частки (паю).

2. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть

набувати права власності на земельні ділянки

несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а

також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за

межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого

майна, що належать їм на праві приватної власності.

3. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть

набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини

другої цієї статті у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування,

міни, іншими цивільно-правовими угодами; ( Пункт "а" частини

третьої статті 81 із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V

( 997-16 ) від 27.04.2007 )

б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти

нерухомого майна, що належать їм на праві власності;

в) прийняття спадщини.

4. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у

спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства,

протягом року підлягають відчуженню.

Стаття 82. Право власності на землю юридичних осіб

1. Юридичні особи (засновані громадянами України або

юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні

ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування,

міни, іншими цивільно-правовими угодами; ( Пункт "а" частини

першої статті 82 із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V

( 997-16 ) від 27.04.2007 )

б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного

капіталу;

в) прийняття спадщини;

г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

2. Іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на

земельні ділянки несільськогосподарського призначення:

а) у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів

нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із

здійсненням підприємницької діяльності в Україні;

б) за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів

нерухомого майна.

3. Спільні підприємства, засновані за участю іноземних

юридичних і фізичних осіб, можуть набувати право власності на

земельні ділянки несільськогосподарського призначення у випадках,

визначених частинами першою та другою цієї статті, та в порядку,

встановленому цим Кодексом для іноземних юридичних осіб.

( Статтю 82 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 1103-IV

( 1103-15 ) від 10.07.2003 )

4. Землі сільськогосподарського призначення, отримані в

спадщину іноземними юридичними особами, підлягають відчуженню

протягом одного року.

Стаття 83. Право власності на землю територіальних громад

1. Землі, які належать на праві власності територіальним

громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

2. У комунальній власності перебувають усі землі в межах

населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а

також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти

комунальної власності.

3. До земель комунальної власності, які не можуть

передаватись у приватну власність, належать:

а) землі загального користування населених пунктів (майдани,

вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари,

кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);

б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами

повітряного і трубопровідного транспорту;

в) землі під об'єктами природно-заповідного фонду,

історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу

екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну

цінність, якщо інше не передбачено законом;

г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків,

визначених цим Кодексом;

ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим

Кодексом;

д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення

діяльності органів місцевого самоврядування;

е) земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної

захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського

призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у

прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних

ділянках дна водних об'єктів; ( Частину третю статті 83 доповнено

пунктом "е" згідно із Законом N 1708-VI ( 1708-17 ) від

05.11.2009 )

4. Територіальні громади набувають землю у комунальну

власність у разі:

а) передачі їм земель державної власності;

б) примусового відчуження земельних ділянок у власників з

мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

в) прийняття спадщини;

г) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування,

міни, іншими цивільно-правовими угодами; ( Пункт "г" частини

четвертої статті 83 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007 )

г-1) штучного створення земельної ділянки на території

населеного пункту, у тому числі з порушенням установлених правил;

( Частину четверту статті 83 доповнено пунктом "г-1" згідно із

Законом N 1708-VI ( 1708-17 ) від 05.11.2009 )

ґ) виникнення інших підстав, передбачених законом.

5. Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть об'єднувати

на договірних засадах належні їм земельні ділянки комунальної

власності. Управління зазначеними земельними ділянками здійснюють

районні або обласні ради.

( Стаття 83 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3404-IV

( 3404-15 ) від 08.02.2006 )

Стаття 84. Право власності на землю держави

1. У державній власності перебувають усі землі України, крім

земель комунальної та приватної власності.

2. Право державної власності на землю набувається і

реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради

міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та

Севастопольської міських, районних державних адміністрацій,

державних органів приватизації відповідно до закону. ( Частина

друга статті 84 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3235-IV

( 3235-15 ) від 20.12.2005, N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006,

N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано

неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду

N 10-рп/2008 ( 010p710-08 ) від 22.05.2008; в редакції Закону

N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008 )

3. До земель державної власності, які не можуть передаватись

у комунальну власність, належать:

а) землі атомної енергетики та космічної системи;

б) землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами

соціально-культурного, виробничого та житлового призначення;

в) землі під об'єктами природно-заповідного фонду та

історико-культурними об'єктами, що мають національне та

загальнодержавне значення;

