Страница 5: ДБН Б.2.2-1-01. Містобудування. планування і забудова населених пунктів (32634)

Коефіцієнт щільності забудови (Кщ) регламентує максимально допустиму щільність поверхової площі (суму площі поверхів) , яку допускається розміщувати на 1 кв. м земельної ділянки.

1. Для зон житлової забудови коефіцієнт забудови та коефіцієнт щільності забудови наведено для території кварталу (брутто) з врахуванням необхідних з розрахунку установ та підприємств обслуговування, гаражів, стоянок для автомобілів, зелених насаджень, майданчиків та інших об'єктів благоустрою.
2. При розрахунку коефіцієнт щільності забудови площа поверхів визначається по зовнішнім розмірам будинку або споруди. При цьому не враховуються підземні поверхи. будинку та споруди. Верхній поверх підземної (полупідземної) споруди. враховується, якщо поверхня землі (надземної території) над ним неможливо використовувати під озеленення, організацію майданчиків, автостоянок та інші види благоустрою.
3. Межами ділянок є червоні лінії кварталів, а також інші межи, які встановлені містобудівної документацією.

5 .При ущільненні та реконструкції кварталів житлової забудови, яка склалася, необхідно передбачати обсяг установ та підприємств обслуговування, який треба з розрахунку. Дозволяється враховувати установи та підприємства обслуговування, які розташовані в сусідніх кварталах при дотриманні нормативних радіусів їх доступності (крім дитячих дошкільних установ та початкових шкіл).

1. При будівництві на ділянках, які потребують складних заходів з інженерної підготовці території, щільність забудови дозволяється підвищувати, але не більше, ніж на 20% при дотриманні санітарно- гігієнічних норм і вимог безпеки.
2. В сейсмічних районах слід проміняти переважно середнє- та малоповерхову житлову забудову, а також забезпечувати можливість безборонної євакуації мешканців з житлових зон. Наведені коефіцієнти

щільності для багатоповерхової житлової забудови необхідно зменшувати на 30%.

Зона житлової багатоквартирної забудови

1. Зону житлової багатоквартирної забудови слід розташовувати, як правило, в центральній або в серединній частині населених пунктів. При розташуванні цієї зони в периферійній частині міст, особливо значних і найзначніших міст, слід забезпечувати необхідні транспортні зв' язки з їх центрами, основними виробничими і культурно- побутовими пунктами тяжіння населення.
2. При забудові вільних територій зони багатоквартирної забудови, її функціонально- планувальна і архітектурно-просторова організація, поверховість житлових будинків приймаються відповідно до архітектурно-планувальних особливостей населеного пункту, вимог до його планування і забудови з урахуванням санітарно-гігієнічних, протипожежних, демографічних, архітектурно-композиційних та інших вимог, рівня інженерного обладнання, місцевих умов будівництва.

Житлова забудова повинна ураховувати необхідність формування відповідних структурних одиниць сельбищної території (див. п.3.3), мережі установ і підприємств культурно-побутового обслуговування, зелених насаджень. В населених пунктах, особливо у значних і найзначніших містах, житлову забудову треба розміщувати в зонах пішохідної доступності зупинок міського транспорту (з радіусом доступності не більше 500 м). Поза цією зоною допускається розміщувати дитячі дошкільні установи, школи, фізкультурні майданчики, автостоянки, гаражі.

Примітка. . Для міст, розташованих у районах сейсмічністю 7 - 8 балів, треба застосовувати одно-, двосекційні житлові будинки висотою не більше 4-х поверхів, а також малоповерхову забудову з приквартирними ділянками. Будівництво житлових будинків вище 4-х поверхів може здійснюватись при належному архітектурно-композиційному і техніко- економічному обгрунтуванні з дозволу відповідних державних органів.

Будівництво житлових будинків на територіях з сейсмічністю 9 балів не допускається.

Проектування будинків в умовах сейсміки повинно вестись на основі карт сейсмомікрорайонування. Бальність ділянки будівництва необхідно приймати не менше передбаченої діючими нормами для будинків в сейсмічних районах.

1. У житлових кварталах (мікрорайонах) необхідно передбачати відповідно до завдання на проектування спеціальні житлові будинки чи відводити перші поверхи будинків для розселення маломобільних груп населення таким чином, щоб забезпечити:

- відстань від спеціальних житлових будинків до підприємств торгівлі місцевого значення, установ охорони здоров' я (поліклінік, амбулаторій, диспансерів без

стаціонарів), які обслуговують інвалідів і людей похилого віку, не більше 200 м, а в умовах існуючої забудови - не більше 300 м;

- максимально можливе приближення спеціальних житлових будинків до озеленених територій, міст роботи трудоздатних інвалідів, зупинок міського транспорту. До спеціальних житлових будинків треба передбачати необхідні під’їзди згідно примітками до п. 3.11* та 3 до табл. 7.1.

