6. Під час контролю поверхні інвентарю, обладнання, тари, рук їх ретельно протирають ватним тампоном на скляній або дерев'яній паличці. З метою зволожування тампона застосовують стерильний фізіологічний розчин або водопровідну воду у кількості 2 см3 безпосередньо перед взяттям змивів.

У разі обробки жирної поверхні використовують сухі тампони.

Примітка: 3 метою оцінки санітарного стану харчового об'єкту або якості санітарної обробки інвентарю, тари, обладнання змиви відбирають з площі, що приблизно дорівнює 100 см2, а з метою виявлення збудника захворювання – з якомога більшої поверхні і з додатковим використанням зшкрібок.

7. Зшкрібки роблять стерильним або прожареним на полум'ї пальника ножем чи скальпелем і поміщають у стерильну банку або чашку Петрі з невеликою кількістю (3-4 см3) фізіологічного розчину.

8. Відбір проб води проводять у кількості не менше ніж 1 – 2 дм3, окремо для проведення фізико-хімічних і мікробіологічних досліджень. Для мікробіологічних досліджень проби води відбирають у стерильний посуд.

При необхідності дослідження води із графинів, воду можна доставляти в лабораторію безпосередньо у графинах.

Лікувально-профілактичні заклади (ЛПЗ), де надається перша допомога хворому з харчовим отруєнням, обов’язково повинний мати запас стерильного посуду та засобів для відбору матеріалу від постраждалих для мікробіологічних досліджень, що постійно поновлюється, та посудом для відбору матеріалу для інших досліджень з метою направлення в профільні лабораторії ЛПЗ та СЕС.

Проби біологічного матеріалу від постраждалих відбирають працівники лікувально-профілактичного закладу.

9. Проби випорожнень беруть з останньої, більш рідкої порції, що надходить з верхніх відділів кишечнику безпосередньо після дефекації у кількості 5 – . При наявності у випорожненнях слизу, гною або крові їх необхідно включати до відібраного матеріалу.

Відбирають проби стерильним інструментом із судна, горшка, спеціального лотка або пелюшки.

За відсутністю можливості негайного посіву, забрані порції випорожнень розміщують у пробірках з консервантом. В якості консерванту використовують гліцеринову суміш (рН 7,2 – 7,4) або інші. Співвідношення випорожнень і консерванту має бути 1 : 5.

10. Блювотні маси відбирають у кількості 50 – 100 см3 (але можна і у меншій кількості), промивні води у кількості 100 – 200 см3 окремо від кожного потерпілого до початку застосування будь-яких лікарських засобів. При цьому консерванти добавляти не можна.

11. Кров у потерпілих забирають у кількості не менше 8 – 10 см3 (при підозрі на ботулізм – 20 см3) із ліктьової вени у стерильну суху пробірку.

Примітка: Допускається кров змішувати з 4% розчином лимоннокислого натрію у співвідношенні 1 : 3, але цитратну кров під час постановки біологічної проби можна вводити мишам тільки внутрішньочеревно. Матеріал від хворих на ботулізм: кров, блювотні маси, промивні води, випорожнення відбираються до введення хворому протиботулінічної сироватки.

12. Проби сечі беруть у кількості 20 – 30 см3 у стерильний посуд з дотриманням правил асептики.

13. Жовч і вміст 12-палої кишки беруть для дослідження за допомогою дуоденального зонду у лікувальному закладі.

Можливість проведення цього дослідження у кожному конкретному випадку вирішується клініцистом індивідуально.

14. Пунктат запальних осередків (гній, ексудат) збирають у стерильні пробірки.

15. Спинномозкову рідину відбирають у стерильну пробірку в кількості 5 – 10 см3.

16. Забір матеріалу із ротоглотки і носа проводять стерильними ватними тампонами, закріпленими на металевих дротиках.

17. Проби із секційного матеріалу забирають у кількості 50 – кожного органу або тканини, дотримуючись стерильних умов.

18. При необхідності обстеження тварин необхідний матеріал (кров, сечу, випорожнення, секційний матеріал, тощо) забирають так само, як і у людей.

19. Проби етикетують, нумерують, опечатують або пломбують і упаковують так, щоб гарантувати цілість матеріалу і виключити можливість його контамінації або розповсюдження інфекції. На кожній банці повинна бути зроблена наклейка з чітким позначенням назви матеріалу, прізвища, ім'я та по батькові хворого, дати та часу (години, хвилини) відбору проби.

20. Пересилку проб в лабораторію проводять у найкоротший строк, так як термін від забору до початку дослідження проб може відобразитись на достовірності результатів аналізу. Якщо відібрані проби, не можна зразу ж доставити в лабораторію, як виключення, їх дозволяється зберігати у холодильнику при температурі (6??2) °С не більше однієї доби. Такої ж температури слід дотримуватись і під час транспортування проб, запобігаючи їх перегрів або заморожування.

