Під час динамічного випробування колисок, що проводиться з метою перевірки взаємодії вузлів, приводів і особливо гальм, до них необхідно прикласти навантаження, що перевищує розрахункове на 10 %.
Колиску необхідно рівномірно опускати та піднімати (без дотику до підлоги).
Під час випробування уловлювачів необхідно провести не менше трьох випробувань з імітації обривання кожного вантажного (робочого) каната; у цьому разі страхувальний канат необхідно затиснути уловлювачами.
Після закінчення випробувань колиску необхідно опустити та перевірити стан її вузлів та деталей. Виявлені під час проведення випробування дефекти необхідно усунути, після чого провести повторне випробування, за результатами якого повинен бути складений відповідний акт.
Пересувні риштування повинні випробовуватись так само, як і колиски.
7.2.44. Змонтовані підвісні риштування повинні вводитись в експлуатацію тільки після випробування їх протягом 1 год статичним навантаженням, яке на 20 % перевищує розрахункове.
Пересувні риштування, крім того, необхідно випробувати динамічним навантаженням, яке на 10 % перевищує розрахункове.
За результатами випробувань риштувань необхідно скласти акт приймання. Результати випробувань необхідно також записати в "Журнал приймання та огляду риштувань та помосту" за формою, наведеною в додатку 6 до цих Правил.
У випадку багаторазового використання підвісних риштувань вони можуть допускатись до експлуатації без проведення випробувань — за умови, що конструкція, на яку підвішуються риштування, пройшла випробування навантаженням, що перевищує розрахункове не менше ніж у 2 рази, а закріплення риштувань виконано типовими вузлами (пристроями), які витримали випробування.
7.2.45. У разі переміщування пересувних риштувань на них не повинні перебувати працівники, а також не повинно бути матеріалів, тари та сміття.
7.2.46. Під час перерв у роботі пересувні риштування повинні бути опущені.
Застосування запобіжних поясів та страхувальних канатів
7.2.47. Під час виконання робіт на висоті повинні застосовуватись запобіжні пояси та страхувальні канати.
Запобіжні пояси повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.089 та ДНАОП 1.1.10-1.07-01 " Правила експлуатації електрозахисних засобів" або технічним умовам на конкретні конструкції поясів та забезпечувати обхват талії від 640 до .
7.2.48. На запобіжних поясах повинні бути бирки з інвентарним номером та датою проведення наступного випробування.
Забороняється використовувати запобіжні пояси у разі відсутності відмітки про випробування їх, простроченого терміну випробування, а також пояси, у яких під час огляду виявлені дефекти.
7.2.49. Карабін запобіжного пояса повинен забезпечувати швидке і надійне закріплювання та відкріплювання однією рукою в утепленій рукавиці. Такий карабін повинен бути оснащений запобіжним пристроєм, — щоб запобігти його випадковому розкриванню.
Запобіжні пояси у разі виконання будівельно-монтажних та ремонтних робіт повинні мати строп із синтетичних матеріалів, а у разі виконання вогневих робіт (електрозварювання, газорізання та ін.) — із сталевого каната або ланцюга.
7.2.50. Під час експлуатації запобіжні пояси необхідно періодично, не рідше 1 разу на 6 міс., випробовувати статичним навантаженням 4000 Н (400 кгс) згідно з ГОСТ 12.4.089.
7.2.51. У разі неможливості закріплення стропа запобіжного пояса за елементи конструкцій або обладнання необхідно застосовувати страхувальні канати, що призначені для закріплювання одного або більшої кількості працівників карабіном запобіжного пояса.
7.2.52. Страхувальний канат повинен мати пристрій для закріплення його до елементів будівель та споруд, а також для натягування. Цей пристрій повинен забезпечувати зручність установлювання, знімання, переставляння та можливість змінювання довжини каната залежно від відстані між точками кріплення.
Конструкція деталей страхувального каната повинна унеможливлювати травмування рук працівника. Деталі каната не повинні мати надривів, задирок, гострих кромок, тріщин та раковин.
7.2.53. Страхувальний канат необхідно установлювати вище рівня площини опори для ступень ніг або на цьому рівні. Якщо довжина каната між точками закріплення більше 12м, необхідно установлювати проміжні опори, відстань між якими не повинна перевищувати . Проміжні опори та вузли кріплення цих опор повинні розраховуватись на вертикальне статичне навантаження не менше 5000 Н (500 кгс).
7.2.54. Установлений у робоче положення страхувальний канат перед початком експлуатації, а також під час експлуатації, але не рідше 1 разу на 6 міс., необхідно випробувати статичним навантаженням і всередині прольоту — вантажем масою 4000 Н (400 кгс), використовуючи для випробування гнучкі канати або сталевий стрижень.
7.2.55. Результати випробувань запобіжних поясів та страхувальних канатів повинен записувати працівник, відповідальний за облік та зберігання їх у справному стані, в "Журнал обліку та огляду такелажних засобів, механізмів та пристроїв" за формою, наведеною в додатку 5 до цих Правил.
7.3. Застосування монтерських кігтів та лазів
7.3.1. Для виконання робіт на дерев'яних та дерев'яних з залізобетонними приставками опорах повітряних ліній електропередавання та лініях зв'язку необхідно застосовувати монтерські кігті, а для піднімання на залізобетонні опори трапецоїдного перерізу та виконання робіт на них — монтерські лази.
7.3.2. До виконання самостійних верхолазних робіт повинні допускатись професійно підготовлені працівники віком не молодше 18 років, які пройшли медичний огляд відповідно до вимог ДНАОП 0.03-4.02-94 "Положення про медичний огляд працівників певних категорій". Працівники, які вперше допускаються до виконання верхолазних робіт, повинні працювати протягом 1 року під безпосереднім наглядом досвідчених працівників, призначених наказом по підприємству.
Працівники, які допущені до самостійного виконання верхолазних робіт, повинні мати відповідний запис у посвідченні на право виконання таких робіт.
7.3.3. Контролювати справний стан кігтів та лазів повинен працівник, призначений розпорядженням по підрозділу (цеху, дільниці) підприємства.
7.3.4. Кожен працівник, який виконує роботи із застосуванням кігтів та лазів, повинен бути забезпечений запобіжним поясом.
7.3.5. Матеріал і конструкція ременів для закріплювання повинні забезпечувати надійність та зручність використання кігтів та лазів під час виконання робіт у різних кліматичних умовах та у всі пори року.
На стременному ремені кожного кігтя або лаза повинна бути бирка із зазначенням його номера та дати проведення наступного випробування.
7.3.6. Металеві деталі кігтів та лазів не повинні мати вм'ятин, тріщин, надломів, задирок, гострих кромок. Місця зварювання деталей повинні бути рівні, гладкі, без раковин та інших дефектів. Знімні шипи не повинні бути збиті або скошені.
7.3.7. Перед кожним підніманням на опору необхідно ретельно оглянути кігті та лази і переконатись у тому, чи не прострочена дата випробування їх, а вузли та деталі справні. Особливу увагу слід звернути на міцність зварних швів, цілісність твердосплавних вставок шипів, цілісність прошивки ременів та надійність пряжок, наявність контргайок та шплінтів, надійність закріплення кінця здвоєної пружинної стрічки на барабані черв'ячного механізму, а також на надійність фіксації наконечника тросової петлі універсальних лазів у гнізді корпусу механізму, справність якого перевіряється обертанням рукоятки черв'ячного механізму.
7.3.8. Кігті та лази не повинні мати затуплені або поламані шипи.
7.3.9. Монтерські кігті та лази повинні проходити не рідше 1 разу на 6 міс. періодичне випробування статичним навантаженням 1350 Н (135 кгс).
Під час проведення випробування статичне навантаження повинно прикладатись протягом 5 хв безпосередньо до кріпильних ременів кожного кігтя або лаза так, щоб вісь навантаження Р проходила через центр підніжки згідно з малюнком 6.
7.3.10. Монтерські кігті, які підлягають випробуванню, спочатку необхідно ретельно оглянути.
Під час огляду кігтів необхідно перевірити стан закріплення всіх деталей (серповидної частини до підніжки, закріплення шипів), цілісність прошивки ременів та надійність пришивки пряжок. Стопорна гайка повинна бути надійно затягнена і зашплінтована стопорним кільцем. Шипи повинні бути завернуті до упора і правильно заточені.
Малюнок 6. Схема випробування монтерських кігтів
Після закінчення огляду та усунення виявлених дефектів необхідно провести випробування кігтів навантаженням.
Міцність кігтя перевіряється статичним навантаженням у робочому положенні на дерев'яному стовпі, діаметр якого відповідає номеру кігтя.
Кіготь повинен витримувати статичне навантаження без залишкової деформації та розривання зварних швів, а також не мати надривів ременя або пошкодження пряжки.
Не допускається наявність залишкової деформації кігтів після зняття статичного навантаження.
Відсутність залишкової деформації повинна перевірятись замірюванням розхилу та підйому кігтя до та після проведення випробування.
7.3.11. Під час огляду лазів необхідно перевіряти стан вузлів деталей, болтових з'єднань, змінних пластин, наявність контргайок та шплінтів, а також стан закріплення ременів. Особливу увагу необхідно звернути на стан заточування знімних твердосплавних пластин, закріплення їх до основи, а для універсальних лазів — на стан вузлів тросової петлі та механізму регулювання її розхилу. Під час огляду тросової петлі необхідно визначити ступінь спрацювання дротів троса та гілок здвоєної пружинної стрічки, а також надійність з'єднання її з тросом. Зварні шви необхідно перевірити на відсутність тріщин або яких-небудь механічних пошкоджень. Спрацьовані або пошкоджені шипи необхідно зняти та замінити новими.
