ДБН В.2.3-7-2003 С.91
Приямки з решітками для приймання води і бруду з 4.25 слід споруджувати для наземних вестибюлів - глибиною 0,65 м; для підземних вестибюлів і станцій мілкого закладення і наземних - глибиною 1 м. Приямки повинні мати відстійники місткістю по 2 м3 , що розташовуються в місцях, доступних для механізованої очистки.
7.56 Водовідливні насосні установки залежно від їх призначення і розташування слід розділяти на основні, транзитні і місцеві. Водовідливні установки слід розташовувати:
а) основні - в понижених місцях траси лінії, а також на станціях мілкого закладення, коли установка приймає воду із перегінних тунелів;
б) транзитні - на середині ділянок із затяжним уклоном траси при відстані від водорозділу до пониженої точки більше 1500 м;
в) місцеві - в понижених місцях станцій і притунельних споруд, звідки вода не може бути видалена по самопливній системі.
Кожна водовідливна насосна установка повинна розташовуватися в окремому приміщенні.
Рівень підлоги приміщень основних і транзитних насосних установок, за виключенням основних, розташованих на станціях мілкого закладення, повинен бути вище рівня головки рейок колії на 0,25 м. Висота фундаментів насосів повинна бути не менше 0,2 м від рівня підлоги.
Рівень підлоги насосних установок, розташованих в тупиках з оглядовими канавами, дозволяється приймати на 0,15 м нижче рівня головок рейок, в місцевих насосних установках і в основних насосних установках на станціях мілкого закладення, як правило, не вище рівня підлоги сусідніх приміщень.
Приміщення водовідливних насосних установок необхідно обладнувати підйомно-транспортними механізмами з ручним приводом.
7.57 В основних і транзитних водовідливних насосних установках водозбірники повинні мати дві камери, в місцевих - одну. У водозбірниках станційних установок слід виділяти відстійну частину.
Місткість водозбірників водовідливних насосних установок повинна бути не менше величин, наведених в таблиці 14.
У водозбірниках необхідно установлювати сигналізатори рівнів, пристрої для змулювання випадаючого осаду та уловлювання сміття, містки для огляду обладнання.
С.92 ДБН В.2.3-7-2003
Таблиця 14
|
Розташування водовідливних насосних установок |
Місткість водозбірника, м3 |
||
|
робоча |
аварійна |
повна |
|
|
На лінії глибокого закладення (в обводнених ґрунтах):
|
30 15 7 |
40 25 - |
70 40 7 |
|
На лінії глибокого закладення (в необводнених ґрунтах) і на лініях мілкого закладення:
|
15 4 |
15 - |
30 4 |
|
Примітка 1. Робоча місткість водозбірника розраховується від рівня води, при якому вимикаються всі насоси, до рівня води, при якому вмикається останній із установлених насосів. Примітка 2. Аварійна місткість водозбірника розраховується від рівня води, при якому вмикається останній із установлених насосів, до низу перекриття водозбірника насосної установки на станції мілкого закладення і до підошви шпал в інших насосних установках. |
|||
7.58 Основну і транзитну водовідливну насосну установку на лінії слід обладнувати трьома насосами (два горизонтальні, один вертикальний), місцеву - двома; місцеву насосну установку біля сходів у коридор підземного вестибюля станції - двома стаціонарними насосами. В приміщеннях основних водовідливних установок слід передбачати один насос як холодний резерв.
Продуктивність кожного насоса основних і транзитних водовідливних установок повинна бути не менше:
а) на лініях глибокого закладення - 110 м3/год;
б) на лініях мілкого закладення - 50 м3/год.
Продуктивність кожного насоса місцевої водовідливної установки повинна бути не менше 50 м3/год.
В нормальному режимі роботи насосної установки слід передбачати роботу одного насосу, в аварійному режимі - роботу всіх насосів.
Насосні установки слід проектувати з автоматичним і ручним управлінням. В обладнанні водовідливних установок необхідно передбачати пристрої для заливання насосів.
ДБН В.2.3-7-2003 С.93
Розрахункова висота всмоктування насоса не повинна перевищувати допустиму величину, встановлену технічними умовами на обладнання.
7.59 Водовідливні установки: основні, транзитні і місцеві - повинні мати по два напірних трубопроводи з погашувачем напору в першому колодязі; місцеві біля сходових маршів в підземний вестибюль - один напірний трубопровід.
