Страница 9: Статус Проект Порядок розслідування, обліку і проведення лабораторних досліджень у випадках харчових отруєнь. Інструкція (45104)

Таблиця 19

Схема визначення біоварів EPEC О151:К-

(Кисельова Б.С. та ін. 1976)

Таблиця 20

Схема визначення біоварів ЕРЕС О144:К

(Кисельова Б.С. та ін. 1975)

Таблиця 21

Схема визначення біоварів ЕРЕС О124:К72

(Голубєва І.В., Кісельова Б.С. та ін. 1982)

Четвертий день

Враховують результати визначення рухливості бактерій та біохімічних властивостей. На підставі цих тестів встановлюють належність виділених бактерій до роду Escherichia. Проводять облік результатів біохімічного типування

Для визначення Н-антигену використовують метод, заснований на принципі іммобілізації у напіврідкому агарі рухливих бактерій у присутності Н-сироватки, що відповідає їх Н-антигену. Для цього пересівають уколом з напіврідкого агару рухливі штами ешеріхій, віднесені за результатами реакції аглютинації на склі до ентеропатогенних різновидів, на ряд пробірок з напіврідким 0,3% агаром, кожна з яких містить одну з Н-сироваток і інкубують18 – 20 годин при (22-27) ºС.

У пробірці, у якій сироватка відповідає Н-антигену засіяного штаму, бактерії ростуть уздовж лінії уколу. В інших пробірках, що містять сироватки, не відповідні Н-антигену досліджуваного штаму, бактерії при вирощуванні вільно поширюються і викликають дифузне помутніння всього середовища.

Н-антиген в антигенній формулі штаму позначають по найменуванню Н-сироватки, у присутності якої відбулася іммобілізація бактерій. Наприклад, рухливий штам ешерихій 055:К5 іммобілізувався в присутності сироватки Н6. Його повна антигенна формула позначається 055:К5:Н6.

Приготування діагностичного середовища (напіврідкого агару, що містить Н-сироватку) здійснюють з дотриманням всіх правил асептики.

Ампулу із сухою сироваткою розкривають і розчиняють вміст ізотонічним розчином NaCl. Вміст ампули змішують з попередньо розтопленим і охолодженим до (45-50) ºС напіврідким 0,3% поживним агаром і, не допускаючи застигання середовища, розливають по 2,5 см3 у стерильні бактеріологічні пробірки. Для контролю стерильності пробірки з застиглим діагностичним середовищем поміщають у термостат на 48 годин при (37 ±1) ºС.

Пересів ешеріхій на диференційний ряд із сахарозою, дульцитом, саліцином, сорбітом, рафінозою і рамнозою для одержання додаткових ферментативних “міток” штаму. Ці дослідження не проводять з різновидами ешеріхій, виділеними із середовища Кесслер, які не відносяться до ентеропатогенних.

П'ятий день

Облік результатів визначення Н-антигену.

В остаточній відповіді вказують кількість виявлених ентеропатогенних різновидів ешеріхій у 1 г/см3 досліджуваного продукту з вказівкою їх антигенної формули, результати дослідження виділень потерпілих і реакції аглютинації з кров'ю потерпілих на наявність аглютинінів до гемокультури в динаміці.

Крім вище згаданих сероварів ешеріхій з 1982 року у світі реєструються харчові отруєння, викликані ентерогеморагічними кишковими паличками О157:Н7. Біохімічною ознакою, що відрізняє їх від інших кишкових паличок, є відсутність здатності ферментувати сорбітол і продукувати фермент ??-D-глюкуронідазу. За іншими біохімічними властивостями E.coli О157:Н7 практично не відрізняється від інших E.coli, крім того вона лактозопозитивна, що ускладнює її пошук. Тому для виділення E.coli О157:Н7 використовують поживне середовище яке має такий самий механізм дії як і середовище Ендо, але замість лактози воно містить сорбітол (“Сорбітол Е соІі 157: Н7 агар”). Середовище виробляє Державний науковий центр прикладної мікробіології (Росія, м.Оболенськ). Колонії E.coli О157:Н7 на цьому середовищі середньої величини, випуклі, круглі, безбарвні, прозорі в той час як колонії інших кишкових паличок забарвлюються в червоний колір. В усьому іншому схема дослідження не міняється.

Серологічна ідентифікація передбачає виявлення О- та Н-антигенів у E.coli О157:Н7. Визначення цих антигенів проводиться в реакції аглютинації на склі з ешеріхіозними сироватками до E.coli О157:Н7, що випускаються АТОВ “Біомед” ім.Мечнікова (Росія) або латексним антитільним діагностикумом виробництва ДНЦПМ (Росія, м. Оболенськ).

Для бактеріологічної діагностики гастроентероколітів, подібних до холери, в разі відсутності відповідних бактеріологічних знахідок, доцільно залучати методи визначення ентеротоксигенності виділених культур Е соІі. З цією метою можуть бути використані методи серологічної ідентифікації термолабільного ентеротоксину (Імуноферментний аналіз або Ко-агглютинація з антисироватками до термолабільного ентеротоксину). Опосередковану інформацію щодо ентеротоксигенності виділених штамів Е соІі, а також ентеробактерій інших родів наприклад: клебсіел, ентеробактерів, цітробактерів тощо ) можна отримати за рахунок реакції манітрезістентної гемаглютинації (Методичні рекомендації “Выявление патогенності ешерихий на питательных средах”, МОЗ України, 1991).

