---

виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і

розвитку об'єктів транспорту.

2. Землі транспорту можуть перебувати у державній,

комунальній та приватній власності.

Стаття 68. Землі залізничного транспорту

До земель залізничного транспорту належать землі смуг

відведення залізниць під залізничним полотном та його

облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами

енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і

пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку,

водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними

насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими

спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного

транспорту.

Стаття 69. Землі морського транспорту

1. До земель морського транспорту належать землі під:

а) морськими портами з набережними, майданчиками, причалами,

вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуванням, об'єктами

загальнопортового і комплексного обслуговування флоту;

б) гідротехнічними спорудами і засобами навігаційної

обстановки, судноремонтними заводами, майстернями, базами,

складами, радіоцентрами, службовими та культурно-побутовими

будівлями та іншими спорудами, що обслуговують морський транспорт.

2. На підходах до портів (каналів), мостових, кабельних і

повітряних переходів, водозабірних та інших об'єктів відповідно до

закону можуть встановлюватись обмеження у використанні земель.

Стаття 70. Землі річкового транспорту

До земель річкового транспорту належать землі під:

а) портами, спеціалізованими причалами, пристанями і затонами

з усіма технічними спорудами та устаткуванням, що обслуговують

річковий транспорт;

б) пасажирськими вокзалами, павільйонами і причалами;

в) судноплавними каналами, судноплавними, енергетичними та

гідротехнічними спорудами, службово-технічними будівлями;

г) берегоукріплювальними спорудами й насадженнями;

ґ) вузлами зв'язку, радіоцентрами і радіостанціями;

д) будівлями, береговими навігаційними знаками та іншими

спорудами для обслуговування водних шляхів, судноремонтними

заводами, ремонтно-експлуатаційними базами, майстернями,

судноверф'ями, відстійно-ремонтними пунктами, складами,

матеріально-технічними базами, інженерними мережами, службовими та

культурно-побутовими будівлями, іншими об'єктами, що забезпечують

роботу річкового транспорту.

Стаття 71. Землі автомобільного транспорту та дорожнього

господарства

1. До земель автомобільного транспорту належать землі під

спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і

паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями,

лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями,

станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями,

автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами,

авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками

контейнерними та для перечеплення, службовими та

культурно-побутовими будівлями й іншими об'єктами, що забезпечують

роботу автомобільного транспорту.

2. До земель дорожнього господарства належать землі під

проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним

озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними

розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і

розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами

та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг

відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують

функціонування автомобільних доріг, а саме:

а) паралельні об'їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні

споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди,

вловлюючі з'їзди;

б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку,

підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу;

в) будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з

виробничими базами;

г) захисні насадження.

Стаття 72. Землі авіаційного транспорту

1. До земель авіаційного транспорту належать землі під:

а) аеропортами, аеродромами, відокремленими спорудами

(об'єктами управління повітряним рухом, радіонавігації та посадки,

очисними та іншими спорудами), службово-технічними територіями з

будівлями та спорудами, що забезпечують роботу авіаційного

транспорту;

б) вертольотними станціями, включаючи вертольотодроми,

службово-технічними територіями з усіма будівлями та спорудами;

в) ремонтними заводами цивільної авіації, аеродромами,

вертольотодромами, гідроаеродромами та іншими майданчиками для

експлуатації повітряних суден;

г) службовими об'єктами, що забезпечують роботу авіаційного

транспорту.

2. На приаеродромній території відповідно до закону

запроваджується особливий режим використання земель.

Стаття 73. Землі трубопровідного транспорту

1. До земель трубопровідного транспорту належать земельні

ділянки, надані під наземні і надземні трубопроводи та їх споруди,

а також під наземні споруди підземних трубопроводів.

2. Уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів

встановлюються охоронні зони.