Напірні і самопливні трубопроводи слід під'еднувати до міської мережі дощової або загальносплавної каналізації з урахуванням 15.11. Трубопроводи відводу води слід обладнувати приладами обліку, якщо це передбачено технічними умовами організації, що експлуатує міські мережі. Скидання води із водозбірників місцевих водовідливних установок на ділянках лінії глибокого закладення слід передбачати у водовідвідні лотки перегінних тунелів.
7.60 Біля водовідливних установок сходів необхідно передбачати колодязі (нагромаджувачі) місткістю 3-4 м3 для збирання опадів в зимовий період, очищення яких передбачається проводити пересувними агрегатами.
Каналізація
7.61 В спорудах метрополітену слід передбачати систему побутової каналізації для приймання і відведення стічних вод від санітарно-технічних приладів. Розміщення приладів треба робити відповідно до СНіП 2.04.01. Від санітарних приладів, розташованих вище поверхні землі, відведення стічних вод слід передбачати по закритих самопливних трубопроводах в зовнішню мережу каналізації. Від санітарних приладів, розташованих нижче поверхні землі, відведення стічних вод здійснюється у приймальні резервуари каналізаційних насосних установок.
7.62 В приймальному резервуарі необхідно передбачати пристрій для змулювання осаду, герметичні оглядові люки, встановлення огороджувальної решітки на всмоктувальних лініях насосів. Уклон дна резервуара до приямника слід приймати не менше 1 ‰.
Об'єм резервуара повинен бути розрахований на восьмигодинний приплив стічної рідини.
7.63 Каналізаційні насосні станції слід розташовувати в окремих приміщеннях, кількість насосів повинна бути не менше двох - один робочий та один резервний. Встановлення насосів необхідно передбачати під заливом від рівня стічних вод в приймальному резервуарі.
С.94 ДБН В.2.3-7-2003
Для кожного каналізаційного насоса слід передбачати окрему всмоктувальну лінію з підйомом до насоса не менше 5 ‰. На всмоктувальних і напірних трубопроводах кожного насоса слід встановлювати засувки, на напірному трубопроводі, окрім того, - зворотний клапан. Напірний трубопровід від каналізаційної насосної установки необхідно пpиєднувати до міської мережі каналізації.
Трубопроводи
7.64 Для напірних трубопроводів водовідводу і каналізації слід застосовувати безшовні труби із корозійностійкої сталі або з інших корозійностійких матеріалів.
7.65 Для відкритого або закритого прокладання (у бетоні) самопливних трубопроводів слід застосовувати труби: безшовні із корозійностійкої сталі або з інших корозійностійких матеріалів; чавунні каналізаційні за ГОСТ 6942.
Для закритого прокладання дозволяється застосовувати азбесто-цементні безнапірні труби за ГОСТ 1839.
При прокладанні самопливних трубопроводів за межами будівельних конструкцій слід застосовувати труби чавунні напірні за ГОСТ 9
7.66 Сталеві трубопроводи повинні бути захищені від хімічної корозії, яка викликається блукаючими струмами, з урахуванням вимог ГОСТ 9.602. На трубопроводах, при виведенні їх за межі споруди метрополітену в земляні траси, слід установлювати електроізолюючі фланці. Ділянка трубопроводу, що прокладається в колійному бетонному шарі, повинна бути також виділена електроізолюючими фланцями; в місцях перехрещення труб з ходовими рейками необхідно виконати електроізоляцію.
ДБН В.2.3-7-2003 С.95
8 ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
Загальні вказівки
8.1 Електропостачання підземних ліній метрополітену слід передбачати від підземних тяговознижувальних та знижувальних підстанцій, які розміщуються в комплексах станцій і на перегонах між станціями. При обґрунтуванні дозволяється передбачати наземні тягові підстанції.
Електропостачання закритих наземних (надземних) ліній і електродепо слід передбачати від наземних підстанцій.
Тип підстанцій, їх потужність та розміщення на лінії визначається розрахунками.
8.2 Тяговознижувальна підстанція лінії метрополітену повинна отримувати живлення змінним струмом напругою 6-10 кВ від трьох незалежних джерел живлення міста (області). При цьому, у ролі основного джерела електропостачання використовується, за можливістю, джерело генерувальне - електростанція. При відсутності такого джерела використовується вузлова підстанція. Високовольтні кабельні лінії джерел електропостачання слід підключати до однієї з секцій шин розподільного устаткування 6-10 кВ (РУ 6-10 кВ) живильних центрів.
Резервні джерела електропостачання повинні підключатися до першої і другої секцій РУ 6-10 кВ тяговознижувальної підстанції по високовольтних кабельних перемичках від суміжних підстанцій ліній.
