---

а) у касовому залі, в машинному приміщенні ескалаторів по 2 шафи

б) у передескалаторних залах (верхньому і нижньому) по 1 шафі

в) у пересадочному коридорі між станціями шафи на початку, через 20 м, в кінці коридору і у входів в приміщення, що прилягають

г) у ПТО рухомого складу по 1 шафі на поверсі

д) у коридорі службових приміщень шафи через 20м

е) на початку, в середині і в кінці тупику по 1 шафі.

14.32.1 Пожежні крани (вентилі і з'єднувальні головки) слід розміщувати у тупиках (додатково) і в тунелях - відкрито без рукавів, на станціях - у люках:

С.170 ДБН В.2.3-7-2003

а) на платформі станції через 20 м

б) на перегінному тунелі через 90 м

в) в одноколійному тупику через 30 м

г) в двоколійному тупику через 30 м по кожній стороні

д) в ескалаторному тунелі через 30 м внизу конструкції балюстради.

В кожному торці посадкових платформ станції (або поблизу торця) слід передбачати установку вбудованої у стіну шафи розміром 0,9 м х 0,25 м х 1,0 м для розміщення вогнегасників і двох пожежних рукавів по 20 м, а також шафи на рівні підлоги розміром 0,6 м х 0,5 м х 1,2 м (ширина, глибина, висота) для розміщення порошкового вогнегасника, або шафи для розміщення вуглекислотного вогнегасника ОУ-80. Аналогічна шафа повинна бути встановлена біля нижніх гребінок ескалаторів.

Шафи (навісні, вбудовані та підлогові) для розміщення пожежного інвентарю повинні мати запірний пристрій, який забезпечує збереженість обладнання та можливість оперативного його використання.

Пристрої пожежної техніки повинні бути захищені і розташовані відповідно до ГОСТ 12.4.009 і НАПБ В.01.039; захисне заземлення пристроїв відповідно до ПУЕ і до 8.13.

Кришки люків пожежних кранів слід фарбувати в червоний колір. При розміщенні пожежного крана в люку повинна бути забезпечена зручність його експлуатації і технічного обслуговування, для чого відстань від вентиля пожежного крану і з'єднувальної головки до кришки люка повинна бути не більше 0,3 м.

Усі пожежні крани станції повинні мати пристосування для заземлення пожежних стволів.

Пожежні крани тупиків і тунелів повинні бути позначені світловими покажчиками, які приєднані до мережі аварійного освітлення.

14.33 На наземній (надземній) відкритій ділянці лінії, а також закритій галереєю, слід передбачати прокладання сухотрубу умовним діаметром 80 мм, з'єднаного засувками з електроприводами з трубопроводами примикаючої водопровідної мережі підземних ділянок лінії.

ДБН В.2.3-7-2003 С.171

У водопровідній системі підземних ліній метрополітенів повинні передбачатися технічні заходи, які забезпечують незамерзання води у трубопроводах на примикаючих ділянках перегінних тунелів з мінусовими температурами повітря.

На сухотрубі слід розміщувати пожежні крани через 90 м.

14.34 В ескалаторному тунелі на станціях глибокого закладення слід укладати сухотруб умовним діаметром 80 мм. Кінець сухотруба в рівні касового залу вестибюля необхідно обладнати однією з’єднувальною головкою діаметром 77 мм для приєднання пожежних рукавів міських пересувних насосних установок, другий кінець сухотрубу у рівні нижнього передескалаторного залу та у рівні проміжного ескалаторного залу при двомаршових ескалаторних підйомах - двома з'єднуючими головками діаметром 51 і 77 мм з установкою засувок і запірними вентилями згідно з 7.48.

14.35 Вода, яка надходить при гасінні пожежі на станціях, в тупиках і перегінних тунелях у загальну систему водовідведення і водовідливу метрополітену, повинна перекачуватися насосними установками в міську систему зливної каналізації згідно з 15.11.

14.36 Для зовнішнього пожежогасіння станції слід на мережі міського водопроводу передбачати встановлення не менше двох гідрантів, які потрібно розміщувати від входів у вестибюль на відстані не більше 100 м. Перед входами у вестибюлі слід встановлювлювати світлові покажчики пожежних гідрантів.

14.37 На мережі міського водопроводу або мережі водопроводу електродепо, які прокладаються по території електродепо, біля будівель відстійно-ремонтного корпусу та інших будівель слід передбачати встановлення гідрантів для зовнішнього гасіння пожежі відповідно до вимог СНІП 2.04.02, а по площадці паркових колій гідранти встановлювати на відстані 100 м один від одного.

На стінах будівель слід передбачати встановлення світлових покажчиків пожежних гідрантів.

14.38 На території електродепо слід передбачати спорудження пожежного депо і пункту зарядки і перевірки первинних засобів пожежогасіння за окремим завданням на проектування. При цьому спорудження пожежного депо слід передбачати у випадку, якщо відстань від електродепо до найближчої пожежної частини перевищує 4 км.

С.172 ДБН В.2.3-7-2003

14.39 В підземних спорудах і приміщеннях метрополітену не дозволяється прокладання трубопроводів для транспортування горючих газо- і пилоповітряних сумішей, горючих рідин, речовин і матеріалів.

14.40 Протипожежні перешкоди у приміщеннях з підвісними стелями повинні відокремлювати простір над ними.

14.41 На лініях метрополітену мілкого закладення вихід з водомірного вузла міського водопроводу станції, а також із cтaнцій пожежогасіння необхідно проектувати окремим з виходом назовні або у сходову клітку.

ДБН В.2.3-7-2003 С.173

15 ОЦІНКА ВПЛИВУ НА НАВКОЛИШНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

15.1 При проектуванні ліній, електродепо і підприємств метрополітену, склад, зміст і порядок розроблення матеріалів ОВНС, а також розроблення заходів по захисту, відновленню і охороні навколишнього природного середовища повинні відповідати усім вимогам ДБН А.2.2-1, санітарних правил і норм (СанПіН) та інших нормативно-технічних документів і законодавчих актів з питань охорони природи і раціонального використання природних ресурсів.

15.2 На передпроектній стадії прогнозні оцінки виконуються на регіональному та локальному рівнях, ураховуючи зміни і перерозподіл по території негативного впливу інших видів транспорту.

Прогнозна ОВНС, а також оцінка впливу на населення і господарську діяльність у зоні впливу будівництва і експлуатації метрополітену та його споруд повинна виконуватися на розрахункові терміни, згідно з 1.7.

Вплив на якість атмосферного повітря

15.3 В місцях знаходження пасажирів, а також в зоні повітровипускних систем ліній, електродепо і підприємств метрополітену повинен забезпечуватися рівень забруднення повітря не вище максимальної разової ГДК для населених місць згідно з діючими санітарними правилами і нормами (СанПін).

15.4 Припливніні та витяжні агрегати вентиляції акумуляторного приміщення підстанції повинні виконуватися відповідно до 7.22, 723 і 14.22. При цьому якість повітря у приміщеннях повинна відповідати ГОСТ 12.1.005.

У всіх режимах підзаряджування і заряджування батареї на відстані 1 м від вітровипускних ґрат повинна забезпечуватися концентрація аерозолів кислот і лугів не вище ГДК.

15.5 Тунельна вентиляція повинна виконуватися відповідно до 7.3. При цьому відповідно до 7.7,в) системи забору атмосферного повітря повинні забезпечувати рівень його забруднення у місцях перебування пасажирів не більше ГДК.

Наземні кіоски тунельної вентиляції потрібно розміщувати відповідно до 7.13; достатність ширини санітарно-захисної зони потрібно перевіряти розрахунком.

С.174 ДБН В.2.3-7-2003

15.6 Оцінка забруднення приземного шару атмосферного повітря джерелами викидів електродепо та підприємств метрополітену повинна здійснюватися розрахунковим шляхом. У складі ОВНС необхідно надавати проект ГДВ.

15.7 Система моніторингу якості повітря і його відповідності до ГОСТ 12.1.005 та санітарно-гігієничних норм у підземних та закритих наземних ділянках метрополітену повинна відповідати 7.29.

15.8 Пасажири і експлуатаційний персонал на станціях, існуючі та проектовані будівлі і споруди, розташовані вздовж траси лінії, повинні бути захищені від шуму відповідно до розділу 16.

Вплив на стан водного середовища

15.9 При проектуванні інженерного захисту від затоплення і підтоплення споруд лінії, а також території підприємств метрополітену, слід керуватися СНіП 2.06.15, а також 5.8 і 5.19.

На ділянках мілкого закладення тунелів слід передбачати заходи з попередження підтоплення міських територій та забудови житлових і громадських будинків, підпору ґрунтових вод і заболочування прилеглих територій згідно з 5.7 і з розділом 17.

В зоні рекреацій (приватне землеволодіння, садові і дачні ділянки і т.п.) будівельно-монтажні роботи слід проводити без зниження рівня ґрунтових вод.

При необхідності зниження рівня ґрунтових вод будівельно-монтажні роботи слід проводити у зимовий період.

Питне водопостачання на період водопониження слід забезпечувати від міського водопроводу або артезіанських свердловин з експлуатацією більш глибоких водоносних горизонтів.

15.10 На будівельних майданчиках слід передбачати очищення дренажних вод в зумпфах-відстійниках тимчасових насосних установок, а також відведення у міську мережу каналізації побутових стічних вод.

15.11 3 підземних споруд метрополітену стічні води необхідно перекачувати насосними установками в систему міської дощової каналізації після попереднього очищення, як правило, відстою, відповідно до 7.55 і 7.59; фекальні води - у систему міської каналізаційної мережі.

ДБН В.2.3-7-2003 С.175

Стічні води з підземних споруд метрополітену повинні відповідати вимогам діючих санітарно-гігієничних норм для міської мережі дощової або загально-сплавної каналізації за змуленими речовинами, нафтопродуктами і БПК-повному (біохімічний показник споживання кисню-повний).

Періодичне очищення відстійників і зумпфів водовідливних установок слід передбачати в міру накопичення у них осадів. Зливання рідких фракцій пульпи, яка забирається з водовідливних установок і відстійних колодязів ліній, повинно провадитися в очисні споруди, кі розміщуються на території електродепо, а висушений осад слід вивозити на виділені містом відвали. Відстань від очисних споруд до житлової забудови повинна бути не менше 150 м.

Скидання виробничих стічних вод від електродепо і підприємств метрополітену в міську господарсько-побутову каналізацію слід передбачати після їх попереднього очищення за повним комплексом технологічних забруднень. Склад очисних споруд і лабораторії контролю за їх роботою повинен відповідати СНіП 2.04.03.

Якість вод, що скидаються, повинна відповідати місцевим правилам прийому виробничих стічних вод в системі каналізації. У складі ОВНС необхідно надавати проект ГДС.

Скидання поверхневих стічних вод з території електродепо і підприємств метрополітену у міську дощову каналізацію слід передбачати після їх очищення за змуленими речовинами, нафтопродуктами та БПК – повному.

У випадку скидання стічних вод електродепо безпосередньо у водний об’єкт, в склад ОВНС повинен бути включений розрахунок ГДС забруднюючих речовин відповідно до інструктивних документів Мінекоресурсів України, а експлуатаційна організація повинна отримати в органах Мінекоресурсів України дозвіл на спеціальне водокористування.

Вплив на стан грунтів

15.12 При будівництві ліній та споруд метрополітену слід визначати схему переміщення ґрунтів з вказівкою товщини і об'єму ґрунтового шару, який порушується, і способів їх переміщення.

С.176 ДБН В.2.3-7-2003

15.13 При розміщенні і проектуванні ліній, електродепо та підприємств метрополітену необхідно передбачати заходи з рекультивації земель відповідно до ГОСТ 17.5.3.04 і ГОСТ 17.5.1.02.

15.14 Захист від вібрацій існуючих і проектованих будівель та споруд, які розміщені вздовж траси лінії, передбачається відповідно до розділу 16.

15.15 Порядок використання земель природоохоронного, природозаповідного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення з особливими умовами землекористування визначаються законодавством.

15.16 Благоустрій і озеленення території будівельних майданчиків та наземних споруд метрополітену слід здійснювати відповідно до СНІП 11-89, ДБН А.2.2-3, ДБН 360, ДСП 173.

ДБН В.2.3-7-2003 С.177

16 ЗАХИСТ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД ВІД ВІБРАЦІЇ ТА ШУМУ

16.1 При проектуванні лінії метрополітену слід передбачати:

• захист пасажирів і експлуатаційного персоналу на станціях від шуму та вібраціії, які створюються рухом поїздів, роботою ескалаторів і вентиляційних агрегатів;

• захист існуючих будівель і споруд та тих, що проектуються і розташованих вздовж траси лінії, від шуму та вібрації.

16.2 Рівень вібрації в приміщенні житлових будинків повинен відповідати СН 1304 і не перевищувати значень таблиці 19.

Таблиця 19. Граничнодопустимий рівень вібрації

у приміщеннях житлових будинків

У виробничих і цивільних будинках, розміщених вздовж траси метрополітену, допустимі рівні вібрації визначаються вимогами ДСН 3.3.6.039.

16.3 Для будинків, до яких пред'являються спеціальні вимоги по рівнях вібрації, слід провадити розрахунок величини вібрації за діючими інструктивними матеріалами.

При розрахунку нормативне вертикальне навантаження від рухомого складу метрополітену, яке передається на рейки колії, потрібно приймати відповідно до 5.44, 5.61. При розрахунку необхідно враховувати особливості розповсюдження вібрації в ґрунтах і резонансні характеристики конструкцій перекриття будинків.