Страница 12: ДБН Б.2.2-1-01. Містобудування. планування і забудова населених пунктів (32634)

ПРИМІТКИ:

1. Відстань від дитячих дошкільних установ, загальноосвітніх шкіл, шкіл-інтернатів, установ охорони здоров’я і відпочинку, видовищних установ і спортивних споруд до складів ємністю до 100 куб. м треба збільшувати у два рази, а до складів ємністю понад 100 куб. м - приймати відповідно до діючих норм.
2. На присадибних ділянках житлових будинків допускається підземне зберігання горючих речовин у резервуарах місткістю до 2 куб. м, до яких повинен бути забезпечений транспортний під’їзд. Відстань від цих місткостей до будинків 1 - III ступеня вогнестійкості треба приймати не менше 9 м, IV- V ступеня вогнестійкості - 12 м.
3. До ставків і водойм треба передбачити проїзди для забору води пожежними автомашинами.
4. Відстані від меж забудови міських поселень до масивів повинен бути не менше 50 м, а від забудови сільських поселень і ділянок садівницьких товариств - 20, 50, 100 м - відповідно до дерев листяного, мішаного і хвойного лісу.
5. Кількість спеціальних пожежних машин слід приймати за табл.3

Таблиця 3

ПРИМІТКИ:

При введені до штатів частин міст спеціальних пожежних машин треба передбачити 50%-ний резерв таких машин у гаражі.

Інші (додаткові) типи спеціальних пожежних машин визначаються територіальними органами пожежної охорони, виходячи із місцевих умов.

1. На території садівницьких товариств та кооперативів необхідно передбачити запаси води для пожежогасіння. У вододжерел, які

преназначені для пожежогасіння, повинні бути обладнані ділянки для встановлення пожежних автомобілів та мотопомп.

Кооперативи та товариства з кількістю учасників до 30 повинні мати переносну мотопомпу для пожежогасіння, з кількістю ділянок більше ніж 100 - не менш двох прицепних мотопомп. Для їх зберігання слід будувати спеціальне приміщення.

1. На території садівницького товариства та кооперативів слід встановлювати пожежні пости. Пожежні щити /стенди/ встановлюються на території об’єкту з розрахунку один щит /стенд/ на площу 5000 кв.м.

До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщуються на щитах /стендах/, слід включати: вогнегасники - 3 шт, ящик з піском - 1 шт.; покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу, або повсті розміром 2х2 м - 1 шт; гаки - 3 шт.; лопати - 2 шт.; ломи - 2 шт.; сокири - 2 шт.

Додаток 3.2

(рекомендований)

Показники розрахункової щільності населення (брутто) для районів садибної

забудови

1. ВИРОБНИЧА ТЕРИТОРІЯ
2. 1. Виробничу територію слід використовувати для розміщення об'єктів матеріального виробництва, комунального господарства, виробничої інфраструктури, науки і наукового обслуговування, підготовки кадрів, інших об'єктів, які обслуговують матеріальне і нематеріальне виробництво.
   2. На виробничій території, з урахуванням розміру населеного пункту, складу розміщуваних об'єктів, доцільно виділити промислову, науково-виробничу, комунально-складську зону, які в свою чергу, в залежності від розміру зон, можуть бути розчленовані на структурні елементи - промислові райони, промислові вузли, територіальні групи підприємств та окремі підприємства і об'єкти.

В разі санітарно-гігієнічної сумісності та містобудівної доцільності зазначені функціональні зони можуть окремо не виділятись (в першу чергу в невеликих населених пунктах), а також бути змішаними між собою та зонами житлової забудови.

Формування функціональних зон та структурних елементів повинно здійснюватись в рамках загальної програми функціонально-територіальної та архітектурно- планувальної організації виробничих територій та населеного пункту в цілому.

1. При виділені виробничої території на підставі загального функціонального зонування міста слід враховувати ефективність їх зв'язків із сельбищними, рекреаційними та іншими територіями. При планувальному формуванні виробничої території необхідно щоб:

виробничі об'єкти розміщувались досить компактно і між ними не було великих функціонально сторонніх утворень;

вона була забезпечена транспортними магістралями загальноміського значення, які зв'язували б її з іншими функціональними зонами міста і формували основу її планувального каркасу;

при розміщенні виробничих об'єктів враховувалась збалансованість місць прикладення праці і місць проживання. При цьому слід формувати взаємозв'язану систему обслуговування працюючих на виробництві і населення прилеглих житлових районів.

