---

в) для нічного відстою декількох поїздів, що розташовуються на продовженні головних колій за тимчасово кінцевою станцією, як суму довжин поїздів, ширини по 5 м проходу між поїздами, відстані 7 м від крайнього поїзда до брусу упору і додаткової відстані 47 м (для колії з протишерсним рухом поїздів в тупик) або 22 м (для колії з пошерсним рухом поїздів в тупик). Довжина тупикової колії на продовжені головної колії повинна бути кратною 12,5 м.

Приведені нормативи відстаней обов'язкові для інших варіантів схем обертових і відстійних тупиків.

3.18 У тупиках з ПТО слід передбачати оглядові канави, що роз­ташовуються по осі кожної обертової колії (по одній на колію).

Якщо оберт поїздів проводиться по головній колії тимчасово кінцевої станції, оглядова канава може передбачатися за окремим завданням.

Розміри оглядових канав слід приймати:

ДБН В.2.3-7-2003 С.21

а) ширину - 1,2 м;

б) довжину (між нижніми східцями сходу в канаву) - на 2 м більше розрахункової довжини поїзда на перспективу;

в) глибину, рахуючи від рівня головки рейок: 1,2 м - в одно­колійному тунелі колового окреслення і 1,4 м - в тунелях прямокут­ного окреслення та двоколійних тунелях колового окреслення.

3.19 В обертовому тупику слід передбачати службову платформу. Службову платформу слід розміщувати:

а) в двоколійному тунелі - між обертовими коліями;

б) в одноколійному тунелі - зліва по руху поїзда у тупик.

Край платформи повинен знаходитись на відстані 25,6 м від ЦСП.

Довжина службової платформи повинна бути на 11 м більше розрахунко­вої довжини поїзда на перспективу.

3.20 Мости, в тому числі естакади і шляхопроводи, дозволяється розташовувати на ділянках з будь-якими поєднаннями поздовжнього профілю і плану лінії, передбаченими цим розділом.

3.21 Відстань від поверхні землі (з урахуванням відміток верти­кального планування) до верху конструкції станційного комплексу підземних споруд метрополітену слід приймати не менше сумарної товщи­ни дорожнього покриття і теплоізоляційного шару, що забезпечують захист споруд від промерзання; над перегінними тунелями на ділянках пересічення магістральних вулиць і доріг - не менше 3 м, в інших місцях дозволяється зменшення відстані при умові захисту тунелів від промерзання і можливості влаштування над ними дорож­нього покриття.

С.22 ДБН В.2.3-7-2003

4 СТАНЦІЇ І ВЕСТИБЮЛІ

4.1 Станції слід проектувати з острівними платформами. У складних умовах при техніко-економічному обґрунтуванні дозволяється влаштуван­ня бокових платформ.

4.2 Станції наземних (надземних) ділянок ліній слід проектувати закритими від вітру і атмосферних опадів.

4.3 Розміри станційних споруд повинні бути не менше величин, наведених в таблиці 3.

4.4 Довжину посадкової частини платформи слід приймати такою, що дорівнює розрахунковій довжині поїзда (на період з найбільшою кількістю вагонів в поїзді), збільшеній не менше, чим:

а) на 8 м - для станцій, які розташовані на підземних і закри­тих наземних лініях;

б) на 10 м - для станцій, які розташовані на відстані менше 300 м від відкритих наземних ділянок лінії.

4.5 Довжину безпрорізних частин станцій глибокого закладення слід визначати розрахунком на період найбільшої величини пасажир­ських потоків, але приймати не більше 1/3 довжини посадкової час­тини платформи. При цьому в розрахунках слід враховувати, що звільнення пасажирами безпрорізних частин платформи повинно здійсню­ватися за час не більше мінімального інтервалу між поїздами і в межах часу евакуації пасажирів зі станції в екстремальних умовах.

4.6 Відстань від ескалаторів до початку посадкової платформи односклепінних станцій, або першого проходу на посадкову платформу пілонних і колонних станцій, а також від ескалаторів до АКП в вестибюлях, слід приймати не менше 7 м; відстань від кас в вестибюлі до АКП слід приймати не менше 4 м.

4.7 Вестибюлі станцій слід проектувати наземного або під­земного типу відповідно до завдання і з врахуванням містобудівних, архітектурно-просторових і кліматичних умов.

