Страница 25: Статус Проект Порядок розслідування, обліку і проведення лабораторних досліджень у випадках харчових отруєнь. Інструкція (45104)

Характерною рисою мікробних чинників харчових отруєнь є зумовлена їх низькою вірулентністю нездатність до розмноження в організмі практично здорової людини.

Основною передумовою для виникнення харчових отруєнь мікробної природи є попереднє накопичення в їжі специфічних збудників та/або токсичних продуктів їх життєдіяльності. Патогенна доза збудників (1 × 106 і більше КУО в 1 г/см3 ) чи ентеротоксинів при цьому формується безпосередньо у харчовому продукті, що визначає специфіку клініки, діагностики і профілактики харчових отруєнь.

Характерними ознаками харчових отруєнь мікробної природи є:

• короткий інкубаційний (латентний) період; (в середньому 2 – 8 годин)??;
• у разі масових спалахів практично одночасний (вибуховий) початок захворювань у всіх потерпілих;
• швидкий перебіг захворювання (від декількох годин до 3 діб)??
• у разі масових спалахів дружнє одужання потерпілих після гострого клінічного періоду (обривисте завершення спалаху);
• відсутність контагіозності (припинення нових випадків захворювання після вилучення з раціону харчування інкримінованого продукту);
• неефективність і навіть шкідливість етіотропної терапії та позитивний клінічний результат патогенетичної терапії, спрямованої на детоксикацію організму, що зумовлено провідним значенням у перебігу захворювання ентеротоксикозу, спричиненого мікробними метаболітами;
• тотожність основних напрямків профілактики, а саме: запобігання контамінації їжі, запобігання розмноження збудників в їжі, знищення збудників в їжі, санітарно-освітня робота.

Зважаючи на викладене вище, до харчових отруєнь мікробної природи слід відносити неконтагіозні захворювання, обумовлені порушеннями санітарних і технологічних режимів виготовлення, зберігання і реалізації харчових продуктів, які сприяють масивному розмноженню в їжі ентеротоксигенних штамів мікроорганізмів.

Виходячи з цього положення, у профілактиці харчових отруєнь мікробної природи вирішальне значення слід надавати запобіганню створення сприятливих умов для розмноження збудників у харчових продуктах, тобто дотриманню встановлених технологій виготовлення продуктів, умов та термінів придатності їх до споживання, а також рецептур харчових продуктів (вологості, рН, вмісту солі, цукру, консервантів тощо). Під час розслідування спалахів таких захворювань необхідно виявляти наявність зазначених умов, виходячи з того, що за їх відсутності виникнення харчового отруєння мікробної природи неможливе.

Дане визначення формує тактику розслідування харчових отруєнь та оптимізує вибір лабораторних методів дослідження.

Ґрунтуючись на особливостях патогенезу, клініко-епідеміологічного перебігу та біологічних властивостей збудників. розрізняють п'ять підгруп харчових отруєнь мікробної природи:

• бактеріальні харчові інтоксикації (класичні), спричинені токсинами ентеротоксигенних штамів Staphylococcus i Clostridium botulinum;
• бактеріальні харчові токсикоінфекції, спричинені ентеротоксигенними штамами та метаболітами потенційно патогенних бактерій;
• інфекції, з перебігом хвороби, притаманним для харчових отруєнь, спричинені слабовірулентними штамами патогенних кишкових бактерій;
• грибкові харчові отруєння (мікотоксикози);
• скомбротоксикози.

Бактеріальні харчові інтоксикації (класичні), спричинені токсинами ентеротоксигенних штамів Staphylococcus i Clostridium botulinum – гострі неконтагіозні захворювання, які виникають внаслідок вживання продуктів харчування, що містять в собі бактеріальні токсини, які накопичились в їжі внаслідок розвитку специфічного збудника (інтрадієтичні токсини). При цьому життєздатні клітини самого збудника в їжі можуть бути відсутні або знаходитись в ній у незначній кількості і не беруть участі у патогенезі.

Для харчової стафілококової інтоксикації найбільш властивими є короткочасний, досить бурхливий перебіг з клінічними проявами гострого гастриту та розвитком загальноінтоксикаційного синдрому, тоді як діарейний синдром частіше буває досить помірним або зовсім відсутнім.

Основні клінічні прояви харчового ботулізму зводяться до розладу нервової системи і розвитку загальної гіпоксії, хоча у перші години захворювання можлива диспепсія.

Бактеріальні харчові токсикоінфекції, спричинені ентеротоксигенними штамами та метаболітами потенційно патогенних бактерій – загальна назва гострих неконтагіозних захворювань, які виникають внаслідок вживання продуктів харчування, що містять в собі надмірну кількість живих ентеротоксигенних штамів потенційно патогенних мікроорганізмів та деяку кількість мікробних метаболітів і токсичних продуктів білкового розпаду (токсамінів). При цьому вирішальне значення у патогенезі мають мікробні метаболіти (ендотоксини, інтравітальні екзотоксини, ферменти тощо), які звільняються з мікробних клітин внаслідок руйнування збудників у шлунково-кишковому тракті. Клінічні прояви харчових інтокскацій різної етіології, в основному, зводяться до розвитку короткочасного гастроентериту та нерідко вираженого загальноінтоксикаційного синдрому. Найбільш постійним місцем ураження при цьому є шлунок і проксимальні відділи тонкого кишечника.

інфекції, з перебігом хвороби, притаманним для харчових отруєнь, спричинені слабовірулентними штамами патогенних кишкових бактерій.

В дану підгрупу віднесені захворювання, що мають перебіг хвороби, притаманний харчовим отруєнням. Клініко-епідеміологічні прояви цих отруєнь відрізняються від класичного інфекційного захворювання (сальмонельозу, шигельозу, ешеріхіозу, ієрсініозу тощо) значним скороченням інкубаційного періоду (до 2 – 20 годин) та тривалості клінічного перебігу (до 1-3 діб); відсутністю патологічних домішок у випорожненнях та виражених симптомів ураження дистальних відділів кишкового тракту; незначною температурною реакцією тощо. У разі масових отруєнь такого типу спостерігають обривисте закінчення спалаху і відсутність контагіозних випадків захворювань у осіб, які спілкувались з потерпілими.

Під час бактеріологічних досліджень в таких випадках помічають масивну контамінацію інкримінованого продукту збудниками, що не характерно для класичного інфекційного захворювання. До того ж виділені культури збудника втрачають спроможність викликати кератокон’юнктивіт у експериментальних тварин.

Наведені дані практичних та експериментальних спостережень свідчать про необхідність диференційованого підходу до діагностики, терапії, профілактики і розслідування випадків харчових отруєнь мікробної природи і гострих кишкових інфекцій з харчовим фактором передачі.

Ротавірусні інфекції на відміну від бактеріальних є висококонтагіозним захворюванням, з низькою інфікуючою дозою – до 10-100 вірусних частинок. Для даної інфекції характерно: інкубаційний період від 15 годин до 7 діб (найчастіше 1-3 доби), підвищення температури тіла до 39 ºС, багаторазова блювота, а також водянисті пінисті випорожнення з характерним кислуватим запахом та зеленуватим відтінком. Під час диференціальної діагностики необхідно враховувати гастроентерити спричинені іншими вірусами (адено-, ентеро-, астровірусами, вірусами Норфолк, тощо).

Харчові мікотоксикози – отруєння, що виникають внаслідок вживання продуктів харчування, в яких накопичились токсичні метаболіти мікроскопічних грибів. Кожний з мікотоксикозів має свої специфічні клінічні прояви, але механізм виникнення захворювань і профілактичні заходи є аналогічними таким, що стосуються харчових інтоксикацій.

Скомбротоксикози – гострі харчові отруєння, що виникають внаслідок вживання продуктів харчування, які містять велику кількість гістаміну (більше 100 мг%) або інших токсичних амінів. Скомбротоксикози віднесені до групи харчових отруєнь мікробної природи на тій підставі, що обов’язковою передумовою для інтенсивного декарбоксилювання гістидіну з утворенням надлишку гістаміну в харчовому продукті є попереднє розмноження і ферментативна активність протеолітичних бактерій, що відбувається у разі порушення умов зберігання і термінів придатності до споживання продукції.

5.2. Харчові отруєння немікробної природи включають до свого складу три підгрупи:

• отруєння домішками хімічних речовин;
• отруєння отруйними речовинами тваринного походження;
• отруєння отруйними речовинами рослинного походження.

Такий склад і порядок розташування підгруп обумовлений структурою рубрифікації МКХ-10 та практичною доцільністю.

5.3. Харчові отруєння змішаної природи (мікст) включають до свого складу три можливих варіанти міксту, що мають місце в реальних умовах:

• мікст мікробної природи;
• мікст немікробної природи;
• мікст мікробної і немікробної природи.

5.4. До харчових отруєнь невідомої природи віднесена аліментарна пароксизмально-токсична міоглобінурія, яка в окремі роки зустрічається в Україні. Захворювання виникає після вживання озерної риби, яка у цих випадках містить надзвичайно стійку невідому токсичну субстанцію, певно, у жировій фракції організму. Отруєння людини клінічно супроводжується спочатку симптомами ураження скелетних м’язів з подальшими проявами порушення функції нирок.

Класифікація харчових отруєнь

Продовження класифікації харчових отруєнь

Продовження класифікації харчових отруєнь