Страница 2: НПАОП 0.00.-1.30-01. Правила безпечної роботи з інструментом та пристроями (31713)

3. ТЕРМІНИ, ПОЗНАЧЕННЯ, СКОРОЧЕННЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ

4. РОБОТА НА ОБЛАДНАННІ МАЙСТЕРЕНЬ

4.1. Загальні вимоги

4.1.1. Конструкція верстатів та обладнання майстерень повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003 та ГОСТ 12.2.007.0, крім того, металообробні верстати, а також усі види верстатних пристроїв (кондуктори, патрони, планшайби, магнітні плити, оправки та ін.) повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.009 та ГОСТ 12.2.029, а деревообробні — вимогам ГОСТ 12.2.026.0.

Засоби захисту виробничого обладнання повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.062.

4.1.2. На кожному верстаті необхідно зазначити його інвентарний номер. Біля верстата або групи верстатів необхідно вивісити список працівників, які мають право виконувати роботу на ньому або на них, а також табличку із зазначенням посадової особи зі складу спеціалістів, яка відповідає за утримання у справному стані верстатного обладнання в цеху (на дільниці) та за його безпечну експлуатацію.

На робочому місці біля верстата необхідно вивісити інструкцію з охорони праці, в якій повинні зазначатись вимоги щодо безпечного виконання робіт.

4.1.3. Призначення органів керування обладнанням та верстатами необхідно зазначати у розташованих поряд з цими органами написах або позначати символами відповідно до вимог ГОСТ 12.4.040.

Заводські написи на органах керування старого обладнання під час виконання ремонтів необхідно замінювати на символи.

Лімби, шкали, написи та символи повинні бути чітко виконані, вони не повинні витиратись та повинні добре читатись.

4.1.4. Органи ручного керування обладнання та верстатів необхідно виконати і розмістити так, щоб користування ними було зручним, не призводило до затиснення та наштовхування руки на інші органи керування та частини верстата і щоб повністю унеможливлювалась випадкова дія на ці органи.

4.1.5. Не дозволяється працювати на несправних верстатах та обладнанні, а також на верстатах з несправними або незакріпленими засобами захисту.

4.1.6. У місцях для підімкнення до електричної мережі переносних електроприймачів струму необхідно зробити написи про напругу мережі та вид струму

4.1.7. Струмовідні частини обладнання повинні бути або ізольовані, або обгороджені, або розміщені у місцях, недоступних для дотику до них.

Металеві частини обладнання, які можуть внаслідок пошкодження ізоляції потрапити під напругу, необхідно заземлити (занулити) відповідно до вимог "Правил устройства электроустановок".

4.1.8. Штепсельні розетки та вилки повинні відповідати напрузі мережі.

Застосовування рубильників відкритого типу або рубильників з проріззю у кожухах для рукоятки або ножів не допускається.

4.1.9. Під час проведення ремонту обладнання та заміни робочих органів (ножів, пилок, абразивних кругів тощо) верстати необхідно вимкнути, розібрати електричну схему відповідно до вимог ДНАОП 1.1.10-1.01.97 "Правила безпечної експлуатації електроустановок", а у разі подавання мастила, пари, повітря, води тощо — перекрити вентилі.

4.1.10. Верстат необхідно вимикати ввідним вимикачем ручної дії, який повинен розміщуватись у безпечному та зручному для обслуговування місці, — для можливості здійснювати вимкнення верстата з мережі живлення у таких випадках: у разі припинення подавання електроенергії; під час перерви в роботі або в аварійній ситуації, яка може призвести до травмування працівників, пошкодження обладнання, псування оброблюваної заготовки; у разі закріплювання або установлювання на верстат оброблюваної деталі та знімання її, а також у разі прибирання тирси та стружки, чищення і змащування.

4.1.11. Стаціонарні верстати необхідно установлювати на міцних фундаментах або підмурках, ретельно вивіряти, надійно закріплювати та фарбувати відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026.

Щойно установлене обладнання (верстати) або обладнання після капітального ремонту необхідно вводити в роботу тільки після прийняття його комісією і складання відповідного акту, який повинен затверджувати головний інженер підприємства.

