---

1. Дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав

на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до

іншої особи.

2. Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу,

застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в

інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та

юридичним особам.

3. Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої

встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в

інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його

встановлення, якщо інше не передбачено законом.

4. Власник земельної ділянки, щодо якої встановлений

земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих

встановленням земельного сервітуту.

Стаття 102. Припинення дії земельного сервітуту

1. Дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках:

а) поєднання в одній особі суб'єкта права земельного

сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника

земельної ділянки;

б) відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний

сервітут;

в) рішення суду про скасування земельного сервітуту;

г) закінчення терміну, на який було встановлено земельний

сервітут;

ґ) невикористання земельного сервітуту протягом трьох років;

д) порушення власником сервітуту умов користування

сервітутом.

2. На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої

встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути

припинена в судовому порядку у випадках:

а) припинення підстав його встановлення;

б) коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює

використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний

сервітут, за її цільовим призначенням.

Глава 16-1

Право користування чужою земельною ділянкою для

сільськогосподарських потреб або для забудови

Стаття 102-1. Підстави набуття і зміст права користування

чужою земельною ділянкою для

сільськогосподарських потреб або для забудови

1. Право користування чужою земельною ділянкою для

сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування

чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на

підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка

виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких

потреб, відповідно до Цивільного кодексу України ( 435-15 ).

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови

(суперфіцій) може виникати також на підставі заповіту.

2. Право користування чужою земельною ділянкою для

сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування

чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть

відчужуватися або передаватися в порядку спадкування, крім

випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

( Частина друга статті 102-1 із змінами, внесеними згідно із

Законом N 509-VI ( 509-17 ) від 16.09.2008 )

3. Право користування земельною ділянкою державної або

комунальної власності не може бути відчужено її землекористувачем

іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та

споруди), внесено до статутного капіталу, передано у заставу.

( Статтю 102-1 доповнено частиною згідно із Законом N 509-VI

( 509-17 ) від 16.09.2008 )

4. Строк користування земельною ділянкою державної чи

комунальної власності для сільськогосподарських потреб або для

забудови не може перевищувати 50 років.

( Статтю 102-1 доповнено частиною згідно із Законом N 509-VI

( 509-17 ) від 16.09.2008 )

5. Укладення договорів про надання права користування

земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для

забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України

( 435-15 ) з урахуванням вимог цього Кодексу.

6. Право користування чужою земельною ділянкою для

сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування

чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в

разі:

1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та

землекористувача;

2) спливу строку, на який було надано право користування;

3) викупу земельної ділянки у зв'язку з суспільною

необхідністю в разі користування чужою земельною ділянкою для

сільськогосподарських потреб;

4) невикористання земельної ділянки для забудови в разі

користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох

років;

5) припинення дії договору, укладеного в рамках

державно-приватного партнерства (щодо договорів емфітевзису та

суперфіцію, укладених у рамках такого партнерства); ( Частину

шосту статті 102-1 доповнено пунктом 5 згідно із Законом N 2404-VI

( 2404-17 ) від 01.07.2010 )

7. Право користування чужою земельною ділянкою для

сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування

чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть бути

припинені за рішенням суду в інших випадках, встановлених

законом.

( Кодекс доповнено главою 16-1 згідно із Законом N 997-V

( 997-16 ) від 27.04.2007 )

Глава 17

Добросусідство

Стаття 103. Зміст добросусідства

1. Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні

обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до

їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам

сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей

(затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення

тощо).

2. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані

не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють

власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок

використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

3. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані

співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав

на землю кожного з них та використання цих ділянок із

запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування

сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних

ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін,

встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Стаття 104. Попередження шкідливого впливу на сусідню

земельну ділянку

Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть

вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці,

здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я

людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Стаття 105. Наслідки проникнення на земельну ділянку гілок

і коренів дерев

У випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї

земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних

ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають

із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною

у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.

Стаття 106. Обов'язки щодо визначення спільних меж

1. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника

сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а

також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли,

перемістились або стали невиразними.

2. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються

центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

3. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники

земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено

угодою між ними.

Стаття 107. Відновлення меж

1. Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової

документації.

2. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення

здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо

фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному

виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

3. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не

узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими

розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням

цих обставин.

Стаття 108. Спільне використання межових споруд

1. У випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені

рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або

іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне

використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда

належить лише одному з сусідів.

2. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися

межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на

утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних

частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у

подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути

ліквідована або змінена без його згоди.

Стаття 109. Використання дерев, які стоять на межі земельних

ділянок

1. Дерева, які стоять на межі суміжних земельних ділянок, а

також плоди цих дерев належать власникам цих ділянок у рівних

частинах.

2. Кожен із сусідів має право вимагати ліквідувати дерева,

які стоять на спільній межі. Витрати на ліквідацію цих дерев

покладаються на сусідів у рівних частинах.

3. Сусід, який вимагає ліквідації дерев, які стоять на

спільній межі, повинен один нести витрати на ліквідацію дерев,

якщо інший сусід відмовляється від своїх прав на дерева.

4. Вимога на ліквідацію дерев (кущів) виключається, якщо вони

служать межовими знаками і залежно від обставин не можуть бути

замінені іншими межовими знаками.

Глава 18

Обмеження прав на землю

Стаття 110. Поняття обмеження у використанні земельних

ділянок, обтяження прав на земельну ділянку

( Назва статті 110 в редакції Закону N 3613-VI ( 3613-17 ) від

07.07.2011 )

1. На використання власником земельної ділянки або її частини

може бути встановлено обмеження.

Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено

правами інших осіб.

( Частина перша статті 110 в редакції Закону N 3613-VI ( 3613-17 )

від 07.07.2011 )

2. Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє

встановлених обмежень, обтяжень.

( Частина друга статті 110 в редакції Закону N 3613-VI ( 3613-17 )

від 07.07.2011 )

3. Поділ чи об'єднання земельних ділянок не припиняє дії

обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім

випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину

земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не

увійшла до сформованої нової земельної ділянки.

( Статтю 110 доповнено частиною третьою згідно із Законом

N 1066-VI ( 1066-17 ) від 05.03.2009 )

Стаття 111. Обтяження прав на земельну ділянку, обмеження

у використанні земель

1. Обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом

або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової

особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування

та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження.

2. Законом, прийнятими відповідно до нього

нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути

встановлені такі обмеження у використанні земель:

а) умова розпочати і завершити забудову або освоєння

земельної ділянки протягом встановлених строків;

б) заборона на провадження окремих видів діяльності;

в) заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки,

ландшафту;

г) умова здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги,

ділянки дороги;

ґ) умова додержання природоохоронних вимог або виконання

визначених робіт;

д) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання

дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і

в установленому порядку.

3. Обтяження прав на земельні ділянки (крім обтяжень,

безпосередньо встановлених законом) підлягають державній

реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у

порядку, встановленому законом.

4. Обмеження у використанні земель (крім обмежень,

безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них

нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в

Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і

є чинними з моменту державної реєстрації.

Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені

законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими

актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими

актами, якими вони були встановлені.

5. Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються

у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок,

технічній документації із землеустрою щодо встановлення

(відновлення) меж земельної ділянки, кадастрових планах земельних

ділянок, іншій документації із землеустрою. Відомості про такі