---

призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою

цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

( Частина дев'ята статті 149 в редакції Закону N 3404-IV

( 3404-15 ) від 08.02.2006 )

10. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної

ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Стаття 150. Особливо цінні землі та порядок їх вилучення

1. До особливо цінних земель відносяться: чорноземи

нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні

незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені

та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові

та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті

суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше

одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти

Південного узбережжя Криму; землі, надані в постійне користування

НВАО "Масандра" та підприємствам, що входять до його складу;

дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів

науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі

природно-заповідного фонду; землі історико-культурного

призначення. Вилучення особливо цінних земель для

несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком

випадків, визначених частиною другою цієї статті.

( Частина перша статті 150 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 1442-VI ( 1442-17 ) від 04.06.2009 )

2. Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у

державній або комунальній власності, можуть вилучатися

(викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного

значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів,

осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла,

об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових

свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за

постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної

місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної

ділянки погоджується Верховною Радою України.

3. Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок

особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і

юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням

Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і

Севастопольської міських рад.

Стаття 151. Порядок погодження питань, пов'язаних з

викупом земельних ділянок для суспільних потреб

або з мотивів суспільної необхідності

( Назва статті 151 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 3123-VI ( 3123-17 ) від 03.03.2011 )

1. Юридичні особи, зацікавлені у викупі земельних ділянок, що

перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, для суспільних

потреб та з мотивів суспільної необхідності, зобов'язані до

початку проведення проектних робіт погодити з власниками землі,

крім викупу земельних ділянок з підстав, що допускають можливість

їх примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності, і

органами державної влади, Верховною Радою Автономної Республіки

Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами

місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, місце

розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її викупу

з урахуванням комплексного розвитку території, який би

забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих

територіях усіх об'єктів та умови проживання населення і охорону

довкілля.

( Частина перша статті 151 із змінами, внесеними згідно із

Законами N 1559-VI ( 1559-17 ) від 17.11.2009, N 3123-VI

( 3123-17 ) від 03.03.2011 )

2. Погодження матеріалів місць розташування об'єктів на

особливо цінних землях, а також земельних ділянок для розміщення

та обслуговування будівель і споруд дипломатичних представництв та

консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних

організацій провадиться Верховною Радою України.

3. Погодження питань, пов'язаних з викупом земельних ділянок,

крім тих, що передбачені частиною другою цієї статті, провадиться

відповідно Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної

Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, міськими,

селищними, сільськими радами згідно з їх повноваженнями щодо

викупу цих ділянок.

4. У разі викупу земельних ділянок під об'єкти

містобудування, розміщення яких визначено містобудівною або

землевпорядною документацією (генеральні плани населених пунктів,

проекти детального планування, інша містобудівна документація,

техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель

адміністративно-територіальних одиниць, проекти землеустрою щодо

впорядкування територій населених пунктів тощо), погодження місця

розташування об'єкта не проводиться.

5. Юридичні особи, зацікавлені у викупі земельних ділянок,

звертаються з клопотанням про погодження місця розташування

об'єкта до відповідної сільської, селищної, міської, районної,

обласної ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої

державної адміністрації. Клопотання щодо погодження місця

розташування об'єкта за рахунок земель, викуп яких провадиться

Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою Автономної

Республіки Крим, подається відповідно до Ради міністрів Автономної

Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських

державних адміністрацій.

6. До клопотання додаються:

а) обґрунтування необхідності викупу та/або відведення

земельної ділянки;

б) зазначене на відповідному графічному матеріалі бажане

місце розташування об'єкта з орієнтовними розмірами земельної

ділянки;

в) нотаріально засвідчена письмова згода землевласника

(землекористувача) на викуп земельної ділянки (її частини) із

зазначенням розмірів передбаченої для викупу земельної ділянки та

умов її викупу;

г) копія установчих документів.

7. Типова форма клопотання про погодження місця розташування

об'єкта затверджується Кабінетом Міністрів України.

8. Відповідний орган державної влади, Верховна Рада

Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки

Крим або орган місцевого самоврядування згідно із своїми

повноваженнями у тижневий строк з дня реєстрації клопотання

направляє його разом з додатками до Комісії, яка протягом трьох

тижнів з дня його одержання надає зазначеному органу висновок про

погодження місця розташування об'єкта або відмову в такому

погодженні. ( Абзац перший частини восьмої статті 151 із змінами,

внесеними згідно із Законом N 3123-VI ( 3123-17 ) від 03.03.2011 )

У разі вилучення органами виконавчої влади земельних ділянок

державної власності у межах населеного пункту матеріали погодження

місця розташування об'єкта подаються для розгляду до відповідного

органу місцевого самоврядування, який у місячний строк розглядає

їх і надає свої висновки.

9. Якщо викуп земельних ділянок провадиться за погодженням з

Верховною Радою України, відповідні органи державної влади,

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів

Автономної Республіки Крим або органи місцевого самоврядування

готують свої висновки і подають матеріали погодження місця

розташування об'єкта до Кабінету Міністрів України, який розглядає

ці матеріали і подає їх до Верховної Ради України для прийняття

відповідного рішення.

( Частина дев'ята статті 151 із змінами, внесеними згідно із

Законом N 3123-VI ( 3123-17 ) від 03.03.2011 )

10. Якщо викуп земельних ділянок здійснюється Верховною Радою

Автономної Республіки Крим, матеріали погодження місця

розташування об'єкта подаються до Ради міністрів Автономної

Республіки Крим, яка розглядає ці матеріали і в місячний строк

подає свої пропозиції до Верховної Ради Автономної Республіки

Крим.

11. Після отримання висновку Комісії про погодження місця

розташування об'єкта та рішення Верховної Ради України (у разі

необхідності) відповідний орган державної влади, Верховна Рада

Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки

Крим або орган місцевого самоврядування згідно із своїми

повноваженнями у двотижневий строк розглядає матеріали погодження

місця розташування об'єкта та надає дозвіл на розроблення проекту

землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивоване

рішення про відмову.

( Частина одинадцята статті 151 із змінами, внесеними згідно із

Законом N 3123-VI ( 3123-17 ) від 03.03.2011 )

12. Спори, пов'язані з погодженням місць розташування

об'єктів, вирішуються в судовому порядку.

( Стаття 151 із змінами, внесеними згідно із Законами N 762-IV

( 762-15 ) від 15.05.2003, N 1119-IV ( 1119-15 ) від 11.07.2003,

N 3404-IV ( 3404-15 ) від 08.02.2006; в редакції Законів N 509-VI

( 509-17 ) від 16.09.2008, N 1702-VI ( 1702-17 ) від 05.11.2009;

із змінами, внесеними згідно із Законом N 3123-VI ( 3123-17 ) від

03.03.2011 )

Розділ V

ГАРАНТІЇ ПРАВ НА ЗЕМЛЮ

Глава 23

Захист прав на землю

Стаття 152. Способи захисту прав на земельні ділянки

1. Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні

умови захисту прав власності на землю.

2. Власник земельної ділянки або землекористувач може

вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть

якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння

земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

3. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки

здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до

порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або

створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або

органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Стаття 153. Гарантії права власності на земельну ділянку

1. Власник не може бути позбавлений права власності на

земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та

іншими законами України.

2. У випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами

України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому

власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

3. Колишній власник земельної ділянки, яка викуплена для

суспільних потреб, має право звернутися до суду з позовом про

визнання недійсним чи розірвання договору викупу земельної ділянки

та відшкодування збитків, пов'язаних з викупом, якщо після викупу

земельної ділянки буде встановлено, що земельна ділянка

використовується не для суспільних потреб.

Стаття 154. Відповідальність органів виконавчої влади

та органів місцевого самоврядування за порушення

права власності на землю

1. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування

без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником

повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною

йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені

законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.

2. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування

несуть відповідальність за шкоду, заподіяну їх неправомірним

втручанням у здійснення власником повноважень щодо володіння,

користування і розпорядження земельною ділянкою.

Стаття 155. Відповідальність органів виконавчої влади та

органів місцевого самоврядування за видання

актів, які порушують права власників

земельних ділянок

1. У разі видання органом виконавчої влади або органом

місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо

володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною

ділянкою, такий акт визнається недійсним.

2. Збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок

видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному

обсязі органом, який видав акт.

Глава 24

Відшкодування збитків власникам

землі та землекористувачам

Стаття 156. Підстави відшкодування збитків власникам землі

та землекористувачам

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки,

заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових

земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із

сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових

земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних

властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та

чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та

чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання