Містобудування. планування і забудова населених пунктів

Примітки:

1. У чисельнику — витрати часу, хв.; у знаменнику — відстані, км.
2. Зони містобудівної якості: 1— ядро загальноміського центру (для найкрупніших міст); ІІ — центральна зона; ІІІ — центральна зона для міст із населенням до 250 тис. жителів; перша середня зона для найкрупніших і крупних міст; IV — середня зона; V і VI — перша і друга периферійні зони; VII — зона агломераційного розселення.
3. Для досягнення високого соціально-економічного ефекту формування функціонально-планувальної структури міста необхідно прагнути до компактного розвитку його плану, що досягається підвищенням інтенсивності використання території під основні функції. При цьому необхідно враховувати неоднорідність функціонально-планувальних якостей міських територій, які значною мірою визначаються різною інтенсивністю їх освоєння і неоднаковими умовами транспортної доступності.

Містобудівну цінність ділянок міської території треба визначати за оцінками її доступності відносно місць розселення, прикладення праці, установ обслуговування загальноміського значення, місць масового відпочинку з урахуванням їх розміщення у зонах різної містобудівної якості (додат.2.1б), а також історико-культурного й композиційного значення, якостей природно-ландшафтного середовища.

Таблиця 2

Орієнтовні коефіцієнти містобудівної цінності територій

в міських поселеннях із різною кількістю населення

І, ІІ — ядро загальноміського центру для найкрупніших і крупних міст, І-ІІІ — центральна зона (усі міста),

III-IV — серединна зона для найкрупніших і крупних міст,

ІІІ-IV — серединна зона для великих міст,

JV-V — периферійна зона для великих, середніх і малих міст.

Примітка: Величини коефіцієнтів показують співвідношення містобудівної цінності території у межах одного міста. Наведені коефіцієнти можуть бути збільшені або зменшені експертним шляхом з урахуванням функціонального призначення, історико-культурної, середовищної й містоформуючої (композиційної) цінності ділянок у 0,52 раза. Під час здійснення грошової оцінки земель також треба враховувати споживчу цінність території та вартість її освоєння (для забудованих територій).

Додаток 2.2

(рекомендований) Таблиця 1

Демографічна ємність значних за площею структурно-планувальних одиниць у найкрупніших, крупних та великих містах

Примітки:

1. У міських поселеннях, які характеризуються значним розчленуванням планувальної структури, особливо у містах гірничодобувної промисловості, які формуються на базі окремих територіально закріплених виробництв і розселення при них — шахт, копалень тощо, населення планувального району слід установлювати від 50 до 120 тис. чол.
2. З метою забезпечення необхідних функціональних зв’язків місць розселення з місцями прикладення праці, відпочинку, закладами культурно-побутового обслуговування, а також із метою зниження витрат часу на пересування населення в найкрупніших, крупніших та великих містах із розчленованою планувальною структурою слід формувати відносно стійкий трудовий баланс на рівні не менш як 4560% працюючих від кількості населення, — в межах основних структурно-планувальних елементів міста — планувальних районів, зон.
3. Функціональну організацію, межі основних структурно-планувальних елементів міського поселення треба визначати, виходячи з місцеположення й концентрації основних функцій. У середніх і малих містах, селищах міського типу з компактною планувальною структурою працезбалансованості слід досягати в масштабі усього поселення.

Формування планувальних зон у найкрупніших містах, понад 1 млн. жителів, треба здійснювати шляхом поєднання груп близьких за функцією планувальних районів, у т.ч. зі створенням сельбищно- виробничих районів із високим ступенем працезбалансованості та з організацією багатофункціональних зон прикладання праці і громадського обслуговування.

Додаток 2.3

(рекомендований) Питома вага території загальноміського центру і

його складових частин (%)

Додаток 2.4

(рекомендований)

Інтенсивність освоєння території загальноміського центру

ПРИМІТКА. Інтенсивність освоєння території ждається для зони змішаної багатофункціональної забудови на ділянках із визначеною переважною функцією в міських поселеннях різних груп за кількістю населення з врахуванням того, що до сельбищної території входять значні за площею території садів, парків, площ та інших громадських просторів цієї зони.

1. СЕЛЬБИЩНА ТЕРИТОРІЯ
2. Архітектурно-планувальну організацію сельбищної території слід здійснювати відповідно до її площі і структури поселень, пов'язуючи з іншими видами території - виробничою і ландшафтно-рекреаційною. У межах сельбищної території треба передбачати формування взаємозв'язаних зон громадських центрів, житлової забудови, озеленених територій загального користування, нешкідливих місць прикладення праці, а також вулично-дорожної мережі.
3. Розміщення нового житлового будівництва у населених пунктах повинно передбачатися як на вільних територіях, так і в районах реконструкції. Архітектурно- планувальну організацію житлових районів і житлових кварталів треба здійснювати з урахуванням містобудівних умов: відповідно до їх місцеположення відносно центру міста, основних архітектурно-планувальних осей і вузлів (існуючих або тих, що проектуються); пам'яток історії та культури, заповідних зон; навколишньої забудови з урахуванням її характеру, поверховості, природного оточення.

Примітка : У складних геологічних умовах нове житлове будівництво треба розміщувати переважно на найбільш придатних для забудови територіях з урахуванням містобудівних умов.

1. У межах сельбищної території формуються основні структурні елементи

• •Житловийквартал(житловий комплекс) - первісний структурний елемент

житлового середовища, обмежений магістральними або житловими вулицями, проїздами, природними та іншими межами площею:

до 20га - з повним або неповним комплексом установ і підприємств обслуговування місцевого значення;

20 - 50га (збільшений квартал, мікрорайон) - з повним комплексом установ і підприємств обслуговування місцевого значення (див. розд. 6).

Примітки :

1. Квартали з неповним комплексом установ і підприємств обслуговування, як правило, формуються у малих містах, селищах, а також в умовах складного рельєфу, при реконструкції забудови, яка склалася.
2. При садибній забудові площа кварталів з неповним комплексом установ і підприємств обслуговування місцевого значення може бути збільшена.
3. У випадку, коли дитячі дошкільні установи і школи розміщені в сусідніх кварталах, безпеку пішохідного руху треба забезпечити через магістральні вулиці.

• • житловий район - структурний елемент сельбищної території площею 80 - 400 га, у межах якого формуються житлові квартали (мікрорайони), розміщуються установи і підприємства обслуговування з радіусом доступності не більше 1500 м, а також об'єкти міського значення. Межами житлового району є магістральні вулиці й дороги загальноміського або районного

значення, природні й штучні межі. Житлові райони можуть формуватися як самостійні структурні одиниці;

•• сельбищний район (житловий масив) - структурний елемент сельбищної

території площею понад 400га, у межах якого формуються житлові райони. Його межами є магістральні вулиці й дороги загальноміського значення, природні й штучні межі. Ця структурна одиниця характерна для значних і найзначніших міст і формується як цілісний структурний організм з розміщенням установ обслуговування районного і міського користування.

Житлові райони, що входять до складу сельбищної зони (складові), повинні формуватися у взаємопов'язуванні з його плануванням і забудовою.

Примітки :

1. Розмір і тип основних структурних елементів визначається містобудівними умовами поселень.
2. У значних і найзначніших містах планувальну структуру сельбищної території формують як сельбищні райони, так і житлові, які не входять до складу сельбищних.
3. На сельбішній території міст залежно від їх чисельності населення, природних умов, існуючої планувальної структури тощо слід виділяти зони: житлової багатоквартирної, садибної, змішаної багатофункціональної, громадської спецілізованої, дачної та садівницької забудови.

Ефективність забудови території різних зон визначається максимально допустимими величинами коефіцієнтів: забудови (Кзаб) та щільності (Кщ), наведеними в табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Примітки:

1. Коефіцієнт забудови (Кзаб), відсоток забудови земельної ділянки, встановлює максимально допустиму величину забудови на 1 кв. м площі земельної ділянки.