктів пропуску і скорочення часу простою поїздів необхідно удосконалювати технологію роботи пунктів пропуску, впроваджувати використання електронної інформації І документообігу в процес перевезення вантажів.
13.7 Технологічні пристрої та обладнання для облаштування пунктів пропуску вказують-
ся у додатку до технічного завдання згідно із переліком рекомендованого обладнання і
технологічних пристроїв.
Перелік рекомендованого обладнання та технологічних пристроїв визначається на базі затверджених типових технологічних процесів пунктів пропуску, які уточнюються і додатково затверджуються для конкретного пункту пропуску залежно від місцевих умов та очікуваних обсягів роботи на розрахунковий період, який встановлюється на термін 10 років після введення пункту пропуску в експлуатацію.
Технологічні пристрої споруджуються за затвердженими типовими рішеннями чи проектами, рекомендованими для повторного використання.
У випадку, коли на території суміжної країни колія має інший розмір у технічному за-
вданні додатково вказується необхідність у спорудженні пункту перестановки вагонів та краї-
на, на території якої він повинен будуватись. Для рухомого складу з розсувними колісними
парами також уточнюється місце розташування пристрою для переходу із колії розміром
1520 мм на колію 1435 мм.
Для організації пункту пропуску на існуючій мережі залізниць вибираються станції,
розташовані у безпосередній близькості до державного кордону, з відповідною їх реконст-
рукцією і облаштуванням.
У разі необхідності, як тимчасове рішення, можливо використовувати з цією метою найближчі тилові дільничні чи сортувальні станції, колійний розвиток і технологічне облаштування яких дозволяє виконувати приймально-здавальні операції та технологічні операції пункту пропуску. При цьому ці станції також підлягають необхідній перебудові та облаштуванню у відповідності до "Загальних вимог до облаштування пунктів пропуску через державний кордон".
Те саме стосується і пунктів пропуску для пасажирського сполучення. При цьому рекомендується пункти пропуску для вантажних і пасажирських поїздів розташовувати на одній станції, що дозволить скоротити технологічний персонал і підвищить оперативність виконання роботи. Всі рішення, які приймаються за варіантами того чи іншого розміщення, повинні мати техніко-економічне обґрунтування.
13.10 При виборі варіанта віддаленого розміщення пункту пропуску від державного кор-
дону необхідно використовувати технологічні заходи, що забезпечать збереження вантажів і
рухомого складу на ділянці між станцією і державним кордоном.
14 КОЛІЙНЕ ГОСПОДАРСТВО
14.1 Для забезпечення ремонту колії в проектах нових залізничних ліній, додаткових головних колій необхідно передбачати будівництво нових або розширення існуючих об'єктів колійного господарства: дистанцій колій, кар'єрів, щебеневих заводів, баз спеціалізованих
С. 68 ДБН В.2.3-19-2008
організацій, які виконують ремонт і утримання верхньої будови колії, земляного полотна і штучних споруд.
14.2 Довжина дистанцій колії, околотків і робочих відділків приймається за нормами Дер-
жавної адміністрації залізничного транспорту України.
