До початку сторінка 7 з 26
Для видачі остаточної відповіді, що підтверджує не тільки виділення шигел із досліджуваного матеріалу, але і загальне джерело зараження і шляхи передачі інфекції, потрібно більш поглиблене вивчання виділених штамів з використанням методів внутрішньовидового типування. Для цього виділені культури шигел піддають більш детальному біохімічному вивченню, що дозволяє здійснити подальшу диференціацію збудника усередині серологічних типів і, крім того, використовують методи, засновані на феномені коліциногенії, також визначення антибіотикограм.
Для визначення біохімічних варіантів застосовують вуглеводи, що дозволяють підрозділити серовари на “+” варіанти (що ферментують за 24 години) і “-“ варіанти (що не ферментують) (таблиці 10, 11, 12, 13, 14).
Таблиця 10
Схема визначення біоварів S.flexneri 1-5, var.X,Y
(Н.А. Хоменко, Б.С. Кисельова , 1967)
Біовар
Ферментація вуглеводів
мальтоза
арабіноза
сорбіт
рамноза
1
+,(+)
+,(+)
+,(+)
+,(+)
2
+,(+)
+,(+)
+,(+)
-
3
+,(+)
-
+,(+)
+,(+)
4
+,(+)
-
-
-
5
+,(+)
-
+,(+)
-
6
+,(+)
+,(+)
-
-
7
+,(+)
+,(+)
-
+
8
-
+,(+)
+,(+)
+,(+)
9
-
-
+,(+)
+,(+)
10
-
+,(+)
+,(+)
-
11
-
-
+,(+)
-
12
-
+,(+)
-
-
13
-
+
-
(+)
14
-
-
-
(+)
15
-
-
-
-
Умовні позначення: + – ферментація через 24 години
(+) – уповільнена ферментація
+,(+) – ферментація частіше у 1-у добу, рідше пізніше
- – відсутність ферментації
S.flexneri VI в залежності від характеру ферментації глюкози, маніта і дульцита поділяються на 7 біоварів (таблиця 11).
Таблиця 11
Схема визначення біоварів S.flexneri VI
(Edwards P., Ewing W., 1972)
Біовари
Ферментація вуглеводів
глюкоза
маніт
дульцит
Boyd 88
+
+
-
Boyd 88
+
+
(+)
Manchester
+г
+г
(+г)
Manchester
+г
+г
-
Newcastl
+г
-
(+г)
Newcastl
+
-
-
Newcastl
+
-
(+)
Умовні позначення: + – ферментація на першу добу до кислоти
г – газоутворення
(+) – пізня ферментація
- – ферментація відсутня
Ю.П. Солодовніков із співавторами, на основі схеми K. Bojlen (1934) з використанням ксилози, рамнози і мальтози, у 1971 запропонували поліпшену схему типування S.sonnei, що дозволяє підрозділити їх на 7 біохімічних типів. Для позначення окремих біохімічних типів використовують два види знаків: римські цифри І, ІІ, ІІІ, ІV і латинські букви a, b, c, g, e, d, f.
Таблиця 12
Схема визначення біоварів S.sonnei (Ю.П. Солодовніков, 1971)
Біовар
Ферментація вуглеводів
рамноза
ксилоза
мальтоза
Іа
+(1)
-
+(1-2)
Іb
+(1)
-
+(2)
ІІg
+(1)
-
+(1-2)
ІІe
+(1)
-
+(2)
ІIId
+(1)
+(1)
+(1-2)
IIIc
+(1)
+(1)
+(2)
IVf
+(1)
+(2 і пізніше)
+(1 і пізніше)
Умовні позначення: + – ферментація (у дужках вказані терміни ферментації);
- – відсутність ферментації
У зв’язку з тим, що частка штамів S.sonnei, не вкладались в схему типування за Ю.П. Солодовніковим, у 1988 році в Україні була рекомендована інша схема (таблиця 14) внутрішньовидового типування S.sonnei. Вона вміщує 12 біоварів і тривалість дослідження 3 доби.
Таблиця 13
Схема визначення біоварів S.sonnei (ІЕІХ)
Біовар
Ферментація вуглеводів
рамноза
ксилоза
мальтоза
Іа
+
-
+(1-2)
Іb
+
-
+(3)
Im
+
-
-
ІІe
+(2-3)
-
+(1-2)
ІІg
+(2-3)
-
+(3)
ІІl
-
-
-
ІІk
-
-
+(1-3)
ІIId
+
+
+(1-2)
IIIc
+
+
+(3)
IVf
+
+(2-3)
+(3)
Vn
-
+(1-3)
-
Vu
-
+(1-3)
+(1-3)
Умовні позначення: + – ферментація (у дужках вказані терміни ферментації)
- – відсутність ферментації
Таблиця 14
Схема визначення біоварів S.boydii
(Stypulkowska-Misiurewicz H., Noworyta J., 1973)
Біовар
Ферментація вуглеводів
сорбіт
гліцерин
ксилоза
дульцит
1
+
+
+
+
2
+
+
-
+
3
+
+
+
-
4
-
+
-
-
5
+
+
-
-
6
-
+
-
+
7
+
-
-
+
8
-
+
+
+
У зв'язку з тим, що на окремих територіях відзначається значна перевага окремих ферментативних типів, метод біохімічного типування не завжди може бути використаний як самостійний при ідентифікації культур під час епідеміологічного розслідування групових захворювань і спалахів. У цьому випадку доцільно проводити коліцинотипування (по чутливості до коліцину) і коліциногенотипування (по здатності продукувати коліцини) виділених культур шигел. (Методика наведена у додатку) та інші види типування.
Остаточна відповідь не тільки про етіологію захворювань, що видається на 4-тий день аналізу, але і про джерело інфекції, шляхи її передачі, може бути дана тільки після зіставлення епідеміологічних і клінічних даних з результатами докладного, всебічного і ретельного вивчення біологічних властивостей усіх виділених у вогнищі культур від хворих, з продуктів харчування, змивів з об'єктів довкілля, секційного матеріалу і т. ін., їх ідентичності за біохімічним варіантом, антибіотикограмам, коліциногенності і спектру чутливості до еталонних коліцинів.
У разі виділення з інкримінованих продуктів S.sonnei в кількості 102 КУО в 1 г/см3 паралельно з виділенням цього ж збудника з матеріалу від потерпілих при наявності типових клінічних проявів притаманних харчовим отруєнням та відповідних епідеміологічних даних, випадок слід розцінювати як харчову токсикоінфекцію, спричинену слабовірулентним штамом S.sonnei. В усіх інших випадках, захворювання, етіологічно пов’язане з шигелами, має бути розцінено, як гостра кишкова інфекція (шигельоз).
11. БАКТЕРІЇ РОДУ ESCHERICHIA
11.1. Загальні положення
Виникнення харчових токсикоінфекцій, що викликані ешеріхіями, звичайно пов'язане з масивним інфікуванням продуктів цими бактеріями. У доброякісних харчових продуктах можуть виявлятися ешеріхії в невеликих кількостях (припустимі межі регламентуються відповідними ГОСТ, ДСТУ, ТУ тощо). Тому при дослідженні на ешеріхії підозрюваних продуктів набуває особливого значення кількісне визначення ступеня обсіменіння цими бактеріями.
У випадку виділення штамів ешеріхій, підозрілих як збудники даного захворювання, з метою підтвердження діагнозу досліджують у динаміці кров потерпілих на наявність аглютинінів до аутоштаму.
Збудниками захворювань можуть бути ентеропатогенні або ентеротоксигенні кишкові палички, а також і ешеріхії інших серологічних груп, антигенна структура яких не може бути розшифрована на місцях через відсутність необхідних діагностичних сироваток. У зв'язку з цим необхідно встановити ідентичність культур за ферментативними властивостями, виділених з різних матеріалів (харчові продукти, блювотні маси, промивні води і т.д.) і якщо розшифровка їх антигенної структури не можлива на місці, то такі штами направляють для ідентифікації в обласні СЕС та Центральну СЕС МОЗ України.
Рід Escherichia поєднує грамнегативні рухливі і нерухомі палички, що не утворюють спори, ростуть на простих поживних середовищах, не утворюють цитохромоксидазу, не утилізують цитрат, не утворюють ацетилметилкарбінол, не розкладають сечовину, не розріджують желатин, не утворюють сірководень, відновлюють нітрати, утворюють індол, ферментують лактозу (деякі різновиди ферментують лактозу в пізній термін або не ферментують її) і глюкозу. Стосовно інших вуглеводів і багатоатомних спиртів ешеріхії поводяться по-різному (таблиця 15), утворюючи велике число біохімічних варіантів.
Таблиця 15
Ферментація вуглеводів і багатоатомних спиртів
Лактоза
Глюкоза
Сахароза
Ксилоза
Рамноза
Рафіноза
Арабіноза
Маніт
Дульцит
Саліцин
Адоніт
Інозит
Сорбіт
+ або –
+
+ або –
+
+ або –
+ або –
+
+
+ або –
+ або -
– рідко +
–
+ або –
У практиці для встановлення приналежності бактерій до роду Escherichia звичайно буває достатньо постановки обмеженого числа тестів (Таблиця 1).
Диференційно-діагностична схема ешеріхій побудована на основі антигенної структури цих бактерій. Діагностичне значення мають три комплекси антигенів: соматичний О-антиген, соматичний К-антиген (який маскує проявлення аглютинабельності живих бактерій з О-сироваткою) і джгутиковий Н-антиген.
На теперішній час у ешеріхій відомо 159 основних різновидів О-антигенів, біля 100 різновидів К-антигенів і 53 різновиди Н-антигенів. О-антиген термостабільний, Н-антиген – термолабільний. К-антиген по чутливості до прогрівання підрозділяється на 3 типа: А, В і L.
L і B антигени термолабільні. Прогрівання при 100 ºС протягом 1 години призводить до повної інактивації L-антигену і бактерії, що містять такий антиген, добре аглютинуються О-сироваткою, не аглютинуються відповідною L-сироваткою і не здатні зв'язувати L-антитіла. Аналогічна обробка ешеріхій, що мають В-антиген, також робить бактерії аглютинабильними О-сироваткою, але не позбавляє здатності зв'язувати відповідні В-антитіла і в окремих випадках аглютинуватися В-сироваткою.
А-антиген термостабільний. Аглютинабельність бактерій які мають А-антиген, О-сироваткою досягається тільки після прогрівання їх при 120 ºС протягом 2,5 годин.
Етіологічною причиною харчових токсикоінфекцій з числа ешеріхій досить часто бувають ентеропатогенні кишкові палички. Їх антигенна структура представлена в таблиці 16.
Таблиця 16
Антигенна структура ентеропатогенних ешерихій
О-антиген
К-антиген
Н-антигени, що зустрічаються у ешеріхій даної ОК-групи
18а,18с
77
1, 4, 7, 10, 11, 12, 16, 26,30,32
20а
84
9,10,19,25, 26, 34
25а
11
6, 12, 30
26
60
2,6,7,8,9,10,11,12,14,16,18,19,27,30,32,33,46
44
Побачили розбіжність з офіційним текстом?