Страница 14: ДБН Б.2.2-1-01. Містобудування. планування і забудова населених пунктів (32634)

оптимальну збалансованість місць проживання і прикладення праці;

усунення недоліків планувальної структури забудови, передбачивши функціональне зонування на території зони, та необхідні реконструктивні заходи для забезпечення сумісності виробничої та житлової забудови;

гармонійне поєднання об'ємно-просторового та архітектурного вигляду промислової та житлової забудови;

кооперацію, за техніко-економічної та містобудівної доцільності, інженерної, природоохоронної, транспортної та соцкультпобутової інфраструктури.

1. При реконструкції та упорядкуванню виробничих територій в зоні змішаної забудови слід передбачити:

поліпшення санітарно-гігієнічних умов життя населення за рахунок впровадження на промислових підприємствах нових технологій з мінімізацією негативного впливу на оточуюче середовище і доведення їх до допустимих нормативних рівнів; при неможливості - передбачити перебазування, ліквідацію чи перепрофілювання підприємств;

упорядкування, благоустрій та озеленення територій з формуванням зон відпочинку на підприємствах, а також зелених зон загального користування;

поліпшення культурно-побутових умов працюючих та населення за рахунок формування відповідної системи обслуговування;

удосконалення транспортної та інженерної інфраструктури.

1. В зонах змішаної виробничої та житлової забудови допускається:

зменшення питомих нормативних показників використання земельних ділянок з відповідними обґрунтуваннями;

розміщення в житлових будинках незначних (малих) виробничих підприємств, пов'язаних з обслуговуванням населення, в вбудованих чи прибудованих приміщеннях, за умови забезпечення протипожежних та санітарно-епідеміологічних вимог, окремих входів та під'їздів.

Проектні рішення на влаштування цих підприємств підлягає обов'язковому узгодженню з органами державного архітектурного, протипожежного та санітарно- епідеміологічного нагляду.

1. ЛАНДШАФТНО-РЕКРЕАЦІЙНА ТЕРИТОРІЯ

Озеленені території загального користування

1. У міських і сільських поселеннях в залежності від природно-ландшафтних і кліматичних умов, їх розміру та планувальної структури необхідно передбачати озеленені території різного призначення.

В залежності від розміщення в структурі розселення озеленені території розподіляються на:

міські, розташовані в межах міської забудови;

позаміські, розташовані як за межами забудови, так і за адміністративними межами міста.

1. Території міських і позаміських насаджень, які формують комплексну зелену зону міста, повинні об’єднуватись в просторово-територіальну систему, яка забезпечує їх архітектурно-планувальну і композиційну єдність.

За критерії оцінки варіанту побудови системи озеленених територій слід приймати:

рівномірність розташування насаджень в межах міста, особливо по відношенню до житлових районів;

безперервність системи, яка передбачає об’ єднання парків та садів бульварами і пішохідними алеями в єдине ціле;

комплексність організації міських озеленених територій, яка досягається функціонально-планувальним об’єднанням міських насаджень з приміськими лісопарками та лісами.

1. Озеленені території міста за функціональною ознакою слід розділяти на: території загального користування (парки, сади, сквери, бульвари, набережні); території обмеженого користування;

території спеціального призначення.

Номенклатуру функціональних елементів озеленених територій міста необхідно приймати згідно з додатком 5.1.

Питома вага озеленених територій різного призначення в межах забудови міст (рівень озеленення території забудови) повинна складати не менше 40% — для районів ІІ В, 45% — ІІІ В, Б і 50% — IV В2, а у межах території міста за структурними елементами прийматися згідно з додатком 5.2.

ПРИМІТКА. У містах з теплоелектроцентралями і котельними, підприємствами хімічної, металургійної, нафтопереробної промисловості 1 класу санітарної шкідливості рівень озеленення території забудови треба збільшити не менше як на 15%.

Площу озеленених територій загального користування (парків, садів, скверів, бульварів), які розташовані на території забудови міських і сільських поселень, треба приймати відповідно до табл. 5.1.

Таблиця 5.1

1. У значних, найзначніших і великих містах існуючі масиви міських лісів доцільно перетворювати у міські лісопарки та парки і відносити додатково до озеленених територій загального користування, виходячи із розрахунку не більше 5 кв.м/люд.

ПРИМІТКИ:

1. У містах, де розміщуються промислові підприємства І і ІІ класу шкідливості, наведені норми загальноміських озеленених територій загального користування треба збільшувати на 15-20%. У містах де розміщуються залізничні вузли, наведені норми загальноміських озеленених територій загального користування треба збільшувати на 510%.

У середніх, малих містах та сільських поселеннях, розміщених в оточенні існуючих лісів, у прибережних зонах великих річок і водойм, площу озеленених територій загального користування допускається зменшувати, але не більше як на 20%.

1. У дужках наведені розміри для малих міст з кількістю населення до 20 тис.чол.
2. 1. У структурі озеленених територій загального користування великі парки площею понад 100 га і лісопарки площею 500 га і більше повинні становити не менше 10%.

Час доступності міських парків при пересуванні на транспорті повинен становити не більше 20 хв., а парків планувальних районів — не більше 15 хв.

ПРИМІТКА. У сейсмічних районах треба забезпечувати вільний доступ до парків, садів та інших озеленених територій загального користування, не допускаючи улаштування огорож з боку житлових районів.

1. Допустима кількість одночасних відвідувачів території парків, лісопарків, приміських лісів треба приймати відповідно до показників, люд./га, не більше:

для міських парків - 100

для парків зон тривалого відпочинку - 70

для курортних парків - 50

для зон короткочасного відпочинку - 20

для лісопарків (лугопарків, гідропарків) - 10

для лісів - 1-3

ПРИМІТКА. При кількості одночасних відвідувачів лісів 10-15 люд./га треба передбачати дорожньо-стежинкову мережу для організації їх руху, а на узліссях полян — грунтозахисні посадки; при кількості одночасних відвідувачів 50 люд./га і більше — заходи по перетворенню лісового ландшафту у парковий.

1. У найзначніших, значних і великих містах поряд з багатофункціональними парками міського і районного значення треба передбачати спеціалізовані — дитячі, спортивні, виставочні, зоологічні парки, ботанічні сади та ін.
2. 1. На територіях з високими якостями природних ландшафтів, які мають естетичну і пізнавальну цінність, треба формувати національні природні та регіональні ландшафтні парки. Архітектурно-просторова організація національних природних і регіональних ландшафтних парків повинна передбачати використання їх території у наукових, культурно-освітніх і рекреаційних цілях з виділенням функціональних зон: заповідної, сталої рекреації, регульованої рекреації та господарської.
   2. При розміщенні парків і садів треба максимально зберігати ділянки з існуючими насадженнями і водоймами.

Площу території парків, садів і скверів треба приймати, виходячи із конкретних містобудівних і природних умов.

1. Бульвари і пішохідні алеї слід передбачати у напрямі масових потоків пішохідного руху. Розміщення бульвару, його довжину і ширину, а також місце у поперечному профілі вулиці треба визначати з урахуванням архітектурно- планувального рішення вулиці та її забудови. На бульварах і пішохідних алеях слід передбачати майданчики для короткочасного відпочинку. Ширину бульварів з однією повздовжньою пішохідною алеєю треба приймати не менше 10 м при розміщенні з одного боку вулиці між проїзною частиною і забудовою.
2. 1. Дорожню мережу ландшафтно-рекреаційних територій (дороги, алеї, стежки) треба передбачати по можливості з мінімальними нахилами відповідно до напрямків основних шляхів руху пішоходів і з урахуванням визначення найкоротших відстаней до пунктів зупинок громадського транспорту, ігрових і спортивних майданчиків. Ширина доріжки повинна бути кратною 0,75 (ширина смуги руху однієї людини).
   2. Відстань від будинків, споруд, а також об’єктів інженерного благоустрою до дерев і чагарників треба приймати за табл. 5.2.

Таблиця 5.2

ПРИМІТКИ:

1. У нових житлових районах відстань від краю проїзної частини до осі стовбура дерева треба приймати не менше 4 м при діаметрі крони не більше 5 м. Для дерев з великою кроною цю відстань можна збільшити до розміру, при якому крони будуть розміщуватися не ближче 1,5 м від краю проїзної частини.
2. Висота чагарників при їх розміщенні від краю проїзної частини на відстані від 1 до 5 м не повинна перевищувати 50 см.
3. Відстань від повітряних ліній електропередачі до дерев треба приймати за правилами улаштування електроустановок.
4. Дерева, що висаджують біля будинків, не повинні перешкоджати інсоляції та освітленості житлових і громадських приміщень, а також проїзду пожежних автомашин.
5. 1. У зелених зонах міст треба передбачати розсадники деревних і чагарникових рослин і квітково-оранжерейних господарств з урахуванням забезпечення посадочним матеріалом груп міських і сільських поселень. Нормативний показник площі розсадників повинен прийматися з розрахунку забезпеченості рівня озеленення об’єктів системи озеленених територій у межах населеного пункту. Площа розсадників повинна бути не менше 80 га. Загальну площу квітково-оранжерейних господарств треба приймати з розрахунку 0,4 кв.м/люд.

Зона відпочинку

1. Розміщення зон відпочинку треба передбачати на ландшафтно-рекреаційних територіях міст (внутрішньоміські), приміських зон (заміські), у системах розселення (міжпоселенські).

Зони короткочасного відпочинку треба розміщувати з урахуванням доступності їх на громадському транспорті, як правило, не більше 1,5 год.

Зони тривалого відпочинку треба розміщувати за межами населених пунктів у найбільш сприятливих умовах.

ПРИМІТКИ:

1. При відсутності сприятливих природних ресурсів у зоні впливу населеного пункту допускається збільшувати транспортну доступність зон короткочасного відпочинку до 2 год.
2. Зони тривалого відпочинку (заміські і міжпоселенські) треба проектувати за нормами, встановленими для курортних зон з такою самою розрахунковою кількістю відпочиваючих.
3. 1. Розміри територій зон короткочасного відпочинку треба приймати з розрахунку 500-1000 кв.м на 1 відвідувача, у тому числі та частина, яка інтенсивно використовується для активних видів відпочинку, повинна становити не менше 100 кв. м на одного відвідувача.

Відстані між зонами короткочасного відпочинку і ділянками оздоровчих та рекреаційних установ, садівницьких товариств, автомобільних доріг загальної мережі і залізниць треба приймати не менше 500 м.

1. При розміщенні установ і підприємств обслуговування у зонах короткочасного відпочинку слід формувати громадські центри. Розміри територій різного функціонального використання центру треба приймати за додатком 5.3.
2. 1. Розміри території річкових і озерних пляжів, які розміщуються у зонах короткочасного відпочинку, треба приймати не менше 8 кв.м на одного відвідувача.