Експлуатаційна довжина району контактної мережі знаходиться в межах 40-60 км при розташуванні чергового пункту в середній частині цієї ділянки. При цьому розгорнута дов­жина контактної мережі повинна бути не більше 150 км на двоколійній і 80 км на одно­колійній ділянці. На станціях стикування з переключенням секцій контактної мережі, а також на великих залізничних вузлах і станціях, передбачаються чергові пункти районів контактної мережі.

21.43 Чергові пункти районів контактної мережі повинні мати приміщення для стоянки
пересувних транспортних засобів, що перебувають у постійній готовності для використання
їх на ремонтних роботах. При цьому повинен бути забезпечений зручний виїзд на перегін
відбудовних ремонтних засобів.

У складі будівель і споруд чергового пункту району контактної мережі (ЧПКМ) повинні бути: головний корпус, склад паливно-мастильних матеріалів, матеріальний склад, стелажі для опор, платформа з пандусом, площадка для стоянки знімних ізолюючих вишок, колія для розташування залізничної платформи з аварійним запасом матеріалів.

В головному корпусі необхідно передбачати наступні приміщення: для стоянки автомат-рис і автолетучок (з оглядовими канавами і краном); комору запасних частин, матеріалів і засобів індивідуального захисту; майстерню, зварювальне відділення, адміністративні і побу­тові приміщення.

С. 92 ДБН В.2.3-19-2008

Розміри приміщень необхідно приймати з розрахунку розміщення штату, що відповідає типу чергового пункту району контактної мережі, і пересувних засобів: для чергових пунктів типу І - двох автоматрис, однієї автолетучки; типу II і III - однієї автоматриси, однієї автолетучки.

Територія ЧПКМ повинна бути обгороджена залізобетонним забором висотою 1,6 м.

Необхідно забезпечити чергові пункти району контактної мережі прямим селекторним і телефонним зв'язком з енергодиспетчером.

22 ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ НЕТЯГОВИХ СПОЖИВАЧІВ

  1. Електричною енергією забезпечуються всі залізничні станції, роз'їзди, обгінні пун-­
    кти, пасажирські зупинні пункти та лінійно-колійні споживачі на перегонах.

  2. Схема електропостачання повинна передбачати ступінь забезпечення надійності,
    прийнятої по відношенню до споживачів електроенергії особливої групи І категорії. Перелік
    споживачів І категорії та категорія інших споживачів електроенергії залізничного транспорту
    установлюються відповідно до діючих вимог Державної адміністрації залізничного транс­-
    порту України (до обов'язкових споживачів І категорії належать пристрої автоматики і теле-­
    механіки на залізничному транспорті, будинки зв'язку, пожежні депо та системи проти-­
    пожежного захисту).

  3. Схема зовнішнього електропостачання пристроїв нової залізничної лінії, а також
    ділянок додаткових головних колій розроблюється, як правило, спеціалізованими інститута­-
    ми, узгоджується і затверджується у встановленому порядку.

  4. Проекти знижувальних трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і ліній
    електропередачі напругою 35 кВ і вище, призначених для постачання електроенергією
    залізничних вузлів і великих станцій, розробляються на основі затвердженої схеми електро­-
    постачання даного району з урахуванням перспективи зростання навантажень.

  5. При проектуванні і будівництві трансформаторних підстанцій передбачається вико-­
    ристання, у першу чергу, місцевих будівельних матеріалів і блокових конструкцій. Трансфор­-
    маторні підстанції проектуються з урахуванням монтажу в них комплектних камер внут­-
    рішньої установки.

  6. На ділянках залізниць з електричною тягою електропостачання проміжних станцій,
    залізничних роз'їздів і лінійних споживачів, а також резервне живлення пристроїв СЦБ, як
    правило, передбачається від ліній поздовжнього електропостачання, які підвішуються на
    опорах контактної мережі. Поздовжні лінії проектуються: при електрифікації на змінному
    струмі напругою 25 кВ, як правило, за системою ДПР (два проводи - рейка); при елект­-
    рифікації на постійному струмі - напругою 10 кВ.

  7. На ділянках залізничних ліній з автономною тягою та автоблокуванням проектують­
    ся дві одноланцюгові лінії електропостачання. Одна із зазначених ліній призначається для
    основного живлення пристроїв СЦБ, зв'язку і телемеханіки, а друга - для резервного живлен­-
    ня пристроїв СЦБ, зв'язку і телемеханіки, електропостачання малих станцій, лінійно-
    колійних будівель та інших залізничних споживачів. При наявності існуючої лінії поздо­-
    вжнього електропостачання, яка може бути використана для резервного живлення пристроїв
    СЦБ, допускається передбачати одну одноланцюгову лінію електропостачання з доведенням
    існуючої лінії поздовжнього електропостачання до діючих норм.

На примиканнях і тупикових ділянках малодіяльних ліній, обладнаних колійним автоб­локуванням, може бути допущене однобічне (консольне) живлення основної і резервної ліній електропостачання.

ДБНВ.2.3-19-2008 С. 93

Лінії, призначені для основного живлення пристроїв СЦБ, повинні бути повітряними (ПЛ), як правило, напругою 10 кВ (при відповідному обґрунтуванні ~ 35 кВ), частотою 50 Гц, трифазними з ізольованою нейтраллю, мати двобічне живлення від тягових чи трансформа­торних підстанцій і підключатися до шин через ізолюючі трансформатори. Застосування ка­бельних вставок допускається у виняткових випадках при відповідному обґрунтуванні.

22.8 При проектуванні ліній електропостачання основного і резервного живлення при­-
строїв СЦБ повинні розраховуватися при однобічному живленні на втрату напруги в кінці
лінії, що забезпечує нормовані рівні напруги (втрати напруги в лінії не повинні перевищува-­
ти 5 % від номінальної напруги) для всіх споживачів, підключених до ПЛ. Втрати напруги в
живильних лініях до 1000 В постів ЕЦ, ДЦ, ГАЦ, вузлів зв'язку, підсилювальних пунктів, що
не обслуговуються (НУПів), радіорелейних станцій (РРС) не повинні перевищувати 5 %.

В усіх випадках при цьому мають бути витримані рівні напруги змінного струму:

  • на вхідних затискачах у кабельних ящиках 230 В із відхиленням мінус 10 % плюс 5 %;

  • на шинах ввідних панелей 380 В із відхиленням мінус 10 % плюс 5 %.

22.9 Лінії основного і резервного живлення пристроїв СЦБ повинні бути секціоновані
роз'єднувачами або вимикачами. На дільницях з автономною тягою секційні роз'єднувачі
(вимикачі) передбачають поблизу приміщення чергового по станції. На електрифікованих
ділянках секційні роз'єднувачі встановлюються поблизу тягових підстанцій і постів секціону-
вання, а на станціях, де немає підстанцій і постів секціонування, - в горловинах.

  1. Довжина плеча живлення автоблокування на ділянках із електричною тягою прий­-
    мається рівною відстані між тяговими підстанціями, а на ділянках з автономною тягою, як
    правило, не повинна перевищувати 50 км.

  2. У проектах електропостачання пристроїв СЦБ і зв'язку розрахунки струмів коротко­-
    го замикання і вибір захистів слід виконувати з урахуванням забезпечення селективності від
    джерел живлення до споживачів включно.

  3. При проектуванні електропостачання нетягових споживачів, у разі необхідності, пе-­
    редбачаються заходи для компенсації реактивної потужності. Пристрої компенсації встанов-­
    люються на трансформаторних підстанціях і безпосередньо в цехах депо, заводів та ін.

  4. Підвішувати сигнальні проводи СЦБ на опорах ПЛ СЦБ не рекомендується.

  5. На ПЛ СЦБ і поздовжнього електропостачання в усіх районах по ожеледі, крім І і II,
    необхідно передбачати плавлення ожеледі і профілактичне підігрівання проводів. На ділян­-
    ках з автономною тягою плавлення ожеледі передбачається при наявності технічної можли­-
    вості забезпечення енергосистемами достатньої електричної потужності для цієї мети.

  6. На ПЛ СЦБ і поздовжнього електропостачання повинні застосовуватися багато­-
    дротові проводи марки АС. Лінії поздовжнього електропостачання проектуються з урахуван-­
    ням електрообігрівання стрілочних переводів у випадку його доцільності для конкретного
    кліматичного району.

  7. На неелектрифікованих залізничних лініях, розташованих у кам'янистих ґрунтах і
    заболочених місцях, лінії поздовжнього електропостачання проектуються на опорах контак­-
    тної мережі, які установлюються в межах габаритів опор контактної мережі відповідно до
    п. 21.32 із забезпеченням заходів щодо їх стійкості і захисту від корозії з урахуванням можли­-
    вості в подальшому підвішування на них контактної мережі, якщо електрифікація дільниці
    передбачається в термін не більше 10 років.

С. 94 ДБН В.2.3-19-2008

  1. Для управління електричними приводами роз'єднувачів і вимикачів передбачається
    телемеханізація. Дистанційне управління цими роз'єднувачами і вимикачами здійснюється
    шляхом прокладання самостійних кабелів до чергового по пункту, що контролюється (черго­-
    вий по станції, черговий на тяговій підстанції тощо).

  2. На щиті енергодиспетчера повинна забезпечуватись ретрансляція схеми диспет­-
    черського контролю: знаходження поїздів, вхідних та вихідних світлофорів, наявність основ­-
    ного та резервного живлення пристроїв СЦБ, зв'язку та телемеханіки.

  3. Для обслуговування і ремонту пристроїв електропостачання нетягових споживачів
    при їх проектуванні будуються нові або реконструюються існуючі виробничі бази технічного
    обслуговування.

23 ЕЛЕКТРОХІМІЧНИЙ ЗАХИСТ ВІД КОРОЗІЇ ПІДЗЕМНИХ КОМУНІКАЦІЙ

  1. Електрохімічному захисту від ґрунтової корозії і від корозії блукаючими струмами
    підлягають підземні сталеві трубопроводи, а також магістральні кабелі зв'язку із свинцевими і
    алюмінієвими оболонками із захисним покриттям стрічкового типу.

  2. Електрохімічний захист здійснюється в комплексі з захисним покриттям підземних
    комунікацій.

  3. Пасивний захист є основним, електрохімічний - додатковим для підвищення експлу­-
    атаційної надійності і безпечності.

23.4 Електрохімічний захист підземних комунікацій здійснюється разом із захистом
діючих інженерних мереж.

  1. При проектуванні електрохімічного захисту необхідно прагнути досягнення замкне-­
    ності електричного контуру всіх підземних споруд, що підлягають захисту.

  2. Електрохімічний захист виконується шляхом катодної поляризації зовнішньої по-­
    верхні комунікацій та відведенням блукаючих струмів за допомогою катодних, протекторних
    та протекторно-дренажних установок.

  3. Електрохімічний захист від ґрунтової корозії і від корозії змінними блукаючими
    струмами електрифікованих залізниць здійснюється методом катодного і протекторного
    захисту.

  4. Протекторний захист використовується для непротяжних сталевих ділянок трубоп­-
    роводів і захисних футлярів.

  5. Електрохімічний захист від корозії постійними блукаючими струмами в катодних і
    змінних зонах рейкових колій залізниці, електрифікованих на постійному струмі, здійс­-
    нюється додатково електродренажним захистом.


  1. Для установок дренажного захисту використовуються поляризовані електричні
    дренажі на струм до 500 А.

  2. Дренажний кабель підключається до тягової нитки при однонитковому рейковому
    ланцюзі і до середньої точки шляхових дросель-трансформаторів при двонитковому
    рейковому ланцюзі.

  3. Для установок катодного захисту використовуються серійні перетворювачі катод­-
    ного захисту потужністю 0,6 - 5 кВт.

  4. Анодні заземлення устаткувань катодного захисту складаються з електродів заво­-
    дського виготовлення та некондиційних сталевих і чавунних труб.

ДБН В.2.3-19-2008 С. 95

  1. Анодні заземлення устаткувань катодного захисту можуть бути поверхневими або
    глибинними .

  2. Металеві корпуси установок електрохімічного захисту, що не знаходяться під на­-
    пругою, повинні мати захисне заземлення.

  3. Контрольно-вимірювальні пункти обладнуються пристроями для вимірювання по-­
    ляризаційного потенціалу в характерних точках.

  4. Захисні потенціали повинні знаходитись у межах, встановлених ДСТУ Б В.2.5-29,
    ДСТУ Б В.2.5-30, ГСТУ 45.016.

  5. Складові елементи установок електрохімічного захисту повинні бути відновлюва­-
    ними і мати експлуатаційний строк служби не менше 10 років.

24 СИГНАЛІЗАЦІЯ, ЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ І БЛОКУВАННЯ (СЦБ)

24.1 Залізничні лінії залежно від розмірів руху й умов роботи відповідно до норм техно­-
логічного проектування пристроїв автоматики і телемеханіки на залізничному транспорті
України повинні бути обладнані:

  • автоматичним блокуванням з автоматичною локомотивною сигналізацією;

  • напівавтоматичним блокуванням;

  • автоматичною локомотивною сигналізацією як самостійним засобом сигналізації і
    зв'язку при русі поїздів;

  • диспетчерською централізацією чи диспетчерським контролем;

  • електричною централізацією стрілок і сигналів (ЕЦ);

  • автоматизацією і механізацією сортувальних гірок;

  • засобами автоматичного контролю технічного стану рухомого складу під час руху по-­
    їздів;

  • пристроями сигналізації на пересіченнях автомобільних доріг і залізниць, біля великих
    штучних споруд, включаючи тунелі і місця гірських обвалів.


  1. Вибір засобу сигналізації і зв'язку на перегонах, а також систем управління стрілками
    і сигналами на станціях, роз'їздах і обгінних пунктах обґрунтовується в проекті.

  2. При облаштуванні залізничної лінії пристроями диспетчерської централізації (ДЦ)
    до диспетчерського управління включаються, як правило, усі проміжні станції, роз'їзди,
    обгінні пункти і пости примикання, які входять у диспетчерське коло.