Страница 28: ДБН Б.2.2-1-01. Містобудування. планування і забудова населених пунктів (32634)

1. Водозабори із поверхневих джерел господарсько-питних водопроводів треба розміщувати вище випусків стічних вод, території населених пунктів, а також стоянок суден, лісових бірж, товарно-транспортних баз і складів, у районах, які забезпечують організацію нормативних зон санітарної охорони.

Місця випуску стічних вод повинні бути розміщені, як правило, нище за течією водотоків від межі населеного пункту і усіх місць його водокористування з урахуванням можливості зворотної течії при нагінних вітрах і при зміні роботи ГЕС.

У групових системах населених місць наведені вище вимоги відносяться до ядра і місць відпочинку систем розселення.

1. Розміщення головних споруд водопроводу і каналізації повинно бути увязане з територіальним розвитком поселень як у межах, так і за межами розрахункового строку проектування.
2. 1. Площу території для станцій очищення води із поверхневих джерел та для очисних споруд промпобутової каналізації треба приймати за спеціалізованими проектами. За відсутності відповідних проектних проробок допускається приймати показники, що наведені у додатку 8.3.
   2. Відстань до межі першого поясу зони санітарної охорони джерел господарсько- питних водопроводів треба приймати не менше, м:

а) для водотоків (ріки, канали):

- вгору проти течії від водозаборів 200 - униз за течією від водозаборів 100 - у бік берега, що прилягає до водозабору, від урізу води у

літньо-осінню межень 100

• у бік акваторії при ширині водотоку менше 100 м уся акваторія та протилежний берег

авширшки 50м

-те саме, при ширині водотоку більше 100 м, від водозабору 100 - на водозаборах ківшового типу уся акваторія ковша і територія навколо

нього завширшки 100м

б) для водойм (водосховища, озера):

• по акваторії в усіх напрямках від водозабору і по прилеглому до водозабору березі від урізу води при нормально підпертому рівні для водосховищ або

літньо-осінній межені для озер 100 в) для підземних джерел (від поодинокого водозабору або від крайніх водозабірних споруд групового водозабору):

• при використанні захищених водоносних горизонтів 30
• при використанні недостатньо захищених горизонтів 50
• для підрічищевих та інфільтраційних водозаборів як для поверхневих джерел

г)при штучному поповненні запасів підземних вод:

• від споруд закритого типу 50
• від споруд відкритого типу 100

д)для водопровідних споруд:

• від стін резервуарів чистої води, фільтрів (крім напірних),

і контактних освітлювачів з відкритою поверхнею води 30 - від решти споруд і стовбурів водонапірних башт 15

Межі другого і третього поясів зони санітарної охорони джерел повинні прийматися за проектами спеціалізованих організацій.

Ширина санітарно-захисної смуги повинна передбачатися не менше, м:

• для водопровідних споруд, розташованих за межами другого поясу зони джерела водопостачання, від межі першого поясу 100
• для водоводів (від крайніх водоводів):

у сухих грунтах при діаметрі до 1000 мм 10 те саме, при діаметрі більше 1000 мм 20 у мокрих грунтах 50

1. Санітарно-захисні зони від споруд міських каналізаційних систем до межі житлової забудови, ділянок громадських будинків і підприємств харчової промисловості треба приймати за табл.8.1.

Таблиця 8.1

Примітки:

1. Зони для споруд продуктивністю більше 280 тис.м3/добу, а також при використанні нетрадиційної технології очищення стічних вод або обробки осадів встановлюються за погодженням з органами Міністерством охорони здоровя України.
2. Зони від споруд механічної та біологічної очистки з мулистими майданчиками і від окремо розташованих мулистих майданчиків при продуктивності більше 500 тис.м3/добу треба приймати не менше 1 км.
3. При розташуванні житлової забудови з підвітряного боку стосовно очисних споруд зазначені у таблиці зони допускається збільшувати не більше, як у два рази, при сприятливій розі вітрів - зменшувати не більше як на 25%.
4. При відсутності мулистих майданчиків на території очисних споруд продуктивністю більше 0,2 тис.м3/добу розмір зони треба скорочувати на 30 %.
5. Зони від полів фільтрації площею до 0,5 га і від споруд механічного та біологічного очищення на біофільтрах продуктивністю до 50 м3/добу треба приймати 100 м.
6. Зону від полів підземної фільтрації продуктивністю менше 15 м3/добу треба приймати 15 м.
7. Зону від фільтруючих траншей і піщано-гравійних фільтрів треба приймати 25 м, від септиків - 5 м , від фільтруючих колодязів - 8 м, від аераційних установок на повне окислення з аеробною стабілізацією мулу при продуктивності до 700 м3/добу - 50 м.

Енергопостачання

1. Енергопостачання міських і сільських поселень слід передбачати від мереж районної енергетичної системи з максимальним залученням нетрадиційних джерел електричної енергії: геліо-, геотермальних, вітрових установок, тощо.

8.15 Розрахунки потреби в теплі, газі та електроенергії для вирішення схем енергопостачання міст і сільських поселень повинні враховувати максимальне впровадження енергозберігаючих заходів.

Розрахунки по електроспоживанню виконуються:

o для промислових і сільськогосподарських підприємств - за їхніми замовленнями, аналогічними проектами нових підприємств і тих, що реконструюються, а також за укрупненими показниками енергоозброєності на одного працюючого даної галузі або на одиницю продукції з урахуванням місцевих умов;

o для комунально-побутових потреб - відповідно до діючих нормативів.

Для попередніх розрахунків необхідно застосовувати укрупнені показники річного електроспоживання на душу населення, які наведені в додатку 3, табл.. 1.

