земельної ділянки.

Стаття 157. Порядок відшкодування збитків власникам землі

та землекористувачам

1. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам

здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого

самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують

земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи

місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність

яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує

якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі

внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території,

засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними

водами.

2. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам

землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів

України.

Глава 25

Вирішення земельних спорів

Стаття 158. Органи, що вирішують земельні спори

1. Земельні спори вирішуються судами, органами місцевого

самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних

ресурсів.

2. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу

володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що

перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори

щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

3. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у

межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають

у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами

правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів

у містах.

4. Органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів

вирішують земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами

населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та

земельних сервітутів.

5. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з

рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади

з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Стаття 159. Порядок розгляду земельних спорів органами

місцевого самоврядування та органами виконавчої

влади з питань земельних ресурсів

1. Земельні спори розглядаються органами виконавчої влади з

питань земельних ресурсів та органами місцевого самоврядування на

підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання

заяви.

( Частина перша статті 159 із змінами, внесеними згідно з Законом

N 4215-VI ( 4215-17 ) від 22.12.2011 )

2. Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених

сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце

розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому

вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання

розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору

може мати місце лише з поважних причин.

3. Відсутність однієї із сторін без поважних причин при

повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і

прийняття рішення.

4. У рішенні органу місцевого самоврядування або органу

виконавчої влади з питань земельних ресурсів визначається порядок

його виконання.

5. Рішення передається сторонам у триденний строк з дня його

прийняття.

( Частина п'ята статті 159 із змінами, внесеними згідно з Законом

N 4215-VI ( 4215-17 ) від 22.12.2011 )

Стаття 160. Права і обов'язки сторін при розгляді земельних

спорів

Сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право

знайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки,

брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та

інші докази, порушувати клопотання, давати усні і письмові

пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони,

одержувати копію рішення щодо земельного спору, і, у разі незгоди

з цим рішенням, оскаржувати його.

Стаття 161. Виконання рішення органів виконавчої влади

з питань земельних ресурсів та органів місцевого

самоврядування щодо земельних спорів

1. Рішення відповідних органів виконавчої влади з питань

земельних ресурсів, органів місцевого самоврядування вступає в

силу з моменту його прийняття. Оскарження зазначених рішень у суді

призупиняє їх виконання.

2. Виконання рішення щодо земельних спорів здійснюється

органом, який прийняв це рішення.

3. Виконання рішення не звільняє порушника від відшкодування

збитків або втрат сільськогосподарського та лісогосподарського

виробництва внаслідок порушення земельного законодавства.

4. Виконання рішення щодо земельних спорів може бути

призупинено або його термін може бути продовжений вищестоящим

органом або судом.

Розділ VI

ОХОРОНА ЗЕМЕЛЬ

Глава 26

Завдання, зміст і порядок охорони земель

Стаття 162. Поняття охорони земель

Охорона земель - це система правових, організаційних,

економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне

використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель

сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист

від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення

родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель

лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму

використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного

та історико-культурного призначення.

( Стаття 162 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3404-IV

( 3404-15 ) від 08.02.2006 )

Стаття 163. Завдання охорони земель

Завданнями охорони земель є забезпечення збереження та

відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і

набутих якостей земель.

Стаття 164. Зміст охорони земель

1. Охорона земель включає:

а) обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального

землекористування;

б) захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та

чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб;

в) захист земель від ерозії, селів, підтоплення,

заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення,

забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними

речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних

процесів;

г) збереження природних водно-болотних угідь;

ґ) попередження погіршення естетичного стану та екологічної

ролі антропогенних ландшафтів;

д) консервацію деградованих і малопродуктивних

сільськогосподарських угідь.

2. Порядок охорони земель встановлюється законом.

Стаття 165. Стандартизація і нормування в галузі охорони

земель та відтворення родючості ґрунтів

1. Стандартизація і нормування в галузі охорони земель та

відтворення родючості ґрунтів здійснюється з метою забезпечення

екологічної і санітарно-гігієнічної безпеки громадян шляхом

прийняття відповідних нормативів і стандартів, які визначають

вимоги щодо якості земель, допустимого антропогенного навантаження

на ґрунти та окремі території, допустимого сільськогосподарського

освоєння земель тощо.

2. У галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів

встановлюються такі нормативи:

а) оптимального співвідношення земельних угідь;

б) якісного стану ґрунтів;

в) гранично допустимого забруднення ґрунтів;

г) показники деградації земель та ґрунтів.

3. Нормативні документи із стандартизації в галузі охорони

земель та відтворення родючості ґрунтів встановлюються Кабінетом

Міністрів України.

Стаття 166. Рекультивація порушених земель

1. Рекультивація порушених земель - це комплекс

організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих

на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та

продуктивності порушених земель.

2. Землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному

стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі

внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних,

будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації.

3. Для рекультивації порушених земель, відновлення

деградованих земельних угідь використовується ґрунт, знятий при

проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та

інших робіт, шляхом його нанесення на малопродуктивні ділянки або

на ділянки без ґрунтового покриву.

Стаття 167. Охорона земель від забруднення небезпечними

речовинами

1. Господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення

земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації

небезпечних речовин, забороняється.

2. Нормативи гранично допустимих концентрацій небезпечних

речовин у ґрунтах, а також перелік цих речовин затверджуються

спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у галузі

охорони здоров'я та санітарного нагляду, екології та природних

ресурсів.

3. Забруднені небезпечними речовинами земельні ділянки

використовуються з дотриманням встановлених обмежень, вимог щодо

запобігання їх небезпечному впливу на здоров'я людини та довкілля.

4. Рівень забруднення ґрунтів враховується при наданні

земельних ділянок у користування, вилученні з господарського обігу

та зміні характеру і режиму використання.

Стаття 168. Охорона ґрунтів

1. Ґрунти земельних ділянок є об'єктом особливої охорони.

2. Власники земельних ділянок та землекористувачі не мають

права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву

земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють

державний контроль за використанням та охороною земель.

3. При здійсненні діяльності, пов'язаної з порушенням

поверхневого шару ґрунту, власники земельних ділянок та

землекористувачі повинні здійснювати зняття, складування,

зберігання поверхневого шару ґрунту та нанесення його на ділянку,

з якої він був знятий (рекультивація), або на іншу земельну

ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей.

Глава 27

Використання техногенно забруднених земель

Стаття 169. Поняття техногенно забруднених земель

1. Техногенно забруднені землі - це землі, забруднені

внаслідок господарської діяльності людини, що призвела до

деградації земель та її негативного впливу на довкілля і здоров'я

людей.

2. До техногенно забруднених земель відносяться землі

радіаційно небезпечні та радіоактивно забруднені, землі,

забруднені важкими металами, іншими хімічними елементами тощо. При

використанні техногенно забруднених земель враховуються

особливості режиму їх використання.

3. Особливості режиму і порядку використання техногенно

забруднених земель встановлюються законодавством України.

Стаття 170. Особливості використання техногенно забруднених

земель сільськогосподарського призначення

1. Техногенно забруднені землі сільськогосподарського

призначення, на яких не забезпечується одержання продукції, що

відповідає встановленим вимогам (нормам, правилам, нормативам),

підлягають вилученню із сільськогосподарського обігу та

консервації.

2. Порядок використання техногенно забруднених земельних

ділянок встановлюється законодавством України.

Глава 28

Консервація земель

Стаття 171. Деградовані і малопродуктивні землі

1. До деградованих земель відносяться:

а) земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок

землетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних

копалин тощо;

б) земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з

підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними

речовинами ґрунтами та інші.

2. До малопродуктивних земель відносяться

сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються

негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх

господарське використання за призначенням є економічно

неефективним.

Стаття 172. Консервація деградованих, малопродуктивних

і техногенно забруднених земель

1. Консервації підлягають деградовані і малопродуктивні

землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та

економічно неефективним. Консервації підлягають також техногенно

забруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержати екологічно

чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є

небезпечним для їх здоров'я.

2. Консервація земель здійснюється шляхом припинення їх

господарського використання на визначений термін та залуження або

заліснення.

3. Консервація земель здійснюється за рішеннями органів

виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на підставі

договорів з власниками земельних ділянок.

4. Порядок консервації земель встановлюється законодавством