---

5.3.1 Засоби контролю

Мікрометр з підкладками діаметром від 5 мм до 10 мм згідно з ДСТУ ГОСТ 577 або інший відповідний вимірювальний прилад.

5.3.2 Підготовка та порядок проведення випробування

1. Для випробування використовують 10 цілих керамічних плиток.

2. У всіх зразках, що вимірюються, за винятком керамічних плиток з нерівними поверхнями, кути з'єднують діагоналями. Товщину вимірюють з точністю до 0,1 мм в кожному з чотирьох сегментів керамічної плитки в тому місці, де товщина має найбільше значення. У керамічних плитках з рельєфною поверхнею по лицьовій поверхні перпендикулярно до поздовжньої осі проводять чотири лінії на відстані 0,125; 0,375; 0,625 і 0,875 довжини. Товщину вимірюють по кожній лінії в тому місці, де товщина має найбільше значення.

5.3.3 Обробка результатів

За середній показник товщини кожної окремої керамічної плитки приймається середньоарифметичне значення результатів чотирьох вимірювань. Середня товщина зразків встановлюється на підставі середньоарифметичного значення результатів 40 вимірювань.

5.3.4 Протокол випробування

Протокол випробування повинен містити наступні дані:

• посилання на цей стандарт;

• опис керамічних плиток;

• всі отримані при вимірюванні значення товщини;

• середнє значення товщини кожної керамічної плитки;

• відхил середньої товщини кожної керамічної плитки від технологічного розміру (у залежності від зразка-еталону на виріб), у відсотках або міліметрах.

5.4 Вимірювання відхилу від прямолінійності граней

5.4.1 Відхил від прямолінійності граней визначають як відхил від прямої в площині керамічної плитки посередині її грані.

Вимірювання проводять тільки по прямих гранях плиток (рисунок 5.2), а показник відхилу від прямолінійності граней А у відсотках обчислюють за формулою:

5 4.2 Засоби контролю

Вимірювальний прилад відповідно до рисунка 5.1 або інший аналогічний вимірювальний прилад.

Для вимірювання відхилу від прямолінійності граней використовується індикатор годинникового типу D_F згідно з ДСТУ ГОСТ 577.

Калібрувальна плита з точними розмірами і прямими рівними сторонами.

5.4.3 Підготовка та проведення випробування

1. Для випробування використовують 10 цілих керамічних плиток.

1. При проведенні випробування керамічну плитку розташовують у вимірювальному приладі так, щоб при встановленні керамічної плитки на настановні штифти S_A, S_B, S_c юстирувальні штифти знаходилися на відстані 5 мм від кожного кута грані, що вимірюється (рисунок 5.1).

Калібрувальну плиту розташовують у вимірювальному приладі, а показник індикатора годинникового типу встановлюють на початок відліку. Після цього калібрувальну плиту виймають, а керамічну плитку лицьовою поверхнею встановлюють на настановні штифти вимірювального приладу і в середині грані знімають показання індикатора годинникового типу. Квадратну керамічну плитку повертають так, щоб отримати чотири виміри. Цей процес повторюють із кожною плиткою, яку вимірюють. Для вимірювання прямокутних керамічних плиток застосовують інший вимірювальний прилад відповідних розмірів. Вимірювання проводять з точністю до 0,1 мм.

5.4.4 Протокол випробування

Протокол випробування повинен містити наступні дані:

• посилання на цей стандарт;

• опис керамічних плиток;

• всі отримані значення відхилу від прямолінійності граней;

• максимальний відхил від прямолінійності щодо технологічного розміру у відсотках.

5.5 Вимірювання відхилу від прямокутності

5.5.1 Відхил від прямокутності (рисунок 5.3) у відсотках обчислюють за формулою:

5.5.2 Засоби контролю

Вимірювальний прилад відповідно до рисунка 5.1 або інший аналогічний вимірювальний прилад.

Для вимірювання відхилу від прямокутності використовують індикатор годинникового типу D_A згідно з ДСТУ ГОСТ 577.

Калібрувальна плита з точними розмірами і прямими рівними сторонами.

5.5.3 Підготовка та проведення випробування

1. Для випробування використовують 10 цілих керамічних плиток.

1. При проведенні випробування керамічну плитку розташовують у вимірювальному приладі так, щоб при встановленні керамічної плитки на настановні штифти S_A, S_B, S_c юстирувальні штифти знаходилися на відстані 5 мм від кожного кута грані, що вимірюється (рисунок 5.1).

Калібрувальну плиту розташовують у вимірювальному приладі, а показання індикатора годинникового типу встановлюють на початок відліку. Після цього калібрувальну плиту виймають, а керамічну плитку лицьовою поверхнею встановлюють на настановні штифти вимірювального приладу і на відстані 5 мм від її кута знімають показання індикатора. Квадратну керамічну плитку повертають так, щоб отримати чотири виміри. Такі вимірювання проводять на всіх квадратних керамічних плитках, що випробовуються. Вимірювання проводять з точністю до 0,1 мм.

Для вимірювання відхилу від прямокутності поздовжніх і поперечних граней прямокутних керамічних плиток застосовують інший вимірювальний прилад відповідних розмірів.

5.5.4 Протокол випробування

Протокол випробування повинен містити наступні дані:

• посилання на цей стандарт;

• опис керамічних плиток;

• всі отримані значення відхилу від прямокутності;

• максимальний відхил від прямокутності щодо технологічного розміру у відсотках.

5.6 Вимірювання відхилу від площинності лицьової поверхні плитки (опуклість/угнутість і перекіс)

5.6.1 Відхил від площинності поверхні визначають вимірюванням в трьох точках поверхні керамічної плитки. Для плиток з рельєфною поверхнею вимірювання дозволяється виконувати з боку монтажної поверхні.

5.6.1.1 Опуклість/угнутість по центру визначають, як відстань між центром керамічної плитки і площиною, в якій знаходяться три з чотирьох кутів (рисунок 5.4).

5.6.1.2 Опуклість/угнутість граней визначають, як відстань між серединою грані керамічної плитки і площиною, в якій знаходяться три з чотирьох кутів (рисунок 5.5).

5.6.1.3 Перекіс визначають, як відстань між четвертим кутом керамічної плитки і площиною, в якій розташовані всі інші кути (рисунок 5.6).

5.6.2 Засоби контролю

5.6.2.1 Для вимірювання керамічних плиток розмірами більше ніж 40 мм х 40 мм

Вимірювальний прилад відповідно до рисунка 5.1 або інший аналогічний вимірювальний прилад.

Для вимірювання керамічних плиток з рівною поверхнею застосовують настановні штифти S_A, S_B, S_c діаметром 5 мм.

Калібрувальна плита з точними розмірами і прямими рівними сторонами з металу або скла завтовшки не менше ніж 10 мм.

5.6.2.2 Для вимірювання керамічних плиток розмірами 40 мм х 40 мм і менше

Металева лінійка згідно з ДСТУ ГОСТ 427.

Щуп згідно з ДСТУ ГОСТ 8925.

5.6.3 Підготовка та проведення випробування

1. В обох випадках для випробування використовують 10 цілих керамічних плиток.

2. Керамічні плитки розмірами більше ніж 40 мм х 40 мм

Для випробування використовують вимірювальний прилад (рисунок 5.1) і калібрувальну плиту, яку розташовують на трьох настановних штифтах S_A, S_B , S_C . Середина кожного настановного штифта повинна знаходитися на відстані 10 мм від грані керамічної плитки, а два зовнішніх індикатора годинникового типу D_E, D_C повинні знаходитись на відстані 10 мм від граней керамічної плитки. Три індикатори годинникового типу D_D , D_Е , D_C встановлюють на початок відліку (рисунок 5.1).

Після цього калібрувальну плиту виймають, а керамічну плитку лицьовою поверхнею донизу встановлюють у вимірювальний прилад і знімають показання трьох індикаторів. Квадратні керамічні плитки повертають так, щоб за кожною характеристикою отримати чотири виміри. Такі вимірювання проводять з кожною керамічною плиткою, що вимірюється. Для вимірювання прямокутних керамічних плиток застосовують інший вимірювальний прилад відповідних розмірів.

Для кожної керамічної плитки, що випробовується, встановлюють максимальну опуклість/ увігнутість по центру D_D , опуклість/увігнутість граней D_Е, D_C . Вимірювання проводять з точністю до 0,1 мм.

5.6.3.3 Керамічні плитки розміром 40 мм х 40 мм і менше

Для вимірювання опуклості/увігнутості граней до них прикладають лінійку згідно з ДСТУ ГОСТ 427 і щупом згідно з ДСТУ ГОСТ 8925 вимірюють зазор під лінійкою. Опуклість/увігнутість по центру вимірюють по діагоналях керамічних плиток аналогічно.

Примітка. Перекіс керамічних плиток не вимірюється.

5.6.4 Обробка результатів

Опуклість/увігнутість по центру вказують у відсотках відносно довжини діагоналей. Опуклість/увігнутість граней вказують у відсотках:

• відносно довжини і ширини прямокутних керамічних плиток;

• відносно довжини граней квадратних керамічних плиток.

Перекіс зазначають у відсотках відносно довжини діагоналей. Отримані значення для керамічних плиток із виступаючими крайками зазначають у міліметрах.

5.6.5 Протокол випробування

Протокол випробування повинен містити наступні дані:

• посилання на цей стандарт;

• опис керамічних плиток;

• всі отримані значення опуклості/увігнутості по центру;

• всі отримані значення опуклості/увігнутості граней;

• всі отримані значення перекосу;

- максимальну опуклість/увігнутість по центру відносно розрахованої за номінальним розміром діагоналі (в залежності від зразка-еталона на виріб) у відсотках або міліметрах;

• максимальну опуклість/увігнутість граней відносно відповідного номінального розміру (в залежності від зразка-еталона на виріб) у відсотках або міліметрах;

• максимальний перекіс відносно розрахованої за номінальним розміром діагоналі (в залежності від зразка-еталона на виріб) у відсотках або міліметрах.

5.7 Контроль якості поверхні

5.7.1 Засоби контролю

Лампа флуоресцентна з діапазоном колірної температури від 6000 К до 6500 К.

Лінійка згідно з ДСТУ ГОСТ 427 або інший відповідний пристрій для вимірювання відстані.

Прилад для вимірювання освітлення.

5.7.2 Підготовка та проведення випробування

Випробуванню піддають не менше 1 м² поверхні, але не менше 30 керамічних плиток.

5.7.3 Керамічні плитки контролюють візуально, розташовуючи їх лицьовою поверхнею перпендикулярно на відстані 1 м від очей спостерігача. Керамічні плитки рівномірно освітлюють світлом 300 лк. Освітленість вимірюють в центрі і в кожному куті поверхні, що випробовується.

Візуальний контроль керамічних плиток здійснюється неозброєним оком або в окулярах при їх постійному носінні.

Підготовка поверхні, що випробовується, і її візуальний контроль однією і тією ж особою не допускається.

Спеціально створені ефекти на поверхні не повинні розглядатися як дефекти.

5.7.4 Обробка результатів

Якість поверхні виражається часткою керамічних плиток без дефектів у відсотках.

5.7.5 Протокол випробування

Протокол випробування повинен містити наступні дані:

• посилання на цей стандарт;

• опис керамічних плиток;

• кількість керамічних плиток, які випробовувались;

• критерії оцінки, які були застосовані;

• частка керамічних плиток без дефектів у відсотках.

6 ВИЗНАЧЕННЯ ВОДОПОГЛИНАННЯ, ВІДКРИТОЇ ПОРИСТОСТІ, УЯВНОЇ ВІДНОСНОЇ ГУСТИНИ І ОБ'ЄМНОЇ ГУСТИНИ

6.1 Суть методу

Сухі керамічні плитки насичують водою і потім занурюють у неї. Відношення маси керамічних плиток у сухому, насиченому водою і зануреному у воду стані дозволяє розрахувати вказані характеристики.

6.2 Засоби контролю

Термошафа з температурою нагрівання (110 ± 5) °С.

Ємкість для кип'ятіння з інертного матеріалу.

Плитка електрична або газова побутова.

Ваги з границею допустимої похибки ±0,01 г.

Ваги технічні з границею допустимої похибки ±0,1 г.

Ваги лабораторні електронні з границею допустимої похибки ±0,03 г.

Ваги лабораторні квадрантні або іншого типу з границею допустимої похибки ±0,02 г.

Дистильована або питна вода кімнатної температури.

Ексикатор згідно з ГОСТ 25336.

М'яка серветка.

Пристосування для гідростатичного зважування, за допомогою якого зразки занурюють у воду з метою визначення їх маси в зануреному у воду стані.

Скляна ємкість для гідростатичного зважування, яка за своїми розмірами і формою придатна для повного занурення у воду зразка.

Вакуумна камера і вакуумна система відповідних розмірів для розміщення необхідної кількості зразків, а також створення і підтримки вакууму (10±1) кПа протягом 30 хв.

6.3 Підготовка та проведення випробування

1. Вибірка кожного виду керамічних плиток для випробування повинна складатися з 10 цілих плиток.

2. Якщо площа лицьової поверхні керамічної плитки більше 0,04 м², то для випробування використовують тільки п'ять цілих керамічних плиток.

3. Якщо маса керамічної плитки менше 50 г, то для випробування приймають групу плиток загальною масою від 50 г до 100 г.

4. Керамічну плитку з довжиною сторін більше ніж 200 мм допускається розрізати на частини, при цьому випробуванню повинні підлягати всі її частини.

5. Зразки висушують у термошафі за температури (110±5) °С до постійної маси. Масу вважають постійною, якщо розбіжність між результатами двох послідовних зважувань в інтервалі 24 год не складатиме менше ніж 0,1 %.