---

4.19 Розміщення об'єктів комерційного, торговельного та соціально-побутового призначення забороняється:

а) на платформах станцій і в переходах пересадочних вузлів;

б) у підземних і наземних вестибюлях;

в) у підвуличних підземних переходах, суміщених з входами (ви­ходами) на станції метрополітену;

С.28 ДБН В.2.3-7-2003

г) на поверхні землі в радіусі 20 м від входів (виходів) на станції метрополітену, включаючи розміщення автостоянок;

Розміщення об'єктів комерційного, торговельного та соціально-побутового призначення у підвуличних підземних переходах, суміще­них з входами (виходами) на станції метрополітену, дозволяється за умови дотримання вимог пункту 14.14 цих Норм.

4.20 На входах (виходах) у вестибюлі слід передбачати тамбури з двома рядами дверей.

4.21 Сходи в підвуличні підземні переходи, що примикають до підземних вестибюлів, слід накривати павільйонами з одним рядом дверей. Дозволяються за містобудівними вимогами відкриті сходи, обрамлені парапетами. Підігрів сходів слід передбачати згідно з 7.40.

4.22 3 кожного боку вулиці на одному зі сходів в підвуличний перехід, що є входом (виходом) в підземний вестибюль, а також на сходах до платформи станції, слід передбачати спуск (підйом) шири­ною 1 м для руху пасажирів з дитячими колясками.

4.23 Ширину підвуличного переходу, що служить входом (виходом) в підземний вестибюль станції, слід приймати не менше 6 м.

4.24 Розміри східців сходів на шляху руху пасажирів в підземні вестибюлі, всередині станцій і вестибюлів, а також в переходах між станціями слід приймати 36 см х 12 см; дозволяється застосування східців розмірами 34 см х 13 см і 32 см х 14 см.

На ділянках сходів перед входом (виходом) в наземні вестибюлі, спуску в підземні вестибюлі і на станції, а також на сходах у пересадочних вузлах слід передбачати перила або поручні з довговіч­них матеріалів.

4.25 Приямки з решітками для приймання та відводу води і бруду слід розміщувати на щляху руху пасажирів.

Розташування приямків та мінімальні розміри решіток слід приймати за таблицею 4.

ДБН В.2.3-7-2003 С.29

Таблиця 4

4.26 На вході (виході) з верхнього передескалаторного залу в машинне приміщення ескалаторів слід передбачати сходи шириною 0,9 м. Сходи повинні мати перила і відповідати вимогам 14.13 і 14.14.

Вхід в натяжну камеру ескалаторів слід передбачати через люк розміром 0,7 м х 0,9 м в підлозі нижнього передескалаторного залу і встановлені вертикально металеві сходи.

4.27 Транспортування великогабаритного обладнання ескалаторів із машинного приміщення на поверхню землі слід передбачати через ходок і шахту з підйомно-транспортним пристроєм вантажопідйомністю не менше ваги головного вала привода ескалатора. Дозволяється передбачати підйом (спуск) обладнання в шахту за допомогою автокрана .

Вихід з шахти на поверхню землі слід розташовувати в місці, зручному для під'їзду до нього автотранспорту і виконання такелажних робіт.

Підйом (спуск) обладнання з машинного приміщення, що розташову­ється під підлогою середнього залу станції, слід передбачати через проріз в підлозі, який перекривається зйомними плитами.

Підйом (спуск) дрібного обладнання необхідно передбачати через люк розмірами не менше 1,5 м х 2 м в перекритті над машинним приміщенням.

4.28 На поверхні землі біля вестибюлів слід передбачати:

С.30 ДБН В.2.3-7-2003

а) обгороджений майданчик з твердим покриттям для сміттєвих контейнерів;

б) біля вестибюлів з ескалаторами - додатковий майданчик для тимчасового складування ланцюгів і сходинок ескалаторів.

До вказаних об'єктів слід забезпечувати під'їзд автотранспорту.

4.29 На станціях глибокого і мілкого закладення слід передбачати спорудження вздовж станційних тунелів прохідного кабельного колек­тора, розрахованого на прокладання основного потоку кабелів. Кабель­ний колектор слід розділяти на протипожежні відсіки відповідно до 14.12 та 14.21.

4.30 В приміщеннях кас слід передбачити грати або броньоване скло на вікнах і додаткові ґратчасті двері.

4.31 В машинному приміщенні ескалаторів шафи вводу електрожив­лення та шафи керування ескалаторами слід ізолювати від редукторів ескалаторів протипожежною перегородкою 1-го типу. При неможливості спорудження перегородки слід передбачити встановлення автоматичних засобів газового або аерозольного пожежогасіння згідно з 14.25.

ДБН В.2.3-7-2003 С.31

5 БУДІВЕЛЬНІ КОНСТРУКЦІЇ

Загальні вказівки

5.1 Конструкції підземних споруд слід проектувати, виходячи із об'ємно-планувальних рішень, глибини закладення споруди, інженерно-геологічних, кліматичних і сейсмічних умов та прийнятих способів виконання робіт з урахуванням можливого агресивного впливу навколиш­нього природного середовища на конструкцію.

При проектуванні метрополітенів на територіях, що підроблюють­ся, слід ураховувати особливості, вказані в додатку Е цих Норм.

5.2 Конструкції підземних споруд (оправи) закритого способу ро­біт слід проектувати замкнутими із збірних залізобетонних елемен­тів або монолітного бетону і залізобетону.

Оправи із монолітного бетону (які не мають спеціальної гідро­ізоляції) слід проектувати тільки для будівництва у неводоносних ґрунтах з урахуванням вимог 5.13.

В скельних ґрунтах дозволяється улаштування оправ із набризк-бетону в поєднанні з металевою сіткою, анкерами або арками.

Несучі конструкції підземних споруд, що будуються відкритим способом, слід проектувати збірними із залізобетонних елементів заводського виготовлення. В складних містобудівних і інженерно-геологічних умовах при техніко-економічному обґрунтуванні стіни підземних споруд можуть бути виконані із монолітного залізобетону способом "стіна в ґрунті".

5.3 Оправи із чавунних тюбінгів дозволяється передбачати при проектуванні споруд, що будуються закритим способом, в таких умо­вах:

а) в незв'язних водоносних ґрунтах, включаючи зони розломів і тектонічної роздрібненості скельних ґрунтів, і слабких (текучих, текучопластичних і м'якопластичних) глинистих ґрунтах;

б) у водоносних ґрунтах з гідростатичним тиском на конструкцію понад 0,15 МПа (1,5 кгс/см²);

в) при притоках води в забій понад 20 м³/год;

г) для вентиляційних шахт і тунелей, що експлуатуються при знакоперемінних температурах оправи;

С.32 ДБН В.2.3-7-2003

д) в безпосередній близькості від інших споруд метрополітену, колій залізниць, трамвайних ліній, сховищ ГММ і продуктів хімічної промисловості, а також конструкцій і споруд підземного господарства, коли застосування інших видів оправи створює небезпеку пошкодження цих споруд;

е) на окремих дільницях довжиною менше 25 м, коли це зумовлюється технічною необхідністю, пов'язаною з виконанням робіт (прорізні кільця, монтажні камери, короткі притунельні споруди та інші), або з укладанням прорізних кілець в місцях примикання притунельних споруд;

ж) на дільницях тунелів, що споруджуються способом продавлювання;

з) в інших випадках при відповідному техніко-економічному обґрунтуванні.

Оправи перегінних тунелів із чавунних тюбінгів необхідно перед­бачати внутрішнім діаметром 5,1 (5,2) м, за винятком перехідних ділянок з глибокого на мілке закладення і ділянок тунелів, що спо­руджуються способом продавлювання, де слід передбачати оправи внутрішнім діаметром не менше 5,4 м.

5.4 Внутрішні несучі конструкції станції та інших підземних споруд слід проектувати збірними із залізобетону. Застосування сталевих конструкцій дозволяється в спорудах, що зводяться закри­тим способом для:

а) станційних колон і перемичок, прогонів, затяжок та елементів їх з'єднань;

б) гідроізоляції найбільш відповідальних вузлів і конструкцій;

в) спряження збірних оправ тунелів всіляких діаметрів;

г) окремих елементів споруд, що реконструюються в складних ін­женерно-геологічних умовах.

5.5 Оправи тунелів, що споруджуються закритим способом, слід проектувати з урахуванням їх спільної роботи з ґрунтом. При засто­суванні збірних оправ необхідно передбачати заповнення порожнин за оправою або силове притискання кілець оправи, що монтуються, до ґрунту.

Збірні оправи суміжних станційних та інших тунелів, розташова­них в зоні взаємного їх впливу в нескельних грунтах, а також туне­лів, розташованих на відстані менше 2 м від підстилаючих водоносних піщаних або слабких глинистих ґрунтів, повинні мати в'язі розтягання.