Стаття 74. Землі міського електротранспорту

До земель міського електротранспорту належать землі під

відокремленими трамвайними коліями та їх облаштуванням,

метрополітеном, коліями і станціями фунікулерів, канатними

дорогами, ескалаторами, трамвайно-тролейбусними депо,

вагоноремонтними заводами, спорудами енергетичного і колійного

господарства, сигналізації і зв'язку, службовими і

культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними

для забезпечення роботи міського електротранспорту.

Стаття 75. Землі зв'язку

1. До земель зв'язку належать земельні ділянки, надані під

повітряні і кабельні телефонно-телеграфні лінії та супутникові

засоби зв'язку.

2. Землі зв'язку можуть перебувати у державній, комунальній

та приватній власності.

3. Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній зв'язку, що

проходять поза населеними пунктами, а також навколо

випромінювальних споруд телерадіостанцій та радіорелейних ліній

встановлюються охоронні зони.

Стаття 76. Землі енергетичної системи

1. Землями енергетичної системи визнаються землі, надані під

електрогенеруючі об'єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції,

електростанції з використанням енергії вітру і сонця та інших

джерел), під об'єкти транспортування електроенергії до

користувача.

2. Землі енергетичної системи можуть перебувати у державній,

комунальній та приватній власності.

3. Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній

електропередачі встановлюються охоронні зони.

Стаття 77. Землі оборони

1. Землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і

постійної діяльності військових частин, установ,

військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних

Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до

законодавства України.

2. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній

власності.

3. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі

необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з

особливими умовами користування.

4. Порядок використання земель оборони встановлюється

законом.

Розділ III

ПРАВА НА ЗЕМЛЮ

Глава 14

Право власності на землю

Стаття 78. Зміст права власності на землю

1. Право власності на землю - це право володіти,

користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

2. Право власності на землю набувається та реалізується на

підставі Конституції України ( 254к/96-ВР ), цього Кодексу, а

також інших законів, що видаються відповідно до них.

3. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній

та державній власності.

4. Особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні

ділянки до 15 травня 1992 року (з дня набрання чинності Земельним

кодексом України), земельні ділянки не повертаються.

Стаття 79. Земельна ділянка як об'єкт права власності

1. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з

установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними

щодо неї правами.

2. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах

на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і

багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не

встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

( Частина друга статті 79 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 1443-VI ( 1443-17 ) від 04.06.2009 )

3. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на

простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і

на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших

будівель і споруд.

Стаття 79-1. Формування земельної ділянки як об'єкта

цивільних прав

1. Формування земельної ділянки полягає у визначенні

земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної

ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації

про неї до Державного земельного кадастру.

2. Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та

комунальної власності;

шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних

ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи

комунальної власності, яке здійснюється у процесі розмежування

земель державної та комунальної власності.

3. Сформовані земельні ділянки підлягають державній

реєстрації у Державному земельному кадастрі.

4. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту

присвоєння їй кадастрового номера.

5. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у

частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами

землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

6. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання

раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності

або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються

за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та

об'єднання земельних ділянок.

7. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої

земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за

документацією із землеустрою, яка стала підставою для її

формування.

8. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за

їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення

дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а

зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до

Державного земельного кадастру.

9. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав

виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди,

сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації

права власності на неї.

10. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки

здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у

Державному земельному кадастрі.

11. Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які

поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після

внесення відомостей про таку частину до Державного земельного

кадастру.

12. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності

можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних

ділянок за проектами землеустрою із впорядкування існуючих

землеволодінь.

( Кодекс доповнено статтею 79-1 згідно із Законом N 3613-VI

( 3613-17 ) від 07.07.2011 )

Стаття 80. Суб'єкти права власності на землю

Суб'єктами права власності на землю є:

а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної

власності;

б) територіальні громади, які реалізують це право

безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на

землі комунальної власності;

в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи

державної влади, - на землі державної власності.

Стаття 81. Право власності на землю громадян

1. Громадяни України набувають права власності на земельні

ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування,

міни, іншими цивільно-правовими угодами; ( Пункт "а" частини

першої статті 81 із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V

( 997-16 ) від 27.04.2007 )

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної

власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у

користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної