До початку сторінка 20 з 26
24. В лабораторії матеріал реєструють, обов’язково вказуючи дату час (година, хвилини) отримання проби.
25. Дослідження матеріалів, що надійшли до лабораторії в процесі розслідування харчового отруєння, починаються негайно після їх отримання та реєстрації.
26. Безпосередньо перед посівом оглядають стан упаковки всього матеріалу і кожної окремої проби, звертаючи увагу на цілісність упаковки, наявність пломб і печаток. При виявленні порушень роблять про це відмітку у реєстраційному журналі та на направленні.
27.Якщо зразки, що надійшли для хіміко-токсикологічного і мікробіологічного дослідження, упаковані чи затарені в загальну тару (наприклад, банкові консерви, молочні продукти чи напої в пляшках і т.п.), то спочатку зразки направляються в бактеріологічну (вірусологічну) лабораторію, а потім, після проведення посіву, у санітарно-гігієнічну лабораторію для органолептичного і хімічного дослідження.
28. Продукти підлягають лабораторному дослідженню незалежно від ознак псування.
29. Напрямок лабораторних досліджень обумовлюється клінічною картиною захворювання, даними епідеміологічного розслідування і характерними властивостями підозрюваного продукту.
Бактеріологічне дослідження проб на перших етапах розслідування повинно бути комплексним з використанням максимального набору поживних середовищ для первинного посіву. Коли етіологічний фактор встановлений, дослідження проводять цілеспрямовано.
30. Лабораторні дослідження отриманого матеріалу проводять у відповідності з вимогами нормативної та методичної документації, затвердженої МОЗ України а також цієї інструкції.
При відсутності затверджених Міністерством охорони здоров'я України методів, у результаті (протоколі) дослідження обов'язково указується використаний метод. Якщо проводилося визначення якої-небудь речовини маловідомим методом, необхідно привести в тексті протоколу принцип методу, схему дослідження і вказати джерело літератури .
31. Бактеріологічні дослідження проби харчового продукту починають з підготовки наважки, що характеризує всю доставлену пробу. Матеріал для наважки продуктів щільної консистенції (м'ясо, ковбаса й ін.) беруть з різних місць доставленої проби з поверхні і з глибини. Якщо це тушка птиці – з місць, що прилягають до кишечнику; якщо риба – поблизу зяберних дужок і анального отвору.
Можливе використання для готування наважки всієї доставленої проби, якщо навіть її вага досягає 500 – 800 г. Має визначене значення дослідження наважки, що складається зі шматочків, відібраних тільки з глибини доставленої проби. У цьому випадку при відборі матеріалу для наважки роблять стерилізацію поверхні металевим шпателем або ножем.
Можливе дослідження наважки продукту зі шматочків, відібраних тільки з поверхневих шарів проби, тому що це дозволяє установити вторинне забруднення продукту. У цьому випадку невеликі шматочки харчових продуктів засівають безпосередньо, при цьому поверхню проби не обпалюють розпеченим шпателем або ножем, тому що це може привести до знищення патогенної флори. Наважка продукту повинне бути не менш 25 – 30 г.
32. Стерильно узяту наважку продукту щільної консистенції перед посівом гомогенізують з невеликою кількістю 0,1% пептонно-сольового розчину або поживного середовища в співвідношенні від 1:2 до 1:5, у залежності від консистенції досліджуваного продукту). Для одержання однорідного гомогенізованого посівного матеріалу рекомендується використовувати гомогенізатор. При відсутності гомогенізатора наважку продукту нарізають дрібними шматочками, поміщають у стерильну банку, додають необхідну кількість 0,1% пептонно-сольового розчину, струшують протягом 10 – 15 хвилин в апараті для струшування.
33. Крем, олія, вершкове масло, морозиво і т.п. перед посівом розплавлюють. Для цього наважку в кількості 25 – 30 г відбирають у стерильну скляну банку і поміщають в термостат при температурі 40 °С, або у водяну баню при тій же температурі.