4.1.12. Електрообладнання пересувних майстерень повинно експлуатуватись після приєднання його до захисного заземлення електроустановки, на території якої перебуває пересувна майстерня, або до спеціального переносного заземлювача.

4.1.13. Передачі (пасові, ланцюгові, зубчасті та ін.), які розміщені поза корпусами верстатів і становлять небезпеку травмування людей, повинні мати огородження (суцільне, із жалюзі, з отворами) з пристроями (рукоятками, скобами тощо) для зручного та безпечного їхнього відкривання, знімання, переміщування та установлення.

4.1.14. Внутрішні поверхні дверцят, що закривають рухомі травмонебезпечні елементи верстатів (наприклад, шестерні, шківи), до яких періодично необхідний доступ для налагоджування, замінювання пасів та ін., необхідно фарбувати у жовтий колір.

Якщо зазначені рухомі елементи закривають знімними захисними огородженнями (кришками, кожухами), то фарбуванню у жовтий колір підлягають повністю або частково звернені до них поверхні рухомих елементів або суміжні з ними нерухомі деталі, які закривають огородженнями.

Із зовнішнього боку огороджень необхідно нанести застережний знак безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026 (рівносторонній трикутник жовтого кольору вершиною догори з чорною облямівкою і чорним знаком оклику всередині). Під цим знаком безпеки необхідно встановлювати табличку згідно з ГОСТ 12.4.026 з пояснювальним написом "У разі увімкненого верстата не відкривати!".

У разі підвищеної небезпеки травмування захисні огородження (що відкриваються та знімаються) повинні мати блокіровку (блоківку), яка автоматично вимикає верстат під час відкривання. У цьому разі вимоги до фарбування зазначених поверхонь у жовтий колір і нанесення із зовнішнього боку застережного знака безпеки зберігаються.

4.1.15. Верстати та обладнання необхідно забезпечити пристроями (екранами) — для запобігання небезпеки травмування верстатника і тих, хто перебуває поблизу верстата, стружкою, що відлітає, та змащувально-охолоджувальною рідиною. Ці пристрої (екрани) також не повинні допускати забруднення підлоги стружкою та рідиною.

У разі неможливості, згідно з технічними умовами, застосування захисних пристроїв під час виконання робіт необхідно користуватись захисними окулярами або щитками.

4.1.16. Захисні пристрої, які знімають частіше ніж 1 раз за зміну — під час установлювання та знімання деталі, що обробляється, або інструмента, вимірювання деталі, налагоджування верстата та в інших випадках, повинні мати масу не більше і закріплюватись без застосування ключів та викруток. Захисні пристрої, що самовідкриваються, у разі усталеного руху повинні переміщуватись із зусиллям не більше 40 Н (4 кгс).

4.1.17. Захисні пристрої не повинні обмежувати технологічні можливості верстата і викликати незручності під час виконання роботи, прибирання, налагоджування та призводити, у разі відкривання їх, до забруднення мастильно-охолоджувальною рідиною.

За необхідності захисні пристрої необхідно забезпечити рукоятками, скобами — для зручності відкривання, закривання, знімання, переміщування та установлювання.

Захисні пристрої повинні бути надійно закріплені, — щоб унеможливлювалось їхнє самовідкривання.

Пристрої, що підтримують огородження у відкритому положенні, повинні надійно утримувати його у такому положенні.

4.1.18. В технологічній документації на обробку виробу (картах технологічного процесу, картах налагоджування тощо) необхідно зазначати основні та допоміжні пристосування та інструменти, захисні пристрої, транспортні та вантажопідіймальні засоби, а також заходи, що створюють безпечні умови виконання робіт.

4.1.19. Оброблювані на верстатах заготовки або деталі необхідно міцно та надійно закріплювати.

4.1.20. Верстати, у разі технічної необхідності, повинні оснащуватись згідно з ГОСТ 12.2 009 індивідуальним підіймальним пристроєм для установлювання заготовок масою більше , а також інструментів та пристосувань масою більше . Підіймальний пристрій повинен утримувати вантаж у будь-якому положенні, навіть у разі несподіваного припинення подавання електроенергії, мастила та повітря. Для установлення заготовок масою більше необхідно застосовувати внутрішньоцехові підіймальні засоби.