1. Розміщення будинків гуртожитків треба здійснювати на спеціально відведених ділянках зони багатоквартирної забудови. Гуртожитки для студентів і учнів навчальних закладів треба розміщувати, як правило, на їх території.

Площа земельних ділянок, перелік влаштовуваних майданчиків (фізкультурних, господарчих тощо) визначається завданням на проектування. .

1. Розрахункову щільність забудови житлового району і житлового кварталу слід приймати згідно табл. 3.1, але щільність населення житлового району при цьому не повинна перевищувати 170 - 220 люд./га, а кварталу - 180 - 450 люд./га, відповідно до типу поселень ( малі - найзначніші міста).

Примітки :

1. Щільність населення житлового кварталу з повним комплексом установ і підприємств місцевого значення (мікрорайону) треба приймати відповідно до щільності населення житлового району
2. В населених пунктах з складними геологічними умовами (осідальні грунти, підроблювальні теритрії тощо) на окремих ділянках з сприятливими геологічними умовами (неосідальні, непідроблювані території) максимально допустима щільність населення може бути підвищена до 10% при відповідному обгрунтуванні.
3. Величина щільності населення може бути зменшена в умовах складного рельєфу при ухилі понад 20% і експозиції схилів у межах сектору горизонту 310-50° - до 10%, якщо схили цієї орієнтації займають понад 50% житлового кварталу, а також в межах розташування сторичних зон.
4. Величина щільності населення житлового кварталу може прийматись більше 450 люд./га тільке в найзначніших містах при відповідному обгрунтуванні.
5. Реконструкція ділянок житлової забудови, яка склалася, повинна передбачати: планомірне упорядкування територій; модернізацію старих капітальних будинків, ліквідацію аварійних і малопридатних для проживання будинків; знесення (при необхідності) частини придатного для експлуатації фонду з метою вирішення необхідних загальноміських архітектурно-планувальних завдань; винос або перепрофілювання шкідливих у санітарно-гігієнічному і вибухово- пожежонебезпечному відношенні об'єктів; використання вивільнюваних ділянок після знесення існуючих будинків для розміщення нового житлового і культурно-побутового будівництва, озеленення, улаштування спортивних і дитячих майданчиків, куточків відпочинку тощо.

Здійснення реконструкції забудови повинно обгрунтовуватися спеціальними техніко- економічними розрахунками, містобудівними і санітарно-гігієнічними вимогами.

1. При новому будівництві в існуючих житлових кварталах мінімальну розрахункову площу для окремого житлового будинку (без розміщення на ній дитячих дошкільних установ, установ і підприємств обслуговування, гаражів, що належать громадянам, фізкультурних і спортивних споруд) треба приймати відповідно до кількості його мешканців - не менш як: 30,1 - 23,3 м2/люд. (при забудові до 3 поверхів), 20,2 - 17,0 м2/люд. (4-5 поверхів), 15,3 - 13,9 м2/люд. (6-8 поверхів), 12,2 - 12,0 м2/люд. (9-12 поверхів).

Примітка. При будівництві окремих житлових і громадських будинків в існуючих житлових кварталах слід передбачати забезпечення необхідних умов експлуатації існуючої забудови. В цьому випадку слід використовувати будівельні ділянки мінімальної площі, улаштовувати тимчасові під'їзди і пішохідні дороги, дитячі і господарські майданчики.

1. Для поліпшення умов інсоляції в переущільнених житлових кварталах допускається розущільнення забудови, знесення затінюючих або затінюваних будинків чи їхніх частин, які не відносяться до числа пам' яток історії та культури.

Оздоровленню житлового середовища повинні сприяти винесення або перепрофілювання малих промислових підприємств або окремих цехів, баз, складів та інших об'єктів, не властивих сельбищній території.

1. При реконстркуції кварталів житлової багатоквартирної забудови треба враховувати історико-архітектурну і містобудівну цінність кожного будинку і споруди (розділ 11), їх стан, ступень зносу, категорію реконструкції ( регенерація, реставрація, поточний ремонт тощо).
2. У житлових кварталах треба передбачати в'їзди на їх територію, а також при потребі - наскрізні проїзди в будинках на відстані не більше 300 м один від одного, а при периметральній забудові - не більше 180 м. Примикання проїздів до проїжджих частин магістральних вулиць регульованого руху допускається на відстанях не менше 50 м від перехрестя.

Для під'їзду до груп житлових будинків, великих установ і підприємств обслуговування, торгових центрів треба передбачати основні проїзди, а до будинків, що стоять окремо, - другорядні проїзди, параметри яких приймать відповідно до табл.7.1. цих норм.

На другорядних (односмугових) проїздах треба передбачати роз'їзні майданчики шириною 6 і довжиною 15 м на відстані не більше 75 м один від одного. Тупикові проїзди повинні бути довжиною не більше 150 м і закінчуватися поворотними майданчиками, які забезпечують можливість розвороту сміттєвозів, прибиральних і пожежних машин.

До житлових будинків, що стоять окремо, висотою не більше 9 поверхів, а також до об'єктів, які відвідують інваліди, допускається улаштування проїздів, суміщених з тротуарами при їх довжині не більше 150 м і загальній ширині не менше 4,2 м.

Тротуари, велосипедні доріжки треба підносити на 15 см над рівнем проїздів. Перехрещення тротуарів і велосипедних доріжок треба передбачати в одному рівні з улаштуванням рампи довжиною відповідно 1,5 і 3 м.

1. Відстань між житловими будинками, житловими і громадськими, а також між виробничими будинками треба приймати на основі розрахунків інсоляції (розділ 10) і освітленості відповідно до норм, протипожежних вимог (додаток 2.1).

Між довгими сторонами житлових будинків висотою у 2-3 поверхи треба приймати відстані (побутові розриви) не менше 15 м, а висотою в 4 поверхи і більше - 20м, між довгими сторонами і торцями з вікнами із житлових кімнат цих будинків - не менше 15 м.

При розміщенні 9 - 16-поверхових житлових будинків суміжно з кварталами садибної забудови, що зберігається, відстань між садибним будинком і довгою стороною багатоповерхового будинку приймається не меншою за висоту останього.

Примітка. При різних вимогах - протипожежних, санітарно-гігієнічних та ін. - мінімально допустимі відстані між будинками і спорудами треба приймати по найбільшим нормативним величинам.

1. Житлові будинки з квартирами на перших поверхах треба розміщувати з відступом від червоних ліній. По червоній лінії допускається розміщувати житлові будинки з вбудованими у перші поверхи приміщеннями громадського призначення, а на житлових вулицях в умовах реконструкції забудови, яка склалася, - житлові будинки з квартирами на перших поверхах тільки як виняток.

Формування малоповерхової високощільної забудови повинно здійснюватися на основі компактного розміщення блокованих житлових елементів при забезпеченні нормативних санітарно-гігієнічних вимог. Мінімальні розміри формрваних внутрішніх двориків визначаються вимогами інсоляції при забезпеченні відстані між вікнами квартир, розміщенних з протилежного боку, не менше 15 м (побутовий розрив), а також протипожежними вимогами (додаток 2.1), включаючи забезпечення в'їзду пожежних машин. Проїзди у внутрішні дворики треба приймати (у світлі) шириною не менше 3,4 м, висотою - не менше 4,25 м.

1. Озеленення житлових кварталів треба проектувати з урахуванням системи озеленення більших структурних елементів сельбищної території (житлових та сельбищних районів). Площу озелененої території житлового кварталу слід приймати не менше 6 кв. м на 1люд. (без урахування озеленення шкіл і дитячих дошкільних установ).

Примітка. До площі окремих ділянок озелененої території житлового кварталу входять майданчики для відпочинку, для дитячих ігор, пішохідні доріжки, якщо вони займають не більше 30% загальної площі ділянки.

1. При проектуванні житлової забудови треба передбачати розміщення майданчиків, розмір яких і відстані від них до житлових і громадських будинків треба приймати не менші, ніж у табл.3.2.

Таблиця 3.2

Примітки :

1. Відстані від майданчиків для занять фізкультурою установлюються залежно від їхніх шумових характеристик; від майданчиків для сушіння білизни - не нормуються; відстань від майданчиків для сміттєзбірників до фізкультурних майданчиків, ігрових майданчиків для дітей і відпочинку дорослих треба приймати не менше 20 м, а від майданчиків для господарських цілей до найбільш віддаленого входу у житловий будинок - не більше 100 м.
2. Допускається зменшувати, але не більше ніж на 50%, питомі розміри майданчиків : для дитячих ігор, відпочинку дорослого населення і занять фізкультурою у районах з пиловими бурями при створенні закритих споруд; для господарських цілей при забудові житловими будинками, обладнаними приміщеннями для сушки білизни, ліфтами, сміттєпроводами; для занять фізкультурою при формуванні єдиного фізкультурно-оздоровчого комплексу для школярів і дорослого населення в житловому кварталі (мікрорайоні) або в групі житлових кварталів.
3. На території житлових районів, житлових кварталів та їх комунальних зон, за винятком зон відпочинку і майданчиків для ігор, опускається улаштування колективних погребів відповідно до проектів, погоджених і затверджених у встановленому порядку.