Для районів, які забудовуються котеджами або будинками з квартирами підвищеної комфортності (площею більше ніж 100 кв.м), розрахункові навантаження

електропостачання необхідно приймати відповідно до таблиці Електроспоживання

та електричні навантаження на I чергу реалізації генплану можуть коректуватися в залежності від прийнятого розрахункового терміну і реальних можливостей джерел електропостачання.(Див. додаток 8.3,табл..2)

16. Кількість, потужність і напруга понижувальних підстанцій, а також їх розміщення визначаються в ув’язуванні з розвитком енергосистеми і планувальних умов населеного пункту, а також з урахуванням оптимальних втрат електроенергії, як одного з основних напрямків енергозбереження.

1. Понижувальні підстанції глибокого вводу, які розміщуються в межах житлових районів, курортних зонах і комплексах, слід передбачати закритого типу.
2. На підходах ліній електропередачі до підстанцій і електростанцій повинні створюватися комунікаційні коридори, розміри яких залежать від типу, кількості і напруги ліній з урахуванням перспективного розвитку електростанцій і підстанцій. Довжина коридорів не нормується і повинна бути визначена до місця, від якого можливе розгалуження трас.
3. Трансформаторні підстанції 6-10/0,4кВ закритого типу з трансформаторами потужністю до 2х1000кВА слід розміщувати від вікон житлових і суспільних будинків на відстані не менш 10м, а від лікувальних і оздоровчих установ, відповідно, не менш 25 і 15м.
4. При розміщенні підстанцій напругою 35 кВ і вище в населених пунктах необхідно враховувати, що допустимий рівень шуму від трансформаторів і іншого технологічного устаткування на територіях навколо підстанцій не повинен перевищувати значень, наведених в розд. “Охорона навколишнього середовища”, табл.. 10.2, з урахуванням проведення на підстанціях технічних заходів, що обмежують поширення шуму.
5. Підстанції не слід розміщувати в зонах активного карсту, зсувів, осідання або обвалення поверхонь під впливом гірських виробок, затоплення.
6. Визначення розмірів земельних ділянок для об’ єктів електричних мереж робити на основі проектних рішень з урахуванням рекомендацій ДБН В.2.5.-16-99.
7. Лінії електропередачі до понижувальних підстанцій глибокого вводу напругою 35кВ і вище у крупних і крупніших містах, а також електричної мережі напругою до 35кВ у межах сельбищних територій усіх видів населених пунктів з будинками висотою 4 поверхи і вище, а також на території курортних зон і комплексів, як правило виконувати кабелем.

24. . При розміщенні повітряних ліній електропередачі поблизу стін будинків варто керуватися вимогами п.2 додатка 3.1.

Зв’язок, проводові мовлення, телебачення,

телеінформаційні мережі

1. Проектні рішення по розвитку ємності АТС і мереж повинні враховувати розвиток і розташування нових площ забудови.
2. В існуючій частині населених пунктів проектні рішення повинні враховувати реконструкцію, розширення існуючих будівель АТС, а також існуючих мереж і станційного обладнання.
3. АТС слід розташовувати в центрі телефонного навантаження з урахуванням перспектив розвитку сельбищної території і на відстані не менше 0,5-1 км від промислових підприємств, залізничних вокзалів, ліній електропередач.

8.28. Розрахунки ємності АТС повинні враховувати :

• потребу квартирного сектору з розрахунку один телефон на 1 сім’ю. При цьому склад сім’ї необхідно приймати 2,5 чол.;
• потребу об’єктів господарчої діяльності, об’єктів освіти, культури, науки, органів управління і т.і. з розрахунку 20-25% від кількості сімей;

1. АТС можуть бути розташовані як в окремих будинках так і в вбудованих приміщеннях, які повинні відповідати всім протипожежним та санітарним вимогам.

Для попередніх розрахунків площі під розміщення АТС треба визначати, виходячи із середніх площ, які припадають на одиницю ємності станції, вказаних в табл.. 8.2.

Таблиця. 8.2 .

Примітка: Площа АТС повинна враховувати розміщення й підсобних приміщень.

1. Радіовузли та підсилювальні станції проводового мовлення треба розміщувати в АТС, окремих будівлях або в пристосованих приміщеннях, які повинні відповідати всім протипожежним та санітарним вимогам.
2. Підсилювальні станції повинні розміщуватись в центрі навантаження.
3. Розрахунки потужності повинні враховувати потребу квартирного сектора з розрахунку 1 радіоточка на 1 сім’ю, потребу об’єктів господарчої діяльності, об’єктів освіти, культури, науки, органів управління, а також згасання в мережі. Потужність однієї радіоточки, яку необхідно приймати для розрахунків, складає 0,25 - 0,3 Вт.
4. Головні станції кабельного телебачення (ГС) розташовуються в центрі навантаження на верхніх поверхах висотних будівель, які домінують над поверховістю в окремих приміщеннях, які відповідають діючим протипожежним, санітарним нормам та забезпечені охоронними засобами.
5. При проектуванні майданчиків для спорудження радіотелевізійні станції необхідно враховувати, що на території забудови напруженість електромагнітного поля, яка створюється радіотелевізійними станціями, не повинна перевищувати допустимі норми для населення, які вказані в “Тимчасових санітарних нормах і правилах захисту населення від впливу електромагнітних полів, які створюються радіотехнічними об’єктами”.
6. Віддалення майданчиків радіотелевізійних станцій та ретрансляторів від аеропортів, а також висоти антенних опор на цих майданчиках повинно бути погоджено з відповідними відомствами.
7. У межах міста допускається встановлення радіопередавачів потужністю до 1 кВт.
8. Мінімальні відстані від прийомних радіостанцій до усіх джерел індустріальних радіоперешкод треба приймати згідно з табл.. 8.3.

Таблиця 8.3