---

С.206 ДБН В.2.3-7-2003

17.101 Проходку тунелів залежно від розмірів та форми поперечного перерізу, а також інженерно-геологічних умов слід виконувати способами: суцільного забою, уступним та щитовим. Проходка способами опертого склепіння, опорного ядра і розкриття на повний профіль по частинах дозволяється при спорудженні коротких тунелів (довжиною до 300 м) або обмежених дільниць тунелів в складних інженерно-геологічних умовах.

17.102 Способи проходки тунелів і засоби механізації визначаються проектом на основі результатів техніко-економічного порівняння варіантів.

Порядок розроблення тунельного забою повинен установлюватися ПВР.

17.103 Спосіб суцільного забою слід застосовувати для проходки тунелів висотою до 10 м з монолітною оправою у скельних ґрунтах з коефіцієнтом міцності не менше 4; при цьому тимчасове закріплення виробки при проходці у скельних монолітних (невивітрілих) ґрунтах з коефіцієнтом міцності від 12 і вище не виконується, а при проходці у скельних тріщинуватих (вивітрілих та сильновивітрілих) ґрунтах застосування тимчасового закріплення обов'язкове.

17.104 Уступний спосіб слід застосовувати для проходки тунелів висотою більше 10 м, які споруджуються в скельних ґрунтах з коефіцієнтом міцності не менше 4 і для проходки тунелів висотою менше 10 м у скельних ґрунтах з коефіцієнтом міцності від 2 до 4. Проходку тунелів слід здійснювати переважно з нижнім уступом.

17.105 Розроблення верхньої частини перерізу тунелю при уступному способі повинно виконуватися способом суцільного забою відпо­відно до 17.103.

17.106 Розроблення нижньої частини перерізу тунелю (нижнього уступу) при уступному способі повинно виконуватися згідно з 17.111, 17.112 та 17.113.

Нижня частина перерізу тунелю при висоті її більше 10 м повинна розроблюватися методом ступінчастого забою або по ярусах, висота яких у скельних ґрунтах з коефіцієнтом міцності від 12 і вище неповинна перевищувати 10 м, а у скельних ґрунтах з коефіцієнтом міцності від 4 до 12 - 5 м.

ДБН В.2.3-7-2003 С.207

17.107 У тунелях, які споруджуються в скельних невивітрілих грунтах з коефіцієнтом міцності від 12 і вище, розроблення нижнього уступу дозволяється виконувати без залишення бокових штрос; при цьому повинна бути забезпечена стійкість забетонованої частини тунелю і при необхідності, захист ґрунту від можливого вивітрювання.

17.108 Спосіб опертого склепіння дозволяється застосовувати при спорудженні тунелів або їх дільниць довжиною до 300 м в нескельних грунтах типу твердих глин і суглинків, зцементованих велико-уламкових, затверділих лесів, а також у скельних ґрунтах з коефіціентом міцності від 1 до 4, здатних сприйняти тиск від п'ят склепіння оправи з урахуванням усіх навантажень, діючих на склепіння.

Спосіб опертого склепіння слід застосовувати також при неоднорідному складанні ґрунтів по перерізу тунелю, коли нижче п'ят склепіння розташовані необводнені міцні ґрунти з коефіцієнтом міцності від 1 і вище, а в склепінній частині - менш міцні ґрунти.

17.109 При спорудженні тунелів у необводнених ґрунтах спосіб опертого склепіння повинен застосовуватися переважно по одноштольневій схемі.

Тунелі у водоносних ґрунтах слід споруджувати по двоштольневій схемі.

Нижня і верхня штольні повинні з'єднуватися між собою ґрунтоспусками (фурнелями), а також похилими збійками (бремсбергами).

Відстань між ґрунтоспусками і похилими збійками встановлюється проектом залежно від прийнятих вантажних і транспортних засобів і не повинна перевищувати 12 м між ґрунтоспусками і 30 м між похилими збійками.

17.110 При проходці тунелів способом опертого склепіння розкриття калоти повинно вестись окремими дільницями (кільцями), довжина яких установлюється залежно від інженерно-геологічних умов і не повинна перевищувати 6,5 м.

Розкриття калоти по довжині тунелю слід виконувати з інтервалами в 1-3 кільця залежно від інженерно-геологічних умов.

В кільцях, суміжних з забетонованим склепінням, розкриття калоти дозволяється при досягненні бетоном 60 % проектної міцності.

С.208 ДБН В.2.3-7-2003

17.111 При проходці тунелів способом опертого склепіння середню штросу слід розробляти після досягнення бетоном склепіння проектної міцності для оправ, які сприймають повне розрахункове навантаження, і 75 % проектної міцності для оправ тунелів, які споруджуються у скельних ґрунтах з коефіцієнтом міцності від 4 і вище.

При розробленні середньої штроси слід залишати біля п'ят склепіння берми. Ширина берм установлюється проектом залежно від тиску на ґрунт під п'ятами склепіння.

17.112 Розроблення бокових штрос при проходці тунелів способом опертого склепіння слід виконувати у шаховому порядку або одночасно з обох сторін тунелю; при цьому вертикальні робочі шви кілець склепіння і дільниць стін не повинні збігатися. Порядок розробки бокових штрос і довжина дільниць розроблення встановлюється ПВР залежно від стійкості ґрунтів.

При розробленні бокових штрос у нескельних, а також у тріщинуватих скельних ґрунтах з коефіцієнтом міцності від 4 і нижче, поверхні виробки повинні бути закріплені тимчасовим кріпленням.

17.113 При розробленні ґрунту для улаштування зворотного склепіння повинні прийматися необхідні заходи для забезпечення стійкості стін тунелю (установлення розпірок, обмеження протяжності дільниць розробки та ін.).

17.114 Спосіб опорного ядра слід застосовувати при спорудженні тунелів або їх дільниць довжиною до 300 м в неводоносних ґрунтах: глинах, суглинках, супісках, лесових, піщаних, морених, валикоуламкових і інших, не здатних приймати тиск від склепіння оправи.

17.115 При спорудженні тунелів перерізом більш як 40 м² способом опорного ядра дозволяється попередня проходка по осі тунелю нижньої транспортної штольні.

17.116 Бокові штольні для зведення стін при проходці тунелю способом опорного ядра слід розробляти на всю довжину дільниці тунелю, що споруджується.

При збудуванні стін декількома ярусами проходка чергового верхнього ярусу дозволяється тільки після закінчення бетонування стіни, що розташована нижче, і досягнення бетоном 25 % проектної міцності.

ДБН В.2.3-7-2003 С.209

Після бетонування стін пазухи між стіною і кріпленням нижньої штольні повинні бути заповнені ґрунтом з ущільненням.

17.117 Довжина кільця калоти, що розробляється при проходці тунелю способом опорного ядра, не повинна перевищувати 4 м. Розкриття калоти повинно здійснюватися з інтервалами по довжині тунелю не менше ніж у 2 кільця, а в нестійких ґрунтах - не менше ніж у 3 кільця.

17.118 Спосіб розкриття на повний профіль по частинах із кріпленням прогонами та торцевими фермами слід застосовувати при спо­рудженні перших кілець збірної оправи камер для монтажу щита або тюбінгоукладальника, які призначені для подальшого спорудження тунелю, а також при спорудженні інших камер і дільниць тунелів невеликої протяжності, що споруджуються у неводоносних глинах, суглинках і супісках та ін. при наявності бокового тиску, коли неможливо застосовувати спосіб опертого склепіння. Розроблення грунту повинно здійснюватися дільницями на довжину не більше довжини кільця оправи.

17.119 Розроблення ґрунту у забої буровибуховим способом повинно проводитися відповідно до правил виконання і прийняття робіт, що встановлені СНіП 3.02.01, СНіП 3.02.03 та вимогами даного розділу.

17.120 При виконанні буровибухових робіт повинні забезпечуватися темпи проходки, передбачені циклограмою, і максимальне наближення профілю виробки до проектного окреслення при оптимальній витраті вибухових речовин.

17.121 Розроблення ґрунту у тунельній виробці буропідривальним способом слід здійснювати, застосовуючи, як правило, метод контурного (гладкого) підривання.

Для одержання проектного окреслення тунелів, залишених без оправи або з оправою із набризк-бетону, застосування методу контурного підривання обов'язкове.

17.122 Тиск стисненого повітря у забої для роботи пневматичного інструменту повинен бути не менше 0,6 МПа (6 кгс/см²) .

Більш низький тиск (але не менше 0,5 МПа (5 кгс/см²)) дозволяється при мінусових температурах або високій вологості повітря.

С.210 ДБН В.2.3-7-2003

17.123 Бурові роботи при проходці тунелів повинні виконуватися із застосуванням пересувних риштувань, бурових прохідницьких агрегатів і самохідних бурильних установок, оснащених обладнанням для оборки забою, піднімання та установлення елементів тимчасового кріплення і анкерів, а також заряджування шпурів. При паралельному виконанні операції прохідницького циклу на суміжних дільницях бурові пристосування не повинні перешкоджати роботі вантажного і транспортного устаткування.

Буріння шпурів при проходці виробки малого перерізу слід виконувати бурильними молотками, застосовуючи пневматичні підтримувачі.

17.124 Перебори ґрунту проти проектного поперечного профілю тунелю у випадках розробки виробок буровибуховим способом не повинні перевищувати величин, що указані в таблиці 28.

Таблиця 28

17.125 У нескельних ґрунтах величина переборів ґрунту проти проектного профілю при розробленні виробок механічним способом не повинна перевищувати 50 мм.

У підошві тунельної виробки без зворотного склепіння і при розробленні лотка під зворотне склепіння у нескельних ґрунтах перебори не дозволяються.

Усі перебори і вивали ґрунту незалежно від їх величини слід фіксувати в маркшейдерській документації.

17.126 Спосіб заповнення пустот, які утворилися від переборів ґрунту проти проектного окреслення поперечного профілю тунелю, повинен установлюватися ПВР.

17.127 Тимчасове кріплення виробок при проходці суцільним забоєм або уступним способом у скельних ґрунтах тріщинуватих міцних та середньої міцності слід виконувати із застосуванням анкерного або набризк-бетонного кріплення або в їх суміщенням, визначених проектом.

ДБН В.2.3-7-2003 С.211

Використання арочного кріплення як тимчасове кріплення дозволяється у надзвичайних випадках, при належному техніко-економічному обгрунтуванні. В цих випадках арочне кріплення слід влаштовувати згідно з 17.133.

17.128 Набризк-бетон без сітки дозволяється застосовувати як тимчасове кріплення при проходці у скельних тріщинуватих ґрунтах, в ких немає відшарувань і вивалів у період до спорудження постійної оправи.

17.129 При проходці виробок у скельних тріщинуватих та вивітрілих ґрунтах, в яких можливі відшарування і вивали, слід застосовувати набризк-бетон, армований металевою сіткою в суміщенні з анкерним кріпленням.

При застосуванні набризк-бетону, окрім правил даного розділу, слід керуватися правилами виконання і прийняття робіт, установленими нормами на бетонні та залізобетонні конструкції монолітні.

Кількість шарів набризк-бетону встановлюється ПВР робіт залежно від інженерно-геологічних умов і встановленої проектом товщини набризк-бетону.

17.130 Анкерне кріплення повинне застосовуватися для тимчасового кріплення виробок на період виконання робіт до спорудження постійної оправи у скельних тріщинуватих ґрунтах з коефіцієнтом міцності від 4 і вище. Анкери, при цьому, можуть застосовуватися залізобетонні, полімербетонні або металеві. Застосування анкерного кріплення у більш слабких ґрунтах повинно бути обґрунтовано натурними дослідженнями.

17.131 Конструкція анкерів, їх кількість та довжина визначаються проектом залежно від міцності та стану ґрунту.

На анкерне кріплення складається паспорт з урахуванням інженерно-геологічних особливостей кожної дільниці по довжині тунелю.

Паспорт анкерного кріплення повинен містити такі основні дані: типи анкерів та їх довжину, розміщення по контуру виробки, відстань між ними.

С.212 ДБН В.2.3-7-2003

В процесі проходки тунелю паспортні дані повинні перевірятися шляхом установлення дослідних анкерів у конкретних виробничих умовах і при необхідності коригуватися.

17.132 Допустимі відхилення фактичного положення анкерного кріплення від проектного не повинні перевищувати таких величин:

а) відстань між анкерами 10 %;

б) діаметр шпура 5 мм;

в) кут нахилу шпура 10°.

17.133 Арочне і анкерно-арочне кріплення дозволяється застосовувати у тріщинуватих скельних ґрунтах з коефіцієнтом міцності до 8, а також у зонах з тектонічними порушеннями.

Відстань між арками слід приймати за розрахунком, але не більше 1,5 м. Арки слід закріплювати між собою та у ґрунт з одночасною затяжкою покрівлі і бокової, поверхні виробки.

17.134 Поверхню виробки між арками у стійких скельних ґрунтах з коефіцієнтом міцності від 2 і вище замість установлення затяжки дозволяється закріплювати набризк-бетоном.

17.135 Величина розриву між оправою і забоєм, а також допустима величина відставання тимчасового кріплення від забою встановлюється ПОБ і уточнюється ПВР.

17.136 Змінювання типу кріплення, яке визивається зміною фактичних інженерно-геологічних умов, не врахованих у проекті, повинно погоджуватися із замовником.

17.137 Кріплення штолень у нескельних ґрунтах повинно виконуватися із застосуванням повних дверних окладів або замкненого арочного кріплення.

Тип тимчасового кріплення штолень у скельних ґрунтах з коефіцієнтом міцності від 1,5 і вище встановлюється ПВР залежно від стану і характеру нашарування ґрунтів та інших інженерно-геологічних умов.

17.138 Усі елементи дерев'яного тимчасового кріплення тунелю повинні віддалятися в міру укладання бетонної суміші в оправу.