4.1.21. Ширина цехових проходів та проїздів, відстань між металорізальними або деревообробними верстатами та елементами будівель повинна встановлюватись залежно від обладнання, що застосовується, транспортних засобів, оброблюваних заготовок, матеріалів та відповідно до вимог норм технологічного проектування

4.1.22. Виробнича тара повинна відповідати вимогам безпеки згідно з ГОСТ 12.3.010. Таку тару слід установлювати на площадках, позначених лініями або обгороджених.

На тарі необхідно зазначити її призначення, номер, належність до підрозділу, масу, брутто-масу.

4.1.23. Вимоги безпеки у разі робіт із застосуванням тари необхідно зазначати у вивішеній на робочих місцях інструкції з охорони праці для працівників, які виконують роботу із застосуванням тари.

4.1.24. У разі переміщування тари машинами або механізмами з вилочними чи телескопічними захватами слід дотримуватись таких вимог. Тару слід розміщувати на вантажозахватних пристроях стало, без зміщування в який-небудь бік (зміщення тари за межі довжини опорної поверхні захвата не повинно перевищувати 1/3 довжини опорної поверхні тари).

Брутто-маса тари не повинна перевищувати вантажопідйомність машини або механізму з урахуванням розміщення центра маси тари на захваті.

Укладений вантаж повинен бути нижче рівня бортів тари на .

4.1.25. Тара, що має брутто-масу більше , повинна проходити періодичний огляд перед початком її експлуатації, через кожні 6 міс. та після ремонту.

4.1.26. Тара, що переміщується вантажопідіймальними машинами, на які поширюються вимоги ДНАОП 0.00-1.03-93 "Правила будови та безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів", повинна проходити періодичний огляд не рідше 1 разу на місяць.

4.1.27. Під час періодичного огляду тару необхідно перевіряти на:

відсутність тріщин, спрацювання та скривлення в захватних пристроях для стропування, справність фіксуючих та запірних пристроїв тари, наявність на тарі маркування.

Результати періодичного огляду тари необхідно записувати в "Журнал періодичного огляду тари" згідно з формою, наведеною в додатку 1 до цих Правил.

4.1.28. Електрообладнання верстата повинно проходити випробування у разі введення в експлуатацію, після капітального ремонту електродвигуна, а також не рідше 1 разу на 6 років

Випробування електрообладнання необхідно проводити підвищеною напругою Під час проведення випробувань повинні також проводитись вимірювання опору ізоляції і перевірятись неперервність ланцюга захисту (заземлення)

Опір ізоляції електрообладнання верстата, виміряний мегомметром на напругу 500-1000 В між замкненими накоротко проводами силових та з'єднаних безпосередньо з ними ланцюгів керування та сигналізації, з одного боку, та ланцюгом захисту, що включає в себе корпус верстата, з іншого боку, повинен бути не менше 1 МОм.

Якщо ланцюги керування не мають безпосереднього з'єднання з силовими ланцюгами, необхідно провести окремі вимірювання між:

- силовими ланцюгами та ланцюгом захисту;

- силовими ланцюгами та ланцюгами керування і сигналізації;

- ланцюгами керування та сигналізації і ланцюгом захисту.

Елементи електронної апаратури, що можуть бути пошкоджені випробною напругою у разі її появи на контактних затискачах, необхідно під час проведення випробувань закоротити.

Ланцюги керування та сигналізації напругою нижче 50 В повинні перевірятись тільки у разі відсутності в цих ланцюгах елементів електроніки.

Електрообладнання верстата необхідно протягом 1 хв. перевіряти підвищеною напругою, яка підводиться між:

- закороченими провідниками силових ланцюгів, до складу яких входять будь-які ланцюги керування та сигналізації, що з'єднані безпосередньо із силовими ланцюгами та ланцюгом захисту, у тому числі корпусом верстата:

- ланцюгами керування та сигналізації (у разі наявності їх) номінальною напругою від 50 В і вище, які безпосередньо не з'єднані з силовими ланцюгами та захисним ланцюгом.