До початку сторінка 10 з 26
Після визначення роду культуру пересівають на середовища для внутрішньородової ідентифікації (таблиці 23, 24, 25).
Враховують результати внутрішньородової ідентифікації та визначають вид мікроорганізмів.
Постановку реакції аглютинації виділеної культури із сироваткою крові хворого необхідно робити повторно, щоб виявити динаміку антитіл.
Доказом етіологічної ролі протея є масивне виявлення ( 106 КУО в 1 г/см3) цього мікроба в харчових продуктах, блювотних масах і випорожненнях, а також позитивний результат реакц аглютинації виділеного мікроба із сироваткою крові потерпілих.
У разі виділення інших мікроорганізмів родини Enterobacteriaceae, дослідження проводять за методами вказаними в “Методических указаниях по микробиологической диагностике заболеваний вызванных энтеробактериями” №04-723/3 1984г.
При підозрі на кампилобактеріозну етіологію захворювання дослідження проводяться згідно “Инструкции по клинической и лабораторной диагностике кампилобактериоза” №15-6/23.
13. ГАЛОФІЛЬНІ ВІБРІОНИ
13.1. Загальні положення
До патогенних для людини представників родини Vibrionaceae роду Vibrio крім збудників холери, відносяться морські галофільні вібріони Vibrio parahaemolyticus та Vibrio alginolyticus, які викликають харчові отруєння, холеро- та шигельозоподібні захворювання, що пов’язані з вживанням в їжу продуктів моря. Найбільш характерною ознакою цих мікроорганізмів є галофілія (любов до солі) – нездатність до розмноження у відсутності повареної солі та стабільність до значних її концентрацій (7 – 10%).
V.parahaemolyticus, вважаються найбільш вірулентними і викликають тяжкі захворювання людей. V.alginolyticus, виділяються рідше і лише при легких формах захворювання.
Галофільні вібріони широко розповсюджені на земної кулі і є постійними мешканцями морів, океанів, солених озер, а також гідробіонтів, яки живуть в цих водоймищах.
Вперше ці мікроорганізми виявлені у Японії у 1950 році в період великого спалаху харчових отруєнь, пов’язаних з вживанням у їжу слабосолоної риби. В даний час цей мікроорганізм виявлений у зразках морепродуктів майже всіх континентів.
Захворювання, викликані парагемолітичними вібріонами, є типовими харчовими токсикоінфекціями і виникають в наслідок накопичення достатньої кількості вібріонів та їх токсинів в продукті. Встановлено, що при вмісті в 1 г продукту 104 – 105 вібріонів, вона може бути причиною захворювання.
Вірулентність. Парагемолітичні вібріони відносяться до умовно патогенних мікроорганізмів. Патогенні властивості вірулентних варіантів V.parahaemolyticus обумовлені їх здатністю продукувати сильні екзотоксини. Японськими дослідниками встановлено високу ступень кореляції між вірулентністю та здатністю викликати гемоліз на спеціальному середовищі Вагатцума. Цей тест одержав назву феномен Канагава. За його допомогою штами парагемолітичних вібріонів ділять на Канагава-позитивні (вірулентні) та Канагава-негативні (авірулентні). Штами, виділені від хворих, майже в 100% Канагава-позитивні, у той час як в об’єктах довкілля кількість вірулентних вібріонів залежить від сезону і значно збільшується в літньо-осінній період.
Морфологічні та культуральні властивості. Парагемолітичні вібріони – поліморфні, рухливі, грамнегативні палички овоїдної форми. Факультативні анаероби.
На твердих поживних середовищах можуть утворювати колонії декількох видів: правильної круглої форми, плоско-випуклі, з вологою, блискучою поверхнею, рівним або хвилястим краєм, полупрозорі, голубуваті або мутні.
При рості на рідких поживних середовищах парагемолітичні вібріони викликають рівномірне помутніння та утворюють плівку.
Оптимальна концентрація хлористого натрію в поживних середовищах для виявлення галофільних вібріонів знаходиться у межах (1,5-4)%. В рідких середовищах вібріони ростуть при більш високих концентраціях NaCl; середовища, які містять кров, не нуждаються в підвищених концентраціях солі.
Оптимальна температура росту (35-37) ºС, рН 7,5–8,5.
Антигенна будова. Біохімічні властивості. Парагемолітичні вібріони мають три антигени: джгутиковий термолабільний – Н, соматичний термостабільний – О та поверхнево-капсульний – К. Н-антиген є спільним для всіх представників біотипу parahaemolyticus. Встановлено 12 типів О-антигену і 64 - К-антигену.
Серологічне типування парагемолітичних вібріонів на даний час має більш теоретичне значення, так як набори аглютинуючих О і К-сироваток для реакції аглютинації (РА) на склі в нашій країні не виробляються. Постановка РА принципово не відрізняється від такої при ідентифікації інших мікроорганізмів.
Парагемолітичні вібріони є типовими представниками роду Vibrio не тільки за морфологією, а і за біохімічною активністю. Основні властивості галофільних та негалофільних вібріонів, патогенних для людини, диференціальні ознаки видів парагемолітичних вібріонів наведені в таблицях 26, 27.
Таблиця 26
Основні властивості галофільних та негалофільних вібріонів, патогенних для людини
Ознаки
Види вібріонів
V.parahae-molyticus
V.alginoly-ticus
V.vulnifi-cus
V.mimi-cus
Наявність індофенолоксидази
+
+
+
+
Наявність лізиндекарбоксилази
+
+
+
+
Наявність орнитиндекарбоксилази
+ або (+)
+ або (+)
+ або (+)
+ або (+)
Наявність аргиніндігідролази
-
-
-
-
Ріст в 1% пептонній воді:
без NaCl
-
-
-
+
з 3% NaCl
+
+
+
+
з 5-6% NaCl
+
+
+
з 7-8% NaCl
+
-
-
з 10% NaCl
-
+
-
-
Ферментація:
(без газу) глюкози в аеробних і анаеробних умовах
+
+
+
+
лактози
-
-
+
-
сахарози
-
+
-
-
манози
+
+
+
+
арабінози
-
-
маніту
+
+
+
мальтози
+
+
+
+
крохмалю
+
+
+
+
інозиту
-
-
-
-
Утворення:
ацетилметилкарбонолу
-
+
-
-
індолу
+
+
+
+
сірководню
-
-
-
-
Продовження таблиці 26
Ознаки
Види вібріонів
V.parahae-molyticus
V.alginoly-ticus
V.vulnifi-cus
V.mimi-cus
Наявність:
желатинази
+
+
+
+
лецитинази
+
+
+
+
каталази
+
+
+
+
-галактозидази (ONPG)
-
-
+
+
уреази
-
-
-
-
Редукція нітратів в нітрити
+
+
+
+
Рухливість (монотрихі)
+
+
+
+
Примітка: + позитивний; (+) повільний; - негативний Таблиця 27
Диференціальні ознаки галофільних вібріонів, патогенних для людини
Найменування тестів
V.parahemolyticus
V.alginolyticus
V.vulnificus
Розщеплення:
лактози
-
-
+
сахарози
-
+
-
маниту
+
+
Утворення ацетилметилкарбинолу
-
+
-
Наявність -галактозидази (ONPG)
-
-
+
Ріст в пептонній воді:
з 7% NaCl
+
+
-
з 10% NaCl
–
+
–
Феномен роїння
-
Примітка: + позитивний; - негативний; рідко Другий день 1. Пересів матеріалу з поверхні 2-го середовища збагачення на лужний агар та бакагар Плоскірева.
2. Перегляд чашок з первинними посівами. Підозрілі на галофільні вібріони колонії, а також лактозонегативні колонії з середовища Плоскірева відсівають в ПВ без NaCl і тією ж петлею (без обпалювання) – в глюкозо-лактозне середовище Ресселя (уколом в стовпчик та штрихом по поверхні).
Третій день 1. Вивчення посівів з 2-го середовища збагачення та виділення підозрілих культур проводять за другим днем дослідження.
2. Облік характеру росту культур на середовище Ресселя та ПВ без NaCl для подальшого дослідження на галофільні вібріони. відбирають культури які не ростуть на ПВ без NaCl, розщеплюють глюкозу без утворення газу та мають позитивну реакцією на індолфенолоксидазу на папері. Роблять їх мікроскопію в пофарбованих за Грамом препаратах і підрахунок з наступним перерахуванням на 1 г продукту за загальноприйнятою методикою. Культури з грамнегативними поліморфними паличками (трошки вигнутими, прямими або овоїдними) продовжують досліджувати.
3. Відібрані культури засівають на такі середовища, що містять 3% NaCl:
0,3% та 1,5% лужні агари;
Хью-Лейфсона з глюкозою, Гіса з сахарозою, манозою, арабінозою, лактозою, манітом, Кларка;
з амінокислотами;
бульйон з індикаторними папірцями на індол та сірководень.
При необхідності визначення вірулентності виділених галофілів за їх гемолітичним властивостям проводять пересів культур петлею із сольового бульйону на сектора добре підсушеної чашки з кров'яним сольовим агаром (середовище Wagatsuma). Інкубують при (351) ºС 18 – 20 годин. Вірулентні штами викликають на середовищі гемоліз еритроцитів.
Четвертий день 1. Облік результатів ідентифікації, визначення виду та біотипу виділених культур з 1-го середовища збагачення. Видача попередньої відповіді.
2. Культури, ізольовані з 2-го середовища збагачення, досліджують за схемою третього дня дослідження.
П’ятий день 1. Облік результатів ідентифікації, визначення виду та біотипу виділених культур з 2-го середовища збагачення. Видача заключної відповіді.
Критеріями діагностики захворювань, викликаних V. рarahaemolyticus, є виявлення їх у випорожненнях хворих та підозрюваному продукті в кількості 106 і більш живих клітин у 1 г/см3.
14. БАКТЕРІЇ РОДУ LISTERIA – listeria monocytogenes
14.1. Загальні положення
В останні роки бактерії роду лістерій включені в перелік мікроорганізмів, які викликають важкі форми харчових отруєнь з різко вираженими ознаками, ураженням нервової системи типу менінгіту, менінгоенцефаліту або енцефаліту.
Род Listeria за Визначальником бактерій Берджі (9 видання) відноситься до 19 групи мікроорганізмів – грампозитивні неспороутворюючі палички правильної форми і включає 7 видів. В патології людини має значення два види: L. monocytogenes та L. ivanovii (рідко). Мікроорганізми, що відносяться до цього роду, являють собою невеликі коковидні грампозитивні палички, з тенденцією до утворення ланцюжків з 3-5 або більше клітин (у гладкій формі). У шорсткуватій R-формі подовжені або нитковидні. Розмір лістерій залежить від умов культивування, температури вирощування та інтенсивності посіву. Зустрічаються вигнуті форми мікроорганізму з потовщенням на кінцях, іноді з'єднаних у вигляді римської цифри V. Спор та капсул не утворюють. Однак, при низьких температурах вирощування можуть оточуватись капсулоподібною речовиною. Лістерії добре фарбуються аніліновими фарбниками. Молоді культури грампозитивні, однак по мірі старіння зустрічаються грамнегативні палички. Стійки до метиленової сині, чутливі до генціан-, кристалвіолету, фуксину, що використовується для їх диференціації.
Побачили розбіжність з офіційним текстом?