г) землі під водними об'єктами загальнодержавного значення;

ґ) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення

діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету

Міністрів України, інших органів державної влади, Національної

академії наук України, державних галузевих академій наук;

д) земельні ділянки зон відчуження та безумовного

(обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення

внаслідок Чорнобильської катастрофи;

е) земельні ділянки, які закріплені за державними

професійно-технічними навчальними закладами;

є) земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними

закладами державної форми власності;

ж) земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому

числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних

капіталах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти

незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти. ( Частину

третю статті 84 доповнено пунктом "ж" згідно із Законами N 3235-IV

( 3235-15 ) від 20.12.2005, N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006,

N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано

неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду

N 10-рп/2008 ( 010p710-08 ) від 22.05.2008; в редакції Закону

N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008 )

4. До земель державної власності, які не можуть передаватись

у приватну власність, належать:

а) землі атомної енергетики та космічної системи;

б) землі під державними залізницями, об'єктами державної

власності повітряного і трубопровідного транспорту;

в) землі оборони;

г) землі під об'єктами природно-заповідного фонду,

історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу

екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну

цінність, якщо інше не передбачено законом;

ґ) землі лісогосподарського призначення, крім випадків,

визначених цим Кодексом;

д) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим

Кодексом;

е) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення

діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету

Міністрів України, інших органів державної влади, Національної

академії наук України, державних галузевих академій наук;

є) земельні ділянки зон відчуження та безумовного

(обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення

внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ж) земельні ділянки, які закріплені за державними

професійно-технічними навчальними закладами;

з) земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними

закладами державної і комунальної форм власності;

и) земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної

захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського

призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у

прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних

ділянках дна водних об'єктів. ( Частину четверту статті 84

доповнено пунктом "и" згідно із Законом N 1708-VI ( 1708-17 ) від

05.11.2009 )

5. Держава набуває права власності на землю у разі:

а) відчуження земельних ділянок у власників з мотивів

суспільної необхідності та для суспільних потреб;

б) придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни,

іншими цивільно-правовими угодами;

в) прийняття спадщини;

г) передачі у власність державі земельних ділянок комунальної

власності територіальними громадами;

ґ) конфіскації земельної ділянки;

д) штучного створення земельної ділянки за межами населених

пунктів, у тому числі з порушенням установлених правил. ( Частину

п'яту статті 84 доповнено пунктом "д" згідно із Законом N 1708-VI

( 1708-17 ) від 05.11.2009 )

( Стаття 84 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1158-IV

( 1158-15 ) від 11.09.2003, N 2229-IV ( 2229-15 ) від 14.12.2004,

N 3404-IV ( 3404-15 ) від 08.02.2006 )

Стаття 85. Право власності на землю іноземних держав

Іноземні держави можуть набувати у власність земельні ділянки

для розміщення будівель і споруд дипломатичних представництв та

інших, прирівняних до них, організацій відповідно до міжнародних

договорів.

Стаття 86. Спільна власність на землю

1. Земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з

визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна

часткова власність) або без визначення часток учасників спільної

власності (спільна сумісна власність).

2. Суб'єктами права спільної власності на землю можуть бути

громадяни та юридичні особи.

3. Суб'єктами права спільної власності на земельні ділянки

територіальних громад можуть бути районні та обласні ради.

( Частину четверту статті 86 виключено на підставі Закону

N 3613-VI ( 3613-17 ) від 07.07.2011 )

Стаття 87. Виникнення права спільної часткової власності

на земельну ділянку

1. Право спільної часткової власності на земельну ділянку

виникає:

а) при добровільному об'єднанні власниками належних їм

земельних ділянок;

б) при придбанні у власність земельної ділянки двома чи

більше особами за цивільно-правовими угодами;

в) при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або

більше особами;

г) за рішенням суду.

Стаття 88. Володіння, користування та розпорядження

земельною ділянкою, що перебуває у спільній

частковій власності

1. Володіння, користування та розпорядження земельною

ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності,

здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у

разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

2. Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку

укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально.

3. Учасник спільної часткової власності має право вимагати

виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як

окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення,

а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної

компенсації.

4. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку

має право на отримання в його володіння, користування частини

спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому