Страница 31: ДБН Б.2.2-1-01. Містобудування. планування і забудова населених пунктів (32634)

Примітка: Питомі розрахункові навантаження наведені для котеджів загальною площею

від 150 до 600 м2 і не враховують застосування в котеджах електричного опалення і електроводонагрівачів.

1. ІНЖЕНЕРНА ПІДГОТОВКА І ЗАХИСТ ТЕРИТОРІЙ
2. 1. Заходи з інженерної підготовки треба розроблювати з урахуванням інженерно- будівельної оцінки території для містобудування, захисту від несприятливих природних і антропогенних явищ та прогнозу зміни інженерно-геологічних і гідрологічних умов при різних видах використання .

При розробці проектів планування і забудови міських і сільських поселень треба передбачити, при необхідності, заході з інженерної підготовки території: загальні (вертикальне планування, організація відведення дощових і талих вод тощо) і спеціальні (інженерний захист від затоплення паводковими водами і підтоплення підземними водами, освоєння заболочених територій, боротьба з яругами, зсувами, обвалами, карстом, осідальністю, мулистими накопиченнями, захист від абразії, сельових потоків, сніжних лавин, відновлення порушених територій гірничими та відкритими виробками, териконами, хвостосховищами, золошлаковідвалами, полігонами), які визначаються з урахуванням прогнозу зміни інженерно-геологічних та гідрогеологічних умов, впливу сейсмічних явищ, характеру використання і планувальної організації території.

Загальні та спеціальні заходи треба призначати на основі інженерно-будівельної оцінки території (табл. 9.1) з їх повною взаємопогодженістю.

Таблиця9.1

1. Вертикальне планування території треба виконувати з урахуванням слідуючи основних вимог:

• максимального збереження існуючого рельєфу;
• максимального збереження ґрунтів і деревних насаджень;
• відведення поверхневих вод із швидкостями, які виключають ерозію ґрунтів;
• мінімального обсягу земляних робіт;
• мінімального дебалансу земляних мас;
• збереження й використання ґрунтового шару при насипах і виїмках.

1. При обґрунтуванні допускається проектування безстічних площ на ділянках зелених насаджень.
2. Відведення поверхневих вод практикується, як правило, закритою дощовою каналізацією. Допускається застосування відкритої водовідвідної мережі у районах малоповерхової забудови, парках, сільських населених пунктах, при гірському рельєфі з улаштуванням містків або труб на пересіканнях з вулицями, дорогами, проїздами і тротуарами.
3. Для улаштування очисних споруд поверхневих вод треба керуватися "Правилами охорони поверхневих вод від забруднення".
4. На території поселень з високим стоянням ґрунтових вод, на заболочених ділянках треба передбачати пониження рівня ґрунтових вод у зоні капітальної забудови шляхом улаштування вертикальних або горизонтальних закритих труб частих дренажів різної конструкції. Потреба улаштування дренажів визначається висотою розрахункового рівня підземних вод. Розрахунковий рівень треба приймати з урахуванням сезонного і багаторічного коливання відповідно до технічного висновку про гідрогеологічні умови будівництва.

На територіях садибної забудови міст, у сільських поселеннях і на територіях стадіонів, парків та інших озеленених ділянок загального користування допускаються відкриті осушувальні канали. Їх також можна застосовувати і для захисту від підтоплення наземних транспортних комунікацій.

Вказані заходи повинні забезпечувати пониження рівня ґрунтових вод на території: капітальної забудови — не менше 2.5 м від проектної відмітки поверхні; стадіонів, парків, скверів та інших зелених насаджень — не менше 1.0 м.

1. На ділянках залягання торфу, які підлягають забудові, поряд з пониженням рівня ґрунтових вод треба передбачати привантаження їхньої поверхні мінеральними ґрунтами, а при відповідному обґрунтуванні допускається ви-торфовування. Товщина шару привантаження мінеральними ґрунтами встановлюється з урахуванням наступного осідання торфу і забезпечення необхідного схилу території для організації поверхневого стоку.

На території житлових кварталів мінімальну товщину шару мінеральних ґрунтів треба приймати 1 м; на проїжджих частинах вулиць товщина шару мінеральних ґрунтів повинна бути встановлена в залежності від інтенсивності руху транспорту з урахуванням вимог норм на транспортні споруди.

1. Території поселень, розміщені на прибережних ділянках, повинні бути захищені від затоплення паводковими водами, вітровим нагоном води і підтоплення ґрунтовими водами підсипанням (намиванням) або обвалуванням.

Варіанті штучного підвищення поверхні території треба вибирати на основі аналізу грунтово-геологічних, зонально-кліматичних, функціонально-планувальних, соціальних, екологічних характеристик.

Відмітку бровки території, яку підсипають (намивають), треба приймати не менше ніж на 0.5 м вище від розрахункового горизонту високих вод з урахуванням висоти хвилі при вітровому нагоні. Перевищення гребеня дамби обвалування над розрахунковим рівнем треба встановлювати залежно від класу споруди.

За розрахунковий горизонт високих вод треба приймати відмітку найвищого рівня води повторюваністю: один раз у 100 років — для територій забудованих або таких, що підлягають забудові житловими і громадськими будинками; один раз у 10 років — для територій парків і площинних спортивних споруд та об’єктів дощової каналізації.