Дозволяється передбачати вестибюлі, вбудовані в будинки громад­ського та виробничого (об'єктів метрополітену) призначення, що мають І-ІІ ступінь вогнестійкості.

Виходи (входи) із підземних вестибюлів передбачають, як правило, в підвуличні пішохідні переходи або в будинки (павільйони) зі встановленням в переходах дверей типу "Метро".

ДБН В.2.3-7-2003 С.23

Таблиця 3

С.24 ДБН В.2.3-7-2003

4.8 Архітектурно-планувальне рішення станцій і вестибюлів повинно створювати максимум зручностей для пасажирів і експлуатаційного персоналу відповідати технологічним та експлуатаційним правилам.

Кожна станція повинна мати індивідуальне архітектурне рішення при дотриманні єдності стилю платформного залу і вестибюлів.

Внесення змін в архітектурно-планувальне рішення діючих станцій та вестибюлів, окремих споруд та обладнання метрополітену не до­зволяється. При відповідному обґрунтуванні внесення змін може проводитися:

а) в архітектурне рішення станцій та вестибюлів - за узгоджен­ням з авторами архітектурного оформлення цих споруд з дозволу Головного управління з архітектури та містобудування міста при до­тримуванні авторських прав, що регулюються Законом України;

б) в планувальне рішення і конструкцію споруд та обладнання - при реконструкції лінії (ділянок лінії), окремих споруд та облад­нання з дозволу органів, які мають право затверджувати проектну документацію на реконструкцію.

4.9 Станції, як правило, вирішуються в простих архітектурних формах з використанням різноманітних економічних і довговічних матеріалів та мінімальним застосуванням ліплення та інших деталей, що можуть бути місцями скупчення пилу та бруду.

Архітектурні деталі склепінь і стін повинні бути максимально наближені до основних конструкцій споруди.

Освітлення станції повинно передбачатися з якомога меншим застосуванням підвісних світильників.

Архітектурні деталі повинні виготовлюватися з матеріалів, що допускають вологе прибирання.

Не дозволяється:

а) застосовувати підвісні світильники в похилих (ескалаторних) і колійних станційних тунелях;

б) застосовувати гіпс при виготовленні ліплених деталей і вико­нанні штукатурних робіт в підземних приміщеннях;

в) підвішувати ліплені вироби та інші архітектурні деталі без­посередньо до водовідвідного зонта;

ДБН В.2.3-7-2003 С.25

г) використовувати деталі і матеріали, в складі яких є азбест, без захисного покриття;

д) використовувати асфальт для покриття підлоги;

е) використовувати скловату як ізоляційний матеріал;

ж) використовувати матеріали для покриття підлоги з різними ме­жами стирання;

з) застосовувати гвинтові сходи та забіжні сходини;

и) застосовувати розсувні та оборотні двері на входах (виходах) пасажирів і службового персоналу;

к) застосовувати оборотні турнікети на шляху прямування пасажирів.

4.10 В допоміжних і технологічних приміщеннях опорядження слід назначати з урахуванням вимог технологічної естетики і виробничої гігієни, а також протипожежних вимог.

4.11 Поверхня підлоги станцій і вестибюлів повинна бути неслизькою і відповідати вимогам міцності на стирання.

Покриття підлоги на станціях і в вестибюлях, а також в підвуличних пішохідних переходах, що являються вхідними в підземні вести­бюлі, слід передбачати шліфованими плитами із гірських порід або штучних матеріалів з межею міцності на стискання не менше 60 МПа (600 кгс/см²) і по стиранню не більше 0,5 г/см² за ДСТУ Б В.2.7-59 і ДСТУ Б В.2.7- 37.

Покриття посадкових платформ станції на ширині 50 см від краю слід передбачати кованим під мілку бучарду гранітом. На відстані 50 см від краю платформи слід передбачати контрастну або світну обмежувальну смугу шириною 10 см.

Підлогу в службових приміщеннях станцій і вестибюлів з постійним перебуванням в них персоналу слід виконувати відповідно до 14.20, ж).

Вхідні площадки і східці сходів на шляху руху пасажирів слід викладати кованим (пиляним) гранітом з товщиною плит не менше ніж 60 мм.

Підлоги пішохідних переходів повинні мати похили до водоприймаль­них пристроїв з уклоном не менше 10 ‰.

4.12 На станціях і в вестибюлях, що споруджуються за 2.10, під­логи слід передбачати без перепадів рівнів на всьому шляху пряму­вання пасажирів з обмежувальним ступенем переміщення від входу (виходу) в наземний вестибюль до вантажопасажирського ліфта у верх­ньому рівні і далі до обмежувальної смуги на платформі станції.

С.26 ДБН В.2.3-7-2003

4.13 Опоряджування стін і стель приміщень радіовузла, ДПС, чер­гового по станції, медичного пункту, пункту зміни машиністів, прийман­ня їжі і підрахунку монет - слід виконувати з використанням звукопоглинаючих матеріалів, що допускають залежно від призначення при­міщення мокре або вологе прибирання та дезинфекцію, згідно з 16.6, вимог санітарних правил, ДБН В.2.2-9 та діючих нормативних докумен­тів МОЗ України, а також вимог за 14.20, д) та 14.20, е).

4.14 На кожній станції слід передбачати ДПС, що обладнується пристроями телеспостереження і керування технологічними процесами роботи станції і організації руху пасажирів та поїздів в різних режимах експлуатації. Приміщення ДПС в блоці технологічних примі­щень на станції слід приймати за додатком Г.

4.15 На станції слід розміщувати:

а) приміщення (кабіну) чергового біля ескалаторів, обладнану пультом телевізійного контролю та дистанційного керування роботою ескалаторів, засобами зв'язку і гучномовного оповіщення;

б) стаціонарні бар'єри біля входу (виходу) на ескалатор, що став­ляться в напрямку руху пасажирів;

в) елементи візуальної інформації пасажирів, включаючи світлову, (розміщуються в проходах на платформи, в центральному залі, а та­кож в переходах між станціями і на колійних стінах станції);

г) вбудовані шафи з вогнегасниками в них;

д) шафи керування ескалаторами (розміщуються в ніші стіни поряд з ескалатором, ближчим до входу в натяжну камеру) ;

е) оглядові дзеркала на торцевих стінах посадкових платформ з боку головних вагонів;

ж) лави для відпочинку пасажирів (розміщуються на посадкових платформах і в середньому залі станції) ;

з) сходи для підйому (спуску) пасажирів з кожної колії на плат­форму (з платформи) в обох її кінцях;

и) двері в кінці платформи на вході в тунель по службовому містку, що огороджується вздовж сіткою на висоту 2,1 м зі зйомними елемен­тами в місці входу в службовий коридор (з урахуванням 14.13);

ДБН В.2.3-7-2003 С.27

к) контейнери для сміття (в окремому приміщенні).

4.16 В вестибюлі слід розміщувати:

а) АКП - на входах і виходах;

б) розмінники монет і квиткові автомати;

в) схему ліній і правила користування метрополітеном;

г) елементи візуальної інформації пасажирів (розміщуються на початку та в кінці сходів, а також в передескалаторних залах);

д) годинники, гучномовці, телекамери, телефонні апарати стан­ційного зв'язку;

е) стаціонарні бар'єри біля входу (виходу) на ескалатори або на сходи до платформи, що встановлюються в напрямку руху пасажирів;

ж) шафу керування ескалаторами (розміщують поруч з ескалатором, ближчим до входу в машинне приміщення);

з) приміщення (кабіну) контролера, обладнане засобами контролю і сигналізації про роботу АКП, засобами зв'язку, гучномовного опо­віщення та освітлення проходу ручного контрольного пункту.

Кабіну контролера розміщують, як правило, на протилежній сторо­ні від кас станції.

Світлові покажчики або символи слід розміщувати на фасадах назем­них вестибюлів або біля вхідних сходів в підземні вестибюлі станцій в місцях, що добре проглядаються з різних шляхів підходу пасажирів до входів у метрополітен і доступних для обслуговування.

4.17 На станціях і у вестибюлях слід розміщувати службові і санітарно-побутові приміщення чергового персоналу і персоналу, що виконує налагоджувальні і профілактичні роботи на станціях, а також приміщення для виконання дрібних ремонтних робіт згідно з додатком Д.

4.18 В рівні платформи станції і у вестибюлі необхідно перед­бачати приміщення або спеціально відведені місця для зберігання прибиральних машин, інвентарних сходів і веж згідно з додатком Д.