---

Таблиця 9

С
.50 ДБН В.2.3-7-2003

	-	граничні кути зсування,
	-	кут максимального осідання,
		кут падіння пласту,
D1	-	довжина очисної виробки,
l	-	відстань від краю очисної виробки до площини зміщувача.

Рисунок 2 - Схема до визначення деформацій земної поверхні (масиву)

на виходах зміщувачів тектонічних порушень.

5.59 При необхідності прикладання до оправи підземної споруди метрополітену або ґрунтового масиву інших навантажень слід керува­тися положеннями СНіП 2.01.07.

5.60 Тунельні конструкції, що розміщені в нескельних водонасичених ґрунтах, слід перевіряти на спливання з коефіцієнтом стій­кості 1,2.

ДБН В.2.3-7-2003 С.51

5.61 При переході до розрахункових навантажень слід застосову­вати коефіцієнти надійності по навантаженню, наведені в таблиці 7.

5.62 При визначенні коефіцієнтів жорсткості основ споруд метро­політену рекомендується керуватися положеннями додатка 9 ДБН В.1.1-5, частина І.

5.63 При визначенні модулів залишкових і пружних деформацій ґрунту рекомендується керуватися вказівками додатка 9 ДБН В.1.1-5, частина І.

Основні розрахункові положення

5.64 Конструкції підземних споруд метрополітену слід розрахову­вати за граничними станами першої та другої груп відповідно до вимог СНіП 2.03.01 та СНіП 11-23.

5.65 Розрахунки за граничним станом першої групи обов'язкові для всіх конструкцій і їх слід виконувати на можливі найбільш несприятливі поєднання розрахункових навантажень.

При розрахунках конструкцій, які споруджуються закритим способом, на міцність і стійкість слід вводити коефіцієнт умов роботи конструкції, що дорівнює 0,9 і враховує зниження її несучої здатності.

Розрахунки оправ тунелів на витривалість, як правило, не виконуються.

5.66 Розрахунки оправ підземних споруд відкритого способу робіт за граничним станом другої групи слід виконувати на найбільш не­сприятливі поєднання нормативних навантажень з врахуванням таких вимог:

а) величини прогинів залізобетонних конструкцій не повинні перевищувати:

1) для перекриттів в прогонах - 1/400 його розрахункового прогону;

2) для консольних елементів перекриттів -1/250 розрахункової довжини консолі;

3) для стін - 1/300 їх розрахункової висоти;

4) для стін рамп - 1/200 їх розрахункової висоти;

б) величина тривалого розкриття окремих тріщин не повинна перевищувати:

1) для елементів перекриттів - 0,2 мм;

2) для стін - 0,3 мм.

5.67 Елементи збірних залізобетонних оправ тунелів, не захищених зовнішньою гідроізоляцією і споруджених закритим способом в обводне­них ґрунтах, повинні бути розраховані на тріщиностійкість на най­більш несприятливу комбінацію розрахункових навантажень. Утворення тріщин в таких оправах на всіх стадіях їх роботи (виготовлення, складування, транспортування, монтаж і експлуатація) не дозволя­ється .

С.52 ДБН В.2.3-7-2003

В залізобетонних і бетонних оправах підземних споруд, які спо­руджуються закритим способом в необводнених ґрунтах, а також в оправах з гідроізоляцією дозволяється величина тривалого розкриття тріщин не більше 0,2 мм.

5.68 Розрахунки деформацій для перегонних тунелів і притунельних споруд діаметром до 6 м дозволяється не проводити.

5.69 Міцність і деформативність основи під підошвами стін конструктивно або технологічно не замкнутих оправ слід перевіряти з урахуванням діючих зусиль від комбінації відповідно розрахунко­вих і нормативних навантажень згідно з вимогами СНіП 3.02.01.

5.70 Розрахунок оправ підземних споруд метрополітену слід вико­нувати з урахуванням їх конструктивно-технологічних особливостей, структурно-механічних характеристик ґрунтового масиву і способу виробництва прохідницько-будівельних робіт.

5.71 Геометричні і жорсткісні параметри оправи підземної спору­ди, що зв'язані з наявністю конструктивних і монтажних елементів, податливих стиків, з'єднань і в'язів, з використанням різних за властивостями матеріалів, повинні відповідно відображуватися в її розрахунковій схемі.

Слід ураховувати поетапну послідовну зміну розрахункової схе­ми оправи у тому випадку, якщо в межах однієї технологічної ділян­ки (кільця, заходки) вона споруджується частинами.

Дозволяється розглядати оправу як пружна лінійнодеформована систе­ма з урахуванням набутих жорсткісних характеристик, що відповідають конкретному розрахунковому етапу її роботи.

5.72 При визначенні напруженодеформованого стану ґрунтового ма­сиву і оправи підземної споруди слід врахувати структурну неодно­рідність масиву, порушення суцільності, що викликане тріщинуватопористістю і наявністю тріщин контакту, фізично нелінійний харак­тер деформованості ґрунтів, їх пластичні і реологічні властивості. Слід ураховувати змінення властивостей ґрунтового масиву, які пов'язані з проведенням прохідницьких робіт звичайним або спеціальними способами.

ДБН В.2.3-7-2003 С.53

5.73 При розрахунку оправи підземної споруди слід враховувати вплив забою і його просування в процесі проходки.

Дозволяється не враховувати цей технологічний фактор, коли спорудження оправи відстає від забою на відстань більше, ніж 2 середніх розміри поперечного перерізу підземної споруди (по ґрунту) або трикратної довжини заходки, що прийнята при розробленні ґрунту в забої.

5.74 Визначення нормативних і розрахункових зусиль в елементах оправи (згинальних моментів, поздовжніх і поперечних сил), а також нормативних переміщень оправи і ґрунтового масиву слід виконувати після вирішення контактної задачі аналітичним або чисельними мето­дами механіки, застосовуючи суму результуючих ефектів від незалеж­них впливів на оправу і ґрунтовий масив нормативних та розрахунко­вих навантажень і відповідних цим навантаженням контактних напруг.

5.75 Для підземних споруд, виробка під які розкривається в по­перечному перерізі частинами, а оправа зводиться поетапно, необхідна постановка і рішення контактної задачі для кожного характерного етапу.

5.76 При розташуванні підземної споруди метрополітену, будів­ництво якої виконується відкритим способом, в слабких нестійких ґрунтах з коефіцієнтом міцності за Протод'яконовим f < 0,5 її оправу слід розглядати як вільно деформовану, навантажену з боку ґрунто­вого масиву вертикальним і горизонтальним тиском ґрунту.

5.77 Конструкції колонних і пілонних станцій метрополітену, що споруджуються закритим способом при послідовному будівництві окре­мих станційних тунелів, слід перевіряти за розрахунковими схемами, що передбачають різні стадії напружено-деформованого стану конструк­ції та окремих її частин в процесі спорудження.

Сталеві колони необхідно проектувати з врахуванням коефіцієнта умов роботи - 0,8, що знижує несучу спроможність, і можливих випадко­вих ексцентриситетів у поперечному і поздовжньому напрямках стан­ції, які приймаються залежно від конструкції опорних вузлів:

а) при шарнірному обпиранні - 30 мм;

б) при плоскому обпиранні - 100 мм;

С.54 ДБН В.2.3-7-2003

в) при обпиранні через центруючі прокладки - 50-90 мм (залежно від розмірів прокладок).

При дотриманні заходів, що виключають зміщення колон і розкрит­тя в процесі будівництва стиків між колонами і торцями тюбінгів (блоків) при плоскому їх обпиранні, ексцентриситети у поперечному напрямку дозволяється зменшувати до 50 мм.

5.78 Розрахунок збірних оправ тунелів, які обтискуються в ґрунт, слід проводити:

а) у стадії монтажу і обтискування - як системи елементів (бло­ків) на податливій (зокрема пружній) основі на повне розрахунко­ве зусилля обтискування і розрахункові навантаження, які приклада­ються до оправи у цій стадії;

б) у стадії експлуатації - як конструкції, які працюють в режи­мі суміщених деформацій з ґрунтовим масивом на найменш вигідні комбінації всіх навантажень, що прикладаються як до оправи, так і до ґрунтового масиву, за виключенням зусилля обтискування.

Остаточні значення переміщень оправи і ґрунтового масиву слід визначати як суму відповідних переміщень, що реалізуються в обох стадіях.

5.79 Стики залізобетонних блоків і чавунних тюбінгів необхідно розраховувати за міцністю і тріщиностійкістю при найбільш несприят­ливому можливому розподіленні контактних зусиль у стику.

Граничну нормальну силу, що сприймається циліндричним стиком залізобетонних елементів N, кН, слід визначати за формулою:

N = 0.75R_b bh, (16)

Ребра елементів збірної оправи, яка стягується болтами, необхідно розраховувати за міцністю і тріщиностійкістю при граничних зусил­лях у болтах, які обчислюються за нормативним опором сталі болтів, помноженому на коефіцієнт 1,25, а також на зусилля від домкратів при пересуванні щита.

ДБН В.2.3-7-2003 С.55

5.80 Болти, що встановлюються у кільцевих бортах чавунних або залізобетонних тюбінгів (блоків), а також інші аналогічні в'язі розтягання, при проходженні вертикальних стволів і похилих еска­латорних тунелів, які споруджуються звичайним способом, повинні бути розраховані на направлену вздовж споруди складову розрахунко­вого навантаження від власної ваги трьох кілець оправи і ваги, розташованої на цих кільцях будівельного обладнання.

Для стволів, що споруджуються опускним способом в тиксотропній "сорочці", слід ураховувати повну вагу оправи ствола.

5.81 Внутрішні залізобетонні конструкції, які притискають і підтримують гнучку гідроізоляцію до оправи, слід розраховувати на повний зовнішній тиск води з урахуванням пружного опору з боку оправи.

5.82 Перекриття підземної споруди відкритого способу робіт слід розраховувати на вплив ваги засипки у комбінації з іншими можливими навантаженнями, а бокові та лоткові елементи при прогоні опор­ної плити більше 6 м слід розраховувати як конструкції, що лежать на пружній основі з урахуванням бокового тиску ґрунту. При довжині прогону опорної плити конструкції до 6 м дозволяється робити її розрахунок, передбачаючи рівномірне розподілення реактивного наванта­ження .

Суцільносекційна оправа розраховується як замкнута рама, що працює спільно з ґрунтовим масивом.

5.83 Фізико-механічні характеристики ґрунтів, модуль деформації (модуль зсуву), коефіцієнт поперечної деформації, реологічні константи і коефіцієнт пружного стискання слід приймати на основі результа­тів інженерно-геологічних вишукувань і експериментальних досліджень. При відсутності таких експериментальних даних фізико-механічні і деформативні параметри ґрунтів дозволяється приймати за таблицею 10.

С.56 ДБН В.2.3-7-2003

Таблиця 10

ДБН В.2.3-7-2003 С.57

6 КОЛІЯ І КОНТАКТНА РЕЙКА

К о л і я

6.1 Колії метрополітену підрозділяються:

а) за призначенням - на головні, станційні, спеціального призначення (з'єднувальні вітки і запобіжні тупики), колії електродепо (паркові та деповські) ;

б) за розміщенням - на колії в тунелях, колії на закритих і відкритих наземних (надземних) ділянках і колії в електродепо.

6.2 Як нижню будову колії слід передбачати:

а) в тунелях і на закритих наземних ділянках - плоску основу із бетону або залізобетону;

б) на відкритих наземних ділянках і в електродепо - земляне полотно або плоску основу із залізобетону;

в) на мостах, шляхопроводах і естакадах - металеві або залізобетонні конструкції цих споруд.

Як верхню будову колії слід передбачати рейки, підрейкову основу, колійний бетонний шар або баластний шар, проміжні скріплення, стики рейок та ін. Конструкції верхньої будови колії повинні бути однотипними, малодетальними і ремонтопридатними, а також забезпечувати безперебійність і безпеку руху поїздів, стабільність колії, технологічність її поточного утримання, можливість підключення пристроїв електроживлення і АТРП, електричну ізоляцію рейок відповідно до вимог ГОСТ 9.602.