Після розплавлювання роблять посів, причому при посівах масла і вершкового крему необхідно використовувати нижній шар.
34. Кістковий мозок перед посівом витягають із трубчастих кісток і емульгують у підігрітому до 43 °С фізіологічному розчині.
35. Рідкі об'єкти (молоко, напої, супи, промивні води) засівають без попередньої обробки. Харчові продукти, що мають кислу реакцію, а також блювотні маси, перед посівом нейтралізують 10% стерильним розчином двовуглекислого натрію до слаболужної реакції (рН 7,2 – 7,4). Реакцію середовища перевіряють по універсальному індикаторному або лакмусовому папірці.
36. Нерозкриті консерви в банках перед посівом оглядають, відзначають зовнішній вигляд, наявність бомбажу, іржі і т.п., потім обмивають теплою водою з милом і перевіряють на герметичність арбітражним способом (ГОСТ 8756.18-70 “Консерви. Методи проверки герметичности”). Безпосередньо перед посівом банки протирають спиртом, а кришки обпалюють.
37. Ватяні тампони на скляних чи дерев'яних паличках перед посівом мають бути ретельно відмиті в рідині, що використовується для зволоження тампона, у момент узяття змивів.
Посівним матеріалом є вся відмита рідина. Крім того, посів може бути зроблений безпосередньо тампоном на щільні чи рідкі диференційні середовища. При цьому істотне значення має ретельне розтирання матеріалу досуха по всій поверхні щільного середовища.
40. Якщо випорожнення були доставлені в лабораторію без консерванту, то їх перед посівом суспендують у фізіологічному розчині в співвідношенні 1:10.
41. Для одержання гемокультури роблять посів згустку крові на відповідні поживні у середовища залежності від мети дослідження. Постановку серологічної реакції роблять із сироваткою крові. З метою кращого формування згустку кров витримують 30 – 40 хвилин при кімнатній температурі або в термостаті при (371) °С, після чого стерильною пастеровською піпеткою або прожареною петлею відокремлюють згусток від стінок пробірки і поміщають у холодильник при температурі (62) °С для остаточного формування згустку; сироватку відсмоктують і використовують для постановки серологічних реакцій, а кров'яний згусток використовують для посіву.
42. Викладена вище методика підготовки проб до посіву доповнюється окремими методичними прийомами, зазначеними у відповідних розділах даної інструкції.
Порядок поводження з залишками зразків, що надійшли на дослідження до лабораторії 1. Залишки зразків, в яких при дослідженні встановлена наявність недозволених чи шкідливих домішок, а також залишки зразків, що надійшли з підозрою на те, що вони є причиною харчового отруєння – опечатуються і зберігаються в лабораторії протягом 20 днів із дня видачі результатів аналізу, після чого залишки з дозволу завідувача лабораторією відповідним чином знищуються.
У необхідних випадках зразки продуктів, які швидко псуються, можуть консервуватися речовинами, що не перешкодять дослідженню на наявність шкідливих домішок.
Залишки зразків харчових продуктів, що надійшли для досліджень, з лабораторії не видаються, вони знищуються або використовуються для потреб лабораторії. Виключення може бути зроблено тільки для слідчих судових органів у відношенні зразків продуктів стійких до збереження, якщо зразки в епідемічному відношенні безпечні для людей, що оточують і є речовими доказами. У цих випадках видача зразків (в упакованому й опечатаному виді) відбувається тільки по письмовому проханню слідчих чи судових органів і під офіційну розписку, у якій повинно бути зазначене, що “отримано залишки продуктів, у їжу не придатні і необхідні як речовинний доказ”.
2. Залишки зразків продуктів, що швидко псуються, зберігають в холодильнику. Зразки продуктів, стійких до збереження (крупа, цукор, борошно, лікеро-горілчані вироби й ін.) зберігають в сухому місті. Місця зберігання залишків продукції повинні бути опечатані.
Додаток 12 Методи визначення коліціногенної активності та коліціноварів шигел
Визначення коліціногенної активності основане на властивості шигел продукувати коліціни з неоднаковим спектром дії на чутливі до них бактерії. За його допомогою можуть бути диференційовані багато штамів шигел, що мають здатність продукувати коліціни (коліціногенність)
Чутливість до коліцинів залежить від наявності на поверхні бактеріальної клітки рецепторів, на яких відбувається адсорбція коліцинів; властивість ця специфічна, тому що адсорбція різних коліцинів відбувається на визначених рецепторах. В залежності від спектра дії на чутливі бактерії і фізико-хімічні властивості усі відомі в даний час коліцини розділені на 24 типи: А; В1; В2; С; Д; Е1; Е2; Е3; Е4; G; H; І; К; L; М; N; О; Р; Х; V1; VІ;V2; V3; V4; V5.
Підрозділ бактерій за коліциногенними властивостями зветься “коліциногенотипування” і виявляється методом відстроченого антагонізму за допомогою спеціально підібраних індикаторних культур. У процесі росту коліциногенного штаму коліцин дифундує в поживне середовище, де може бути виявлений за допомогою індикаторних культур, чутливих або стійких до визначених коліцинів.
Далі приводиться два методи типування шигел на основі феномена коліциногенії:
1. Модифікований метод визначення коліціногенної активності S.sonnei за Абботом і Шенноном;
2. Визначення коліциноварів по чутливості до коліцинів за методом Фредеріка (типування неколіциногенних варіантів S.sonnei та інших видів шигел).
Метод коліциногенотипування S.sonnei за Абботом і Шенноном заснований на визначенні за допомогою індикаторних культур типу коліцина, що продукується досліджуваними штамами S.sonnei. Набір індикаторних культур складається з 15 штамів; з яких –13 S.sonnei , 1-S. disenteriae 2 і 1- варіант Е.coli.К-12 ROW.
Для практичного використання оригінальний метод був дещо модифікований. Зокрема, рекомендовано брати меншу кількість індикаторних штамів. В цій модифікації метод, прийнятий як офіційно діючий і передбачає постійне використання 10 штамів, що включають 8 штамів S.sonnei, один – S.dysenteriae 2 та один E.coli. За їх допомогою може бути встановлено 17 коліциногеноварів. Інші 5 індикаторних штамів (S.sonnei) використовують для уточнення характеристик, якщо результати визначення коліциногеновару за основною схемою викликають сумніви або необхідно їх підтвердити.
Типи стабільні як in vivo (у вогнищі або при повторному висіві від одного хворого висівається 1 тип), так і in vitro при збереженні в лабораторних умовах на середовищі Дорсе терміном до 2-х років і більше.
Для періодичної перевірки стабільності індикаторних культур у набір входять 15 еталонних культур, що належать до певних умовних коліциногенотипів (таблиця 1). Скорочена схема типування по коліциногенності представлена в таблиці 2.
Таблиця 1
Еталонні типові коліциногенні штами
Назва штамів
Реєстраційний номер
Коліциногенний номер
Sh.sonnei
100045
1а
— «—
100046
1в
— «—
100047
2
— «—
100034
3
— «—
100048
3а
— «—
100049
4
— «—
100050
5
— «—
100051
6
— «—
100052
7
— «—
100053
8
— «—
100054
9
— «—
100055
10
— «—
100056
11
— «—
100057
12
— «—
100058
13
Індикаторні і еталонні культури зберігають на середовищі Дорсе при кімнатній температурі під гумовими пробками для запобігання висихання середовища. Пересів еталонних культур проводять через 3-4 місяця, а індикаторних через 30-35 днів із середовища Дорсе на середовище Дорсе без пасажів на рідких середовищах.
Таблиця 2
Схема визначення коліціногенної активності S.sonnei за J.Abbot R. Shamon
(в модифікації М.А.Смирнової-Мутушевої, 1968)
Коліцино-геновар
Індикаторні штами*
для постійного використання
для уточнення характеристик
31
32
33
37
39
8218
41
42
43
44
34
35
36
38
40
1А
+
+
+
+
-
+
-
-
-
+
-
-
+
-
-
1В
+
+
+
+
+
+
-
-
-
+
-
-
+
-
-
2
-
+
+
-
+
-
-
-
-
+
-
-
-
-
-
3
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
-
+
+
+
+
3а
+
+
+
+
+
-
+
+
+
+
-
+
+
+
+
4
+
+
+
-
+
-
+
+
-
+
Х
+
-
+
+
5
+
+
+
+
+
+
+
+
-
+
Х
+
+
+
+
6
-
+
-
+
+
-
-
-
-
+
-
-
+
-
-
7
-
-
+
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
8
+
-
+
-
-
-
-
+
-
+
-
+
-
+
-
9
+
+
+
+
+
-
-
+
-
+
-
Х
+
+
-
10
+
+
+
+
+
+
-
+
-
+
-
+
+
+
-
11
-
-
-
-
-
-
-
-
-
+
-
-
-
-
-
12
+
+
-
+
+
-
-
+
-
+
-
+
+
+
-
13
-
+
+
+
+
-
-
-
-
+
-
-
+
-
-
14
+
+
+
+
+
-
+
+
+
+
+
+
+
+
15
+
-
+
-
-
-
+
+
+
+
+
+
-
+
+
Умовні позначення: + – гальмування росту індикаторного штаму;
- – відсутність зони гальмування росту індикаторного штаму;
Х – варіабельні результати
* Позначення індикаторних штамів відповідають наступним назвам оригінальних штамів: 31 – S.sonnei 2, 32 – S.sonnei 56, 33 – S.sonnei , 17, 37 – S.sonnei 56/98, 39 – S.sonnei R6, 8218 – S.dysenteriae 2 M19, 41 – S.sonnei 2/64, 42 – S.sonnei 2/15, 43 – S.sonnei R5, 44 – E.coli k-12 ROW, 34 – S.sonnei 2M, 35 – S.sonnei 38, 36 – S.sonnei 56/56, 38 – S.sonnei R1, 40 – S.sonnei 2/7.
Для коліциногенотипування використовують 1,5% поживний агар на гідролізаті Хоттінгера, що містить 130 – 150 мг % амінного азоту і рН-7,4. Агар Хоттінгера готують невеликими партіями в щільно закупорених флаконах (запобігання від висихання і зміни щільності агару).
Напередодні постановки досліду агар у флаконах розтоплюють на водяній бані, додаючи на 100 см3 середовища 2 – 4 краплі 0,1% спиртового розчину генціанвіолета для пригнічення росту сапрофітної повітряної флори та стимуляції коліцинопродукції, розливають по 20 см3 у чашки Петрі. У день досліду чашки із середовищем злегка (20-30 хвилин) підсушують у термостаті при температурі (371) ºС.
Коліциногенотипування проводять методом перехресних посівів.
Перший день (підготовчий) Готують чашки Петрі з поживним агаром у кількості, рівній досліджуваним культурам. Досліджувані культури засівають у пробірки з м’ясо-пептонним бульйоном і інкубують при (371) ºС 18 – 20 годин.
Д ругий день На підсушені чашки наносять бактеріологічною петлею 18-годинні бульйонні культури штрихом по діаметру (по одній культурі на чашку) – (мал. 1). Посіви інкубують при (37±1) ºС протягом 48 годин.
Третій день Індикаторні культури з середовища Дорсе пересівають на м’ясо-пептонний бульйон і поміщають в термостат (37±1) ºС на 18 – 20 годин.
Четвертий день 4 8-годинні досліджувані культури, що виросли на чашках з агаром у вигляді штриха, обробляють у парах хлороформу, для чого в кришку перекинутої догори дном чашки наливають близько 0,5 см3 хлороформу, закривають чашки і залишають при кімнатній температурі на 50-60 хвилин. Якщо по закінченню цього терміну на кришці залишаються сліди хлороформу, чашки відкривають і провітрюють 20-30 хвилин.
Побачили розбіжність з офіційним текстом?