---

Законами N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, N 489-V ( 489-16 )

від 19.12.2006; в редакції Законів N 107-VI ( 107-17 ) від

28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням

Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( 010p710-08 ) від 22.05.2008,

N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008; із змінами, внесеними згідно

із Законом N 3123-VI ( 3123-17 ) від 03.03.2011 )

4. Організатор земельних торгів має право відмовитися від їх

проведення не пізніше, ніж за 10 днів до їх проведення з

обов'язковою публікацією офіційної інформації про скасування

земельних торгів із зазначенням причини скасування.

5. Земельні торги проводяться у порядку, встановленому

законом.

Стаття 138. Визнання земельних торгів такими,

що не відбулися

Земельні торги визнаються такими, що не відбулися, у разі:

а) відсутності покупців або наявності тільки одного покупця;

б) якщо жоден із покупців не запропонував ціну, вищу за

стартову ціну земельної ділянки;

в) несплати в установлений термін переможцем земельних торгів

належної суми за придбану земельну ділянку.

Стаття 139. Відчуження земельних ділянок за рішенням суду

1. У разі звернення стягнення на земельну ділянку, що

перебуває у власності громадянина чи юридичної особи, земельна

ділянка підлягає продажу на земельних торгах, що проводяться у

формі аукціону.

2. Звернення стягнення на земельні ділянки, призначені для

ведення товарного сільськогосподарського виробництва, допускається

у випадках, коли у власників таких ділянок відсутнє інше майно, на

яке може бути звернене стягнення, якщо інше не запропоновано

власником земельної ділянки.

Глава 22

Припинення прав на землю

Стаття 140. Підстави припинення права власності на земельну

ділянку

Підставами припинення права власності на земельну ділянку є:

а) добровільна відмова власника від права на земельну

ділянку;

б) смерть власника земельної ділянки за відсутності

спадкоємця;

в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника;

г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу

кредитора;

ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної

необхідності та для суспільних потреб;

д) конфіскація за рішенням суду;

е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та

особами без громадянства у встановлений строк у випадках,

визначених цим Кодексом.

Стаття 141. Підстави припинення права користування земельною

ділянкою

Підставами припинення права користування земельною ділянкою

є:

а) добровільна відмова від права користування земельною

ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим

Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи

комунальних підприємств, установ та організацій; ( Пункт "в"

частини першої статті 141 в редакції Закону N 875-VI ( 875-17 )

від 15.01.2009 )

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать

екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим

призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної

плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок,

будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

( Частину першу статті 141 доповнено пунктом "е" згідно із Законом

N 1702-VI ( 1702-17 ) від 05.11.2009 )

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить

вимогам охорони культурної спадщини. ( Частину першу статті 141

доповнено пунктом "є" згідно із Законом N 2518-VI ( 2518-17 ) від

09.09.2010 )

Стаття 142. Добровільна відмова від права власності або права

постійного користування земельною ділянкою

1. Припинення права власності на земельну ділянку у разі

добровільної відмови власника землі на користь держави або

територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного

органу.

2. Органи виконавчої влади або органи місцевого

самоврядування у разі згоди на одержання права власності на

земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на

земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну

ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній

реєстрації.

3. Припинення права постійного користування земельною

ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється

за його заявою до власника земельної ділянки.

4. Власник земельної ділянки на підставі заяви

землекористувача приймає рішення про припинення права користування

земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Стаття 143. Підстави для примусового припинення прав

на земельну ділянку

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у

судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим

призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення

земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними

водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і

карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими

рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів

інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення

встановленого режиму використання земель, що особливо

охороняються, а також використання земель способами, які завдають

шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками

спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань

земельних ресурсів;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів

суспільної необхідності; ( Пункт "г" частини першої статті 143 в

редакції Закону N 1559-VI ( 1559-17 ) від 17.11.2009 )

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по

зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та

особами без громадянства у встановлений строк у випадках,

визначених цим Кодексом.