Критерії. У разі виділення з інкримінованих харчових продуктів ентеропатогенних ешеріхій (за результатами серологічної ідентифікації) та ентеротоксигенних ешеріхій (за визначенням ентеротоксигенності прямими чи опосередкованими методами) в кількості 102 КУО в 1г/см3 паралельно з виділенням аналогічного збудника з матеріалу від потерпілих, при наявності клінічних проявів, притаманних харчовим отруєнням та відповідних епідеміологічних даних, випадок слід розцінювати як харчову токсикоінфекцію, зумовлену слабовірулентними штамами ентеропатогенних або ентеротоксигенних ешеріхій.

В разі виділення з інкримінованих харчових продуктів Е.соІі з невизначеними серологічними або патогенетичними характеристиками в кількості ?? 106 КУО в 1г/см3 або вищій за показник БГКП для даного продукту, при наявності клінічних проявів, притаманних харчовим отруєнням та відповідних епідеміологічних даних незалежно від виявлення аналогічних штамів Е.соІі в матеріалі від потерпілих, випадок слід розцінювати як харчову токсикоінфекцію, спричинену умовно-патогенними Е.соІі

На користь етіологічного значення ешерихій вагомим свідченням є позитивний результат аглютинації штамів, виділених у вогнищі з сироватками крові потерпілих (т. зв. аутовідаль).

12. БАКТЕРІЇ РОДІВ PROTEUS, MORGANELLA, PROVIDENCIA

12.1. Загальні положення

Бактерії родів Proteus, Morganella та Providencia представлені грамнегативними, безкапсульними, в основному, рухливими бактеріями, властивості яких відповідають загальній характеристиці родини Enterobacteriaceae. Вони добре ростуть на звичайних поживних середовищах, є факультативними анаеробами, не утворюють цитохромоксидази, ростуть у присутності КСN, дають позитивну реакцію MR і негативну реакцію VP, не ферментують лактозу, арабінозу, дульцит, не володіють декарбоксилазою лізину і дегідролазою аргініну, не утилізують малонат. Серед біохімічних властивостей бактерій вказаної групи особливо характерним являється дезамінування фенілаланіну, що відрізняє їх від ентеробактерій інших родів. Виражена гетерогенність бактерій цей групи проявляється у варіабельності їх по відношенню до ряду субстратів, зокрема до маніту, сахарози, адоніту, гліцерину, інозиту, мальтози, саліцину, сечовини, желатину, орнітину, утилізації цитрату у середовищі Сімонса. Ці властивості мають значення для внутрішньородової і внутрішньовидової диференціації. Біохімічна характеристика родів Proteus, Morganella, Providencia наведена в табл. 22.

Таблиця 22

Основні біохімічні відмінності родів Proteus, Morganella, Providencia

Умовні позначення:

*– за виключенням P.vulgaris та М.heimbachae

**– за виключенням Providencia stuartii

*** – за виключенням P.myxofaciens

У етіології харчових токсикоінфекцій провідну роль грають бактерії роду Proteus. Захворювання можуть виникати при вживанні продуктів, рясно контамінованих цим збудником. Це можуть бути м'ясні вироби, особливо з рубаного м'яса, рибні блюда, овочеві салати та ін.

До роду Proteus відносяться бактерії, що крім перелічених властивостей, характерних для всієї групи Proteae, розріджують желатин, гідролізують сечовину, продукують сірководень, не ферментують маніт, інозит, сорбіт, арабінозу, рафінозу, звичайно не утворюють ацетилметилкарбінола і дають позитивну реакцію MR. У відношенні ферментації сахарози, саліцина й утилізації цитрату поводяться по-різному. На підставі розходжень по деяких ферментативних властивостях можлива диференціація роду Proteus на види: P.vulgaris, P.mirabilis, P.myxofaciens та P.penneri.

Характерним для бактерій роду Proteus є розлитий ріст (феномен роїння) на твердих агарових середовищах, як при (20-25) ºС так і при 37 ºС. Рідко зустрічаються і нерухомі варіанти (0-форми). Останніми дослідженнями встановлено, що до 25% ізолятів P.stuartii і до 40% штамів P.rettgeri можуть давати феномен роїння. Більшість штамів здатні до роїння після інкубації при 30 ºС або при зниженні щільності агару (1,3%). Для роїння провіденцій характерно утворення поліморфних структур (у вигляді дерев, протуберанців), але не класичних концентричних кіл.

У практичних лабораторіях для визначення належності виділених бактерій до роду Proteus та внутрішньородової диференціації достатньо використовувати обмежене число тестів (таблиця 23).

Таблиця 23

Мінімальний набір біохімічних тестів для віднесення виділеного штаму до роду Proteus