---

Примітка. Цей розділ стосується лише електронних приладів або пристроїв, що працюють від мережі та від джерела на­пруги змінного струму низької напруги.

11

Теплолічильники або їхні складові частини треба піддавати повторюваному короткотривалому зни­женню напруги за таких умов:

посилання на стандарт: Випробовування на стійкість до падіння напруги, короткочасних перери­вань напруги та змінення напруги згідно з EN 61000-4-11.

Під час випробовування спад напруги становить 100 % протягом 10 напівциклів.

Кожне окреме зниження напруги треба створювати, підтримувати та повторювати під час переходу напруги живлення через нуль. Інтервали часу між двома послідовними зниженнями напруги мають ста­новити (10 + 1) с, при цьому потрібно виконати 10 знижень.

Початкову основну похибку визначають за умов НЗВВ, після чого виконують вищезазначену по­слідовність випробовувань. Визначають основну похибку і через (15 + 1) хв випробовування має бути закінчено. З урахуванням основної похибки не повинно бути істотних помилок.

Для сигнальних кіл та кіл постійного струму потрібно виконувати такі умови.

Кожний з’єднувальний кабель, що з’єднує складові частини теплолічильника, або зовнішній кабель постійного монтажу завдовжки понад 1,2 м треба піддавати повторюваним серіям максимальних елек­тричних сплесків протягом фіксованого інтервалу часу (наприклад, електричних імпульсів) за умов, за­значених у таблиці 8.

Посилання на стандарт: I EC 60801-4.

Таблиця 8 — Умови випробовування

Пакети імпульсів подають на роз’єм у вигляді синфазних завад, нулем вважають землю.

Пакети імпульсів створює генератор, що має вихідний опір 50 Ом.

Імпульс у пакеті може мати негативну або позитивну полярність. Тривалість спаду визначають як проміжок часу між середніми точками амплітуди перехідного процесу.

Теплолічильник або його складові частини під час випробування мають бути включеними за ну­льової витрати та <=« = <=« нзвв-

Перед випробовуванням необхідно визначити початкову основну похибку за умов НЗВВ.

Перевірка теплолічильника чи його складових частин після випробовування має показати відсутність зміни показів, хоча найменша значуща цифра в показах кількості води або теплоти може змінюватися, але не більше, ніж на одну одиницю у той чи інший бік.

Після випробовування необхідно визначити основну похибку за умов НЗВВ, не дозволено виник­нення істотних помилок.

Якщо теплолічильник має стандартизований вихід даних, основну похибку також визначають з використанням цього виходу.

Для кола змінного струму потрібно виконувати такі вимоги.

Кожний кабель, приєднаний до теплолічильника або його складових частин, треба піддати дії по­вторюваних серій електричних імпульсів протягом установленого інтервалу часу (наприклад, пакетів електричних імпульсів) за умов, зазначених у таблиці 9.

Посилання на стандарт: EN 61000-4-4.

Таблиця 9 — Умови випробовування

Пакети імпульсів подають на роз’єм у вигляді синфазних завад, нулем вважають землю.

Пакета імпульсів створює генератор, що має вихідний опір 50 Ом.

Імпульс у пакеті може мати негативну або позитивну полярність. Тривалість спадання визначають як проміжок часу між середніми точками амплітуди коливання. '

Теплолічильник або його складові частини під час випробовування мають бути включеними за нульової витрати та « = <=й нзвв-

Перед випробовуванням необхідно визначити початкову основну похибку за умов НЗВВ.

Перевірка теплолічильника або його складових частин після випробовування має показати відсутність зміни інформації та показів, хоча найменша значуща цифра в показах кількості води або теплоти може змінюватися, але не більше ніж на одну одиницю у той чи інший бік.

Після випробовування необхідно визначити основну похибку за умов НЗВВ, не дозволено виник­нення істотних помилок.

Для сигнальних кіл та кіл постійного струму потрібно виконати такі умови.

Кожний з’єднувальний кабель завдовжки більше ніж 10 м, що з’єднує складові частини або кабель зовнішнього монтажу, під’єднаний до теплолічильника або його складових частин, треба піддавати дії короткочасних викидів напруги (див. таблицю 10).

Посилання на стандарт: ENV 50140.

Таблиця 10 — Короткочасні викиди напруги для сигнальних кіл та кіл постійного струму

Коли короткочасні викиди напруги подають на сигнальні кола, до виходу генератора потрібно підключити опір 40 Ом. Кожне коло піддають дії трьох позитивних та трьох негативних викидів напруги.

Теплолічильник або його складові частини під час випробовування мають бути включеними за ну­льової витрати та <=£ = <=£ _нзвв.

Перед випробовуванням необхідно визначити початкову основну похибку за умов НЗВВ.

Перевірка теплолічильника або його складових частин має показати відсутність змін інформації та показів, хоча найменша значуща цифра в показах об’єму води або кількості теплоти може змінюва­тись, але не більше ніж на одиницю в той чи інший бік.

Після випробовування необхідно визначити основну похибку за умов НЗВВ, не дозволено виник­нення істотних помилок.

Для кіл живлення змінного струму треба виконувати такі вимоги:

Копо живлення змінного струму треба піддавати дії короткочасних викидів напруги (див. таблицю 11). || Посилання на стандарт: ENV 50140.

13

Таблиця 11 — Короткочасні викиди напруги для кіл живлення змінного струму

Вихідний опір генератора викидів напруги становить 2 Ом. Кожне коло піддають дії трьох позитив­них та трьох негативних викидів.

Теплолічильник або його складові частини під час випробовування мають бути включеними за нульової витрати та <=< = « _Нзвв-

Перед випробовуванням необхідно визначити початкову основну похибку за умов НЗВВ.

Перевірка теплолічильника або його складових частин має показати відсутність змін інформації та показів, хоча найменша значуща цифра в показах об’єму води або кількості теплоти може змінюва­тись, але не більше ніж на одиницю в той чи інший бік.

Після випробовування необхідно визначити основну похибку за умов НЗВВ, не дозволено виник­нення істотних помилок.

Теплолічильник та зовнішні кабелі завдовжки більше ніж 1,2 м піддають дії випромінюваних висо­кочастотних полів у діапазоні частот від 26 МГц до 10ОО МГЦ за умов, наведених у таблиці 12.

Посилання на стандарт: ІЕС 61000-4-3.

Таблиця 12 —Умови випробовування

Визначений діапазон частоти поділяють на дві частини:

• від 26 МГц до 200 МГц;

• від 201 МГц до 1000 МГц.

Як антену для передавання сигналу, рекомендовано використовувати двоконусну антену для діа­пазону частоти від 26 МГц до 200 МГц та логарифмічну антену для діапазону частоти від 201 МГц до 1000 МГц.

Діапазони частот потрібно установлювати з урахуванням таблиці Юта з урахуванням рівнів по-1| тужності, установлених протягом процесу калібрування і з амплітудною модуляцією сигналу 80 % з синусоїдною хвилею 1 кГц. Випробовування треба проводити з поляризацією антени у двох ортого­нальних положеннях.

Витримка часу на кожній частоті має бути не менше від необхідної тривалості для випробовування теплолічильника або його складових частин за умов НЗВВ.

Випробовування проводять послідовно згідно з таблицею 13.

Таблиця 13 — Частота-носій

Основну похибку за умов НЗВВ визначають від початку до закінчення дії на прилад. Не дозволе­но виникнення істотних помилок.

Якщо теплолічильник або його складові частини мають стандартизований сигнальний вихід даних, то основну похибку визначають за допомогою цього виходу. Під час випробовування тяговий пристрій має посилати запити з інтервалом ЗО с до теплолічильника. Теплолічильник має відповідати на кожні три запита.

Примітка. Теплолічильники, що використовують протокол згідно з EN 60870-5, відповідають згідно з заданим протоколом теплолічильникам, що використовують протокол згідно з EN 61107, за яким відсилають повідомлення з ідентифікацією та даними.

Теплолічильники та їхні складові частини з електронним пристроєм мають отримувати електро­статичний заряд з тіла з різним електростатичним потенціалом безпосередньо на поверхню тепло­лічильника або його складової частини (наприклад електростатичний розряд) за умов, зазначених у таблиці 14. II

Посилання на стандарт: EN 61000-4-2.

Таблиця 14 — Умови випробовування

Розряд можна спрямовувати на будь-яку точку поверхні теплолічильника, що є доступною для користувача у звичайних умовах.

Електрод наближують до теплолічильника до отримання розряду та, по можливості, віддаляють перед подаванням наступного розряду. Крім того, контактні розряди подають на всі поверхні, де відбув­ся повітряний розряд. Контактний розряд також має бути проведено на вертикальну з’єднувальну пло­щину (ВЗП) та горизонтальну з’єднувальну площину (ГЗП), на які встановлюють теплолічильник згідно з ІЕС 60801-2. Інтервал часу між послідовними розрядами має бути більше ніж 10 с.

Теплолічильник або його складові частини під час випробовування мають бути включеними за нульової витрати та « = <=£_нзвв.

До і після дії розрядів потрібно визначити початкову основну похибку за умов НЗВВ, не дозволено виникнення істотних помилок.

Перевірка теплолічильника або його складових частин після випробовування має показати відсутність змін показів, хоча найменша значуща цифра в показах об’єму води або кількості теплоти може змінюватись, але не більш ніж на одиницю в той чи інший бік.

Якщо теплолічильник або його складові частини мають стандартизований вихід даних, то основ­ну похибку визначають за допомогою цього виходу.

Теплолічильник або його складові частини вводять у дію за умови НЗВВ.

Під час випробовування на корпусі перетворювача витрати, корпусі обчислювача та показуваль- ному пристрої теплолічильника в декількох положеннях поміщають постійний магніт з силою магнітного поля 100 кА/м.

Знання конструктивих особливостей певного типу теплолічильника та/або накопичений досвід да­дуть змогу шляхом проб та помилок знайти місце на корпусі теплолічильника, де дія постійного маг­нітного поля впливатиме на правильне функціонування лічильника.