21. У супроводжувальному документі до матеріалів від захворілих (померлих) вказують: прізвище, ім'я, по батькові, вік, адресу, і місце роботи, посаду (для дитини – дитячий заклад), дату захворювання, діагноз або показання до обстеження, дату і час відбору матеріалу, прізвище і посаду особи, що направила матеріал.

22. При направленні в лабораторію харчових продуктів, у супроводжувальному документі вказують:

а) найменування підприємства або закладу, де проведено відбір проб, його адреса, перелік проб із зазначенням їх ваги, характеристики тари і упаковки (стерильність посуду, охолодження проб, наявність печатки тощо), дату і час (години, хвилини) відбору і відправлення проб в лабораторію;

б) основні дані санітарно-епідеміологічного розслідування: дата харчового отруєння, строк появи симптомів захворювання після вживання підозрюваної їжі, описання клінічних проявів у захворілих, число захворілих і госпіталізованих, наявність випадків з летальним кінцем захворювання, попередній діагноз;

в) продукт, що підозрюється як фактор харчового отруєння;

г) мету дослідження;

д) посаду і підпис особи, яка зробила відбір і направила проби в лабораторію.

23. Якщо в лабораторію направляється матеріал, взятий від тварин, необхідно вказати: найменування, дату забору, вид тварини і його вік (молодняк, дорослі), назву і адресу господарства або підприємства із яких направляється матеріал і привід до його обстеження.

24. В лабораторії матеріал реєструють, обов’язково вказуючи дату час (година, хвилини) отримання проби.

25. Дослідження матеріалів, що надійшли до лабораторії в процесі розслідування харчового отруєння, починаються негайно після їх отримання та реєстрації.

26. Безпосередньо перед посівом оглядають стан упаковки всього матеріалу і кожної окремої проби, звертаючи увагу на цілісність упаковки, наявність пломб і печаток. При виявленні порушень роблять про це відмітку у реєстраційному журналі та на направленні.

27.Якщо зразки, що надійшли для хіміко-токсикологічного і мікробіологічного дослідження, упаковані чи затарені в загальну тару (наприклад, банкові консерви, молочні продукти чи напої в пляшках і т.п.), то спочатку зразки направляються в бактеріологічну (вірусологічну) лабораторію, а потім, після проведення посіву, у санітарно-гігієнічну лабораторію для органолептичного і хімічного дослідження.

28. Продукти підлягають лабораторному дослідженню незалежно від ознак псування.

29. Напрямок лабораторних досліджень обумовлюється клінічною картиною захворювання, даними епідеміологічного розслідування і характерними властивостями підозрюваного продукту.

Бактеріологічне дослідження проб на перших етапах розслідування повинно бути комплексним з використанням максимального набору поживних середовищ для первинного посіву. Коли етіологічний фактор встановлений, дослідження проводять цілеспрямовано.

30. Лабораторні дослідження отриманого матеріалу проводять у відповідності з вимогами нормативної та методичної документації, затвердженої МОЗ України а також цієї інструкції.

При відсутності затверджених Міністерством охорони здоров'я України методів, у результаті (протоколі) дослідження обов'язково указується використаний метод. Якщо проводилося визначення якої-небудь речовини маловідомим методом, необхідно привести в тексті протоколу принцип методу, схему дослідження і вказати джерело літератури .

31. Бактеріологічні дослідження проби харчового продукту починають з підготовки наважки, що характеризує всю доставлену пробу. Матеріал для наважки продуктів щільної консистенції (м'ясо, ковбаса й ін.) беруть з різних місць доставленої проби з поверхні і з глибини. Якщо це тушка птиці – з місць, що прилягають до кишечнику; якщо риба – поблизу зяберних дужок і анального отвору.

Можливе використання для готування наважки всієї доставленої проби, якщо навіть її вага досягає 500 – . Має визначене значення дослідження наважки, що складається зі шматочків, відібраних тільки з глибини доставленої проби. У цьому випадку при відборі матеріалу для наважки роблять стерилізацію поверхні металевим шпателем або ножем.

Можливе дослідження наважки продукту зі шматочків, відібраних тільки з поверхневих шарів проби, тому що це дозволяє установити вторинне забруднення продукту. У цьому випадку невеликі шматочки харчових продуктів засівають безпосередньо, при цьому поверхню проби не обпалюють розпеченим шпателем або ножем, тому що це може привести до знищення патогенної флори. Наважка продукту повинне бути не менш 25 – .

32. Стерильно узяту наважку продукту щільної консистенції перед посівом гомогенізують з невеликою кількістю 0,1% пептонно-сольового розчину або поживного середовища в співвідношенні від 1:2 до 1:5, у залежності від консистенції досліджуваного продукту). Для одержання однорідного гомогенізованого посівного матеріалу рекомендується використовувати гомогенізатор. При відсутності гомогенізатора наважку продукту нарізають дрібними шматочками, поміщають у стерильну банку, додають необхідну кількість 0,1% пептонно-сольового розчину, струшують протягом 10 – 15 хвилин в апараті для струшування.

33. Крем, олія, вершкове масло, морозиво і т.п. перед посівом розплавлюють. Для цього наважку в кількості 25 – відбирають у стерильну скляну банку і поміщають в термостат при температурі 40 °С, або у водяну баню при тій же температурі.

Після розплавлювання роблять посів, причому при посівах масла і вершкового крему необхідно використовувати нижній шар.

34. Кістковий мозок перед посівом витягають із трубчастих кісток і емульгують у підігрітому до 43 °С фізіологічному розчині.

35. Рідкі об'єкти (молоко, напої, супи, промивні води) засівають без попередньої обробки. Харчові продукти, що мають кислу реакцію, а також блювотні маси, перед посівом нейтралізують 10% стерильним розчином двовуглекислого натрію до слаболужної реакції (рН 7,2 – 7,4). Реакцію середовища перевіряють по універсальному індикаторному або лакмусовому папірці.

36. Нерозкриті консерви в банках перед посівом оглядають, відзначають зовнішній вигляд, наявність бомбажу, іржі і т.п., потім обмивають теплою водою з милом і перевіряють на герметичність арбітражним способом (ГОСТ 8756.18-70 “Консерви. Методи проверки герметичности”). Безпосередньо перед посівом банки протирають спиртом, а кришки обпалюють.

37. Ватяні тампони на скляних чи дерев'яних паличках перед посівом мають бути ретельно відмиті в рідині, що використовується для зволоження тампона, у момент узяття змивів.

Посівним матеріалом є вся відмита рідина. Крім того, посів може бути зроблений безпосередньо тампоном на щільні чи рідкі диференційні середовища. При цьому істотне значення має ретельне розтирання матеріалу досуха по всій поверхні щільного середовища.

40. Якщо випорожнення були доставлені в лабораторію без консерванту, то їх перед посівом суспендують у фізіологічному розчині в співвідношенні 1:10.

41. Для одержання гемокультури роблять посів згустку крові на відповідні поживні у середовища залежності від мети дослідження. Постановку серологічної реакції роблять із сироваткою крові. З метою кращого формування згустку кров витримують 30 – 40 хвилин при кімнатній температурі або в термостаті при (37??1) °С, після чого стерильною пастеровською піпеткою або прожареною петлею відокремлюють згусток від стінок пробірки і поміщають у холодильник при температурі (6??2) °С для остаточного формування згустку; сироватку відсмоктують і використовують для постановки серологічних реакцій, а кров'яний згусток використовують для посіву.

42. Викладена вище методика підготовки проб до посіву доповнюється окремими методичними прийомами, зазначеними у відповідних розділах даної інструкції.

Порядок поводження з залишками зразків, що надійшли на дослідження до лабораторії

1. Залишки зразків, в яких при дослідженні встановлена наявність недозволених чи шкідливих домішок, а також залишки зразків, що надійшли з підозрою на те, що вони є причиною харчового отруєння – опечатуються і зберігаються в лабораторії протягом 20 днів із дня видачі результатів аналізу, після чого залишки з дозволу завідувача лабораторією відповідним чином знищуються.

У необхідних випадках зразки продуктів, які швидко псуються, можуть консервуватися речовинами, що не перешкодять дослідженню на наявність шкідливих домішок.

Залишки зразків харчових продуктів, що надійшли для досліджень, з лабораторії не видаються, вони знищуються або використовуються для потреб лабораторії. Виключення може бути зроблено тільки для слідчих судових органів у відношенні зразків продуктів стійких до збереження, якщо зразки в епідемічному відношенні безпечні для людей, що оточують і є речовими доказами. У цих випадках видача зразків (в упакованому й опечатаному виді) відбувається тільки по письмовому проханню слідчих чи судових органів і під офіційну розписку, у якій повинно бути зазначене, що “отримано залишки продуктів, у їжу не придатні і необхідні як речовинний доказ”.

2. Залишки зразків продуктів, що швидко псуються, зберігають в холодильнику. Зразки продуктів, стійких до збереження (крупа, цукор, борошно, лікеро-горілчані вироби й ін.) зберігають в сухому місті. Місця зберігання залишків продукції повинні бути опечатані.