ДБН В.2.3-7-2003 С.199
17.59 При спорудженні стволів з опускним кріпленням (без тиксотропної оболонки) і звичайним способом у водоносних ґрунтах водовідлив слід виконувати із випереджального забою (зумпфа).
17.60 Перевірка положення зануреного кріплення у плані і по висоті повинна виконуватися після кожної посадки кріплення, але не рідше ніж через кожний метр в міру його опускання. При відхиленні кріплення від вертикального положення подальше опускання можливе лише після ліквідації відхилення.
17.61 Після пересічення нестійких ґрунтів ніж опускного кріплення повинен бути заглиблений у водоупор по всьому периметру на глибину не менш як 1 м.
17.62 По закінченню проходки частини ствола з опускним кріпленням слід перевірити наявність пустот на межі контакту водонасичених ґрунтів із стійкими ґрунтами, що розташовані нижче.
При виявленні пустот вони повинні бути заповнені шляхом нагнітання цементно-пісчаного розчину. У водоносних пісках (пливунах) нагнітання розчину за оправу не виконується.
При наступній проходці ствола на дільницях стійких ґрунтів, що розташовані нижче, після монтажу перших п'яти кілець слід виконувати тампонаж будівельного зазору цементно-пісчаним розчином за кожне кільце, а розробку забою вести на глибину, достатню для встановлення не більше одного кільця. Порядок нагнітання за оправу нижче цієї зони встановлюється ПВР.
17.63 Тампонаж закріпленого простору, заповненого тиксотропним розчином, може здійснюватися шляхом заміни глинистого розчину цементно-піщаним або шляхом залишення глинистого розчину за кріпленням з метою гідроізоляції оправи, що встановлюється проектом.
17.64 Монтаж збірної оправи повинен виконуватися з використанням ущільнювальних матеріалів і наступним нагнітанням цементно-піщаного розчину за оправу.
17.65 Нагнітання розчину за оправу стволів, що споруджуються в штучно заморожених ґрунтах, слід виконувати згідно з 17.175 і 17.181.
С.200 ДБН В.2.3-7-2003
17.66 Чеканка швів повинна виконуватися при звичайному способі спорудження ствола вслід за складанням кілець оправи, а при способі опускного кріплення - після закінчення проходки ствола.
17.67 Армування ствола (встановлення розстрілів, направляючих для клітьового підйому, трубопроводів, кабелів, сходів та ін.) слід виконувати у процесі проходки ствола.
Для дерев'яних елементів армування ствола слід застосовувати деревину, яку треба піддати глибокому просочуванню антипіренами, що забезпечить її відповідність до вимог, які ставляться до важко-горючих матеріалів.
На ділянці проходки з опускним кріпленням армування ствола, а також монтаж надшахтного тюбінгового копра слід виконувати тільки після закінчення проходки ділянки ствола, яка споруджується способом опускного кріплення.
17.68 Для провітрювання забою ствола, який споруджується звичайним способом, повинні використовуватися вентиляційні трубопроводи, що встановлюються при армуванні ствола.
17.69 Стволи, які не призначені для використання при будівництві тунелів, можуть споруджуватися після проходки тунелів. При цьому дозволяється виконувати спуск ґрунту та води із забою ствола у підземні виробки через попередньо пробурені свердловини або фурнелі.
17.70 Проходка похилих ескалаторних тунелів повинна виконуватися способом суцільного забою, згідно з 17.76. До початку проходки слід збудувати тимчасовий оголовок тунелю, змонтувати естакаду, тюбінгоукладальник, прохідницьке устаткування та механізми.
Проходка тунелів закритим способом робіт
17.71 Перегінні тунелі метрополітену слід споруджувати через вентиляційні або робочі стволи.
Станції повинні споруджуватися через робочі стволи. Дозволяється також додатково використовувати похилі (ескалаторні) тунелі.
17.72 Проходку тунелів метрополітену мілкого закладення при збірній та монолітно-пресованій бетонній оправі слід виконувати щитовим способом із застосуванням механізованих або звичайних щитів з розсікаючими площадками, а також способом продавлювання збірної оправи.
ДБН В.2.3-7-2003 С.201
Проходку тунелів метрополітену глибокого закладення при збірній оправі слід виконувати щитовим способом із застосуванням механізованих або звичайних щитів та способом суцільного забою без застосування щитів. Проходку тунелів метрополітену глибокого закладення з монолітною бетонною або залізобетонною оправою слід виконувати відповідно до 17.103-17.118.
17.73 Проходку невеликих дільниць тунелів метрополітену для камер із збірною оправою слід виконувати способом розкриття на повний профіль по частинах.