Після проведення огляду та усунення виявлених дефектів лази повинні пройти випробування.
Під час проведення випробування лази необхідно установити в робоче положення на спеціальному випробному стенді, що імітує конфігурацію нижньої частини опори повітряної лінії електропередавання, для якої вони призначені.
Після проведення випробування статичним навантаженням кожний лаз необхідно оглянути і, у разі виявлення залишкових деформацій деталей, тріщин, надривів кріпильних ременів або заїдання механізму регулювання розхилу тросової петлі, відбраковувати та вилучати з подальшої експлуатації.
7.3.12. Результати випробувань кігтів та лазів необхідно записувати в "Журнал обліку та огляду такелажних засобів, механізмів та пристроїв" за формою, наведеною в додатку 5 до цих Правил.
7.3.13. Ремені для затягування п'яти навантаженням не випробовуються; придатність їх до подальшої експлуатації встановлюється оглядом.
8. ЗВАРЮВАЛЬНІ ТА ІНШІ ВОГНЕВІ РОБОТИ
8.1. Загальні вимоги
8.1.1. До вогневих робіт, згідно з НАПБ В.01.034-99/111 (ГКД 34.03.303-99) "Правила пожежної безпеки в компаніях, на підприємствах та в організаціях енергетичної галузі України", відносяться всі види електрозварювальних, газозварювальних (газорізальних), бензогазорізальних та паяльних робіт, розігрівання (варіння) бітумів та смол, а також інші роботи із застосуванням відкритого вогню або нагрівання деталей до температури загоряння матеріалів та конструкцій.
З усіх вищезазначених видів вогневих робіт в цьому розділі не розглядається автоматичне, атомно-водневе, аргонодугове та контактне зварювання, а також газоелектричне різання.
8.1.2. Усі зварювальні та інші вогневі роботи (електро- та газозварювання, газорізання, підігрівання, паяння, відпалювання тощо) необхідно виконувати відповідно до вимог НАПБ А.01.001-95 "Правила пожежної безпеки в Україні", НАПБ В.01.034-99/111 (ГКД 34.03.303-99) "Правила пожежної безпеки в компаніях, на підприємствах та в організаціях енергетичної галузі України", Закону України "Про пожежну безпеку", ДНАОП 0.00-1.07-94 " Правила будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском", ДНАОП 0.00-1.20-98 "Правила безпеки систем газопостачання України", ДНАОП 0.00-8.02-93 "Перелік робіт з підвищеною небезпекою", НАОП 1.4.10-1.04-86 "Правила техники безопасности й про-изводственной санитарии при злектросварочньїх работах", ГОСТ 12.2.008, ГОСТ 12.3.003 та інших чинних нормативних документів.
8.1.3. До електрозварювальних, газозварювальних та інших вогневих робіт повинні допускатись працівники віком не молодше 18 років, які пройшли медичний огляд, передбачену вимогами ДНАОП 0.00-1.16-96 "Правила атестації зварників" спеціальну підготовку і перевірку теоретичних знань та практичних навичок з конкретних способів зварювання і визначених видів зварювальних робіт, здали екзамен атестаційній комісії з оформленням його результатів у спеціальному посвідченні.
Працівники, які допустили порушення вимог пожежної безпеки, повинні направлятись на позачергову перевірку знань.
Електрозварники повинні мати з електробезпеки групу не нижче II.
8.1.4. Підготовку і атестацію зварників на право виконувати зварювальні роботи під час виготовлення, монтажу, реконструкції і ремонту об'єктів та обладнання необхідно проводити згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.16-96 "Правила атестації зварників".
8.1.5. Зварювальні та інші вогневі роботи необхідно проводити тільки після вжиття заходів, що унеможливлюють виникнення пожежі (після вимкнення обладнання, видалення з робочого місця усіх видів горючих матеріалів, захисту спалимих конструкцій та обладнання, забезпечення первинними засобами пожежогасіння тощо).
Місце проведення зварювальних та інших вогневих робіт повинно забезпечуватись необхідними засобами пожежогасіння (вогнегасником або ящиком з піском, лопатою та відром з водою). Тип, ємкість та кількість вогнегасників повинні визначатись залежно від їхньої вогнегасної продуктивності, обмежувальної площі дії, класу пожежі горючих речовин та матеріалів згідно з додатком 7 до цих Правил.
За наявності в безпосередній близькості від місця проведення зварювальних та інших вогневих робіт кранів внутрішнього протипожежного водопроводу до цих кранів повинні приєднуватись напірні рукави зі стовбурами.
