---

частки.

5. Учасник спільної часткової власності відповідно до розміру

своєї частки має право на доходи від використання спільної

земельної ділянки, відповідає перед третіми особами за

зобов'язаннями, пов'язаними із спільною земельною ділянкою, і

повинен брати участь у сплаті податків, зборів і платежів, а також

у витратах по утриманню і зберіганню спільної земельної ділянки.

6. При продажу учасником належної йому частки у спільній

частковій власності на земельну ділянку інші учасники мають

переважне право купівлі частки відповідно до закону.

Стаття 89. Спільна сумісна власність на земельну ділянку

1. Земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної

власності лише громадянам.

2. У спільній сумісній власності перебувають земельні

ділянки:

а) подружжя;

б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено

угодою між ними;

в) співвласників жилого будинку.

3. Володіння, користування та розпорядження земельною

ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або

законом.

4. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній

сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї

окремої частки.

5. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній

власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено

за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є

рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено

судом.

Стаття 90. Права власників земельних ділянок

1. Власники земельних ділянок мають право:

а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку,

передавати її в оренду, заставу, спадщину;

б) самостійно господарювати на землі;

в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та

інших культур, на вироблену продукцію; ( Пункт "в" частини першої

статті 90 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3404-IV

( 3404-15 ) від 08.02.2006 )

г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб

наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини,

торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні

властивості землі;

ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і

споруди.

2. Порушені права власників земельних ділянок підлягають

відновленню в порядку, встановленому законом.

Стаття 91. Обов'язки власників земельних ділянок

1. Власники земельних ділянок зобов'язані:

а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням;

б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

в) своєчасно сплачувати земельний податок;

г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та

землекористувачів;

ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні

властивості землі;

д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та

органам місцевого самоврядування дані про стан і використання

земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому

законом;

е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень,

пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі

зрошувальних і осушувальних систем;

ж) за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній

стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення

такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у

попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно

змінила рельєф. ( Частину першу статті 91 доповнено пунктом "ж"

згідно із Законом N 1708-VI ( 1708-17 ) від 05.11.2009 )

2. Законом можуть бути встановлені інші обов'язки власників

земельних ділянок.

Глава 15

Право користування землею

Стаття 92. Право постійного користування земельною ділянкою

1. Право постійного користування земельною ділянкою - це

право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у

державній або комунальній власності, без встановлення строку.

2. Права постійного користування земельною ділянкою із

земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до

державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства

(об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких

зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для

будівництва і обслуговування культових та інших будівель,

необхідних для забезпечення їх діяльності. ( Частину другу статті

92 доповнено пунктом "в" згідно із Законом N 875-VI ( 875-17 ) від

15.01.2009 )

( Частина друга статті 92 в редакції Закону N 1709-IV ( 1709-15 )

від 12.05.2004 )

Стаття 93. Право оренди земельної ділянки

1. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі

строкове платне володіння і користування земельною ділянкою,

необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої

діяльності.

2. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам

та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без

громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням

і організаціям, а також іноземним державам.

3. Не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно

створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення,

на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного

фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних

об'єктів, або на земельних ділянках дна водних об'єктів.

( Статтю 93 доповнено новою частиною третьою згідно із Законом

N 1708-VI ( 1708-17 ) від 05.11.2009 )

4. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не

більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

5. Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому

числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у

заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником

земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків,

визначених законом.

( Статтю 93 доповнено частиною згідно із Законом N 509-VI

( 509-17 ) від 16.09.2008 )

6. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою

орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування

іншій особі (суборенда).

7. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або

уповноважені ними особи.

8. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Стаття 94. Право концесіонера на земельну ділянку

1. Для здійснення концесійної діяльності концесіонеру

надаються в оренду земельні ділянки у порядку, встановленому цим

Кодексом.

2. Види господарської діяльності, для яких можуть надаватися

земельні ділянки у концесію, визначаються законом.

Стаття 95. Права землекористувачів

1. Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або

договором, мають право:

а) самостійно господарювати на землі;

б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та

інших культур, на вироблену продукцію; ( Пункт "б" частини першої

статті 95 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3404-IV

( 3404-15 ) від 08.02.2006 )

в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб

наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини,

торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;

( Пункт "в" частини першої статті 95 із змінами, внесеними згідно

із Законом N 3404-IV ( 3404-15 ) від 08.02.2006 )

г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і

споруди.

2. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в

порядку, встановленому законом.

Стаття 96. Обов'язки землекористувачів

1. Землекористувачі зобов'язані:

а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням

та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі

незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни

рельєфу не власником такої земельної ділянки; ( Пункт "а" частини

першої статті 96 в редакції Закону N 1708-VI ( 1708-17 ) від

05.11.2009 )

б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;

г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та

землекористувачів;

ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні

властивості землі;

д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та

органам місцевого самоврядування дані про стан і використання

земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому

законом;

е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень,

пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі

зрошувальних і осушувальних систем.

2. Законом можуть бути встановлені інші обов'язки

землекористувачів.

Стаття 97. Обов'язки підприємств, установ та організацій,

що проводять розвідувальні роботи

1. Підприємства, установи та організації, які здійснюють

геологознімальні, пошукові, геодезичні та інші розвідувальні

роботи, можуть проводити такі роботи на підставі угоди з власником

землі або за погодженням із землекористувачем.

2. Строки і місце проведення розвідувальних робіт

визначаються угодою сторін.

3. Проведення розвідувальних робіт на землях заповідників,

національних дендрологічних, ботанічних, меморіальних парків,

поховань і археологічних пам'яток дозволяється у виняткових

випадках за рішенням Кабінету Міністрів України.

4. Підприємства, установи та організації, які проводять

розвідувальні роботи, зобов'язані відшкодовувати власникам землі

та землекористувачам усі збитки, в тому числі неодержані доходи, а

також за свій рахунок приводити займані земельні ділянки у

попередній стан.

5. Спори, що виникають при проведенні розвідувальних робіт,

вирішуються у судовому порядку.

Глава 16

Право земельного сервітуту

Стаття 98. Зміст права земельного сервітуту

1. Право земельного сервітуту - це право власника або

землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або

безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

2. Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

3. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення

власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний

сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

4. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш

обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він

встановлений.

Стаття 99. Види права земельного сервітуту

Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть

вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

а) право проходу та проїзду на велосипеді;

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі,

зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;

г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із

чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню

або через сусідню земельну ділянку;

д) право забору води з природної водойми, розташованої на

сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;

е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої

на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до

природної водойми;

є) право прогону худоби по наявному шляху;

ж) право встановлення будівельних риштувань та складування

будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

з) інші земельні сервітути.

Стаття 100. Порядок встановлення земельних сервітутів

1. Сервітут може бути встановлений договором, законом,

заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові

(володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій

конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

2. Земельний сервітут може бути встановлений договором між

особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем)

земельної ділянки.

Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає

державній реєстрації в порядку, встановленому для державної

реєстрації прав на нерухоме майно.

( Стаття 100 в редакції Закону N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007 )

Стаття 101. Дія земельного сервітуту