17.74 Проходку тунелів метрополітенів щитовим способом слід виконувати у нестійких нескельних ґрунтах, а також в сильнотріщинуватих (вивітрілих і рухляках) скельних ґрунтах, які виявляють значний гірський тиск і вимагають тимчасового кріплення покрівлі і лоба забою.
При техніко-економічному обґрунтуванні дозволяється застосування механізованих прохідницьких комплексів та прохідницьких комбайнів, обладнаних тунельними бурильними механізмами при проходці тунелів в міцних скельних породах.
Проходка перегінних тунелів метрополітенів повинна виконуватися переважно механізованими щитами безперервним забоєм протягом не менше довжини дільниці між станціями.
Застосування звичайних щитів дозволяється у випадках проходки у нестійких ґрунтах, що вимагають кріплення покрівлі та лоба забою; при цьому для кріплення лоба забою повинне застосовуватися тимчасове інвентарне кріплення, а ніж щита повинен вдавлюватися у грунт.
17.75 При проходці перегінних тунелів мілкого закладення в необводнених або осушених піщаних ґрунтах слід застосовувати щит з розсікаючими площадками, які вилучають тимчасове кріплення лоба забою. Кількість розсікаючих площадок повинна забезпечувати стійкість укосу ґрунту на площадках.
17.76 Спосіб суцільного забою без застосування щита з монтажом збірної оправи у забої слід застосовувати для проходки тунелів у стійких скельних ґрунтах з коефіцієнтом міцності 1,5 і вище, які допускають розроблення виробок на повний переріз та при наявності у покрівлі стійких ґрунтів.
С.202 ДБН В.2.3-7-2003
17.77 Для проходки тунелю метрополітену із заданою проектом швидкістю слід виконати такі роботи: спорудження дільниці тунелю для технологічного відходу (монтаж прохідницького комплексу за щитом або блокоукладальником і його апробування на дільниці проходки протяжністю 10 м).
17.78 При спорудженні паралельних перегінних, а також колійних станційних тунелів, проходку їх в нестійких ґрунтах слід виконувати з випередженням спорудження одного із паралельних тунелів, а в скельних стійких ґрунтах дозволяється виконувати одночасно.
17.79 Проходка тунелів метрополітену повинна здійснюватися переважно глухим забоєм із заходкою довжиною, що дорівнює ширині одного кільця тунельної оправи.
У скельних стійких і однорідних ґрунтах міцністю від 6 і вище дозволяється збільшувати довжину заходки до двох кілець.
При проходці тунелю щитовим способом в особливо складних інженерно-геологічних умовах (пливунах, водонасичених нестійких ґрунтах) дозволяється зменшувати пересування щита до меж, які забезпечують безпечне ведення робіт (вилучення деформації оправи, прориву або вивалів ґрунту у забої та ін.).
17.80 При спорудженні тунелів метрополітенів із застосуванням звичайних щитів і при проходці без щитів розробку нескельних ґрунтів слід використовувати за допомогою механізованого інструменту, а скельних ґрунтів - буровибуховим способом з механізованим навантаженням ґрунту.
17.81 Відхилення прохідницького щита у плані та профілі від проектного положення повинно бути у межах, які дозволяють зводити тунельну оправу за розмірами, що відповідають проектним, з урахуванням допусків, встановлених даним розділом.
17.82 При проходці перегінних тунелів метрополітенів в осушених піщаних, супіщаних і суглинкових ґрунтах під залізничними коліями та автомобільними дорогами, а також під іншими інженерними спорудами слід застосовувати метод продавлювання оправи або інші способи безосадної проходки.
ДБН В.2.3-7-2003 С.203
17.83 Проходка тунелю методом продавлювання оправи повинна здійснюватися за допомогою спеціального щитового кріплення, змонтованого перед кільцями оправи тунелів, яка продавлюється у грунт домкратною установкою.
Установку слід монтувати в котловані, відкритому на початку дільниці тунелю, який споруджується цим методом.
17.84 Величина сумарного зусилля домкратів для продавлювання оправи у грунт повинна встановлюватися проектом залежно від протяжності дільниці продавлювання, глибини закладення тунелю, несучої спроможності оправи в осьовому напрямку і фізико-механічних властивостей ґрунту.
17.85 Проходка тунелів із застосуванням спеціальних способів (заморожування, водозниження, стисненого повітря і т.п.) у водонасичених нестійких ґрунтах повинна здійснюватися за ПВР, який складається для кожної дільниці проходки.
17.86 Проходку тунелів метрополітенів під стисненим повітрям дозволяється застосовувати у пливунних і водонасичених нескельних грунтах з коефіцієнтом фільтрації меншим 0,5 м/добу, при якому застосування водозниження неефективне. Проходка під стисненим повітрям може застосовуватися при гідростатичному напорі ґрунтових вод не більше 0,2 МПа і довжині тунелів до 300 м. Проходку слід виконувати без перерви у роботі протягом доби і без вихідних днів.