Стаття 144. Порядок припинення права користування

земельними ділянками, які використовуються

з порушенням земельного законодавства

1. У разі виявлення порушення земельного законодавства

державний інспектор по використанню та охороні земель складає

протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення,

вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка

допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом

зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення

порушення земельного законодавства, державний інспектор по

використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на

таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку

про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у

30-денний строк.

2. У разі неусунення порушення земельного законодавства у

30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні

земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або

органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права

користування земельною ділянкою.

3. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого

самоврядування про припинення права користування земельною

ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

Стаття 145. Припинення права власності на земельну ділянку

особи, якій земельна ділянка не може належати

на праві власності

1. Якщо до особи переходить право власності на земельну

ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця

ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту

переходу такого права.

2. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом

встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає

примусовому відчуженню за рішенням суду.

3. Особа, до якої переходить право власності на земельну

ділянку і яка не може набути право власності на землю, має право

отримати її в оренду.

Стаття 146. Викуп земельних ділянок для суспільних потреб

Викуп земельних ділянок для суспільних потреб, які

перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, здійснюється у

випадках та в порядку, встановлених законом.

( Стаття 146 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1474-VI

( 1474-17 ) від 05.06.2009; в редакції Законів N 1559-VI

( 1559-17 ) від 17.11.2009, N 3123-VI ( 3123-17 ) від 03.03.2011 )

( Додатково див. Закон N 1561-VI ( 1561-17 ) від 25.06.2009 )

Стаття 147. Примусове відчуження земельних ділянок з мотивів

суспільної необхідності

Підстави та порядок примусового відчуження земельних ділянок

з мотивів суспільної необхідності визначаються законом.

( Стаття 147 в редакції Закону N 1559-VI ( 1559-17 ) від

17.11.2009 )

Стаття 148. Конфіскація земельної ділянки

Земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням

суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Стаття 149. Порядок вилучення земельних ділянок

1. Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель

державної та комунальної власності, можуть вилучатися для

суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади,

Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого

самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим

Кодексом.

( Частина перша статті 149 в редакції Закону N 3123-VI ( 3123-17 )

від 03.03.2011 )

2. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою

землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України,

Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних

адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх

повноважень. ( Додатково див. частину четверту статті 75 Закону

N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003 )

3. Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки

комунальної власності відповідних територіальних громад, які

перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім

особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з

урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

4. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні

ради вилучають земельні ділянки спільної власності відповідних

територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні,

для всіх потреб.

5. Районні державні адміністрації на їх території вилучають

земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному

користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх

потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених

частиною дев'ятою цієї статті; ( Пункт "б" частини п'ятої статті

149 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3404-IV ( 3404-15 )

від 08.02.2006 )

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів

територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств

торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської

продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті,

крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті. ( Пункт

"в" частини п'ятої статті 149 із змінами, внесеними згідно із

Законами N 3404-IV ( 3404-15 ) від 08.02.2006, N 1561-VI

( 1561-17 ) від 25.06.2009, N 3123-VI ( 3123-17 ) від 03.03.2011 )

6. Обласні державні адміністрації на їх території вилучають

земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному

користуванні, в межах міст обласного значення та за межами

населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених

частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

7. Київська, Севастопольська міські державні адміністрації

вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у

постійному користуванні, в межах їх територій для всіх потреб,

крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті.

8. Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території

Автономної Республіки Крим вилучає земельні ділянки державної

власності, які перебувають у постійному користуванні, у межах сіл,

селищ, міст та за їх межами для всіх потреб, крім випадків,

визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті, а також

погоджує вилучення таких земель районними державними

адміністраціями на їх території для будівництва об'єктів,

пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району

(шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових

ринків сільськогосподарської продукції тощо).

( Частина восьма статті 149 із змінами, внесеними згідно із

Законом N 3123-VI ( 3123-17 ) від 03.03.2011 )

9. Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки

державної власності, які перебувають у постійному користуванні, -

ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб,

ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також

земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного