Страница 15: ДБН Б.2.2-1-01. Містобудування. планування і забудова населених пунктів (32634)

Розміри річкових і озерних пляжів, які розміщуються на землях, придатних для сільськогосподарського використання, треба приймати з розрахунку 5 кв.м на одного відвідувача.

Довжину берегової смуги річкових і озерних пляжів слід приймати не менше 0,25 м на одного відвідувача.

На прилеглих до пляжів територіях треба створювати припляжну і акваторіальну зони. Для орієнтовних розрахунків площу території вказаних зон на одного відвідувача треба приймати: припляжної — 15 кв.м, акваторіальної — 5 кв.м (для купання).

Площу території різного функціонального використання у припляжній, пляжній і акваторіальній зонах треба визначати з урахуванням показників, наведених у додатку

5.4.

1. Рекреаційне навантаження на ландшафт зон короткочасного відпочинку треба приймати відповідно до диференційованих показників за додатком 5.5.
2. 1. Розміри стоянок автомашин, які розміщуються біля меж зон короткочасного відпочинку, треба визначати за завданням на проектування, а при відсутності даних — за табл. 5.3.

Таблиця 5.3

ПРИМІТКА. Довжина пішохідних підходів від стоянок для тимчасового зберігання легкових автомашин до об’єктів у зонах короткочасного відпочинку не повинна перевищувати 1000 м.

1. При розміщення автостоянок біля об’єктів масового відпочинку треба враховувати витрати часу на пішохідний підхід від автостоянок до окремих об’єктів у межах 8-15 хв. (умовна довжина пішохідного шляху450-1000 м), а з використанням громадського транспорту — до 25 хв.
2. 1. Курортні зони (курорти) слід розміщувати на територіях, які мають природні лікувальні ресурси, найбільш сприятливий мікроклімат, ландшафт і санітарно-гігієнічні умови. На територіях курортних зон треба передбачати будівництво оздоровчих та рекреаційних установ (санаторіїв, установ відпочинку і туризму), установ, підприємств і центрів загальнокурортного обслуговування, організацію і благоустрій парків і пляжів, а також створення спеціальних бальнеотехнічних, берегозміцнювальних та інших інженерних об’єктів.

Курортні зони можуть біти відокремленими, розміщеними за межами міських і сільських поселень, або бути функціональними зонами курортних міст і селищ, а також інших поселень (промислових, портових, сільськогосподарських), які мають на своїй території оздоровчі та рекреаційні установи.

1. Кількість тих, що лікуються й відпочивають у оздоровчих та рекреаційних установах встановлюється за показниками одночасної місткості цих установ з урахуванням кількості цілорічних і сезонних місць.

Кількість відпочиваючих, що користуються курсовками, абонементами на окремі види загальнокурортного обслуговування визначається на підставі статистичних даних за ряд років з урахуванням наявного придатного житлового фонду у місцевого населення.

Кількість персоналу оздоровчих і рекреаційних установ треба приймати за показниками, наведеними у додатку 5.6.

1. При проектуванні нових і реконструкції тих курортних зон, які склалися, треба передбачати:

розміщення оздоровчих та рекреаційних установ на територіях з допустимими рівнями

шуму;

винесення за межі курортних територій промислових і комунально-складських об’єктів;

пристосування житлової забудови і громадських споруд, розміщених в курортній зоні, у рекреаційний фонд для обслуговування тих, що лікуються й відпочивають;

повне виключення в межах курортних зон транзитних транспортних потоків.

Розміщення нової житлової забудови для розселення обслуговуючого персоналу оздоровчих та рекреаційних установ, як правило, треба передбачати за курортною зоною в існуючих або створюваних сельбищних зонах у межах 30-хвилинної доступності транспортом.

1. Відстань від меж земельних ділянок оздоровчих та рекреаційних установ, що проектуються заново, треба приймати не менше, м до:

житлової забудови, установ комунального господарства і складів500(100)

автомобільних доріг категорій:

садівницьких товариств300

ПРИМІТКА. В дужках наведена відстань в умовах реконструкції.

1. Розміри земельних ділянок оздоровчих та рекреаційних установ треба приймати відповідно до табл. 6.1. Розміри територій загального користування курортних зон треба встановлювати з розрахунку, кв.м на одне місце в оздоровчих та рекреаційних установах: загальнокурортних об’єктів обслуговування — 10, озеленених — 100; на одного неорганізованого відпочиваючого: загальнокурортних об’єктів обслуговування — 2, озеленених — 25.

ПРИМІТКА. В курортних зонах приморських населених пунктів Криму, а також гірських населених пунктів Карпат які склалися, розміри територій загального користування допускається зменшувати, але не більше як на 50%.

1. Розміри території морських пляжів, які розміщуються в курортних зонах, треба приймати не менше, кв.м на одного відвідувача:

для дорослих - 5

для дітей - 4

Розміри території спеціалізованих лікувальних пляжів для тих, що лікуються і мають обмежену рухливість, треба приймати з розрахунку 8-12 кв.м на одного відвідувача.

Довжину берегової смуги морського пляжу на одного відвідувача треба приймати не менше 0,2 м.

Розраховувати кількість одночасних відвідувачів на пляжах слід з урахуванням коефіцієнтів одноразового завантаження пляжів (питомої ваги тих, що знаходяться на пляжі, по відношенню до загальної кількості різних категорій відпочиваючих):

санаторіїв 0.6 - 0.8

установ відпочинку й туризму 0,7 - 0,9 позашкільних таборів 0,5 - 1,0

загального користування для місцевого населення 0,2 відпочиваючих без путівок 0.5

1. У приморських курортах підлягає суворому режиму охорони прибережна смуга моря, пляжі і територія, яка прилягає до пляжів, шириною не менше 100 м, яка повинна використовуватися переважно для організації зелених насаджень загального користування та розміщення необхідних для експлуатації пляжів споруд, перелік яких наведений у додатку 5.7.

ПРИМІТКА. У вказаній зоні курортних міст і селищ, що склалися, допускається збереження існуючих капітальних споруд житлово- цивільного призначення при умові забезпечення санітарно-гігієнічних умов їх експлуатації.

1. Оздоровчі та рекреаційні установи, які розміщуються у межах курортних зон, треба, як правило, об’ єднувати у комплекси, забезпечуючи єдине архітектурно- просторове вирішення.

На території оздоровчих та рекреаційних установ та їх комплексів треба передбачати розміщення майданчиків, склад і розміри земельних ділянок яких слід приймати за табл. 5.4.

Таблиця 5.4

1. При проектуванні курортних зон треба формувати систему установ і центрів загальнокурортного обслуговування.

Для орієнтовних розрахунків кількість і місткість установ і підприємств загальнокурортного обслуговування на 1000 чоловік, що лікуються й відпочивають, треба приймати за додатком 6.2.

1. В курортних зонах треба передбачати стоянки для легкових автомашин, кількість яких визначається відповідно до розрахункових показників кількості машиномісць на 100 відпочиваючих і обслуговуючого персоналу: для санаторіїв, будинків відпочинку, туристських баз і баз відпочинку підприємств —3-5, курортних, туристських готелів і пансіонатів — 5-7.

У курортних зонах, що мають об’єкти туризму, треба передбачати стоянки для автобусів і легкових автомашин, які належать туристам, кількість яких визначається розрахунком. Їх треба розміщувати з урахуванням забезпечення зручних підходів до об’єктів туристського огляду (але не далі 500 м від них), не порушуючи цілісного характеру історичного середовища.

Охоронні території і об’єкти

1. У міських і сільських поселеннях та приміських зонах треба передбачати розташування охоронних об’єктів на територіях з відповідними умовами, що належать до категорії штучно створених об’єктів природно-заповідного фонду — ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків, парків-пам’ яток садовопаркового мистецтва, а також в окремих випадках виділення деяких видів природних

територій — природних заповідників, заказників, пам’яток природи, заповідних урочищ.

ПРИМІТКА. В системах міських і сільських поселень передбачається також виділення значних за площею території природних об’єктів, що охороняються, — біосферних заповідників, національних природних парків та регіональних ландшафтних парків, в межах яких можуть бути розташовані повністю або частково міські і сільські поселення та прилеглі до них території.

1. Штучно створені об’єкти природно-заповідного фонду поділяються: за місцезнаходженням — на міські і позаміські, за еколого-науковою цінністю — на загальнодержавного і місцевого значення, за величиною — на малі (5-20 га), середні (20-100 га), великі (понад 100 га).
2. 1. Ботанічні сади слід розміщувати на територіях, які мають сприятливі природні умови для вирощування, збереження та використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори. На території ботанічних садів виділяються функціональні зони: експозиційна, наукова, заповідна, адміністративно-господарська.

Експозиційна зона, до складу якої входять дендрарій, моносади, рекреаційні об’єкти, музей природи тощо, повинна займати не більше 65% території ботанічного саду.

Наукова зона, що охоплює територію розташування дослідних рослин, лабораторних корпусів тощо, повинна займати не більше 25% території ботанічного саду.

Заповідна зона, що охоплює територію природного ландшафту, входить до складу експозиційної і наукової зон або може бути відсутньою.

Адміністративно-господарська зона повинна займати не більше 10% території ботанічного саду.

1. Розміри площі території функціональних зон ботанічного саду слід приймати з розрахунку: експозиційна зона — не менше 100 кв.м на одного відвідувача, наукова зона — не менше 75 кв.м на одного працівника, адміністративно-господарська зона — не менше 30 кв.м на одного працівника; розміри прощі території заповідної зони не регламентуються.
2. 1. Дендрологічні парки слід розміщувати на територіях, які мають спеціально створені умови для збереження різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій. На території дендрологічних парків виділяються функціональні зони відповідно до вимог, встановлених для ботанічних садів.

Розмір площі території дендрологічного парку на одного відвідувача треба приймати не менше 1000 кв.м.

1. Зоологічні парки в залежності від їх основних функцій слід розміщувати: науково- дослідні — у приміських зонах або між поселеннями з урахуванням їх доступності з використанням транспорту не більше 3 год.; демонстраційні — на території поселень з урахуванням їх доступності на громадському транспорті не більше 1,5 год.; культурно- освітні — на території районів міста або сільських поселень з пішохідною доступністю не більше 0,5 год.

Територія зоологічних парків з відповідними умовами для збереження рідкісних екзотичних та місцевих видів тварин повинна становити не менше 1 га (на ділянках шкіл) і до 1000 га у межах міст та приміських зон.

На територіях зоологічних парків виділяються функціональні зони: експозиційна, наукова, рекреаційна, господарська.

Експозиційна зона зоологічного парку повинна займати до 65% його території, наукова

• до 10%, рекреаційна до 25%, господарська до 10% території зоологічного парку.
• 1. Розміри площі території треба приймати із розрахунку: експозиційна зона — не менше 75 кв.м на одного відвідувача, наукова — не менше 30 кв.м на одного працівника, рекреаційна зона — не менше 65 кв.м на одного відвідувача, господарська
• не менше 20 кв.м на одного працівника.
• 1. Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва як цінні зразки паркового будівництва підлягають особливому режиму охорони та збереження.

На території парків-пам’яток садово-паркового мистецтва виділяються функціональні зони відповідно до вимог, встановлених для ботанічних садів.

Питома вага території окремих ділянок парку-пам’ятки відносно його загальної площі становить: зелені насадження — 60-80%, забудова — 5-20%, доріжка, алеї — 15-20%. Допустима кількість одночасних відвідувачів парку-пам’ ятки садово-паркового мистецтва повинна становити не більше 120 люд./га.

1. Природні заповідники, заказники, заповідні урочища та пам’ятки природи при розміщенні їх у межах території міських і сільських поселень та приміських зон повинні знаходитись під особливим режимом охорони та збереження, відповідно до вимог їх збереження (розд.11) . На території цих об’єктів забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, призводить до деградації первісного стану природних комплексів.