Для повноцінного функціонування виробництва необхідні також наявність одного або декількох громадських центрів обслуговування, які розміщуються переважно на стику із сельбищними територіями. До складу громадського центру слід включати установи як ведучих функцій (управлінські, науково-проектного, інформаційного обслуговування), так і супутніх з вибірковою номенклатурою послуг (об'єкти культурно-побутового обслуговування, громадського харчування, пункти охорони здоров'я та інш.). До складу громадського центру обслуговування слід включати також споруди фізкультурно-оздоровчого призначення з розрахунку на 1000 працюючих: відкритих площинних спортивних споруд - 0,02 га, спортивних залів - 60 м2 площі підлоги, басейнів - 82 м2 дзеркала води, приміщень реабілітаційного призначення - 15 м2 загальної площі.

1. При виділенні функціональних зон та структурних елементів виробничих територій, як спеціалізованих функціонально-планувальних одиниць, треба поряд з виробничими критеріями враховувати планувальні фактори: конфігурацію населеного пункту, мережу вулиць, рельєф, ландшафтні обмеження, тощо.
2. 1. При вирішенні архітектурно-планувального завдання формування виробничої території необхідно:

передбачувати функціональне зонування між структурними елементами та групами підприємств з урахуванням їх санітарно-гігієнічної сумісності, містоформуючого значення, потреби в обслуговуванні залізничним чи водним транспортом;

враховувати можливу потребу і напрям територіального розвитку у погодженні з основними композиційними осями міста;

забезпечити зв'язки з головними транспортними комунікаціями, які утворюють планувальний каркас міста;

забезпечити композиційний взаємозв'язок виробничої зони забудови з оточенням;

врахувати умови сприймання різних ділянок промислової забудови у міському середовищі;

забезпечити створення санітарно-захисних зон з включенням їх у єдину систему озеленення міста.

1. Конкретне проектування та забудова виробничих територій та її структурних елементів повинне вестись на базі схем генеральних планів груп підприємств, схем розміщення підприємств, схем впорядкування промрайонів та інших проектних матеріалів, які регламентують їх архітектурно-планувальну та інженерну організацію.
2. 1. При проектуванні розвитку існуючих населених пунктів, необхідно детально аналізувати стан використання виробничих територій, передбачаючи, в разі необхідності, інтенсифікацію їх народногосподарського використання. В разі потреби, виробничі території можуть передбачатись для реструктуризації з метою іншого функціонального використання.

З метою підвищення інтенсивності освоєння ділянок необхідно передбачувати, з урахуванням техніко-економічної оцінки землі, багатоповерхову забудову, освоєння підземного простору, блокування споруд та інші заходи для збільшення щільності забудови.

1. Розміщення виробничих зон, її структурних елементів, окремих підприємств повинно з одного боку враховувати сумісність розміщення підприємств між собою та оточуючою забудовою, з формуванням, при необхідності, санітарно-захисних зон, з іншого - мінімізувати виділення територій для організації санітарно-захисних зон за рахунок розміщення певних дприємств в цих зонах (за умови забезпечення санітарно- гігієнічної сумісності).

Розміри санітарно-захисних зон для підприємств або однотипних виробничих утворень треба визначити залежно від кількості газо- і пилоподібних викидів, речовин з неприємним запахом, утворюваного шуму, вібрації, електромагнітних випромінювань, ультразвуку, радіоактивних речовин та інших шкідливих факторів відповідно до діючих санітарних норм розміщення промислових підприємств і методики розрахунку концентрації в атмосферному повітрі шкідливих речовин, які містяться у викидах підприємств, а також з урахуванням вимог захисту від шуму та інших вимог (розділ 10).

1. В разі техніко-економічної доцільності, розміри санітарно-захисних зон необхідно, за узгодженням з відповідними санітарно-епідеміологічними службами, зменшувати за рахунок впровадження нових прогресивних технологічних рішень, встановлення додаткового очисного обладнання та інш.
2. 1. Територію санітарно-захисних зон виробничих підприємств не слід розглядати, як резерв для їх розширення (за винятком, обумовленим в п.4.9).
   2. В санітарно-захисній зоні не допускається розміщувати житлові будинки, дитячі дошкільні установи, загальноосвітні школи, садівничі товариства і городи, парки, а також установи загального користування по охороні здоров'я, відпочинку, спорту.

Промислова зона

1. Промислова зона, як структурний елемент населеного пункту, призначена головним чином для розміщення промислових підприємств, які займають в ній пріоритетну функцію. Крім промислових підприємств, в цій зоні можуть розміщуватись інші об'єкти, зазначені в п.4.1.
2. 1. При формуванні промислових зон та їх структурних елементів, необхідно передбачувати групування підприємств з забезпеченням функціонального та санітарно- екологічного зонування, зокрема, виділяючи групи, які:

а) виділяють виробничі шкідливості і вимагають залізничного транспорту, а також характеризуються особливими умовами виробництва (пожежонебезпеці, вибухонебезпечні, радіоактивні). Їх розміщують на віддаленні від сельбищних територій відповідно до санітарних і протипожежних норм;