ДБН В.2.3-7-2003 С.33

5.6 При проектуванні тунелів в незв'язних водоносних або слабких глинистих ґрунтах збірні оправи слід передбачати з в'язями розтя­гання і перев'язкою швів (без застосування плоского лотка).

В конструкціях збірних оправ в тунелях, що споруджуються закри­тим способом в стійких ґрунтах, дозволяється передбачати плоский (по внутрішньому контуру) лоток.

5.7 При слабкій ґрунтовій основі (пилуваті і мілкозернисті водо­носні піски, слабкі глинисті ґрунти) оправи тунелів відкритого способу робіт слід споруджувати з попереднім улаштуванням розподі­льної залізобетонної плити товщиною не менше 30 см. Для незв'язних водоносних ґрунтів, крім того, необхідно проведення спеціальних робіт, що запобігають осіданню конструкції.

При прогнозуванні баражного впливу на підземний стік передбача­ється спорудження попутного компенсуючого дренажу.

5.8 Підземні споруди метрополітену повинні бути захищені від проникнення у них поверхневих, ґрунтових та інших вод шляхом застосування водонепроникних матеріалів оправ, улаштування зовніш­ньої і внутрішньої гідроізоляції оправ, нагнітання за оправу спе­ціальних розчинів, герметизації стиків між елементами оправ, дефор­маційних швів, а також отворів для нагнітання розчину і болтових з'єднань.

В окремих випадках з метою зниження гідростатичного тиску води дозволяється передбачати влаштування заоправного дренажу з відве­денням води в лоток тунелю, якщо кількість води, що впускається в тунель, не буде перевищувати 5 м³/год на 1 км тунелю. Дренування води не дозволяється в легко- і середньорозчинних ґрунтах, в ґрунтах, що піддаються суфозії, при хімічній агресивності ґрунто­вих вод до матеріалу конструкцій, в зонах знакоперемінних темпера­тур, в місцях розташування технологічного обладнання (контактні рейки, пристроїв СЦБ, стрілкових переводів), а також у випадках, коли це суперечить вимогам охорони навколишнього природного середо­вища.

В тих випадках, коли в зоні закладення тунелю прогнозується зміна положення рівня підземних вод, що обумовлює обводнення шару незв'язних ґрунтів, в якому залягає тіло тунелю, або його періодичне осушення, слід передбачати комплекс конструктивних заходів для компенсації наслідків гідростатичного змулення відповідно до 5.60.

С.34 ДБН В.2.3-7-2003

5.9 Залізобетонні і бетонні конструкції підземних споруд, що будуються закритим способом або відкритим способом при товщині засипки над перекриттям більше 1 м, слід проектувати відповідно до вимог СНіП 2.03.01, а при товщині засипки 1 м і менше - за СНіП 2.05.03. Чавунні тюбінги і сталеві конструкції слід проекту­вати відповідно до вимог СНіП II-23.

При проектуванні зазначених конструкцій слід, крім того, врахо­вувати вимоги цих Норм.

5.10 Мости і естакади слід передбачати капітального типу і проектувати згідно з вимогами СНіП 2.05.03.

Конструкції будівель, та інших наземних споруд та їх основ слід проектувати з урахуванням вимог, передбачених нормативними докумен­тами з проектування будівельних конструкцій та основ будівель і споруд, та технологічних вимог цих Норм.

5.11 Бетонні і залізобетонні оправи слід проектувати із засто­суванням важких бетонів. При відповідному обґрунтуванні допуска­ється застосовувати легкі бетони щільністю не нижче 1600 кг/м³ на штучних і природних заповнювачах, а в скельних ґрунтах - набризк-бетон.

Класи бетону за міцністю на стиск і марки за водонепроникністю і морозостійкістю слід установлювати залежно від виду конструкцій, їх призначення і умов спорудження та експлуатації конструкцій з урахуванням вимог їх економічності, надійності і довговічності.

5.12 Класи бетону підземних конструкцій по міцності на стиск слід приймати не нижче вказаних в таблиці 5.

5.13 Бетон для елементів конструкцій тунельних оправ повинен мати марку водонепроникності не нижче W 6 за ГОСТ 12730.5. Для конструкцій, що зводяться в обводнених ґрунтах без гідроізоляції, марку бетону за водонепроникністю слід установлювати проектом залежно від гідрогеологічних умов в районі будівництва, але прийма­ти не нижчою W 8.

ДБН В.2.3-7-2003 С.35

Таблиця 5