Тяговознижувальна підстанція електродепо повинна отримувати живлення напругою 6-10 кВ від двох незалежних джерел енергосистеми міста. Дозволяється здійснювати резервне електропостачання підстанції електродепо по високовольтній кабельній перемичці від одної (ближньої) підстанції лінії метрополітену.
Знижувальні підстанції лінії і електродепо повинні отримувати живлення від двох незалежних джерел по високовольтних кабельних перемичках на першу та другу секцію шин РУ 6-10 кВ від двох сукупних (ближчих) тяговознижувальних підстанцій.
Живлення кожної знижувальної підстанції в нормальному режимі повинно здійснюватися одночасно від двох джерел енергосистеми міста на дві роздільні секції шин РУ 6-10 кВ.
С.96 ДБН В.2.3-7-2003
8.3 Мережу живлення тяговознижувальних підстанцій слід проектувати на максимальний перспективний розвиток лінії згідно з 1.8 і 2.1 з урахуванням:
а) живлення підстанції від основного джерела енергосистеми по двох паралельних кабельних лініях, від другого або третього джерела - по одній кабельній лінії (нормальний режим), приймаючи на підстанції, що розраховується напругу на 5 % вище номінальної, на сусідніх - номінальну;
б) виходу з ладу однієї кабельної лінії основного джерела енергосистеми (робочий режим), приймаючи на підстанції, що розраховується, напругу на 5 % вище номінальної, на сусідніх – номінальну;
в) виходу з ладу основного джерела, що живить енергосистему, при цьому живлення підстанції здійснюється по двох кабельних перемичках від однієї із сусідніх підстанцій лінії при замкнених секційних вимикачах в РУ 6-10 кВ на обох підстанціях (аварійні режим), приймаючи на підстанціях номінальну напругу.
Розрахунок мереж живлення напругою 6-10 кВ слід виконувати для нормального і робочого режимів за нормативними навантаженнями кабелів, для аварійного режиму - з урахуванням перенавантаження. кабелів на 15 %.
8.4 Відносно забезпечення надійності електропостачання електроприймачі метрополітену відносяться до таких категорій:
а) І категорія особливої надійності - тягові, тяговознижувальні і знижувальні підстанції ліній метрополітену, енергодиспетчерські пункти, пристрої телекеруванняя і телесигналізації системи електропостачання, АТРП, засобів зв'язку, пристрої СУРСТ, аварійне (евакуаційне) освітлення, освітлення шляхів евакуації пасажирів і персоналу з підземних споруд;
б) І категорія надійності - тяговознижувальні і знижувальні підстанції електродепо, електроприймачі установок пожежогасіння і пожежної сигналізації та протидимного захисту, електроприймачі підпору повітря у сходових клітках, ліфтових шахтах, електрозасувок димовидалення та електродвигунів протидимного захисту, гермоклапанів протипожежного захисту, які встановлені в тамбур-шлюзах, тягова (контактна) мережа 825 В, ескалатори (ліфтові підйомники) і системи їх керування, гучномовна мережа оповіщення, артезіанські і пожежні насоси-підвищувачі, устаткування відключення вентиляції, дублюючого звукового сигналу спрацювання автоматичних установок пожежної сигналізації та пожежогасіння (виведеного на платформу), водяіні засувки з електроприводами, насосні водовідливні установки, робоче освітлення станцій і тунелів, пристрої пасажирської автоматики;
ДБН В.2.3-7-2003 С.97
в) II категорія надійності - решта споживачів метрополітену.
8.5 Перерва в електропостачанні електроприймачів І категорії особливої надійності і електроприймачів І категорії надійності дозволяється:
а) тяговознижувальних і знижувальних підстанцій на боці 6-10 кВ – на час дії пристроїв автоматичного АВР або час, необхідний електродиспетчеру для включення або переключення за системою телекерування;
б) те саме на боці 380 і 220 В - на час дії АВР.
8.6 Живлення тягової мережі лінії метрополітену і електродепо слід передбачати від тяговознижувальних підстанцій постійним струмом номінальною напругою 825 В (на шинах підстанцій).
Живлення тягової мережі різних ліній і електродепо від однієї підстанції не дозволяється.
Напруга на струмоприймачеві рухомого складу повинна бути найбільшою - 975 В, найменшою - 550 В, найбільша напруга при рекуперативному гальмуванні - 995 В.
8.7 Живлення силових і освітлювальних електроприймачів, обладнання АТРП, засобів зв'язку підземних і закритих наземних ліній змінним струмом слід передбачати від трансформаторів з ізольованою нейтралью:
