Страница 23: ДБН Б.2.2-1-01. Містобудування. планування і забудова населених пунктів (32634)

ПРИМІТКА.

Для курортів Криму і Чорноморського узбережжя Одеси розрахункові показники підприємств торгівлі можуть бути збільшені, але не більше як на 50%.

Додаток 6.3

(рекомендований)

Таблиця 1

Те саме, одно-, двоповерхової забудови

800

• Вказаний радіус обслуговування не поширюється на спеціальні й оздоровчі дитячі дошкільні заклади, а також на спеціалізовані дитячі ясла-садки загального типу і загальноосвітні школи (мовні, математичні, спортивні та ін.). Шляхи підходів учнів до загальноосвітніх шкіл з початковими класами не повинні перетинами проїзну частину магістральних вулиць в одному рівні з транспортом.
• * Доступність фізкультурно-спортивних споруд міського значення не повинна переви- щувати 30 хв.

*** Доступність поліклінік, амбулаторій, фельдшерско-акушерських пунктів і аптек у сільській місцевості приймається у межах 30 хв. (з використанням транспорту)

Таблиця 2

1. ТРАНСПОРТ І ВУЛИЧНА МЕРЕЖА
2. 1. При функціонально-планувальній організації населених пунктів слід передбачати єдину дорожньо-транспортну мережу поселень і районів, які тяжіють до них, здатну забезпечити зручні та безпечні зв’язки з усіма функціональними зонами, іншими поселеннями системи розселення, місцями позаміського відпочинку тощо, враховуючи розробки спеціалізованих проектних організацій у розвитку окремих видів транспорту.

Витрати часу на пересування від місць проживання до місць прикладання праці для 8090% трудящих (в один кінець), як правило, мають бути в межах: у містах з населенням понад 1 млн.чол. - 45 хв, від 500 тис. до 1 млн.чол. - 40 хв, від 250 тис. до 500 тис.чол. - 35 хв, до 250 тис.чол. - 30 хв.

1. Пропускну спроможність мережі вулиць, кількість місць для постійного та тимчасового зберігання автомобілів треба визначати, виходячи з рівня автомобілізації на розрахунковий строк, автомобілів на 1000 чол.: 250-300 легкових, включаючи 3-4 таксі, 4-5 прокатних і 2-3 відомчих та 20-25 вантажних автомобілів. Кількість мотоциклів і мопедів на 1000 чол. слід приймати 100-150 одиниць для селищ міського типу та сіл.
2. При уточненому визначенні рівня автомобілізації для конкретного населеного пункту слід виходити із сучасного його рівня, тенденцій збільшення за останні 10 років, прогнозу соціально-економічного розвитку поселення, інших умов.
3. Кількість автомобілів, які прибувають у місто-центр з інших поселень системи розселення і транзитних, визначається спеціальним розрахунком.

Зовнішній транспорт

1. Для обслуговування пасажирських і вантажних перевезень, а також для рухомого складу у межах міста і прилеглого до нього району слід резервувати території для розвитку існуючих та будівництва нових споруд і пристроїв різних видів міжселищного (дальнього, міжміського і приміського) транспорту. Їх призначення, потужність і розміщення визначаються, виходячи із ролі зовнішнього транспортного вузла в регіональній транспортній мережі, очікуваного обсягу соціально-економічних зв’язків.

Землі того чи іншого виду зовнішнього транспорту визначаються Законом “Про транспорт” , а необхідні території - діючими нормами відведення земель і нормами технологічного проектування окремих транспортних комплексів.

1. Формування зовнішнього транспортного вузла населеного пункту має базуватися на загальнодержавній політиці комплексного розвитку всіх видів транспорту, спрямованої на реконструкцію та модернізацію існуючих залізничних ліній і автомобільних доріг, спорудження нових, перш за все швидкісних залізниць і автодоріг, та створення на їх основі національної мережі міжнародних транспортних коридорів.
2. 1. Нові ділянки магістральних залізничних ліній І-ІІ категорій та автомобільних доріг

І-ІІІ категорій, включаючи швидкісні, слід проектувати в обхід населених пунктів з організацією зручних з’ єднань з усіма примикаючими до транспортного вузла лініями. У разі неможливості прокладання автомобільних доріг за межами населеного пункту вони повинні проходити на межі населеного пункту, переходити до категоріі автомагістралей або вулиць і здійснюватись у спеціальному наземному чи естакадному коридорі з створенням шумозахисних пристроїв та розв’язок руху, забезпечуючи транспортні зв’язки між роз’єднаними цими коридорами районами населеного пункту.

1. Існуючі малодіяльні під’їзні залізничні колії, що проходять по території населеного пункту, необхідно при відповідному обґрунтуванні намічати до ліквідації з передачею їх вантажообігу на автомобільний транспорт. Якщо, при певних умовах, закриття під’їзних колій неможливе, їх перетин з магістральними вулицями має вирішуватись на різних рівнях.
2. 1. Між залізничними лініями та житловою забудовою слід передбачати санітарно- захисну зону, ширина якої (рахуючи від осі крайньої залізничної колії до будинків за умови забезпечення на прилеглій забудові нормативних рівнів шуму) має бути не менше 100 м, а при розташуванні залізниці у виїмці та при здійсненні спеціальних шумозахисних заходів - не менше 50 м. При цьому не менше 50% площі санітарно- захисної зони повинно бути озеленено. Її ширину до меж садових ділянок необхідно

приймати не менше 50 м при обов’язковому використанні шумозахисного озеленення шириною 25-30 м або інших шумозахисних заходів.

1. Відстані від бровки земляного полотна автомобільних доріг І-ІІІ категорій, яка є дотичною до житлової забудови та садівницьких товариств повинна бути не менше 100 м, для доріг ГУ категорії - 50 м. Для захисту від шуму і загазованості уздовж доріг слід передбачати смугу зелених насаджень шириною не менше 10 м, шумозахисні огородження.
2. 1. Створювані для забезпечення функціонування міжнародних транспортних коридорів опорні транспортно-складські комплекси (термінали), в яких здійснюється перевалка, накопичення, сортування та підбирання за відповідними маршрутами контейнерних, контрейлерних та інших вантажів, що перевозяться морським, річковим, автомобільним і залізничним транспортом, розташовуються в зоні впливу транспортних коридорів (смуги територій завширшки 150-200 кілометрів), у великих транспортних вузлах, прикордонних пунктах пропуску, в морських і річкових портах і з’ єднуються з найближчими коридорами та населеними пунктами радіальними під’їздами.

Транспортно-складські комплекси, так само як і окремі вантажні

залізничні та автомобільні станції, двори, сортувальні та промислові станції, повинні розміщуватися за межами сельбищних територій поблизу промислово-складських районів на внутрішньовузлових, з’єднувальних чи спеціальних ходах або обхідних дорогах із забезпеченням зручними транспортними зв’язками з зазначеними спорудами та обслуговуючими промисловими і житловими районами населених пунктів.

1. Перевалочні райони водно-транспортного вузла доцільно розміщувати поза населеним пунктом або на його околиці, по можливості, поблизу сортувальних і великих вантажних залізничних станцій.

Відстань від меж спеціалізованих районів нових морських і річкових портів до житлової забудови слід приймати не менше 300 м від меж районів перевантаження і зберігання курних матеріалів, не менше 200 м від резервуарів і зливно-намивних пристроїв легкозаймистих і горючих рідин на складах І категорії та не менше 100 м -

ІІ-ІІІ категорій.

1. Залізничні вокзали слід розміщувати в основній частині сельбищної території, забезпечуючи зручні, надійні транспортні зв’язки з центром населеного пункту, житловими та промисловими районами, іншими вокзалами.

Пересадка пасажирів із залізничного на міські види транспорту має здійснюватися з середньозваженими витратами часу, що не перевищують 10 хв (на окремих напрямках великих вокзалів 15 хв), що відповідає відстані руху по прямій не більше 150 (200) м.

1. Пункти зупинок приміського пасажирського транспорту необхідно розміщувати поблизу житлових і промислових районів, місць масового відпочинку і відвідування населенням, а також у зонах масової пересадки на міський транспорт (станції метрополітену, пункти зупинок трамваю, тролейбусів, автобусів). При цьому зупинки міських видів транспорту слід зміщувати на відстань не менше 50 і не більше 150 м.
2. 1. У найзначніших, значних і великих містах необхідно передбачати розміщення одного або декількох центральних автовокзалів для дальнього міжміського (кінцевого і транзитного) сполучення і декількох (двох-трьох) приміських автостанцій,

розташованих переважливо на основних, найбільш завантажених приміським автобусним сполученням, автомобільних виходах з міста, при можливості, поблизу станцій швидкісного внутрішньоміського транспорту та ринків.

у середніх і малих містах автовокзали або автостанції доцільно наближувати до центральних районів, громадських і торгових центрів, залізничних і річкових вокзалів. Можливо їх кооперування в одному будинку. Відстань від автовокзалів до житлової забудови має бути не менше 50 м.

1. Розташування аеродромів (вертольотодромів) слід передбачати за межами населених пунктів з дотримуванням умов повітряного кодексу України.

Траси польотів повітряних суден не повинні перетинати сельбищну територію міських і сільських поселень. Відстань від межі льотного поля аеродрому (вертольотодрому), трас польоту літаків (вертольотів) до межі існуючої або перспективної забудови та зон масового відпочинку повинна забезпечувати на цих територіях гігієнічні нормативи шуму відповідно ГОСТ 22283-88.

Якщо аеропорт знаходиться біля або в оточенні міської забудови, слід розглядати питання про його винесення або використання для зльоту і посадки тільки легких безшумних літаків.

Міські агентства слід розміщувати на основних магістралях, які з’єднують аеропорт з містом, в межах центральної частини міста біля станцій метрополітену або зупинок інших видів швидкісного транспорту.

1. У значних містах морський та річковий вокзали слід розміщувати, при можливості, поблизу центральної частини міста, залізничних станцій і автовокзалів, великих сельбищних районів, центрів культурно-побутового обслуговування.
2. 1. Пристрої для технічного обслуговування, ремонту і зимового відстою флоту слід розміщувати за межами сельбищних територій нижче за течією річки, на відстані від водозаборів та місць відпочинку населення. На морському узбережжі такі пристрої необхідно розміщувати як надалі з протилежного боку тієї частини узбережжя, на якому розташовані пляжі і курорти.
   2. Яхт-клуби та бази маломірного флоту (малі - до 500, середні - 1000-2000 і великі - понад 2000 одиниць зберігання) слід розміщувати у приміській зоні або в населеному пункті, при наявності достатніх водних акваторій, поза сельбищними територіями і межами зон масового відпочинку населення, забезпечуючи при цьому зручні транспортні зв’язки з житловими районами.
3. При будівництві одного типового елінгу з двоярусним зберіганням човнів площа ділянки бази на 500 суден становитиме 1,7 га, при будівництві двох елінгів по 250 суден кожний з двоярусним зберіганням - близько 2 га. Розмір ділянки при одноярусному стелажному зберіганні суден треба приймати (на одне місце) для прогулянкового флоту 27 м2, для спортивного - 75 м2.