1. При необхідності здійснення засипки балок і ярів по їхніх тальвегах або бортах треба прокладати дренажі, а постійні водотоки поміщати у колектори з відповідними дренами.
2. При розробці проектної документації у гірських районах України треба за Кадастром і картами місць сходу сніжних лавин провести аналіз лавинних осередків Карпат і Криму.
3. Належність проектованого об’єкту до сельового району треба визначати за Кадастром сельових басейнів і осередків, Атласом сельових явищ, а також за посібником по вивченню сельових потоків.

При розміщенні забудови у сельонебезпечній зоні треба передбачати максимальне збереження лісу, посадку деревно-чагарникової рослинності, терасування схилів, укріплення берегів сельоносних річок, спорудження гребель і загат у зоні формування селю, будівництво сельоспрямовуючих дамб і відвідних каналів на конусі виносу.

1. На ділянках, де відбуваються ерозійні процеси з яроутворенням, треба передбачати упорядкування поверхневого стоку, укріплення ложа ярів, терасування схилів, лісомеліоративні роботи. В окремих випадках допускається повна або часткова ліквідація ярів шляхом їх засипання з прокладанням по них водостічних і дренажних колекторів.

Після проведення комплексу протиерозійних і протиобвальних заходів території ярів можна використовувати для розміщення транспортних споруд, гаражів, складів і комунальних об’єктів, а також улаштування парків.

1. У міських і сільських поселеннях, розміщених у зсувних районах, на підставі наявних фондових матеріалів треба визначити масштабність зсувних і обвальних процесів.

Протизсувні заходи треба призначати на підставі комплексного вивчення геологічних і гідрогеологічних умов районів. Треба передбачати упорядкування поверхневого стоку, перехват потоків ґрунтових вод, запобігання природному контрофорсу зсувного масиву від руйнування, підвищення стійкості схилу механічними і фізико- хімічними засобами, зміну рельєфу схилу з метою підвищення стійкості, берегоукріплювальні споруди і заходи.

1. Території, порушені внаслідок виробничої діяльності (відвали відходів виробництв, відпрацьовані кар’єри, провали над підземними виробками тощо) підлягають відновленню для наступного їх містобудівного використання. Заходи по відновленню порушених територій вибираються залежно від інженерно-геологічних умов, виду використання і типів порушення (повне і часткове засипання провалів і кар’єрів, розрівнювання обвалів, роботи по запобіганню подальшому руйнуванню порушених територій тощо).
2. На закарстованих територіях інженерні заходи розроблюються на підставі досліджень щодо розміщення порожнин, воронок, печер і пустот, а також динаміки карстоутворення (швидкість розчинення порід, залежність від градієнтів фільтраційних потоків, наявність агресивних добавок у воді тощо). При проектуванні інженерного захисту можна застосовувати заходи:

• які передбачають зміну природного ходу карстових процесів шляхом впливу на карстуючі породи і покриваючу товщу (створення фільтраційних завіс і водонепроникних покриттів, регулювання поверхневого стоку, заповнення карстових порожнин різними матеріалами, закріплення ґрунту, що заповнює поховані карстові порожнини тощо);
• які передбачають захист споруд без впливу на природний хід карстового процесу шляхом раціонального розміщення об’єктів будівництва, трасування лінійних споруд, застосування статичних схем і конструктивних рішень і спеціальних конструкцій фундаментів;
• щодо зміни шкідливого впливу господарської діяльності на карстові процеси шляхом зменшення водообміну і агресивності вод у карстових порожнинах.

1. Як засіб інженерного захисту потрібно використовувати властивості природних систем та їх компонентів, які підсилюють ефективність основних засобів інженерного захисту (підвищення водовідвідної і дренуючої ролі гідрографічної мережі шляхом розчищення русел і стариць, фітомеліорацію, агролісотехнічні заходи).
2. На освоюваних територіях треба виявляти зони тектонічних розломів, де внаслідок збільшення сейсмічної інтенсивності та зміни фізико- механічних властивостей порід забороняється розміщення будинків і споруд без детальних досліджень.
3. На територіях, характерних наявністю грязьового вулканізму (Керченській півострів та інші), треба виключити з освоєння ділянки розміщення вулканів і вилитих з них порід.
4. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Охорона і раціональне використання природних ресурсів

1. При плануванні і забудові населених місць треба керуватись такими принципами: збереження і раціональне використання цінних природних ресурсів; дотримання нормативів гранично допустимих рівнів екологічного навантаження на природне середовище територій з урахуванням потенціальних його можливостей; виділення ландшафтно-рекреаційних територій і регулювання на них господарського та іншого будівництва, що перешкоджає використанню даних зон за їх прямим призначенням; дотримання санітарних нормативів, установлення санітарно-захисних зон для охорони водойм, джерел водопостачання, курортних, лікувально-оздоровчих зон, населених місць та інших територій від забруднення та шкідливих впливів.
2. 1. Планувальну структуру міських і сільських поселень треба формувати на підставі системи планувальних обмежень (агрегована оцінка забруднення міського середовища, економіко-містобудівна оцінка території), яка визначає пріоритетність проведення середовищнозахисних заходів.