Статус Проект Порядок розслідування, обліку і проведення лабораторних досліджень у випадках харчових отруєнь. Інструкція

Якщо причина харчового отруєння не встановлена, зазначити, який продукт, що виявився загальним для усіх потерпілих підозрюється

Описати заходи, прийняті органами санітарно-епідеміологічного нагляду, щодо ліквідації та профілактики подібних захворювань, а також вказати санкції, застосовані у даному випадку.

Примітка. До акту можуть бути внесені ще будь-які дані або інформація, що стосується розслідування випадку харчового отруєння, а також при необхідності подані відповідні пропозиції.

Підписи осіб, що приймали участь у розслідуванні.

Додаток 10 Заклади охорони здоров’я, в яких має надаватись допомога хворим з харчовими отруєннями та вимоги до них.

Заклад охорони здоров'я

Вид харчового отруєння

1

2

Інфекційні лікарні, інфекційні відділення, або інші відділення багатопрофільної лікарні (неконтагіозність захворювань)

Харчові токсикоінфекції.

Міксти мікробного походження

Стафілококова інтоксикація.

Мікотоксикози.

Інфекційні лікарні, інфекційні відділення, або інші відділення багатопрофільної лікарні (неконтагіозність захворювань) з обов’язковою наявністю реанімаційного відділення.

Ботулізм

Скомбротоксикози.

Токсикологічне відділення, або спеціалізовані лікувально-профілактичні заклади

Отруєння токсичними речовинами хімічного, рослинного і тваринного походження

Міксти немікробного походження

Міксти мікробного та немікробного походження.

Мікотоксикози

Отруєння невідомої природи (АПТМ)*

* Аліментарна пароксизмально-токсична міоглобінурія (гафська, юксовська, сартландська хвороба) – доцільна госпіталізація в нефрологічні відділення.

Під час госпіталізації та лікування хворих слід враховувати важкість захворювання і необхідність надання специфічного лікування. Заклад охорони здоров’я, де надається перша допомога хворому з харчовим отруєнням, обов’язково має бути забезпеченим спеціальним посудом для відбору матеріалу від хворого та залишків підозрюваного продукту з метою направлення в клініко-діагностичну лабораторію та лабораторії СЕС.

Відібрані матеріали мають бути терміново направлені до лабораторії територіальної СЕС, а при неможливості негайного відправлення належним чином збережені на термін не більше доби в умовах охолодження, виключаючи заморожування.

Додаток 11 Відбір, направлення і підготовка проб для лабораторних досліджень

1. Відбір зразків для лабораторних досліджень проводить, як правило, санітарний лікар, при його відсутності – помічник санітарного лікаря. За розпорядженням головного лікаря для надання допомоги при відборі проб можуть залучатись працівники лабораторії.

2. Для лабораторного дослідження направляють ті матеріали, які за попередніми даними санітарно-епідеміологічного розслідування пов’язані з передбачуваною етіологією харчового отруєння.

3. Об’єктами дослідження мають бути:

проби з об’єктів довкілля:

залишки їжі, що підозрюється і яку вживали потерпілі, а також початкові продукти і напівфабрикати, що використовувались для її приготування;

добові проби готової їжі (якщо встановлений порядок їх обов'язкового зберігання) в дитячих закладах та інших колективах, при умові їх зберігання на холоді;

змиви і зшкрібки з інвентарю, обладнання, тари, рук персоналу;

питна вода з кранів, резервуарів, питних бачків, графинів тощо;

біологічний матеріал:

блювотні маси, промивні води (на чистій воді без домішок бактерицидних, лужних препаратів, сорбентів), випорожнення і сеча потерпілих;

кров для отримання гемокультур і для постановки серологічних реакцій, або для токсикологічних досліджень;

слиз із носа та ротоглотки, виділення гнійних уражень шкіри персоналу, зайнятого приготуванням готової їжі;

вміст шлунку, відрізок тонкого кишечнику, шматочки паренхіматозних органів (печінки, селезінки), кров із серця, кістковий мозок, мезентеріальні лімфатичні вузли, жовч - при летальному кінці захворювання.

4. Відбір проб для бактеріологічного дослідження проводять у стерильні широкогорлі банки, ємністю 200 – 300см³, або у стерильні пакети. При відсутності стерильного посуду відбір проб допускається здійснити у скляні банки, які попередньо кип’ятять протягом 15 хвилин. Обробка посуду дезінфікуючими засобами не допускається.

5. Харчові продукти для лабораторних досліджень відбирають, дотримуючись чинних норм і правил виїмки проб харчових продуктів для дослідження. У випадках, коли це здійснити неможливо, проби відбирають у менших кількостях (або задовольняються залишками їжі, якщо їх ще знаходять).

М'ясо для аналізу відбирають у кількості 500 г з різних частин туші з обов'язковим взяттям мезентеріальних лімфатичних вузлів, а також ділянок трубчастої кістки. Якщо є можливість, слід відбирати від тварин кров із серця, вміст кишечнику, жовч. Для досліджень можуть бути використані також змиви з поверхні туші.

Птицю беруть цілою тушкою, або її залишки, включаючи анальний отвір.

Рибу дрібну відбирають у кількості 2-3 штуки, а від великої риби відрізають 2 – 3 шматка із спинки, ближче до голови і з ділянок поблизу анального отвору.

Солонину і засолені продукти у бочці беруть зверху, із середини та на дні бочки. При цьому в окремий посуд відбирають 100 – 200 см³ розсолу.

Проби рідких та напіврідких продуктів (супи, соуси, креми, молочні продукти, компоти, коктейлі тощо) відбирають після ретельного перемішування у кількості біля 200 г.

Молочні продукти промислового виготовлення відбирають в оригінальній упаковці.

Норма виїмки для інших страв складає 1 – 2 порції.

Гриби, що споживались людиною і підозрюються як чинник, що викликав отруєння відбираються всі, що залишились від споживання, включаючи страви, що містять підозрілі гриби.

Добові проби направляють в лабораторію безпосередньо у тому посуді, в якому вони зберігались на холоді.

Залишки їжі, яку вживали потерпілі, відправляють в лабораторію у тому посуді, в якому вона була виявлена. Допускається їх доставка також у стерильних банках, куди залишки їжі поміщають, дотримуючись правил асептики.

Залишки консервів направляють в лабораторію безпосередньо у тому посуді, з якого їх споживали. При відсутності залишків консервів, дослідженню підлягає вміст декількох нерозкритих банок з маркуванням, повністю ідентичним маркуванню розкритої банки. Якщо в партії консервів однойменного маркування є бомбажні банки, їх відбирають і досліджують у першу чергу. Маркувальні знаки, поставлені на банці та кришці банок, реєструють у лабораторному журналі.

6. Під час контролю поверхні інвентарю, обладнання, тари, рук їх ретельно протирають ватним тампоном на скляній або дерев'яній паличці. З метою зволожування тампона застосовують стерильний фізіологічний розчин або водопровідну воду у кількості 2 см³ безпосередньо перед взяттям змивів.

У разі обробки жирної поверхні використовують сухі тампони.

Примітка: 3 метою оцінки санітарного стану харчового об'єкту або якості санітарної обробки інвентарю, тари, обладнання змиви відбирають з площі, що приблизно дорівнює 100 см², а з метою виявлення збудника захворювання – з якомога більшої поверхні і з додатковим використанням зшкрібок.

7. Зшкрібки роблять стерильним або прожареним на полум'ї пальника ножем чи скальпелем і поміщають у стерильну банку або чашку Петрі з невеликою кількістю (3-4 см³) фізіологічного розчину.

8. Відбір проб води проводять у кількості не менше ніж 1 – 2 дм³, окремо для проведення фізико-хімічних і мікробіологічних досліджень. Для мікробіологічних досліджень проби води відбирають у стерильний посуд.

При необхідності дослідження води із графинів, воду можна доставляти в лабораторію безпосередньо у графинах.

Лікувально-профілактичні заклади (ЛПЗ), де надається перша допомога хворому з харчовим отруєнням, обов’язково повинний мати запас стерильного посуду та засобів для відбору матеріалу від постраждалих для мікробіологічних досліджень, що постійно поновлюється, та посудом для відбору матеріалу для інших досліджень з метою направлення в профільні лабораторії ЛПЗ та СЕС.

Проби біологічного матеріалу від постраждалих відбирають працівники лікувально-профілактичного закладу.

9. Проби випорожнень беруть з останньої, більш рідкої порції, що надходить з верхніх відділів кишечнику безпосередньо після дефекації у кількості 5 – 10 г. При наявності у випорожненнях слизу, гною або крові їх необхідно включати до відібраного матеріалу.

Відбирають проби стерильним інструментом із судна, горшка, спеціального лотка або пелюшки.

За відсутністю можливості негайного посіву, забрані порції випорожнень розміщують у пробірках з консервантом. В якості консерванту використовують гліцеринову суміш (рН 7,2 – 7,4) або інші. Співвідношення випорожнень і консерванту має бути 1 : 5.

10. Блювотні маси відбирають у кількості 50 – 100 см³ (але можна і у меншій кількості), промивні води у кількості 100 – 200 см³ окремо від кожного потерпілого до початку застосування будь-яких лікарських засобів. При цьому консерванти добавляти не можна.

11. Кров у потерпілих забирають у кількості не менше 8 – 10 см³ (при підозрі на ботулізм – 20 см³) із ліктьової вени у стерильну суху пробірку.

Примітка: Допускається кров змішувати з 4% розчином лимоннокислого натрію у співвідношенні 1 : 3, але цитратну кров під час постановки біологічної проби можна вводити мишам тільки внутрішньочеревно. Матеріал від хворих на ботулізм: кров, блювотні маси, промивні води, випорожнення відбираються до введення хворому протиботулінічної сироватки.

12. Проби сечі беруть у кількості 20 – 30 см³ у стерильний посуд з дотриманням правил асептики.

13. Жовч і вміст 12-палої кишки беруть для дослідження за допомогою дуоденального зонду у лікувальному закладі.

Можливість проведення цього дослідження у кожному конкретному випадку вирішується клініцистом індивідуально.

14. Пунктат запальних осередків (гній, ексудат) збирають у стерильні пробірки.

15. Спинномозкову рідину відбирають у стерильну пробірку в кількості 5 – 10 см³.

16. Забір матеріалу із ротоглотки і носа проводять стерильними ватними тампонами, закріпленими на металевих дротиках.

17. Проби із секційного матеріалу забирають у кількості 50 – 60 г кожного органу або тканини, дотримуючись стерильних умов.

18. При необхідності обстеження тварин необхідний матеріал (кров, сечу, випорожнення, секційний матеріал, тощо) забирають так само, як і у людей.

19. Проби етикетують, нумерують, опечатують або пломбують і упаковують так, щоб гарантувати цілість матеріалу і виключити можливість його контамінації або розповсюдження інфекції. На кожній банці повинна бути зроблена наклейка з чітким позначенням назви матеріалу, прізвища, ім'я та по батькові хворого, дати та часу (години, хвилини) відбору проби.

20. Пересилку проб в лабораторію проводять у найкоротший строк, так як термін від забору до початку дослідження проб може відобразитись на достовірності результатів аналізу. Якщо відібрані проби, не можна зразу ж доставити в лабораторію, як виключення, їх дозволяється зберігати у холодильнику при температурі (62) °С не більше однієї доби. Такої ж температури слід дотримуватись і під час транспортування проб, запобігаючи їх перегрів або заморожування.

21. У супроводжувальному документі до матеріалів від захворілих (померлих) вказують: прізвище, ім'я, по батькові, вік, адресу, і місце роботи, посаду (для дитини – дитячий заклад), дату захворювання, діагноз або показання до обстеження, дату і час відбору матеріалу, прізвище і посаду особи, що направила матеріал.

22. При направленні в лабораторію харчових продуктів, у супроводжувальному документі вказують:

а) найменування підприємства або закладу, де проведено відбір проб, його адреса, перелік проб із зазначенням їх ваги, характеристики тари і упаковки (стерильність посуду, охолодження проб, наявність печатки тощо), дату і час (години, хвилини) відбору і відправлення проб в лабораторію;

б) основні дані санітарно-епідеміологічного розслідування: дата харчового отруєння, строк появи симптомів захворювання після вживання підозрюваної їжі, описання клінічних проявів у захворілих, число захворілих і госпіталізованих, наявність випадків з летальним кінцем захворювання, попередній діагноз;

в) продукт, що підозрюється як фактор харчового отруєння;

г) мету дослідження;

д) посаду і підпис особи, яка зробила відбір і направила проби в лабораторію.

23. Якщо в лабораторію направляється матеріал, взятий від тварин, необхідно вказати: найменування, дату забору, вид тварини і його вік (молодняк, дорослі), назву і адресу господарства або підприємства із яких направляється матеріал і привід до його обстеження.