При проходці тунелів під стисненим повітрям слід дотримуватися “Правила безопасности при производстве работ под сжатым воздухом (кессонные работы)".
17.87 Проходку тунелів протяжністю більше як 300 м в обводнених грунтах з надмірним гідростатичним тиском у забої до 0,2 МПа слід вести методом гідропривантаження із застосуванням механізованого щитового комплексу.
17.88 Тиск стисненого повітря у робочій зоні на рівні підошви виробки повинен бути рівним гідростатичному, а при відсутності припливу води у лоток тунельного забою тиск може бути зниженим до величини гідростатичного тиску на рівні 1/3 діаметра від підошви виробки.
С.204 ДБН В.2.3-7-2003
При гідростатичному тиску вище 0,2 МПа (2атн), тиск стисненого повітря у робочій камері рекомендується знижувати шляхом застосування штучного зниження рівня ґрунтових вод.
17.89 Звичайні щити при проходці станційних тунелів діаметром 8,5 м і більше слід застосовувати у нескельних нестійких ґрунтах а також у тріщинуватих скельних ґрунтах, в яких можливі обвалення покрівлі та вивали.
17.90 Проходка тунелів станцій та камер способом пілот-тунелю дозволяється у ґрунтах, де можливі вивали і відшарування, при яких неможливо застосовувати проходку тунелю способом суцільного забою.
17.91 Спосіб проходки пілот-тунелю у межах станції слід застосовувати такий же, як і для проходки перегінних тунелів, що примикають до нього, при цьому забій пілот-тунелю повинен випереджувати забій основного тунелю не менше як на 20 м.
Проходка механізованим щитом перегінних тунелів у межах станції дозволяється при використанні в подальшому цієї виробки як пілот-тунель.
17.92 Розширення перерізу пілот-тунелю до проектних розмірів станційного тунелю слід виконувати західками, що дорівнюють ширині кільця пілот-тунелю з наступним розбиранням збірної оправи пілот-тунелю.
17.93 Послідовність розкриття і технологія улаштування прорізів (одночасно з обох сторін або у шаховому порядку) при спорудженні станцій пілонного типу повинна назначатися проектом залежно від інженерно-геологічних умов.
17.94 На кільцях оправи, суміжних з прорізом що розкривається, як правило, на період виконання робіт повинні встановлюватися тимчасові конструкції, що розкріплюють оправу.
17.95 При проходці тунелів станцій колонного та пілонного типів у стійких ґрунтах з коефіцієнтом міцності 2 і вище розроблення ґрунту слід виконувати способом розкриття на повний профіль без застосування щитів. У першу чергу слід споруджувати колійні (бокові) тунелі потім середній тунель. При проходці середнього тунелю станцій колонного типу виймання тюбінгів оправи колійних тунелів між колонами повинно виконуватися слідом за його проходкою попарно в обох тунелях.
ДБН В.2.3-7-2003 С.205
17.96 До початку проходки односклепінної станції, яка здійснюється з обтисненням збірної оправи у ґрунт, слід споруджувати опори склепіння. Проходку станцій слід виконувати способом нижнього уступу.
Розроблення калоти під верхнє склепіння повинне виконуватися західками на ширину одного кільця оправи склепіння. Монтаж оправи повинен здійснюватися із негайним обтисненням ії у породу.
Порядок розроблення ґрунту у калоті, а також тип тимчасового кріплення повинен установлюватися ПВР залежно від інженерно-геологічних умов.
17.97 Розроблення ґрунту у ядрі і у лотковій частині односклепінної станції повинна здійснюватися послідовно, в міру просування спорудження склепіння.
Величина відставання розроблення ґрунту у ядрі від забою калоти, а також розроблення ґрунту під конструкції лотка повинні встановлюватися ПВР залежно від інженерно-геологічних умов, способу розроблення і застосування засобів механізації.
17.98 При розроблені ґрунту в калоті і в лотковій частині під зворотне склепіння односклепінної станції, яка споруджується із обтисненням оправи у породу, слід забезпечувати оброблення контуру виробки, максимально наближаючи його окреслення до проектного окреслення тунелю.
17.99 Після закінчення робіт із спорудження прорізів і монтажу колон на станціях слід виконувати гідроізоляцію тунелів, монтаж внутрішніх конструкцій (платформ, перегородок, сходів і т.д.) монтаж спеціального та санітарно-технічного обладнання, архітектурне оформлення та опоряджувальні роботи; при цьому повинно передбачатися суміщення зазначених робіт у часі.
17.100 Послідовність проходки всіх пристанційних та притунельних споруд на перегінних тунелях і улаштування торцевих стін установлюється проектом з урахуванням максимальної механізації робочих процесів і застосування збірних елементів конструкцій.
